Постанова

від 11.07.2019 по справі 326/1744/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.07.2019 Справа № 326/1744/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 326/1744/16 Головуючий у 1 інстанції: Стріжакова Т. В.

Провадження № 22-ц/807/2404/19 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Полякова О.З.

при секретарі: Кулабуховій І.С.

за участі:

представника позивачів - ОСОБА_1

представника відповідача в особі Приморської районної ради - Счастливої І.Б.

представника третьої особи - КП Приморська ЦРЛ - Віткової В.В.

представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Бучакчийського В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 та в інтересах ОСОБА_6 за довіреністю, в особі адвоката Ліпаткіної Елли Володимирівни на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 та в інтересах ОСОБА_6 за довіреністю, до Приморської районної ради Запорізької області, треті особи Комунальне підприємство Приморська центральна районна лікарня Приморської районної ради Запорізької області, ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_7 , орган опіки та піклування Приморської районної державної адміністрації Запорізької області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання права на приватизацію житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Приморської районної ради Запорізької області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , КП Приморська ЦРЛ , про скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання права на приватизацію житлового приміщення. Просив скасувати п. 1.5 рішення № 24 від 25.03.2014 Приморської районної ради Запорізької області як такий, що суперечить чинному законодавству та порушує його право на отримання житла у власність в порядку приватизації; визнати його право на приватизацію житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно із ЗУ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (а.с. 20-21 т.1).

03.02.2017р. ОСОБА_4 , діючи в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , та в інтересах ОСОБА_6 за довіреністю, звернулась до суду з окремим аналогічним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 07 березня 2017р. обидві справи об`єднано в одне провадження, якому присвоєно № 326/1744/16-ц, провадження № 2/326/56/2017.

07.03.2017 у справі за об`єднаними в одне провадження позовами до початку розгляду справи по суті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 та в інтересах ОСОБА_6 за довіреністю, подали спільну уточнену позовну заяву до Приморської районної ради Запорізької області, треті особи КП Приморська ЦРЛ Приморської районної ради Запорізької області, орган опіки та піклування Приморської РДА Запорізької області, про визнання права на приватизацію. Вказували, що в житловому приміщенні, яке за своїм статусом є гуртожитком, за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 проживають з 1996 року, тобто більше 20 років, а ОСОБА_5 з народження у 2005р. Вселилися в нього вони на законних підставах, оскільки ОСОБА_4 працювала лікарем в КУ Санаторій медичної реабілітації Глорія , у віданні якої знаходився гуртожиток, та з нею був укладений договір про користування вказаним житловим приміщенням. У 2011 році вона звільнилася, але їх сім`я продовжувала проживати у гуртожитку, вимог про розірвання договору не надходило.

На даний час гуртожиток переданий на баланс КП Приморська ЦРЛ Приморської районної ради Запорізької області, але є комунальною власністю територіальної громади Приморської районної ради Запорізької області. Відповідно до Законів України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та Про приватизацію державного житлового фонду ОСОБА_4 звернулась до органу приватизації - Приморської районної ради Запорізької області (відповідача) із заявою про приватизацію житла усіма членами її родини, у якому вони мешкають, оскільки їх право на приватизацію житла не було реалізовано та за ними не зареєстрованого іншого житла. Всі інші умови, необхідні для приватизації житла, ними виконуються, що підтверджується належними документами. Для приватизації вказаного гуртожитку вона подавала документи щодо його приватизації на всіх членів сім`ї, які проживають та зареєстровані у даному приміщенні.

25.03.2014 відповідач ухвалив рішення № 24, пунктом 1.5 якого відмовив ОСОБА_4 у приватизації житла, посилаючись на наявність документа, що підтверджує факт відсутності постійного проживання заявника та членів його родини за місцем прописки . Про існування такого рішення позивачам стало відомо після письмового звернення до Приморської райради Запорізької області, на яке отримано відповідь у вигляді листа у жовтні 2016 року. Даним рішенням зачіпаються інтереси всіх членів родини (позивачів), оскільки усі вони мають право на приватизацію частки квартири як члени родини наймача, що не мають іншого житла, більше п`яти років на законних підставах зареєстровані у гуртожитку та фактично в ньому проживають.

У грудні 2016р. їм стало відомо про те, що 13.12.2016 всіх членів родини знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 на підставі п. 26 абз. 7 Постанови КМУ № 27 від 02.03.2016 без будь-якого рішення суду про втрату права користування житловим приміщенням. Вважають, що зняття їх з реєстрації за місцем проживання на даний час не впливає на їх позовні вимоги, оскільки рішення відповідача, яке оскаржується, прийнято 25.02.2014, тобто у той період, коли всі члени їх родини були зареєстровані за цим місцем проживання, що підтверджується відповіддю міграційної служби від 08.05.2014.

Вважають п. 1.5 рішення № 24 Приморської районної ради Запорізької області не- законним, оскільки в ньому зазначено, що підставою відмови у приватизації є наявність документа, що підтверджує факт відсутності постійного проживання заявника та членів його родини за місцем прописки, але який це документ, не вказано; на момент винесення рішення вони були зареєстровані у гуртожитку та проживали більше п`яти років, ніхто не звертався до суду про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, тобто у відповідача були відсутні підстави для відмови їм у приватизації житла.

Посилаючись на вказані обставини, просили скасувати п. 1.5 рішення № 24 від 25.03.2014 Приморської районної ради Запорізької області як такий, що суперечить чинному законодавству та порушує право на отримання житла у власність в порядку приватизації, та визнати право на приватизацію житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків за ними - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 та в інтересах ОСОБА_6 , в особі адвоката Ліпаткіної Елли Володимирівни подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційних скаргах апелянти посилаються, що суд першої інстанції зробив безпідставний висновок про те, що позивачі без поважних причин не проживали на спірній житловій площі, оскільки вони не були позбавлені права користування або виселені у судовому порядку, факт їх непроживання у гуртожитку не підтверджений належними доказами, вони мали договір найму спірного житла, що підтверджує правомірність користування цим житлом.

У відзивах на апеляційні скарги Приморська районна рада Запорізької області та КП Приморська центральна районна лікарня вказують, що суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, оскільки на час подання заяви про приватизацію житлового приміщення у гуртожитку позивачі не проживали в ньому, про що маються відповідні довідки комунальних установ та балансоутримувача гуртожитку, а також вказували, що спеціальний ордер на вселення позивачам не видавався. Також КП Приморська ЦРЛ зазначило, що позивачі втратили право користування спірним жилим приміщенням з моменту звільнення наймача ОСОБА_4 з лікарні у 2011р., у зв`язку з роботою в якій це приміщення ними і було отримано, тому вважає, що в такому разі правовідносини за договором найму з часу її звільнення припинились. За вказаними обставинами вважають рішення суду законним і обгрунтованим.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 27 липня 2018р. апеляційні скарги задоволено. Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2018р. скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 06 травня 2019р. постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 липня 2018р. скасовано у зв`язку із порушення норм процесуального права щодо розгляду справи про приватизацію у спрощеному провадженні без виклику учасників справи та справу передано на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді в судовому засіданні апеляційного суду представник позивачів підтримала апеляційні скарги, представники Приморської районного ради та КП Приморьска ЦРЛ підтримали свої відзиви.

Представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Бучакчийський С.В. підтримав позицію відповідача та третьої особи, викладену у їх відзивах, а також сповістив, що задоволення позову позивачів порушить права нових мешканців спірного житлового приміщення, яким воно виділено на підставі ордеру у грудні 2016р., зокрема, двох малолітніх дітей, один з яких є новонародженим.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, кожен з яких підтримав свою позицію, наведену у апеляційній скарзі та відзиві, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації № 612 від 17.12.1997р. передано із спільної (комунальної) власності обласної ради до комунальної власності Приморської міської ради житловий будинок для малосімейних, який заселений на підставі ордерів, виданих міськвиконкомом, за адресою: АДРЕСА_1 . Доведено до відома, що частина житлових приміщень вказаного житлового будинку для малосімейних, у тому числі і квартира в„– 50 , закріплюється у вигляді гуртожитку за Обласною фізіотерапевтичною лікарнею для поселення працівників цієї медичної установи (а.с. 43 т. 3).

Рішенням виконкому Приморської міської ради народних депутатів № 242 від 19.12.1997 вирішено відповідно до ст. 127 ЖК України зареєструвати житловий будинок по АДРЕСА_1 як гуртожиток для малосімейних, за виключенням квартир №№ 10-18, 70-78 (а.с. 44 т. 3).

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.11.2006 мало- сімейний гуртожиток, який складається з квартир № 31, 33-44, 46- 50 , 52-54, 56, 58-60 та підвальне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві комунальної власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Запорізької області в особі Запорізької обласної ради (у тому числі квартира в„– 50 складається з 2-х житлових кімнат ). Підстава: рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 11.08.2006 № 283 (а.с.119 т.1). Аналогічні відомості вказані у Витягу Приморського КП БТІ про реєстрацію права власності від 01.11.2006 (а.с.120 т.1).

Згідно з рішенням Запорізької обласної ради від 26.04.2007 № 27 закріплено за КЗ Санаторій медичної реабілітації Глорія Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, на праві оперативного управління, у тому числі, малосімейний гуртожиток та підвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1). Також вирішено головному лікарю КЗ СМР Глорія здійснити заходи щодо приведення у відповідність до чинного законодавства взаємовідносин з особами, які проживають у квартирах, зазначених у п.п. 1.1, 1.2 цього рішення (п.2) (а.с.117-118 т.1).

Отже, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було розділено на дві частини, одна з яких складала квартири для малосімейних, і вони були заселені громадянами на підставі ордерів, виданих міськвиконкомом, а інша частина складала гуртожиток (у тому числі квартира в„– 50) , право власності на які зберігала Запорізька обласна рада, балансоутримувачем була Обласна фізіотерапевтична лікарня, а з 2007 року - КЗ СМР Глорія .

У рішенні Приморської районної ради Запорізької області від 29.11.2013 № 16 вирішено клопотати перед Запорізькою обласною радою про передачу до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, м. Приморськ Приморського району Запорізької області нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області, обліковується на балансі КЗ СМР Глорія , у тому числі малосімейного гуртожитку з квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 35 т. 3).

Рішенням Запорізької обласної ради від 26.12.2013 № 33 надано згоду на передачу із спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Запорізької області до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, м. Приморськ Приморського району Запорізької області нерухомого майна, що обліковується на балансі КЗ СМР Глорія Запорізької обласної ради, у тому числі вказаного малосімейного гуртожитку у АДРЕСА_1 (а.с.3 7 т. 3). За актом приймання-передачі від 10.02.2014 Приморська райрада прийняла вказані квартири, зокрема, і квартиру в„– 50 (а.с. 38-39 т. 3).

Рішенням сесії № 20 від 25.03.2014 Приморської районної ради Запорізької області включено до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, м. Приморська Приморського району Запорізької області нерухоме майно, у тому числі, малосімейний гуртожиток з квартирою АДРЕСА_1 (п.1.2), закріпивши його за КП Приморська центральна районна лікарня Приморської районної ради Запорізької області на праві повного господарського відання. Рекомендовано останньому забезпечити організацію процедури передачі гуртожитку з балансу КЗ СМР Глорія на баланс КП Приморська ЦРЛ Приморської районної ради Запорізької області (а.с. 40 т. 3).

Свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно було видане Приморській районній раді Запорізької області 04.08.2014, об`єкт нерухомого майна зазначено як малосімейний гуртожиток, що складається з визначеної кількості квартир, у тому числі, квартири в„– 50 ( а .с. 33 т. 3). Аналогічні відомості зазначені у Витягу Приморського КП БТІ про реєстрацію права власності на це нерухоме майно від 04.08.2014 (а.с. 34 т. 1).

У листі КЗ СМР Глорія від 15.01.2017 вказані аналогічні відомості (а.с.116 т.1).

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 входить до складу малосімейного гуртожитку.

Згідно з договором оренди житлового приміщення № 3 від 29.06.2007, укладеним між КЗ СМР Глорія (орендодавець) та ОСОБА_4 (орендар), членами її сім`ї: чоловік - ОСОБА_6 , діти - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , сторони домовилися, що орендодавець надав орендарю та членам його сім`ї в тимчасове користування та на час роботи орендаря в КУ СМР Глорія жиле приміщення жилою площею 24,8 кв. м, загальною площею 45,77 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1). Орендар зобов`язується звільнити орендоване житлове приміщення по закінченню строку договору (п. 2.2.6). Договір оренди жилого приміщення припиняє свою юридичну дію по закінченню строку трудового договору, укладеного між орендодавцем та орендарем (п. 5.1.7) (а.с. 10,11 т. 2).

У свідоцтві про народження ОСОБА_5 вказано, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 33, батьками зазначені: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с. 9 т. 2).

У витязі з наказу № 46 від 26.03.2011 КЗ Санаторій медичної реабілітації Глорія Запорізької обласної ради вказано, що відповідно до ст. 38 КЗпП України звільнено ОСОБА_4 26 березня 2011 року з посади лікаря-лаборанта за власним бажанням (а.с. 123 т. 1).

01.04.2012 між ОСББ УЮТ та ОСОБА_4 було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-14 т. 1).

КЗ СМР Глорія Запорізької обласної ради листом від 10.02.2017 повідомив, що з особами, які проживають (проживали) у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 були укладені договори оренди, у тому числі зі ОСОБА_4 - по АДРЕСА_1 , яка працювала в санаторії з 01.11.1996 по 26.03.2011 (звільнена на підставі ст. 38, наказ № 461 п.1 від 26.03.2011). Орендна плата за укладеними договорами не утримувалась, ордери на вселення не видавалися (а.с. 121-122 т.1).

Рішенням Приморської районної ради Запорізької області № 20 від 25.03.2014 зазначений малосімейний гуртожиток з квартирою в„– 50 закріплено за КП Приморська ЦРЛ на праві повного господарського відання, а рішенням № 23 від 23.12.2016 він переданий на баланс КП Приморська ЦРЛ з правом оперативного управління.

За вищенаведеними обставинами встановлено, що спірне житлове приміщення розташоване у малосімейному гуртожитку, родина ОСОБА_3 вселилась у нього у 1996р., приміщення було надано ОСОБА_4 як працівнику КУ Санаторій медичної реабілітації Глорія , та ніким не зазначається, що вселення позивачів є самоуправним.

Відповідно до Законів України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та Про приватизацію державного житлового фонду ОСОБА_4 звернулась до органу приватизації - Приморської районної ради Запорізької області із заявою про приватизацію нею та членами родини кімнати АДРЕСА_1 , подали документи.

В рішенні сесії Приморської районної ради Запорізької області № 24 від 25.03.2014 вказано, що, керуючись ст.ст. 43, 59, 60 ЗУ Про місцеве самоврядування , ст.ст. 1, 4, 5 ЗУ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , ст. 2 ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду , розглянувши звернення громадян про приватизацію квартир у гуртожитках, враховуючи відсутність передбачених законодавством документів, що підтверджують право мешканців на приватизацію державного житлового фонду, з метою додержання чинного законодавства в сфері приватизації державного житлового фонду Приморська районна рада вирішила: відмовити у приватизації житлових квартир у гуртожитку, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, м. Приморська Приморського району Запорізької області, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , певним особам, в тому числі і ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) (п. 1.5) на підставі наявності документа, що підтверджує факт відсутності постійного проживання заявника та членів його родини за місцем прописки (а.с. 7 т. 1, а.с. 41 т. 3). Його копія направлена ОСОБА_3 (а.с. 9 т. 1).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням органу місцевого самоврядування, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що законодавством установлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі у гуртожитку своєму працівнику. А право користування жилим приміщенням у гуртожитку членів сім`ї наймача є похідним від його права. Також суд вважав доведеним зібраними у справі доказами факт непроживання позивачів на час подання заяви про приватизацію у спірному житлі, яке вони виявили намір приватизувати.

Оскаржуюючи рішення суду, позивачі вказували, що у спірному приміщенні проживали, а їх тимчасова відсутність викликана поважними причинами за характером роботи ОСОБА_4 , у зв`язку з начанням ОСОБА_3 , у зв`язку із знаходження у рошуку ОСОБА_11 та у зв`язку із знаходження на вихованні бабусі малолітньої ОСОБА_5 . У квартирі весь час залишались їх речі, вони були зареєстровані в ній та ніхто питання про втрату ними права користування приміщенням або виселення з гуртожитку не ставив, боргів у них за надання комунальних послуг не мається.

Колегія вважає, що при розгляді справи суд вийшов за межі позовних вимог та змісту оскаржуваного позивачами рішення органу місцевого самоврядування.

Так, з тексту рішення сесії Приморської районної ради Запорізької області № 24 від 25.03.2014, пункт 1.5 якого оскаржували позивачі, вбачається, що єдиною підставою для

відмови ОСОБА_4 у приватизації спірного житлового приміщення на їх сім`ю було наявність документа, який підтверджує факт їх непроживання у ньому. Інших підстав у рішенні не зазначено, зокрема, відсутність спеціального ордеру при вселенні, перебування у власності ОСОБА_4 протягом деякого періоду житлового будинку, який подаровано свекрусі у 2010р., її звільнення з роботи у лікарні тощо.

Тому саме з тих підстав відмови у приватизації, які вказані у оскаржуваному рішенні, слід було і виходити суду, а не досліджувати замість органу приватизації всі критерії, з якими закон пов`язує право наймача на приватизацію займаного ним житлового приміщення.

Що стосується саме факту непроживання позивачів, то він має бути доведеним належними і допустимими доказами, а якщо він доведений, то слід з`ясувати причини, за яких наймач та/або члени його сім`ї не проживають у житловому приміщенні, оскільки за умов поважності таких причин, перелік яких міститься у статті 71 ЖК України, за відсутніми мешканцями зберігається право користування цим приміщенням, а відтак і право на приватизацію.

В ході розгляду цієї справи Приморська районна рада вказувала, що при відмові у приватизації позивачам житлового приміщення у гуртожитку керувалась довідками постачальників житлово-комунальних послуг, згідно з якими відсутній факт користування послугами газо-, водопостачання, електроенергією, а також довідкою ОСББ Уют , утвореного у будинку ( Т. 1 а.с. 51-56, 154, 156-158).

Так, згідно з довідкою ОСББ Уют про склад сім`ї від березня 2014 року ОСОБА_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , має склад сім`ї: чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Усі члени родини ОСОБА_4 , в тому числі і вона, не мешкають за зазначеною адресою (а.с. 126 т. 1).

Проте колегія вважає, що в цій частині заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивачів, що факт втрати ними права користування вказаною квартирою може бути встановлений лише рішенням суду, але жодна особа таких вимог до суду не спрямовувала та рішення суду про встановлення такого факту не існує.

Позивачі вказували на поважні причини тимчасової відсутності у своїй квартирі, але, посилаючись на вибуття із спірної квартири позивачів у інше житло, жодний учасник справи не вказував, яке ж житло для позивачів є іншим постійним місцем мешкання, та суд також цих обставин не встановив.

Відповідно до положень статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби; 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

4) виїзду у зв`язку з виконанням обов`язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов`язків; 5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них; 6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому; 7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї.

У цих випадках право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім мешканцем протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті. При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Позивачі не заперечували проти того, що в деякі періоди, що передували поданню документів на приватизацію, були відсутні у спірному помешканні, але зазначали про поважні причини своєї відсутності відносно кожного члена сім`ї.

Так, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказував про свою відсутність у зв`язку з навчанням.

На підтвердження цим обставинам ним надано довідки з навчальних закладів, де він навчався: у період з 01.09.2009р. по 30.06.2013р. навчався на денній формі навчання у Економіко-правовому коледжі ТОВ Бердянський університет менеджменту і бізнесу ( Т. 1 а.с. 198); у період з 01.09.2013р. по 30.06.2015р. на денній форма навчання у Бердянському університеті менеджменту та бізнесу (Т. 1 а.с. 199).

Вказані довідки дійсно підтверджують, що ОСОБА_3 тимчасово не проживав

у спірній квартирі малосімейного гуртожитку у період з 01.09.2009р. по 30.06.2015р. у зв`язку з навчанням у іншому місті на денній формі навчання у коледжі та вищі.

ОСОБА_6 не проживав у спірній квартирі з причин порушення відносно нього кримінального провадження; ОСОБА_4 у зв`язку з цим як єдиний годувальник неповнолітніх на той час дітей виїздила на заробітки до м. Бердянську, м. Києва, м. Одеси; неповнолітню дочку ОСОБА_5 на час заробітків матері було віддано на піклування бабусі.

Про зазначені обставини також вказували допитані судом свідки, але суд не звернув увагу на зміст їх пояснень, надавши перевагу довідкам постачальників комунальних послуг та ОСББ Уют , якими причин невикористання комунальних послуг не встановлювалось, а лише зафіксовано факт їх неспоживання або незначного споживання протягом 2013-2014рр.

Так, свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона проживає з позивачами ОСОБА_3 по-сусідству. Вона з ними одночасно отримали квартири в малосімейному гуртожитку, ордерів при цьому їм не видавали, але з ними були укладені договори найму житлового приміщення з КЗ СМР Глорія . ОСОБА_3 проживали в своїй квартирі постійно, поки у них у 2013-2014 роках не почалися проблеми, була загроза дітям, і вони стали жити непостійно. ОСОБА_4 , яка працювала лікарем КЗ СМР Глорія , звільнилася, стала доглядати за чоловіком в лікарні в м. Бердянськ, потім поїхала на заробітки у м. Київ, а потім в м. Одесу. Їх син ОСОБА_3 навчався в м. Бердянську, а коли приїздив до гуртожитку, то заходив до неї пару раз прийняти душ, оскільки була проблема з водою; дочка ОСОБА_5 була у бабусі в смт. Якимівка. Вона бачила ОСОБА_3 періодично, тому стверджувати, що вони жили в квартирі постійно, не може.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що зі ОСОБА_4 вони разом працювали КЗ СМР Глорія , де їм надали квартири у гуртожитку, уклавши з ними договори оренди, але ордерів не надавали. Відносини у них із ОСОБА_3 були добросусідські, жили вони в одному під`їзді. ОСОБА_4 вимушена була звільнитися. ІІ син ОСОБА_3 навчався у м. Бердянську, появлявся в квартирі десь 1 раз на місяць, якось запросив його зробити ремонт. ОСОБА_4 уїхала працювати, але приїздила до гуртожитку. Він її та ОСОБА_6 бачив в місті Приморську десь раз на місяць, вони були з продуктами. Донька ОСОБА_5 була у бабусі - матері ОСОБА_4 . У 2014 році квартира ОСОБА_3 була без опалення, у вересні на кухні стояв масляний радіатор, прокапав бачок, чи опалювалися інші кімнати,- він не знає. Він не може сказати, чи проживали вони в цій квартирі після 2014 року, але меблі стояли. У примусовому порядку їх не виселяли. Чи було у них інше житло,- він не знає.

Отже, із сукупності вказаних обставин слідує, що позивачі були відсутні за місцем мешкання у період до подання документів на приватизацію протягом 2013-початку 2014р. з причин, які у відповідності до вимог статті 71 ЖК України вважаються поважними, а тому за ними зберігалось станом на час подання заяви про приватизацію право користування спірним житловим приміщенням, а відтак і право на його приватизацію.

Тому орган місцевого самоврядування безпідставно відмовив їм оскаржуваним пунктом 1.5 рішення № 24 від 25.03.2014р. у приватизації з підстав їх непроживання у житловому приміщення, яке мали намір приватизувати позивачі.

Всі решта обставин, які встановлював суд як можливі підстави для відмови у приватизації позивачам попри відсутність таких підстав у оскаржуваному рішенні органу приватизації, колегія не досліджує, оскільки предмет спору такі обставини як підстави відмови в приватизації вони не становлять.

Задовольняючи позов в частині визнання незаконним та скасування п. 1.5 оскражуваного рішення № 24 від 25.03.2014р. органу приватизації, колегія не може визнати за позивачами права на приватизацію спірного приміщення з огляду на наступне.

Так, суд не уповноважений перевіряти весь пакет документів, поданих позивачами із заявою на приватизацію, що є компетенцією лише органу приватизації. Суд може усунути тільки ті порушення, які були предметом оскарження, а орган приватизації має заново проаналізувати весь пакет документів з урахуванням цього судового рішення та винести відповідне своє нове рішення.

Крім того, з часу подання заяви про приватизацію у лютому 2014р. пройшов тривалий строк та кардинально змінилась ситуація, пов`язана зі спірним житловим приміщенням.

Так, у грудні 2016р. на спірне житлове приміщення видано спеціальний ордер третій особі - ОСОБА_2 на сім`ю з двох осіб: на неї як працівницю лікарні та малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які вселились у нього, зареєструвались, наймач уклала договір найму житла з КП Приморська ЦРЛ та з цього часу вони проживають у квартирі (Т. 1 а.с. 41-46, 124). Також за поясненнями адвоката Бучакчийського С.В. у 2019 році ОСОБА_7 народила другу дитину.

Отже, на день вирішення справи судом першої інстанції та на сьогоднішній день, спірне приміщення не є вільним, що не дозволяє одночасно із вказаними вище обставинами визнати право на його приватизацію за позивачами.

Зважаючи на все вищенаведене, колегія вважає, що є підстави, передбачені п.п. 3, 4

ч. 1 статті 376 ЦПК України для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо відмови в приватизації з підстав непроживання у спірному житлі, та про відмову в решті позову з інших правових підстав, ніж це зроблено судом.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року у цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 та в інтересах ОСОБА_6 за довіреністю задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати пункт 1.5 рішення № 24 від 25.03.2014р. Приморської районної ради Запорізької області.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити з інших правових підстав.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 липня 2019 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Гончар М.С.

Поляков О.З.