Постанова

від 24.06.2020 по справі 326/1744/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 326/1744/16

провадження № 61-15417св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю,

відповідач - Приморська районна рада Запорізької області,

треті особи: комунальне підприємство Приморська центральна районна лікарня Приморської районної ради Запорізької області, ОСОБА_5 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 , орган опіки та піклування Приморської районної державної адміністрації Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю, Приморської районної ради Запорізької області на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2019 року в складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю, звернулися до суду з позовом до Приморської районної ради Запорізької області, треті особи: комунальне підприємство Приморська центральна районна лікарня Приморської районної ради Запорізької області (далі - КП Приморська ЦРЛ ), ОСОБА_5 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 , орган опіки та піклування Приморської районної державної адміністрації Запорізької області, в якому просили:

1) скасувати пункт 1.5 рішення Приморської районної ради Запорізької області № 24 від 25 березня 2014 року про відмову у приватизації житлової квартири АДРЕСА_1 ;

2) визнати за ними право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 згідно із Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Позов мотивований тим, що з 1996 року вони проживають у гуртожитку на АДРЕСА_2 .

Спірне житлове приміщення надане в користування ОСОБА_2 як лікарю комунальної установи Санаторій медичної реабілітації Глорія на підставі договору найму житлового приміщення.

У 2011 році ОСОБА_2 звільнилася з роботи, але вони (позивачі) продовжували проживати в гуртожитку, вимог про розірвання договору не надходило.

У 2014 році ОСОБА_2 подала до органу приватизації - Приморської районної ради Запорізької області заяву про приватизацію нею та членами її родини житла, у якому вони проживають.

Рішенням Приморської районної ради Запорізької області від 25 березня 2014 року (пункт 1.5) ОСОБА_2 відмовлено в приватизації житла у зв`язку наявністю документа, що підтверджує факт відсутності постійного проживання заявника та членів його родини за місцем реєстрації.

Разом із тим їм стало відомо, що їх було знято з реєстрації місця проживання більш, ніж через два роки після прийняття вищезазначеного рішення - 13 грудня 2016 року, а спірне житлове приміщення передано в найм ОСОБА_5 та її сину - ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю, відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ОСОБА_2 , з якою укладений договір найму житлового приміщення, разом з членами сім`ї не проживали в спірній квартирі на час прийняття рішення Приморською районною радою Запорізької області № 24 від 25 березня 2014 року про відмову в її приватизації. 16 листопада 2010 року ОСОБА_2 відчужила житловий будинок, який перебував у її власності, на користь іншої особи. 26 березня 2011 року ОСОБА_2 за власним бажанням звільнилася з роботи в комунальній установі Санаторій медичної реабілітації Глорія , тому строк дії договору найму закінчився.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2019 року рішення Приморського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю.

Визнано незаконним і скасовано пункт 1.5 рішення Приморської районної ради Запорізької області № 24 від 25 березня 2014 року про відмову в приватизації житлової квартири АДРЕСА_1 .

В задоволенні позову про визнання за позивачами права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 відмовлено з інших підстав.

Апеляційний суд, керуючись статтею 71 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), виходив із того, що позивачі були зареєстровані в спірній квартирі, правомірно вселені, вимог про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням до них не пред`являлось, протягом 2013-2014 року були відсутніми в спірному житловому приміщенні з поважних причин, а тому за ними зберігалось право користування спірним житловим приміщенням станом на час подання заяви про приватизацію.

Відмовляючи в задоволенні позовну в частині визнання за позивачами права на приватизацію зазначеної квартири, апеляційний суд виходив з того, що питання приватизації є виключною компетенцією органу приватизації, який перевіряє пакет документів, поданих із заявою на приватизацію з точки зору їх достатності та відповідності вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю, Приморська районна рада Запорізької області звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю, просять постанову Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про визнання за ними права на приватизацію спірної квартири скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення цих вимог.

Посилаються на те, що суд, визнавши незаконною єдину підставу для відмови у приватизації, мав визнати право позивачів на приватизацію вказаної квартири. Належним способом захисту порушеного права є визнання права на приватизацію.

Приморська районна рада Запорізької області просить постанову Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2019 року в частині скасування пункту 1.5 рішення Приморської районної ради Запорізької області № 24 від 25 березня 2014 року про відмову у приватизації скасувати та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Посилається на те, що позивачі обрали інше місце проживання, фактично не користуються спірним житлом. Інформація щодо навчання ОСОБА_1 та його згода на приватизацію жилого приміщення не надавалася до органу приватизації. Вказує, що ОСОБА_2 не видався ордер, який є єдиною підставою для вселення. Звертає увагу на висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалі від 17 червня 2015 року у справі № 6-6543св15, відповідно до яких особа, яка не отримала ордер, не набула права користування жилим приміщенням у гуртожитку.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У вересні та жовтні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшли відзиви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю, КП Приморська ЦРЛ , ОСОБА_7 . , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю, просять задовольнити їх касаційні скарги, а касаційну скаргу Приморської районної ради Запорізької області залишити без задоволення.

Посилаються на те, що проживали в спірному приміщенні на підставі договору найму, посилання на відсутність ордеру є безпідставним, оскільки орган приватизації відмовив з інших підстав. Використання комунальних послуг у малих обсягах не підтверджує факт їхнього непроживання у гуртожитку. Рішення про втрату ними права користування житловим приміщенням не приймалося.

КП Приморська ЦРЛ , ОСОБА_5 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 , просять касаційну скаргу Приморської районної ради Запорізької області задовольнити, а касаційні скарги ОСОБА_1 та яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю, залишити без задоволення.

Посилаються на те, ОСОБА_2 та члени її сім`ї відповідно до договору найму від 29 червня 2007 року тимчасово користувалися спірним житлом. 26 березня 2011 року дія договору найму припинилась у зв`язку із припиненням трудових відносин у медичній установі. Спеціальний ордер для вселення не видався. Позивачі вселені до житла на підставі строкового договору. Підставою втрати права користування жилим приміщенням є припинення строку дії договору найму. Позивачі тривалий час фактично не проживають у спірному приміщенні. Апеляційний суд не взяв до уваги, що ОСОБА_2 16 листопада 2010 року відчужила інше житло вартістю більше 1 000 000 грн. На час розгляду справи спірне житло не є вільним, що унеможливлює визнання права на приватизацію за позивачами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 04 та 09 вересня 2019 року відкриті провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 грудня 1997 року передано із спільної (комунальної) власності обласної ради до комунальної власності Приморської міської ради житловий будинок для малосімейних, який заселений на підставі ордерів, виданих міськвиконкомом, за адресою: АДРЕСА_3 .

Частина житлових приміщень вказаного житлового будинку для малосімейних, у тому числі і квартира АДРЕСА_4 , закріплюється у вигляді гуртожитку за Обласною фізіотерапевтичною лікарнею для поселення працівників цієї медичної установи.

Рішенням виконкому Приморської міської ради народних депутатів № 242 від 19 грудня 1997 року житловий будинок по АДРЕСА_3 зареєстрований як гуртожиток для малосімейних, за виключенням квартир АДРЕСА_13, АДРЕСА_14

01 листопада 2006 року малосімейний гуртожиток, який складається з квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11 АДРЕСА_12 та підвальне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований на праві комунальної власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Запорізької області в особі Запорізької обласної ради.

26 квітня 2007 року за КЗ Санаторій медичної реабілітації Глорія , на праві оперативного управління, закріплений малосімейний гуртожиток та підвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

29 червня 2007 року між КЗ Санаторій медичної реабілітації Глорія та ОСОБА_2 (наймач), членами її сім`ї: чоловік - ОСОБА_4 , діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , укладений договір найму жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 2.2.6 цього договору наймач зобов`язується звільнити наймане житлове приміщення по закінченню строку договору.

Договір найму жилого приміщення припиняє свою юридичну дію по закінченню строку трудового договору, укладеного між наймодавцем та наймачем (п. 5.1.7 договору).

26 березня 2011 року ОСОБА_2 звільнена з посади лікаря-лаборанта за власним бажанням.

01 квітня 2012 року між ОСББ УЮТ та ОСОБА_2 укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_2 .

25 березня 2014 року зазначений малосімейний гуртожиток закріплено за КП Приморська ЦРЛ на праві повного господарського відання, а 23 грудня 2016 року він переданий на баланс КП Приморська ЦРЛ з правом оперативного управління.

ОСОБА_2 звернулась до органу приватизації - Приморської районної ради Запорізької області із заявою про приватизацію нею та членами родини квартири АДРЕСА_6 .

Рішенням Приморської районної ради Запорізької області № 24 від 25 березня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено у приватизації житлової квартири АДРЕСА_1 на підставі наявності документа, що підтверджує факт відсутності постійного проживання заявника та членів родини за місцем прописки.

Згідно з довідкою ОСББ Уют про склад сім`ї від березня 2014 року ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , має склад сім`ї: чоловік ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 , донька ОСОБА_3 . Усі члени родини ОСОБА_2 , в тому числі і вона, не мешкають за зазначеною адресою.

Рішення про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування спірною квартирою судовими органами не приймалося.

13 грудня 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зняті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

01 грудня 2016 року на спірне житлове приміщення видано спеціальний ордер третій особі - ОСОБА_5 на сім`ю з двох осіб: на неї як працівницю лікарні та малолітнього сина ОСОБА_6

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу .

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, і більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Відповідно до ст.4 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до Закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що були включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до положень статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Відповідно до положень статті 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, встановивши, що позивачі вселилися в спірне житлове приміщення на підставі договору найму, були зареєстровані в ньому, сплачували комунальні послуги, питання про втрату ними права користування житловим приміщенням або виселення з нього не вирішувалось, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відсутність спеціального ордеру при вселенні, наявність у власності ОСОБА_2 житлового будинку, який нею відчужено в 2010 році на користь іншої особи, її звільнення з роботи у медичній установі до предмета спора не відносяться, оскільки підставою відмови у приватизації був лише факт відсутності постійного проживання заявника та членів його родини. Інших підстав для відмови у приватизації Приморською районною радою Запорізької області у рішенні № 24 від 25 березня 2014 року не зазначено.

З приводу вимог щодо визнання за позивачами права на приватизацію квартири слід зазначите наступне.

Закон України Про приватизацію державного житлового фонду і Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 , встановлюють порядок передання квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний у місячний термін із дня одержання заяви прийняти рішення про передання житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.

Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено список документів, які подає особа до органів приватизації.

Отже, норми вищевказаних нормативних актів передбачають, що приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються в установлений термін після одержання заяви громадянина.

Суд не може підміняти інший орган державної влади або місцевого самоврядування, перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цих органів.

Таким чином, апеляційний суд, обґрунтовано вказав, що суд не уповноважений перевіряти весь пакет документів, поданих позивачами із заявою на приватизацію, що є компетенцією лише органу приватизації. Суд може усунути тільки ті порушення, які були предметом оскарження, а орган приватизації має заново проаналізувати весь пакет документів з урахуванням ухваленого судового рішення.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю, Приморської районної ради Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов