Рішення

від 09.07.2019 по справі 500/875/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/875/19

09 липня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

представника позивача Покотило Ю .В.

представника відповідача Пихальський В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Млиновецьої сілької ради Зборівського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, на стороні відповідача приватне акціонерне товариство "Західний торгово - промисловий дім" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області (далі - відповідач, Млиновецька сільська рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватне акціонерне товариство "Західний торгово-промисловий дім" (далі - третя особа, ПАТ "Західний торгово-промисловий дім"), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Млиновецької сільської ради №427-1 від 12.03.2019 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_3 . с.Млинівці Зборівського району";

зобов`язати Млиновецьку сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території Млиновецької сільської ради;

визнати протиправним та скасувати рішення Млиновецької сільської ради №427-2 від 12.03.2019 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_3 . с.Млинівці Зборівського району";

зобов`язати Млиновецьку сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Млиновецької сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.02.2019 року та 07.03.2019 року позивач, як учасник бойових дій, звернувся до Млиновецької сільської ради із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території Млиновецької сільської ради, орієнтовною площею 0,10 га та 0,25 га. Рішеннями від 12.03.2019 року №427-1 перенесено розгляд звернення до отримання пропозиції відділу архітектури, містобудування, розвитку інфраструктури та житлово-комунального розвитку Зборівської районної державної адміністрації та №427-2 відмовлено, так як земельна ділянка згідно земельно-облікових документів знаходиться у постійному користуванні ПАТ "Західний торгово-промисловий дім". Позивач вважає такі рішення прийнятими з порушенням норм чинного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 14.05.2019 року.

На виконання вимог вказаної ухвали, Млиновецькою сільською радою 07.05.2019 року подано до суду відзив на позов (а.с.53-60). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що з огляду на ряд суттєвих розбіжностей у клопотанні від 07.02.2019 року, з метою встановлення можливості будівництва житлового будинку на земельній ділянці орієнтовно площею 0,10 га Млиновецька сільська рада 26.02.2019 року звернулась до відділу архітектури, містобудування, розвитку інфраструктури та житлово-комунального розвитку Зборівської районної державної адміністрації, до отримання пропозицій якого об`єктивно перенесено розгляд звернення рішенням від 12.03.2019 року №427-1.

Разом з цим, земельна ділянка орієнтовно площею 0,25 га, на яку претендує позивач у відповідності до клопотання від 07.03.2019 року, згідно земельно-облікових документів знаходиться у постійному користуванні ПАТ "Західний торгово-промисловий дім", яким своєчасно сплачується земельний податок, а відтак відмова у наданні такої рішенням від 12.03.2019 року №427-2 є правомірною. На вимогу суду, надав докази сплати земельного податку ПАТ "Західний торгово-промисловий дім" за користування земельною ділянкою (а.с. 128 -132), на частину якої претендує позивач.

Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.05.2019 року відкладено розгляд справи на 05.06.2019 року.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року закрито провадження у справі щодо частини позовних вимог:

зобов`язати Млиновецьку сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території Млиновецької сільської ради;

зобов`язати Млиновецьку сільську раду надати ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Млиновецької сільської ради.

Відкладено розгляд справи на 09.07.2019 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві (а.с.3-9) та відповіді на відзив (а.с.45-47). Відзначив, що навіть у випадку наявності зауважень, про які зазначає відповідач, прийняті ним рішення від 12.03.2019 року №427-1 та №427-2 суперечать положенням ст.118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Разом з цим, не підтверджено право постійного користування земельною ділянкою ПАТ "Західний торгово-промисловий дім".

Представник відповідача позов не визнав з мотивів, викладених у відзиві (а.с.46-48), та звернув увагу, що 08.05.2019 року, отримавши відповідь відділу архітектури, містобудування, розвитку інфраструктури та житлово-комунального розвитку Зборівської районної державної адміністрації, на виконання спірного рішення від 12.03.2019 року №427-1, рішенням №446 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території Млиновецької сільської ради. Водночас, виділення земельної ділянки на території виробничої зони бурякопункту в с.Млинівці Збрівського району під будівництво житлового будинку, будівель і споруд є неможливим, оскільки в подальшому проект із землеустрою не буде погоджено відділом архітектури, містобудування, розвитку інфраструктури та житлово-комунального розвитку Зборівської районної державної адміністрації.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча ПАТ "Західний торгово-промисловий дім" належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відповідності до п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , до зміни імені - ОСОБА_3 згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 від 20.02.2019 року (а.с.30), є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 21.09.2015 року (а.с.29).

Позивач 07.02.2019 року звернувся до Млиновецької сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території Млиновецької сільської ради (а.с.61). До заяви було додано: копію документа, що посвідчує особу (паспорт); копію посвідчення учасника бойових дій; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а саме: викопіювання із планово-картографічних матеріалів (а.с.62).

Млиновецька сільська рада листом від 15.02.2019 року №8 (а.с.63) повідомила позивача, що розгляд даного питання потребує додаткового вивчення із залученням відділу архітектури, містобудування, розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Зборівської районної державної адміністрації, до якого звернулась листом від 26.02.2019 року №13 (а.с.64).

Рішення Млиновецької сільської ради №427-1 від 12.03.2019 року перенесено розгляд звернення позивача на чергову сесію сільської ради до отримання пропозицій відділу архітектури, містобудування, розвитку інфраструктури та житлово-комунального розвитку Зборівської районної державної адміністрації (а.с.65).

Згідно відповіді відділу архітектури, містобудування, розвитку інфраструктури та житлово-комунального розвитку Зборівської районної державної адміністрації №53-03/04-19 від 10.04.2019 року відповідно до опорного плану с.Млинівці земельна ділянка знаходиться у виробничій зоні та у разі позитивного рішення потрібно розробити детальний план території (а.с.94).

Рішення Млиновецької сільської ради №446 від 08.05.2019 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель ненаданих у власність та постійне користування в межах населеного пункту - сільськогосподарську угіддя (рілля) в с.Млинівці в межах населеного пункту (а.с.95), чим і зумовлено відмову в частині позову.

Також, позивач 07.03.2019 року звернувся до Млиновецької сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Млиновецької сільської ради (а.с.63). До заяви було додано: копію документа, що посвідчує особу (паспорт); копію посвідчення учасника бойових дій; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а саме: викопіювання із планово-картографічних матеріалів (а.с.70).

Рішення Млиновецької сільської ради №427-2 від 12.03.2019 року відмовлено позивачу у наданні земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, так як дана земельна ділянка згідно земельно-облікових документів знаходиться у постійному користуванні ПАТ "Західний торгово-промисловий дім" (а.с.71).

Не погодившись із рішеннями органу місцевого самоврядування від 12.03.2019 року №427-1 та №427-2, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінюючи правомірність рішення, дій чи бездіяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб`єкти.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Водночас, згідно з п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання про розгляд клопотання і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

Як передбачено ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст.118 ЗК України.

Згідно ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Отже, цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у її наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, ч.7 ст.118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України.

Вказана правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 року у справі №509/4156/15-а.

Як встановлено судом, 07.02.2019 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га.

За наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення про надання дозволу або відмову у її наданні протягом місячного строку.

Однак, останній оскаржуваним рішення №427-1 від 12.03.2019 року вирішив перенести розгляд звернення позивача до отримання пропозицій відділу архітектури, містобудування, розвитку інфраструктури та житлово-комунального розвитку Зборівської районної державної адміністрації.

Суд зазначає, що у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з розбіжностями, Млиновецька сільська рада вправі була звернутись із відповідним запитом.

Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю.

Проте, таке звернення з запитом Млиновецької сільської ради не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Отже, відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, що дає підстави для висновку про не відповідність оскаржуваного рішення №427-1 від 12.03.2019 року критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України і, як наслідок, підлягає скасуванню.

Вирішуючи вимогу позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення №427-2 від 12.03.2019 року, суд вважає за необхідне відзначити, що відмовою у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки слугувало перебування бажаної земельної ділянки у постійному користуванні ПАТ "Західний торгово-промисловий дім".

Так, відповідно до державного акта на право постійного користування серії НОМЕР_3 від 23.11.1999 року відкритому акціонерному товариству "Золочівський цукровий завод" надано у постійне користування 8,9167 га землі для розміщення господарських будівель і зберігання сировини (а.с.76-78).

Як передбачено п.7 розд.X Перехідні положення ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються (ч.3 ст.24 ЗК України).

Викладене у коментованій частині з необхідністю випливає із суті ліквідації юридичної особи як її припинення без правонаступництва. Ліквідація тягне за собою припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідно до п."в" ст.141 ЗКУ та перехід до земель запасу згідно ч.2 ст.19 ЗК України.

Як вбачається з інформацію про юридичну особу - відкрите акціонерне товариство "Золочівський цукровий завод" 01.02.2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи (а.с.120-121).

Проте, державний акт на право постійного користування 8,9167 га землі для розміщення господарських будівель і зберігання сировини, виданий 23.11.1999 року відкритому акціонерному товариству "Золочівський цукровий завод", не скасований та є чинним.

Водночас, за третьою особою зареєстровано майновий комплекс на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу основних засобів, укладеного 30.12.2003 року з закритим акціонерним товариством "Золочівцукор" (а.с.80), належний йому згідно свідоцтва на право власності від 02.09.2002 року (а.с.79).

Таким чином, фактичне користування земельною ділянкою ПАТ "Західний торгово-промисловий дім" підтверджується сплатою обов`язкових платежів земельного податку (а.с.128-132) та зумовлене знаходженням належного йому на праві власності майнового комплексу на спірній земельні ділянці. При цьому та обставина, що право на земельну ділянку не оформлено у встановленому порядку, не дає підстав вважати її вільною.

Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного суду від 16.05.2019 року у справі №826/765/17.

Також суд відмічає, що зміна власника будівель і споруд не зміннила цільового використання спірної земельної ділянки ( для розміщення господарських будівель і зберігання сировини).

Суд зазначає, що орган місцевого самоврядування не може розпорядитися ділянкою, право користування якою не припинене, а цільове призначення якої не змінилось при зміні власника будівель. Саме по собі перебування обраної для безоплатної приватизації земельної ділянки у користуванні іншої особі є вичерпною і достатньою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо неї третім особам, зокрема позивачу.

При цьому, обрання позивачем земельної ділянки, що перебуває у користуванні іншої особи, свідчить про невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, що цілком відповідає визначеному у ч.7 ст.118 ЗК України переліку підстав для відмови.

Про не можливість будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд на бажаній позивачем земельній ділянці з цих же підстав зазначено і відділом архітектури, містобудування, розвитку інфраструктури та житлово-комунального розвитку Зборівської районної державної адміністрації в листі №63-03/05-19 від 28.05.2019 року (а.с.96).

Отже, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Млиновецька сільська рада діяла у межах своїх повноважень, враховуючи права та законні інтереси третіх осіб та запобігаючи виникненню спорів, а відтак суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено спірне рішення №427-2 від 12.03.2019 року та визнає його таким, що прийняте відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення №421-2 від 12.03.2019 року.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

При вирішенні питання щодо судових витрат, суд враховує наступне.

Як передбачено ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).

Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою відповідно до акта виконаних робіт від 10.04.2019 року (а.с.35), отриманою від адвоката на виконання умов договору, укладеного 04.04.2019 року з Покотило Ю.В. (а.с.34), в сумі 5763,00 грн., сплачених згідно прибуткового касового ордера №10/04/19 від 10.04.2019 року (а.с.36).

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату Покотило Ю.В., у заявленому розмірі 5763,00 грн. є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним в акті переліком.

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення частково, то понесені судові витрати підлягають розподілу.

Враховуючи приписи ч.3 ст.139 КАС України, до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу, в загальному розмірі 2881,50 грн.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Млиновецької сільської ради №427-1 від 12 березня 2019 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_3 . с. Млинівці Зборівського району" .

В задоволені вимоги визнати протиправним та скасувати рішення Млиновецької сільської ради №427-2 від 12 березня 2019 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_3 . с.Млинівці Зборівського району" - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Млиновецької сілької ради Зборівського району Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Залозецька, 58, с. Млинівці, Зборівський район, Тернопільська область, 47242, код ЄДРПОУ: 04392296) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) гривня 50 (п`ятдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 липня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.