Постанова

від 21.10.2019 по справі 500/875/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8517/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Бруновська Н.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представника позивача - Покотило Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року (головуючий суддя Мандзій О.П., м.Тернопіль, проголошено 10:57:05) у справі № 500/875/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Млиновецьої сілької ради Зборівського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, на стороні відповідача приватне акціонерне товариство "Західний торгово- промисловий дім" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

10.04.2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції із адміністративним позовом до Млиновецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватне акціонерне товариство "Західний торгово-промисловий дім", в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Млиновецької сільської ради №427-1 від 12.03.2019 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 с.Млинівці Зборівського району"; зобов`язати Млиновецьку сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території Млиновецької сільської ради; визнати протиправним та скасувати рішення Млиновецької сільської ради №427-2 від 12.03.2019 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 с.Млинівці Зборівського району"; зобов`язати Млиновецьку сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Млиновецької сільської ради.

Позов обґрунтовує тим, що 07.02.2019 року та 07.03.2019 року позивач, як учасник бойових дій, звернувся до Млиновецької сільської ради із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території Млиновецької сільської ради, орієнтовною площею 0,10 га та 0,25 га. Рішеннями від 12.03.2019 року №427-1 перенесено розгляд звернення до отримання пропозиції відділу архітектури, містобудування, розвитку інфраструктури та житлово-комунального розвитку Зборівської районної державної адміністрації та №427-2 відмовлено, так як земельна ділянка згідно земельно-облікових документів знаходиться у постійному користуванні ПАТ "Західний торгово-промисловий дім". Позивач вважає такі рішення прийнятими з порушенням норм чинного законодавства України.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Млиновецької сільської ради №427-1 від 12 березня 2019 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 с.Млинівці Зборівського району". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив, що навіть у випадку наявності зауважень, про які зазначає відповідач, прийняті ним рішення від 12.03.2019 року №427-1 та №427-2 суперечать положенням ст.118 Земельного кодексу України . Разом з тим, не підтверджено право постійного користування земельною ділянкою ПАТ "Західний торгово-промисловий дім". Просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , до зміни імені - ОСОБА_2 згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 від 20.02.2019 року, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 21.09.2015 року.

Позивач 07.02.2019 року звернувся до Млиновецької сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території Млиновецької сільської ради. До заяви було додано: копію документа, що посвідчує особу (паспорт); копію посвідчення учасника бойових дій; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а саме: викопіювання із планово-картографічних матеріалів.

Млиновецька сільська рада листом від 15.02.2019 року №8 повідомила позивача, що розгляд даного питання потребує додаткового вивчення із залученням відділу архітектури, містобудування, розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Зборівської районної державної адміністрації, до якого звернулась листом від 26.02.2019 року №13.

Рішення Млиновецької сільської ради №427-1 від 12.03.2019 року перенесено розгляд звернення позивача на чергову сесію сільської ради до отримання пропозицій відділу архітектури, містобудування, розвитку інфраструктури та житлово-комунального розвитку Зборівської районної державної адміністрації.

Згідно відповіді відділу архітектури, містобудування, розвитку інфраструктури та житлово-комунального розвитку Зборівської районної державної адміністрації №53-03/04-19 від 10.04.2019 року відповідно до опорного плану с.Млинівці земельна ділянка знаходиться у виробничій зоні та у разі позитивного рішення потрібно розробити детальний план території.

Рішенням Млиновецької сільської ради №446 від 08.05.2019 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель ненаданих у власність та постійне користування в межах населеного пункту - сільськогосподарську угіддя (рілля) в с.Млинівці в межах населеного пункту.

Крім того, позивач 07.03.2019 року звернувся до Млиновецької сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Млиновецької сільської ради. До заяви було додано: копію документа, що посвідчує особу (паспорт); копію посвідчення учасника бойових дій; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а саме: викопіювання із планово-картографічних матеріалів.

Рішенням Млиновецької сільської ради №427-2 від 12.03.2019 року відмовлено позивачу у наданні земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, так як дана земельна ділянка, згідно земельно-облікових документів, знаходиться у постійному користуванні ПАТ "Західний торгово-промисловий дім".

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч.1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В частині задоволення позовних вимог апелянт рішення суду першої інстанції не оскаржує та з висновками суду. За цією вимогою суд апеляційної інстанції зазначає.

У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Абзацом 1 ч.7 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, згідно з п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання про розгляд клопотання і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Отже, цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у її наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Частиною 7 ст.118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України.

Колегія суддів зазначає, що відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, що дає підстави для висновку про не відповідність оскаржуваного рішення №427-1 від 12.03.2019 року критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції переглядає рішення першої інстанції в частині оскарження вимоги апелянта про визнання протиправним та скасування рішення №427-2 від 12.03.2019 року та зазначає наступне.

Відповідно до державного акта на право постійного користування серії ІІ-ТР №000986 від 23.11.1999 року відкритому акціонерному товариству "Золочівський цукровий завод" надано у постійне користування 8,9167 га землі для розміщення господарських будівель і зберігання сировини.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.3 ст.24 ЗК України у разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.

Як вбачається з інформацію про юридичну особу - відкрите акціонерне товариство "Золочівський цукровий завод" 01.02.2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи.Проте, державний акт на право постійного користування 8,9167 га землі для розміщення господарських будівель і зберігання сировини, виданий 23.11.1999 року відкритому акціонерному товариству "Золочівський цукровий завод", не скасований та є чинним.

Водночас, за третьою особою зареєстровано майновий комплекс на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу основних засобів, укладеного 30.12.2003 року з закритим акціонерним товариством "Золочівцукор", належний йому згідно свідоцтва на право власності від 02.09.2002 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що фактичне користування земельною ділянкою ПАТ "Західний торгово-промисловий дім" підтверджується сплатою обов`язкових платежів земельного податку та зумовлене знаходженням належного йому на праві власності майнового комплексу на спірній земельні ділянці. При цьому та обставина, що право на земельну ділянку не оформлено у встановленому порядку, не дає підстав вважати її вільною. Разом з тим, орган місцевого самоврядування не може розпоряджатися ділянкою, право користування якою не припинене, а цільове призначення якої не змінилось при зміні власника будівель. Саме по собі перебування обраної для безоплатної приватизації земельної ділянки у користуванні іншої особі є вичерпною і достатньою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо неї третім особам, зокрема позивачу.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Млиновецька сільська рада діяла у межах своїх повноважень, враховуючи права та законні інтереси третіх осіб та запобігаючи виникненню спорів, а тому відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено спірне рішення №427-2 від 12.03.2019 року.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у справі № 500/875/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді Н. В. Бруновська І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 24 жовтня 2019 року.