Ухвала

від 04.07.2019 по справі 640/19068/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

04 липня 2019 року м. Київ№ 640/19068/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві

треті особи, що Обслуговуючий кооператив "Товариство співвласників "Біличі",

не заявляють Київська міська рада

самостійних вимог

на предмет спору

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69, ідентифікаційний код 39802366), в якому просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо внесення запису про реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі № НОМЕР_2 та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 в Державному земельному кадастрі.

В якості підстав позову позивач зазначив, що відповідачем протиправно внесено запис про реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі НОМЕР_2 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 24.01.2019; залучено Обслуговуючий кооператив "Товариство співвласників "Біличі" (далі - ОК ТС Біличі ) та Київську міську раду до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору; витребувано у ТОВ "Геометікс-Плюс" належним чином засвідчену копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка виготовлена ТОВ "Геометікс-Плюс" 30.03.2018.

24.01.2019 судом оголошено перерву, розгляд справи призначено на 07.03.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2019.

11.04.2019 та 06.06.2019 судом оголошувались перерви, справу призначено до розгляду на 04.07.2019.

04.07.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі скорочено - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт другий частини першої вказаної статті передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України. юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № 20 в напівпідземному гаражі, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі продажу гаражного боксу від 05.11.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В.

06.11.2012 ОСОБА_1 було укладено договір № 1031 на експлуатацію та обслуговування з Приватним акціонерним товариством Спільне підприємство Партнер (далі по тексту - ПрАТ СП Партнер ), згідно з яким останній зобов`язувався за плату виконувати обов`язки по зберіганню і охороні транспортних засобів транспортних засобів у боксах на земельній ділянці відведеній ПрАТ СП Партнер , на праві довгострокової оренди.

У тексті позовної заяви зазначено, що в подальшому після з`ясування обставин щодо відсутності у ПрАТ СП Партнер прав на користування відповідною земельною ділянкою внаслідок прийняття рішення Київської міської ради № 15.07.2004 № 457/1867 Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в місті Києві , для належного обслуговування гаражних боксів їх власниками було створено ОК ТС Біличі (ідентифікаційний код 41480383).

Під час процедури розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за заявою ОК ТС Біличі , з`ясовано, що 05.09.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві вже внесено запис про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 за технічною документацією, виготовленою ТОВ Геометікс-Плюс за замовленням, на думку позивача, ПрАТ СП Партнер .

Позивачем вказано, що набуття права користування ПрАТ СП Партнер порушуватиме принцип єдності земельної ділянки та права власників гаражних боксів на користування земельною ділянкою. Окремо у тексті позову зазначено, що внесення запису про реєстрацію ділянки в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та необхідність його скасування зумовлені відновленням порушених прав власників гаражних боксів.

В обґрунтування позиції позивачем у тексті позову та відповіді на відзив зазначено, що реєстрація земельної ділянки за ПрАТ СП Партнер неможлива з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на відповідну земельну ділянку та на об`єкти нерухомості, що знаходяться на ній.

В свою чергу, відповідачем у відзиві та запереченнях вказано, що рішення Київської міської ради від 18.03.2004 № 125/1335, яким передано в оренду земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 ПрАТ СП Партнер , є чинним, отже державна реєстрація є правомірною.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам суд звертає увагу, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Оцінивши за правилами статті 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу наведених норм убачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

В силу ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд принагідно зауважує, що правові висновки в частині правових питань визначення предметної юрисдикції справи, при встановленні якої має бути враховано суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природи обставин у справі відображено Великою Палатою Верховного Суду в постановах: від 03 жовтня 2018 року (справа № 357/14358/15-а), від 07 листопада 2018 року (справа № 809/595/18).

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України (по ухвалі - ЦПК України), у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

У відповідності до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Якщо порушення своїх прав позивач вбачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу державної влади або його посадової особи, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення її цивільних прав та/або обов`язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, то оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав має відбуватись за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Спірні правовідносини у даній справі стосуються в першу чергу встановлення факту наявності права ПрАТ СП Партнер на користування земельною ділянкою та наявністю можливості отримання права власності на неї, що вказує на приватно-правовий характер спору та на похідний характер заявлених вимог щодо скасування реєстрації земельної ділянки як способу захисту прав власників гаражних боксів та Обслуговуючого кооперативу Товариство співвласників Біличі .

Суд відмічає, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірним, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того, слід акцентувати, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Аналогічні приписи щодо підстав для закриття провадження у справі містилися в редакції КАС України, що діяла на час виникнення спірних відносин.

Враховуючи викладене, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, суд вважає, що даний спір про визнання протиправним та скасування рішення непідвідомчій адміністративному суду, а є таким, що підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 241-243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 826/19068/18 за позовом ОСОБА_1 - закрити.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 15.07.2019.

Суддя К.С. Пащенко