Постанова

від 15.07.2019 по справі 480/4096/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: О.М. Кунець

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 р. Справа № 480/4096/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2019, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 13.03.19 по справі № 480/4096/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат "Маяк" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна", позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0003411404 від 31.07.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки акту перевірки та прийняте на його підставі податкове повідомлення - рішення є помилковим та таким, що не відповідає законодавству та фактичним обставинам справи.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 змінено позивача, ТОВ "Маяк", правонаступником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна".

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39456414) №0003411404 від 31.07.2018, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" (4-й провул. Центральний, буд.2, с. Пустовійтівка, Роменський район, Сумська область, 42020, код ЄДРПОУ 37078234) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 228734 грн. 25 коп. в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" основного податкового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 172774 грн. 67 коп. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 51793 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області, не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 в частині задоволених позовних вимог про часткове скасування податкового повідомлення - рішення від 31.07.2018 №0003411404 з підстав порушення судом норм матеріального, процесуального права та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Сумській області в період з 21.06.2018 по 05.07.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат Маяк , код ЄДРПОУ 33362373, за результатами якої складено акт від 12.07.2018р. №4278/18-28-14-04-20/33362373/101 (т.1 а.с.14-59).

За висновками акту перевірки від 12.07.2018р. №4278/18-28-14-04-20/33362373/101 контролюючим органом встановлено порушення позивачем пп. 192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість по податковій декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування на загальну суму 3333,33 грн., в т.ч. за серпень 2015 року - 3333,33 грн.; пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість по податковій декларації з ПДВ загального режиму оподаткування на загальну суму 207172 грн., в т.ч.: за серпень 2015 року - 41528 грн., за вересень 2015 року - 41125 грн., за жовтень 2015 року - 124519 грн. та завищено на загальну суму 34397 грн., в т.ч.: за грудень 2015 року - 5699 грн., за січень 2016 року - 9124 грн. та за лютий 2016 року - 19574 грн.; п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 ПК України в частині несвоєчасної реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної за період жовтень 2015 року та відсутності реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за період серпень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки та на підставі акту від 12.07.2018р. №4278/18-28-14-04-20/33362373/101 Головним управлінням ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2018 року №0003411404 про збільшення позивачу грошових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 228 734,25 грн., у тому числі 176 108 грн. - збільшення основного зобов`язання і 52 626,25 грн. - штрафних санкцій, застосованих на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (т.1 а.с.12).

До розрахунку грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, входить:

- (І) донарахована сума ПДВ у розмірі 3333.00 грн., як сума недоплати податкового зобов`язання по скороченій податковій декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування за серпень 2015 року (стор.12-13 Акту перевірки). А також нарахована штрафна санкція у зв`язку з даним порушенням в сумі 833.25 грн. Згідно Акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п.192.1.1 п.192.1, п.192.3 ст.192 ПК України;

- (ІІ) донарахована сума ПДВ в розмірі 172774.67 грн. (з урахуванням від`ємного значення) за порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України щодо продажу товарів за цінами нижче їх собівартості. Розмір штрафних санкцій за даним порушенням становить 51793 грн.

Не погоджуючись з прийнятим Головним управлінням ДФС у Сумській області податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2018 року №0003411404, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003411404 від 31.07.2018 в частині збільшення ТОА Агрокомбінат "Маяк" (ТОВ "Урожайна країна") грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 172774 грн. 67 коп. та в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 51793 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували висновки контролюючого органу про реалізацію ТОВ Агрокомбінат Маяк самостійно виготовлених товарів за цінами нижче їх собівартості, що у свою чергу призвело до заниження податкового зобов`язання на загальну суму ПДВ 85451,45 грн., в т.ч. за серпень 2015 - 11131,97 грн., за вересень 2015 - 6125,44 грн., за жовтень 2015 - 68194,04 грн.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності ТОВ є сільське господарство, мисливство та надання пов`язаних з ними послуг; вирощування однорічних і дворічних культур; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та інше.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у перевіреному періоді здійснював продаж самостійно виготовлених товарів (Овес, Просо Очищене, Зерновідходи, Телички, Корови, Свинки ремонтні, Вибраковка 5 поросята на доращуванні, поросята на відгодівлі, М`ясо свинина) нижче їх сформованої собівартості підприємствам-покупцям, а саме: ОСОБА_1 (неплатник) в загальній сумі ПДВ 1048,36 грн., ОСОБА_2 (неплатник) в загальній сумі ПДВ 1250,00 грн., ТОВ "Івниця" (код 32277345) в загальній сумі ПДВ 9308,55 грн., в т.ч. за вересень 2015 - 9308,55 грн.; ОСОБА_3 (неплатнипк) в загальній сумі ПДВ 718,05 грн.; Кінцевий споживач (неплатник) в загальній сумі ПДВ 213474,45 грн.; ПАТ "Охтирський мясокомбінат" (код 444010) в загальній сумі ПДВ 19939,50 грн.; ТОВ "Стар-Майстер" (код 37097839) в загальній сумі ПДВ 21582,79 грн.; ТОВ "Сумська індустріальна м`ясна компанія" (код 39925448) в загальній сумі ПДВ 47631,58 грн.

На виконання укладених із покупцями договорів поставки позивачем було реалізовано на адресу відповідних контрагентів-покупців товар, який самостійно виготовлено (вирощено), у зв`язку з чим складались та реєструвались у ЄРПН податкові накладні та видавались видаткові накладні.

Сума податку на додану вартість за серпень-жовтень 2015 року на загальну суму ПДВ 314953,28 грн. включена до складу податкового зобов`язання за серпень-жовтень 2015р., відображеного у Додатках №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (№9194487013 від 19.09.2015, №9214942726 від 19.10.2015, №9237511007 від 20.11.2015) та відповідає даним декларації з ПДВ (№9194487016 від 19.09.2015, №9214942708 від 19.10.2015, №9237511035 від 20.11.2015) за серпень - жовтень 2015 року.

Взаєморозрахунки між підприємствами за відвантажений товар проведені в безготівковій формі на підставі платіжних доручень у загальній сумі 1889719,66 грн., в т.ч. ПДВ 314953,28 грн.

За приписами абз.2 п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню та газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п.6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966, з урахуванням змін та доповнень, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Основні методологічні засади формування бухгалтерському обліку ґрунтуються на затверджуваних Мінфіном стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку.

Так, відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 (далі - П(С)БО 9), готова продукція, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом, відноситься до запасів.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю (пункт 8 П(С)БО 9).

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (пункт 10 П(С)БО 9).

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 (далі - П(С)БО 16), до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Враховуючи викладене, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16.

Пунктом 200.1. ст.200 цього Кодексу визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, податкове законодавство для цілей оподаткування податком на додану вартість містить чітко визначені поняття ціни, що застосовуються для такого оподаткування, при цьому поняття середніх цін на товар, як і право їх використання для цілей оподаткування податком на додану вартість, податковим кодексом не передбачено.

Відповідно до п.5 "Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)" Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України №132 від 18.05.2001 року Товарно-матеріальні цінності власного виробництва минулих років відносяться на витрати за їх первісною вартістю (відповідно пункту 2.14), а продукція власного виробництва поточного року - за плановою собівартістю з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат.

Фактична собівартість продукції (робіт та послуг) в сільськогосподарських підприємствах розраховується в цілому за рік, крім продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, фактична собівартість яких визначається щомісяця.

Під час розгляду справи встановлено та вбачається з акту перевірки, що, на думку ДФС після розрахунку фактичної собівартості за наслідками 2015 року, ТОВ Агрокомбінат Маяк мало скласти другу податкову накладну на суму перевищення.

Статтею 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

В акті перевірки перевіряючими жодним чином не оспорюється той факт, що ТОВ Агрокомбінат Маяк (правонаступник ТОВ "Урожайна країна") реалізовував власно вирощену продукцію.

Суми ПДВ від реалізації власновирощеної продукції не підлягають сплаті до бюджету, а залишаються в розпорядженні сільськогосподарського підприємства.

Крім того, перевіряючими зазначається, що у серпні-жовтні 2015 року ТОВ Агрокомбінат Маяк здійснювало реалізацію пшениці власного виробництва за цінами нижчими за ціни, що підлягають державному регулюванню.

За приписами абзацу 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України у редакції 2015 року база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Судом першої інстанції вірно враховано, що формування ціни відбувається під впливом багатьох факторів, таких як кількість товару, строки поставки, строки оплати товару, показники якості, наявність конкурентів та ін.

Як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою встановлення порушення перевіряючими вказується на те, що Товариство базу оподаткування з податку на додану вартість вказаних вище операцій повинно було визначати виходячи з договірної (контрактної) вартості таких товарів, що встановлена з урахуванням механізмів державного регулювання.

Так, за приписами статті 191 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV в редакції, чинній у період 2015 року, державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 №5007-VІ (далі по тексту - Закон №5007).

Відповідно до частини 1 статті 12 вказаного закону державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Згідно зі ст. 13 Закону №5007 державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, зокрема, шляхом: 1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Враховуючи викладене, для операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, ціни на які на дату їх постачання регулюються одним із способів, передбачених Законом №5007, база оподаткування податку на додану вартість визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості таких товарів, що встановлена з урахуванням механізмів державного регулювання.

З акту перевірки вбачається, що перевіряючими застосовано до операцій з реалізації пшениці власного виробництва, здійснених Товариством у 2015 році встановлені інтервенційні ціни на товари, які визначені наказом Міністерства аграрної політики та промисловості України від 29.07.2015р. №292 відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства в Україні" від 24.06.2004 №1877-ІV (далі по тексту - Закон №1877).

Пунктом 3.2. статті 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства в Україні" від 24.06.2004 №1877-ІV визначено, що зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та не вищому за максимальну інтервенційну ціну.

Держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України.

Отже, встановлений механізм державного регулювання цін за допомогою мінімальних і максимальних інтервенційних цін, який регламентований Законом №1877, здійснюється лише в межах організованого аграрного ринку.

Пунктом 2.12 ст. 2 Закону №1877 визначено, що організований аграрний ринок - сукупність правовідносин, пов`язаних з укладенням і виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція за стандартизованими умовах та реквізитами біржових договорів (контрактів) та правилами Аграрної біржі.

Таким чином, правила, встановлені аграрною біржею, поширюються на взаємини її учасників.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інтервенційні ціни не можуть застосовуватися до продавців сільськогосподарських товарів, які здійснювали реалізацію сільськогосподарських товарів за межами Аграрної біржі, відтак, операції з продажу пшениці в адрес ТОВ ТД Агроімпорт ЛТД (на підставі договору від 03.09.2015р. №03/09-3), ТОВ Інтерагростандарт (на підставі договору від 10.08.2015 №1008-2015-1), ТОВ Сумська Індустріальна М`ясна Компанія (на підставі договору від 06.10.2015р. №06/10-2015-1) та населенню не є продажем товарів, ціни на які підлягають державному врегулюванню, так як їх реалізація відбувалась самостійно виробником за межами аграрної біржі.

Отже, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг визначається з їх договірної вартості та не може бути нижче звичайних цін (їх собівартості), які і підлягають застосуванню.

При цьому, підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

За приписами підпункту 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 ПК України, ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

Отже, у розумінні норм Податкового кодексу України звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування податку на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинні відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

Що стосується висновку, викладеному в акті перевірки та посилань апелянта на те, що позивачем було здійснено реалізацію пшениці 6 класу за цінами, нижчими ніж за мінімальні ціни, які визначені Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 29.07.2015 року №292, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства №292 від 29.07.2015 року затверджено мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об`єкти державного цінового регулювання саме для 2015/2016 маркетингового періоду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №771 затверджено перелік об`єктів державного цінового регулювання з визначенням періодів такого регулювання у 2015-2016 роках, зокрема: об`єкт державного цінового регулювання - пшениця м`яка; період державного цінового регулювання з 1 листопада 2015 р. до 30 червня 2016 р.

Тобто встановлені мінімальні та максимальні інтервенційні ціни визначені Наказом №292 від 29.07.2015 року застосовуються, починаючи з 01.11.2015 року.

При цьому, ТОВ Агрокомбінат Маяк здійснювало реалізацію пшениці 6 класу протягом серпня-жовтня 2015 року, тобто до початку встановлення маркетингового періоду 2015/2016 року та затвердження максимальних/мінімальних цін Наказом №292 від 29.07.2015 року.

Таким чином, враховуючи період реалізації ТОВ Агрокомбінат Маяк пшениці 6 класу (серпень-жовтень 2015), необхідно було керуватись затвердженими мінімальними та максимальними інтервенційними цінами державного цінового регулювання з визначенням періодів такого регулювання у 2014-2015 роках.

Відповідно до Постанови КМУ від 20 серпня 2014 р. №361 затверджено перелік об`єктів державного цінового регулювання з визначенням періодів такого регулювання у 2014-2015 роках, у тому числі для пшениці м`якої з 1 вересня 2014 р. до 31 серпня 2015 року.

Підпунктом 3.3.2. пункту 3.3 статті 3 Закону України Про державну підтримку сільського господарства України визначено, що відповідно до ринкової кон`юнктури Кабінет Міністрів України запроваджує державне цінове регулювання окремих об`єктів, визначених підпунктом 3.3.1 цього Закону. Перелік таких об`єктів визначається за результатами моніторингу аграрного ринку та підлягає офіційному оприлюдненню не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку маркетингового періоду.

Якщо перелік об`єктів державного цінового регулювання не сформовано або офіційно не оприлюднено в зазначений строк, діє перелік об`єктів для попереднього маркетингового періоду.

На кожний вид сільськогосподарської продукції (товар), визначений відповідно до стандартів і який є об`єктом державного цінового регулювання, встановлюються мінімальні або максимальні інтервенційні ціни.

При цьому, Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 24.06.2014 №242 встановлено мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об`єкти державного цінового регулювання у 2014/2015 маркетингового періоду, у тому числі для пшениці м`якої 6 класу мінімальна інтервенційна ціна 1880 грн./тонна.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Агрокомбінат Маяк здійснювало реалізацію пшениці 6 класу по ціні у проміжку від 2170 грн./тонна до 2500 грн/тонна, що є значно більше ніж мінімально встановленою для 2014/2015 маркетингового періоду.

Додатково варто звернути увагу на помилкове визначення у Акті перевірки собівартості по позиції Зерновідходи проса , де вказана собівартість 5 грн./кг, що більш ніж вдвічі вище за собівартість самого Проса, з якого і виникли дані зерновідходи, що є недопустимим.

Крім цього, інформація щодо собівартості була надана не як дані собівартості, а як перелік номенклатури сільськогосподарської продукції в розрізі складів із зазначенням планової собівартості, яку підприємство встановлювало на маркетинговий 2015 рік для проведення аналізу втрат виробництва. Фактична виробнича собівартість наведена в додатках до Акту перевірки є значно нижчою за планову, що підтверджує річна статистична звітність за формою 50-сг за 2015 рік.

Відповідно до п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.2 п.44.1 ст.44 ПК України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2. ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

З аналізу наведених норм слідує, що показники собівартості товару, пов`язані з визначенням податкових зобов`язань визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом першої інстанції вірно враховано, що статистична звітність форми № 50-сг (річна) Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств не є первинним документом бухгалтерського обліку, не відноситься до фінансової звітності або звітності пов`язаної з обчисленням і сплатою податків, а є формою статистичної звітності, що містить статистичну інформацію, а тому відповідно до приписів ст.44 ПК України не може підтверджувати дані зазначені у податковій звітності. Вказана звітність складається наростаючим підсумком з початку року та не містить інформації в розрізі класів та сортів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно зроблений висновок про невідповідність ціни реалізованого товару його собівартості без врахування первинних документів бухгалтерського обліку та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0003411404 від 31.07.2018 в частині збільшення ТОА Агрокомбінат "Маяк" (правонаступник -ТОВ "Урожайна країна") грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 172774 грн. 67 коп. та в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 51793 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003411404 від 31.07.2018 в частині збільшення ТОА Агрокомбінат "Маяк" (правонаступник -ТОВ "Урожайна країна") грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 172774 грн. 67 коп. та в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 51793 грн.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, відповідно до п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 по справі № 480/4096/18 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко