Постанова

від 11.07.2019 по справі 826/14573/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14573/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Уваров А.О.,

від відповідача: Власенко І.І.,

від третьої особи: Крайня Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Спілка порятунку Голосіїва" на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Спілка порятунку Голосіїва" до Київської міської ради, третя особа: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Громадська організація "Спілка порятунку Голосіїва" з позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 10.07.2018 № 1238/5302 "Про затвердження детального плану території в межах вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін в адміністративній справі за вказаним позовом.

04 квітня 2019 року позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову відповідно до змісту якої останній просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій, щодо розроблення проектів землеустрою, зміни функціонального призначення земельних ділянок, проведення будівельних робіт, на земельних ділянках, які заплановані під багатоквартирну житлову забудову (за адресами: м . Київ, вул. Васильківська, 1 , м. Київ, вул. Васильківська, 37 , м. Київ, вул. Бубнова, 4, м. Київ, вул. В. Дубиніна, 2,4) прийнятим рішенням Київської міської ради №1238/5302 "про затвердження детального плану території в межах вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва" від 10.07.2018 р., до набрання законної сили рішенням суду у справі 826/14573/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ч. 1 та 3 ст. 317 КАС України просив суд скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву та вжити заходів забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує обставини аналогічні тим, що викладені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову від 04 квітня 2019 року та разом з цим, зауважує, що на його думку судом першої інстанції було неправильно надано оцінку цим обставинам. Крім того, позивач вважає, що суд першої інстанції зобов`язаний був визначити очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Громадської організації "Спілка порятунку Голосіїва" вчиненням відповідачем дій, до ухвалення рішення по суті, а також встановити неможливість або значне ускладнення відновлення відповідних прав, свобод та інтересів позивача.

Разом з цим, апелянту також незрозуміло з яких міркувань виходив суд, вказуючи про відсутність доказів на підтвердження очевидності ознак заподіяння шкоди до ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За наведених обставин, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її вимоги.

Представник відповідача, у свою чергу, у судовому засіданні зазначив, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Вважає, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення заяви позивача відсутні, а тому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року - без змін.

Представник третьої особи підтримав правову позицію відповідача та просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову позивач, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову вказує про те, що існує ризик настання події, щодо початку будівництва багатоквартирної житлової забудови на основі прийнятого оскаржуваного рішення, що призведе до негативних наслідків для Громади до моменту вирішення справи по суті та набрання рішення законної сили.

Про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення на переконання позивача, свідчить зокрема те, що функціональне призначення території, відповідно до Генерального плану м. Києва на період до 2020 року (діючого), за адресою: вул. Васильківська , 1 та вул. Васильківська, 37 не допускає будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків.

У заяві про вжиття заходів забезпечення позову та відповідно апеляційній скарзі позивач зазначає, що наслідком реалізації оскаржуваного рішення Київської міської ради може стати порушення права членів територіальної громади на безпечні умови проживання, охорони здоров`я, освіти, в силу порушення діючого генерального плану міста Києва та державних будівельних норм, внаслідок яких можуть виникнути надзвичайні ситуації.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки, на момент розгляду даної справи про визнання протиправним та скасування рішення відповідача не зупиняється дія цього рішення, то існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у зв`язку з тим, що з вересня 2018 року суд першої інстанції не розглядає справу по суті, а в межах прийнятого ДПТ вчиняються дії щодо організації будівельних майданчиків та проведення будівництва.

З урахуванням викладеного, позивач наголошує на тому, що захист його прав свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду об`єктивних доказів та пояснень, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів, істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без вжиття таких заходів.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Разом з цим, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

З наведеного вбачається, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Водночас, як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем взагалі не було надано будь-яких доказів. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вражає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про не доведення позивачем та відповідно відсутність обставин за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. За встановлених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідні доводи апелянта (позивача) є лише припущеннями останнього, оскільки жодних доказів на підтвердження обставин щодо реального обмеження (порушення) його законних прав, свобод та інтересів оскаржуваним рішенням відповідача суду тне надано.

Таким чином, позивачем не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до невідворотних наслідків та у разі встановлення судом порушення його прав, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, колегія суддів зауважує, на етапі вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову (тобто до початку розгляду справи по суті позовних вимог) за суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, що є однією з обов`язкових умов для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такі ознаки можуть бути виявлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

При цьому, колегією суддів встановлено, що на даний час Окружним адміністративним судом вже розглянуто дану справу по суті та прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним рішення відповідача.

За наведених обставин та враховуючи, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва про відмову у вжитті заходів забезпечення позову є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями ст.ст. 150-154, 311-313, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Спілка порятунку Голосіїва"залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2019 року