Постанова

від 30.06.2021 по справі 826/14573/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року

м. Київ

справа №826/14573/18

адміністративне провадження №К/9901/32273/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації Спілка порятунку Голосіїва (далі - Громадська організація) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.) у справі за позовом Громадської організації до Київської міської ради (далі - КМР), третя особа: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року Громадська організація звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення КМР від 10.07.2018 № 1238/5302 Про затвердження детального плану території в межах вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва .

На обґрунтування позову зазначала, що детальний план території вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва, затверджений оскаржуваним рішенням, суперечить нормам Генерального плану міста Києва на період до 2020 року, порушує положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , нормативно-правові акти Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, з огляду на що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27 травня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Цей суд виходив із того, що пропозиції громадськості, юридичних, фізичних осіб було розглянуто та надано відповідні відповіді, відповідно до основних техніко-економічних показників детального плану території, зазначених в додатку до оскаржуваного рішення КМР, щільність населення з 398 осіб/га (існуючий стан) збільшилася до 429 осіб/га, тобто показники щільності населення відповідають встановленим вимогам ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , передбачена детальним планом територія в межах вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва віднесена до поліфункціонального району, функціональне призначення території не суперечить визначеному у чинному Генеральному плані м. Києва використанню територій, а є уточненням його положень щодо планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови, ландшафтної організації частини населеного пункту, не змінює функціональне призначення зонування його територій, що відповідає вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що, оскільки судом першої інстанції в порушення вимог статей 12, 257, 264 Кодексу адміністративного судочиснтва України (далі - КАС) розглянуто даний спір в порядку спрощеного позовного провадження, рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для його скасування, а відтак, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року слід скасувати та ухвалити нову постанову.

Стосовно оцінки порушення прав та інтересів позивача в межах спірних правовідносин та наявності права на звернення з даним позовом суд апеляційної інстанції зазначив, що обґрунтування позивача про наявність суспільного інтересу громади міста Києва, який полягає у збільшенні житлової забудови, в даному випадку, пропорційно співвідноситься з можливим погіршенням становища мешканців існуючих будинків.

При цьому, колегія суддів врахувала, що, незважаючи на публікацію оголошення про судовий розгляд даної справи у виданні, де було оприлюднено оскаржуваний акт, не надходило до суду заяв про визнання оспорюваного рішення нечинним.

За таких обставин, саме з цих підстав позовні вимоги є необґрунтованими.

Пропозиції громадськості, юридичних, фізичних осіб було розглянуто та надано відповідні відповіді, відповідно до основних техніко-економічних показників детального плану території, зазначених в додатку до оскаржуваного рішення КМР, щільність населення з 398 осіб/га (існуючий стан) збільшилася до 429 осіб/га, тобто показники щільності населення відповідають встановленим вимогам ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , передбачена детальним планом територія в межах вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва віднесена до поліфункціонального району, функціональне призначення території не суперечить визначеному у чинному Генеральному плані м. Києва використанню територій, а є уточненням його положень щодо планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови, ландшафтної організації частини населеного пункту, не змінює функціональне призначення зонування його територій, що відповідає вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 листопада 2019 року Громадська організація звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняте нове рішення про задоволення позову.

У скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно дослідив докази, неправильно застосував процесуальні норми.

Зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно надано тлумачення закону у сфері містобудівної діяльності щодо відмінності понять генерального плану населеного пункту, його зміна, уточнення та детального плану населеного пункту, порядок прийняття зазначених документів та їх мету, що призвело до неправильного вирішення справи в суді.

Посилається на те, що детальний план території (далі - ДПТ), який затверджений рішенням відповідача порушує вимоги чинного містобудівного законодавства, оскільки ДПТ змінив функціональне призначення територій, а не уточнював їх.

Положення, розрахунки та проектні рішення ДПТ не можуть виходити за межі установлених Генеральним планом вимог, а тим більше передбачати інші принципово відмінні від Генерального плану планувальні рішення.

У матеріалах справи наявні заяви третьої особи про участь у справі на стороні позивача, які взагалі були залишені судами поза увагою.

Вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі повноважень та надав відповідачу можливість усунути порушення власних обов`язків на стадії апеляційного провадження, тим, що зобов`язав відповідача опублікувати оголошення про знаходження у провадженні суду даної справи.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 26 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням КМР від 10 липня 2018 року № 1238/5302 Про затвердження детального плану території в межах вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва , відповідно до статті 19 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності , Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні та рішення КМР від 13 листопада 2013 року № 518/10006 Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві затверджено ДПТ в межах вул. Васильківська, просп. 40-річчя Жовтня у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до основних техніко-економічних показників (техніко-економічних показників та основних положень з графічними матеріалами), що додаються, як основу визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови, розташування червоних ліній вулиць і доріг та ландшафтної організації місцевості.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, перевіряючи постановлені у цій справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги дійшов висновку про таке.

Стосовно оцінки порушення прав та інтересів позивача в межах спірних правовідносин та наявності права на звернення з даним позовом до суду, суд апеляційної інстанції виходив із такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді "Про верховенство права", що затверджена Венеціанською комісією на 86 пленарному засіданні (Венеція, 25-26.03.2011), зазначила, що однією зі складових верховенства права є правова визначеність, яка вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають (пункти 41, 46).

У рішенні Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України роз`яснив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним наказами не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Отже, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Так, позивач у своїх доводах посилаються на порушення нормативів щільності населення (на 20%) що є погіршенням якості проживання, оскільки така становитиме рівень максимально допустимих нормативів.

Проте посилання виключно на ймовірне порушення у майбутньому прав позивача суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

При цьому, позивач зазначав в позовній заяві, що наслідком реалізації оскаржуваного рішення може стати порушення прав членів територіальної громади місцевості Голосіївського району міста Києва на безпечні умови проживання, охорони здоров`я, освіти, в силу порушення діючого Генерального плану міста Києва та державних будівельних норм, внаслідок чого можливі надзвичайні ситуації та порушення прав на безпечні та належні умови проживання.

У Рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" вказав, що положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв`язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п`ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Збільшення чисельності населення на певній території, тягне за собою безумовне погіршення становища осіб, що вже проживають на цій території, що є порушенням прав таких осіб рішеннями, на підставі яких відбувається збільшення чисельності населення.

Так, відповідно до статті 8 Конституції України, частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32).

Концепція майна у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві, зокрема, майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32)).

Отже, з огляду на практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, поняття майно , як і власність , має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних так і не матеріальних.

Суд вважає, що можливість осіб користуватися певними площами та зеленими насадженнями району їх мешкання є нічим іншим як активом, а відповідно охоплюється поняттям майно у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду правильно зазначила, що при розгляді такої категорії справ як втручання у право власності необхідно оцінювати сумісність заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій пропорційності , використаний судом у справі, яка переглядається, передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому в питаннях оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Отже, обґрунтування позивача про наявність суспільного інтересу громади міста Києва, який полягає у збільшенні житлової забудови, в даному випадку, пропорційно співвідноситься з можливим погіршенням становища мешканців існуючих будинків.

Апеляційний суд також врахував те, що, незважаючи на публікацію оголошення про судовий розгляд даної справи у виданні, де було оприлюднено оскаржуваний акт, до суду не надходило заяв про визнання оспорюваного рішення нечинним.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що саме з цих підстав позовні вимоги є необґрунтованими.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2019 року у справі № 826/11046/16.

Щодо стосується доводів позивача про порушення процедури при прийнятті спірного рішення суд апеляційної інстанції зазначив таке.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 12 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII Про основи містобудування , до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій; до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон № 3038-VI) детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно з частинами першою, п`ятою та дев`ятою статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 3038-VI, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території; детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону №3038-VI детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Відповідно до частин п`ятої - сьомої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів; склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України Про доступ до публічної інформації шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною дев`ятою статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території не підлягає експертизі.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1468/20206 (далі - Порядок), рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно з пунктом 4.3. Порядку замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням КМР від 13 листопада 2013 року № 518/10006 Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві затверджено програму створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві.

Пунктом 43 переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013-2016 роках передбачено розроблення детального плану території в районі вул. Васильківська, просп. 40-річчя Жовтня.

Між Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як Замовником, Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спежитлофонд , як Платником, та Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Інститут Генерального плану м. Києва , як Виконавцем, укладено Договір від 26.10.2016 № 35/Пмд-16, відповідно до пункту 1.1. якого Замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов`язання, власними та/або залученими силами та засобами виконати роботу: внесення змін до проекту детального плану території в межах вул. Васильківська, просп. 40-річчя Жовтня у Голосіївському районі м. Києва, а платник оплачує виконані виконавцем та прийняті замовником роботи.

Розроблений ДПТ погоджено: Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно з листом від 17 серпня 2017 року № 058/7/1-7328; Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно з листом від 18 серпня 2017 року № 064-8686; Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно з листом від 28 серпня 2017 року № 060-6450; Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно з листом від 17 серпня 2017 року № 057021/14497; Департаментом освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно з листом від 23 серпня 2017 року № 063-7911; Управлінням превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у м. Києві згідно з листом від 14 серпня 2017 року № 7493/125/19/01-2017; Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів згідно з листом від 16 серпня 2018 року № 06-3/10762.

Крім того, зазначений ДПТ розглянуто та рекомендовано до затвердження Архітектурно-містобудівною радою при Департаменті містобудування та архітектури м. Києва (Протокол засідання секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради від 30 серпня 2017 року у справі № 009-а-17).

Позивач посилався на те, що відповідачем порушено порядок проведення громадських слухань, обговорення ДПТ, однак, такі доводи є необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 3038-VI громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону № 3038-VI, зокрема затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині 1 цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 3038-VI сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з частинами п`ятою-шостою статті 21 Закону №3038-VI оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555 (далі - Порядок), пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати: повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях; представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію; народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад; пропозиції, подані особами, не визначеними пунктом 7 цього Порядку, або подані після встановленого органом місцевого самоврядування строку, залишаються без розгляду.

Згідно з частиною восьмою статті 21 Закону № 3038-VI, зокрема для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія; погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення цих пропозицій (зауважень).

Відповідно до частини дев`ятої статті 21 Закону № 3038-VI оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів; особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність.

Як встановлено судом, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Інститут Генерального плану м. Києва було розміщено повідомлення про початок процедури громадських слухань проекту ДПТ у межах вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва в газеті Хрещатик від 01 серпня 2017 року № 81 (4994).

У даному повідомленні, серед іншого, зазначалось, що експозиція проекту ДПТ розміщено в приміщенні Голосіївської державної адміністрації по просп. Голосіївському, 42.

Матеріали проекту ДПТ також були розміщені та на сайті www.kga.gov.ua.

Крім того, надано інформацію стосовно можливості ознайомлення з томами проекту ДПТ в Департаменті містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Строк ознайомлення з матеріалами проекту містобудівної документації - 30 днів з моменту публікації оголошення у засобах масової інформації.

Аналогічне оголошення було розміщено на сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Оголошення про завершення громадських слухань щодо проекту детального плану території в межах вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва було розміщено в газеті Хрещатик від 12 вересня 2017 року №95 (5008) та на офіційному сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Звіт про результати розгляду та врахування пропозицій громадськості, юридичних, фізичних осіб, отриманих під час проведення громадських слухань проекту ДПТ в межах вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва розміщено на офіційному сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Як убачається з даного звіту, пропозиції громадськості, юридичних, фізичних осіб було розглянуто та надано відповідні відповіді.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що доводи позивача про прийняття оскаржуваного рішення всупереч інтересам територіальної громади є безпідставними та необґрунтованими.

Необґрунтованими є також і посилання позивача на те, що наслідком впровадження ДПТ у межах вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва стане збільшення кількості мешканців мікрорайону на 20%, що само по собі є погіршенням якості проживання, що у свою чергу піднімає щільність населення на рівень максимально допустимих нормативів, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3.7 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень щільність населення житлового кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення слід приймати відповідно до щільності більших структурних елементів у межах 180-450 люд./га.

Згідно з прим. 5 величина щільності населення житлового кварталу може бути прийнята як 450 люд./га при відповідному обґрунтуванні.

Відповідно до основних техніко-економічних показників детального плану території, зазначених в додатку до оскаржуваного рішення Київської міської ради, щільність населення з 398 осіб/га (існуючий стан) збільшилася до 429 осіб/га, тобто показники щільності населення відповідають встановленим вимогам ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень .

Доводи позивача про зміну функціонального призначення територій, визначених проектом детального плану території в межах вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва без попереднього внесення змін до Генерального плану м. Києва є також необґрунтованими.

Так, відповідно до пункту 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290, ДПТ розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови.

Відповідно до чинного Генерального плану на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, що включає Схему планування структури , територія проекту детального плану території в межах вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва віднесена до поліфункціонального району.

Пунктом 3.4 ДБН Б.1.1-14:2012 визначена можливість використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають.

Відповідно до пункту 2.9 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень для досягнення високого соціально-економічного ефекту формування планувальної структури міста треба прагнути до компактного розвитку його плану, що досягається підвищенням інтенсивності використання території під основні функції. При цьому треба враховувати неоднорідність функціонально-планувальних якостей міських територій, які значною мірою визначаються різною інтенсивністю їх освоєння і неоднаковими умовами транспортної доступності.

Таким чином, передбачена детальним планом територія в межах вул. Васильківська, просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) у Голосіївському районі м. Києва віднесена до поліфункціонального району, функціональне призначення території не суперечить у чинному Генеральному плані м. Києва використанню територій, а є уточненням його положень щодо планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови, ландшафтної організації частини населеного пункту, не змінює функціональне призначення зонування його територій, що відповідає вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 по справі № 826/4504/17.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2019 у справі № 826/11046/16 зазначив, що Генпланом передбачено розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання, у зв`язку з чим судом не приймаються посилання позивачів на наявні розбіжності між Генпланом та ДПТ, затвердженим оскаржуваним рішенням. Крім того, суд вважає, що невідповідність двох актів органу місцевого самоврядування, зокрема, Генплану та ДПТ, затверджених рішеннями одного й того ж органу, не може бути підставою для скасування одного з них, за відсутності встановлених актами вищої юридичної сили безпосередніх вказівок про це.

Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність Спірного рішення.

Порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування або зміни рішення і які б призвели до ухвалення незаконного рішення не встановлено.

Не встановлено також і порушень норм процесуального права, які б унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

До того ж, доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків попередніх судів у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Громадської організації Спілка порятунку Голосіїва залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.І. Рибачук

Т.Г. Стрелець