Постанова

від 12.07.2019 по справі 640/7495/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 640/7495/19 Головуючий суддя І інстанції Єфіменко Н. В.

Провадження № 33/818/907/19 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12липня 2019 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Чопенко Я.В. перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 6 травня 2019 року,-

в с т а н о в и в :

Згідно цієї постанови ОСОБА_1 , 1997 року народження, визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу датовану 02.07.2019 року разом з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

З судових матеріалів вбачається що постанова судді Київського районного суду м. Харкова від6травня 2019 року оскаржується вже вдруге.

На вказану судову постанову 17 травня 2019 року ОСОБА_1 вже подавав апеляційну скаргу, в якій просив закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Постановою судді Харківського апеляційного суду від 4 червня 2019 року ОСОБА_1 повернута його апеляційна скарга на постанову Київського районного суду м. Харкова від 6 травня 2019 року, оскільки вона була подана із пропуском строку на апеляційне оскарження, а клопотання апелянтом про поновлення цього строку заявлено не було.

02.07.2019 року ОСОБА_1 вдруге звернувся з апеляційною скаргою та просить судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

Разом з тим ОСОБА_1 просить поновити йому строк апеляційного оскарження судової постанови, посилаючись на те, що пропустив строк подачі апеляційної скарги лише на 1 день, тому що знаходився у відрядженні в іншому місті.

Перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 6 травня 2019 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Отже закон пов`язує строк внесення апеляції на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення лише з датою ухвалення судового рішення.

В своїй апеляційній скарзі від 2 липня 2019 року ОСОБА_1 вказує,що перебуваючи у відрядженні у м. Дніпро направив апеляційну скаргу.

Проте, ОСОБА_1 разом із апеляційною скаргою від 02.07.2019 року не надав належного підтвердження того, що він дійсно перебував у відрядженні у м. Дніпро.

Також, матеріали справи не містять жодного об`єктивного підтвердження відсутності у ОСОБА_1 можливості направити апеляційну скаргу на постанову судді у строк, визначений законом.

Апеляційна скарга від 2 липня 2019 року не містить жодних додатків до неї.

Крім того, ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні 6 травня 2019 року в якому було проголошено судову постанову, а відтак - був ознайомлений з порядком та строками оскарження судового рішення.

До того ж ОСОБА_1 копію постанови отримав 11 травня 2019 року, тобто в межах строку її апеляційного оскарження.

Відповідно до ст. 17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі Устименко проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Апеляційний суд вважає, що клопотання апелянта не містить даних про наявність поважних причин пропуску ОСОБА_1 процесуального строку на оскарження судової постанови.

Нехтування ОСОБА_1 протягом встановленого законом обмеження у часі на подання апеляційної скарги об`єктивними причинами не обумовлено.

За вищенаведених обставин апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Харкова від 6травня 2019 року, якою ОСОБА_1 , 1997 року народження, визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130КУпАП.

Матеріали справи повернути до Київського районного суду м. Харкова, при цьому апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту через суд першої інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

Апеляційного суду Я.В. Чопенко