Ухвала

від 15.07.2019 по справі 904/1772/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі

15.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1772/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Бабенко Л.О.;

від відповідача: Зарудній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку підготовчого провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів рідких № 01 від 04.01.2013 та договором поставки нафтопродуктів рідких № 02 від 03.01.2014 у загальному розмірі 756 158 грн. 54 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором поставки нафтопродуктів рідких № 01 від 04.01.2013 та договором поставки нафтопродуктів рідких № 02 від 03.01.2014 у загальному розмірі 756 158 грн. 54 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 458 000 грн. 00 коп. - основний борг;

- 239 157 грн. 86 коп. - інфляційні втрати;

- 59 000 грн. 68 коп. - 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 342 грн. 38 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів рідких № 01 від 04.01.2013 та договором поставки нафтопродуктів рідких № 02 від 03.01.2014 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлені позивачем нафтопродукти, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 458 000 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з 12.03.2016 по 11.03.2019 у сумі 239 157 грн. 86 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 12.03.2016 по 11.03.2019 в сумі 59 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 25.06.2019.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 27850/19 від 24.06.2019), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що у додатках до позовної заяви відсутні заявки відповідно до пункту 3.1. договору, яким визначено, що товар поставляється покупцю погодженими партіями у відповідності до заявки покупця. Таким чином, відсутність зазначених заявок вказує на безпідставність тверджень позивача щодо узгодженості наявної заборгованості. Крім того, позивач об`єднав в одній позовній заяві дві окремі вимоги за двома договорами - договором № 01 від 04.01.2013 та договором № 02 від 03.01.2014, які не пов`язані поданими доказами, що є підставою для повернення позовної заяви відповідно до приписів статті 173 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до контррозрахунку відповідача, сума відсотків за договором № 01 від 04.01.2013 складає 48 400 грн. 00 коп., а сума розбіжностей розрахунку відсотків за користування грошовими коштами складає 772 грн. 62 коп. Згідно з контррозрахунком відповідача сума інфляційних втрат за договором № 01 від 04.01.2013. складає 170 673 грн. 24 коп. Як зазначає відповідач, за договором № 02 від 03.01.2014 сума 3% річних складає 9 817 грн. 00 коп., а сума інфляційних втрат - 43 000 грн. 42 коп. Отже, загальна сума розбіжностей між розрахунками позивача та відповідача становить 26 267 грн. 88 коп., у зв`язку з чим існує необхідність в призначенні судової економічної експертизи для встановлення дійсного розміру існуючої заборгованості.

У судове засідання 25.06.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.06.2019 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність надання часу для врегулювання спору мирним шляхом та укладення мирової угоди.

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2019 не заперечував проти задоволення вказаного клопотання відповідача.

З огляду на неможливість виконання завдання підготовчого провадження та вчинення всіх, передбачених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України процесуальних дій, враховуючи невиконання вимог ухвали суду всіма учасниками справи, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, ухвалою суду від 25.06.2019 підготовче засідання було відкладено на 15.09.2019.

Від позивача та відповідача надійшла спільна заява (вх.суду 31088/19 від 15.07.2019), в якій вони просили суд затвердити мирову угоду , укладену між сторонами по справі № 904/1772/19, та вирішити питання щодо повернення з державного бюджету на користь позивача 50% судового збору. До клопотання було додано мирову угоду від 08.07.2019.

У судове засідання 15.07.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 15.07.2019 представниками позивача та відповідача було повідомлено, що між сторонами 08.07.2019 укладено мирову угоду по справі.

Так, мирова угода підписана:

- зі сторони позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" - директором Бабенко Л.О., повноваження якої підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.05.2019 (а.с.162-168);

- зі сторони відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" мирова угода підписана директором - Гончаровим Д.В., повноваження якого підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.05.2019 (а.с.157-161).

Отже, представники позивача та відповідача у судовому засіданні 15.07.2019 підтвердили наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, розглянувши подану спільну заяву про затвердження мирової угоди, перевіривши повноваження представників сторін на вчинення дій щодо її підписання, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 04.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір поставки нафтопродуктів рідких № 01 (далі - договір-1, а.с.23-26), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати покупцю нафтопродукти, іменовані далі за текстом - товар, а саме: бензин А-76(80), дизельне паливо, бензин А-95, бензин А-92, за бланками дозволу (талони) обмеженої дії (строк дії вказується на зворотній стороні талону), з використанням пластикових смарт-карт, які працюють у системі безготівкових розрахунків та на складі постачальника, та/або транспортом постачальника на склад покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах договору. Асортимент товару визначається покупцем виходячи з власних потреб (пункт 1.1. договору-1).

Крім того, 03.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір поставки нафтопродуктів рідких № 02 (далі - договір-2, а.с.27-28), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати покупцю нафтопродукти, іменовані далі за текстом - товар, а саме: бензин А-76(80), дизельне паливо, бензин А-95, бензин А-92, за бланками дозволу (талони) обмеженої дії (строк дії вказується на зворотній стороні талону), з використанням пластикових смарт-карт, які працюють у системі безготівкових розрахунків та на складі постачальника, та/або транспортом постачальника на склад покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах договору. Асортимент товару визначається покупцем виходячи з власних потреб (пункт 1.1. договору-2).

У пункті 8.1. договору-1 сторони визначили, що договір набирає чинності з 04.01.2013 та діє протягом року, а в частині фінансових зобов`язань до повного їх виконання.

У пункті 8.1. договору-2 сторони визначили, що договір набирає чинності з 03.01.2013 та діє протягом року, а в частині фінансових зобов`язань до повного їх виконання.

Доказів визнання недійсними, зміни або розірвання вказаних договорів сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У відповідності до вказаних вимог, у розділі 3 договорів-1,2 сторони визначили умови поставки товару, а в розділі 4 вказаних договорів сторони узгодили ціну товару та умови оплати.

При цьому, стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання умов договору-1, позивачем у період з 04.01.2013 по 28.12.2013 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 844 873 грн. 02 коп. відповідно до видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи.

Однак, в порушення своїх зобов`язань за договором-1 відповідачем поставлений товар було оплачено лише частково - в сумі 2 490 873 грн. 02 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками за період з 14.05.2013 по 23.05.2018 та угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2016.

Отже, станом на момент звернення із позовом до суду, заборгованість відповідача за договором-1 складає 354 000 грн. 00 коп. (2 844 873,02 - 2 490 873,02).

Крім того, на виконання умов договору-2, позивачем у період з 03.01.2014 по 10.04.2014 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 134 658 грн. 50 коп. відповідно до видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи.

Однак, в порушення своїх зобов`язань за договором-2 відповідачем поставлений товар також було оплачено лише частково - в сумі 30 658 грн. 50 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Отже, станом на момент звернення із позовом до суду, заборгованість відповідача за договором-2 складає 104 000 грн. 00 коп. (134 658,50 - 30 658,50).

Наявність вказаної заборгованості у загальному розмірі 458 000 грн. 00 коп., яку відповідач не погасив у добровільному порядку і стала причиною звернення позивача із позовом до суду. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з 12.03.2016 по 11.03.2019 у сумі 239 157 грн. 86 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 12.03.2016 по 11.03.2019 в сумі 59 000 грн. 00 коп.

В той же час, відповідачем наявність загальної суми заборгованості за договорами-1,2 в сумі 458 000 грн. 00 коп. під час розгляду справи судом не заперечувалась.

Більше того, в процесі розгляду справи від позивача та відповідача надійшла сумісна заява, в якій вони просили суд затвердити мирову угоду від 08.07.2019, укладену між сторонами по справі № 904/1772/19, та вирішити питання щодо повернення з державного бюджету на користь позивача 50% судового збору. До клопотання було додано мирову угоду від 08.07.2019.

Так, частиною 7 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частин 2 та 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 192 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

У відповідності до положень вказаної статті, між позивачем та відповідачем 08.07.2019 було укладено мирову угоду по справі, яку позивач та відповідач просять суд затвердити та закрити провадження у справі.

При цьому, частиною 3 статті 192 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок господарського суду до ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди роз`яснити сторонам наслідки такого рішення, та перевірити, чи не обмежені представники сторін у правовій можливості вчинення відповідних дій.

Так, судом встановлено, що умови укладеної між сторонами мирової угоди від 08.07.2019 не суперечать чинному законодавству України, не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є виконуваними, а також стосуються лише прав та обов`язків сторін щодо предмета спору.

Обставини, визначені частиною 5 статті 192 Господарського процесуального кодексу України, щодо наявності підстав для відмови у затвердженні мирової угоди, відсутні.

Мирова угода від 08.07.2019 укладена у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством, а тому підлягає прийняттю та затвердженню господарським судом.

Судом встановлено, що мирова угода підписана:

- зі сторони позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" - директором Бабенко Л.О., повноваження якої підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.05.2019 (а.с.162-168);

- зі сторони відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" мирова угода підписана директором - Гончаровим Д.В., повноваження якого підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.05.2019 (а.с.157-161).

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні 15.07.2019 підтвердили наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, про що судом і було роз`яснено сторонам у судовому засіданні 15.07.2019.

Представниками сторін у судовому засіданні 15.07.2019 було наголошено, що наслідки вказаних дій, визначені Господарським процесуальним кодексом України, їм відомі та зрозумілі. Аналогічне підтвердження міститься також у пункті 17 мирової угоди від 08.07.2019.

Відповідно до статті 193 Господарського процесуального кодексу України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (на підставі статей 3, 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне затвердити укладену сторонами мирову угоду від 08.07.2019, а провадження у справі закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 1 921 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн. 00 коп.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (672 350 грн. 00 коп.);

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову становила 756 158 грн. 54 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову складала 11 342 грн. 38 коп. (1,5 відсотка ціни позову), отже, під час звернення із позовом до суду, позивач сплатив судовий збір в сумі 11 342 грн. 38 коп., відповідно до платіжного доручення № 724 від 15.03.2019.

В той же час, відповідно до частин 1, 4 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

З тексту мирової угоди від 08.07.2019 вбачається, що у її пункті 9 сторони узгодили повернення позивачу у відповідності до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову. Крім того, у судовому засіданні 15.07.2019 представниками позивача та відповідача було пояснено, що залишкові 50% сплаченого позивачем судового збору сторонами узгоджено покласти на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір, шляхом стягнення таких 50% судового збору з відповідача на користь позивача рішенням суду.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до вказаних вимог, у спільній заяві про затвердження мирової угоди сторони просили суд вирішити питання щодо повернення з державного бюджету на користь позивача 50% судового збору (вх.суду 31088/19 від 15.07.2019).

Враховуючи викладене, а також надходження клопотання щодо повернення 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, суд вважає за можливе в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 5 671 грн. 19 коп., оскільки до прийняття рішення у справі між сторонами укладено мирову угоду.

В іншій частині витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача у відповідності до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що встановлено судом та не заперечувалося останнім під час розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 192-193, 231-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" про затвердження мирової угоди.

2. Затвердити мирову угоду у справі № 904/1772/19 від 08.07.2019, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС," у наступній редакції:

"МИРОВА УГОДА

у справі № 904/1772/19 за позовом ТОВ "Хімпродукт" (код ЄДРПОУ 31346810) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (код ЄДРПОУ 24427542) про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів рідких № 01 від 04.01.2013 та договором поставки нафтопродуктів рідких № 02 від 03.01.2014 у загальному розмірі 756 158 грн. 54 коп.

м. Дніпро "08" липня 2019 року

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" (49101, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Свердлова, 30/32, квартира 57; код ЄДРПОУ 31346810), в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту, надалі іменується Позивач, з одного боку, та

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, 18, оф. 407; код ЄДРПОУ 24427542), в особі ОСОБА_2 , надалі іменується Відповідач, що є сторонами у справі № 904/1772/19, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області, керуючись ст. ст. 46, 192, 193 ГПК України, домовились про укладення мирової угоди на стадії судового провадження на зазначених нижче умовах:

1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору, що виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань Відповідачем за договором поставки нафтопродуктів рідких № 01 від 04.01.2013 та договором поставки нафтопродуктів рідких № 02 від 03.01.2014.

2. Позивач змінює свої позовні вимоги, шляхом їх зменшення на 156 158 грн 54 коп. (сто п`ятдесят шість тисяч сто п`ятдесят вісім гривень 54 коп.) - до 600 000,00 грн (шістсот тисяч гривень 00 коп.).

3. Відповідач визнає позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення, а саме, що сума основного боргу, яка підлягає сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" Товариству з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" становить 600 000,00 грн. (шістсот тисяч гривень 00 коп.) та підлягає зарахуванню на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт".

4. Сторони погоджують та визнають, що погашення суми заборгованості буде здійснюватись Відповідачем відповідно до наступного графіка:

Платіж № 1:До 31.07.2019 року 50,000 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) Платіж № 2:До 31.08.2019 року 50,000 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) Платіж № 3:До 30.09.2019 року 50,000 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) Платіж № 4:До 31.10.2019 року 50,000 грн . (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) Платіж № 5:До 30.11.2019 року 50,000 грн . (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) Платіж № 6:До 31.12.2019 року 50,000 грн . (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) Платіж № 7:До 31.01.2020 року 50,000 грн . (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) Платіж № 8:До 31.07.2019 року 50,000 грн . (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) Платіж № 9:До 29.02.2020 року 50,000 грн . (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) Платіж № 10:До 31.03.2020 року 50,000 грн . (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) Платіж № 11:До 30.04 . 2020 року 50,000 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) Платіж № 12:До 31.05.2020 року 50,000 грн . (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.)

5. Позивач відмовляється від стягнення будь-яких витрат на правову допомогу, пов`язаних з підготовкою та участю позивача у справі № 904/1772/19.

6. Позивач погоджується не стягувати в примусовому порядку визнану Відповідачем заборгованість в сумі 600 000,00 грн. (шістсот тисяч гривень 00 коп.).

7. Позивач гарантує, що після підписання цієї Мирової угоди він у межах прав, наданих йому як Позивачу, вживатиме всіх заходів, спрямованих на закінчення провадження у справі та скасування усіх заходів, які можуть бути застосовані з метою забезпечення можливості здійснення примусового виконання.

8. Відповідач має право дострокового погашення узгодженої заборгованості.

9. Сторони погоджуються, що відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

10. Позивач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу заборгованості за договором поставки нафтопродуктів рідких № 01 від 04.01.2013 та договором поставки нафтопродуктів рідких №02 від 03.01.2014, погашення якої є предметом спору по справі № 904/1772/19.

11. За невиконання умов даної мирової угоди Сторони несуть відповідальність відповідно з чинним законодавством України.

12. Сторони однаково розуміють значення і умови цієї мирової угоди та її правові наслідки, волевиявлення сторін є вільним і відповідає їх внутрішній волі.

13. Сторони підтверджують, що особи, які підписали від імені сторін цю мирову угоду, мають всі необхідні повноваження на її підписання та не мають будь-яких застережень та/або обмежень таких повноважень та/або своєї правоздатності, та/або дієздатності стосовно укладення цієї мирової угоди.

14. Відповідач і Позивач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

15. Дану мирову угоду укладено в 3-х примірниках - по одному для кожної із Сторін та один примірник для Господарського суду Дніпропетровської області.

16. Мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження Господарським судом Дніпропетровської області і діє до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за даною Мировою Угодою.

17. Відповідач і Позивач заявляють, що правові наслідки укладення Мирової угоди, передбачені ст. 129, 130, 192, 193, 231 ГПК України їм відомі.

РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" код ЄДРПОУ: 31346810 Адреса: 49101, м. Дніпро, вул. Свердлова, 30/32, квартира 57 Директор ТОВ "Хімпродукт" ОСОБА_1 .Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" код ЄДРПОУ: 24427542 Адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Л. Липинського, 18, оф. 407 Директор ТОВ "УПП ІІ "УПС" Д.В. Гончаров

3. У разі затримки перерахування грошових коштів, згідно з визначеними у пункті 4 Мирової угоди термінами та розмірах, у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", ухвала господарського суду про затвердження цієї Мирової угоди вважатиметься виконавчим документом та у розумінні пункту 2 частини 1 статті 3 цього Закону підлягатиме виконанню державною виконавчою службою по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" в примусовому порядку.

4. Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" та частини 2 статті 193 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала є виконавчим документом та може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" (49101, м. Дніпро, вулиця Володимира Антоновича (Свердлова), будинок 30/32, квартира 57; ідентифікаційний код 31346810).

Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (49000, м. Дніпро, вулиця В`ячеслава Липинського, будинок 18, офіс 407; ідентифікаційний код 24427542).

5. Закрити провадження у справі № 904/1772/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів рідких № 01 від 04.01.2013 та договором поставки нафтопродуктів рідких № 02 від 03.01.2014 у загальному розмірі 756 158 грн. 54 коп.

6. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" (49101, м. Дніпро, вулиця Володимира Антоновича (Свердлова), будинок 30/32, квартира 57; ідентифікаційний код 31346810) частину сплаченого судового збору у сумі 5 671 (п`ять тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 19 коп. , перерахованого згідно з платіжним дорученням № 724 від 15.03.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (49000, м. Дніпро, вулиця В`ячеслава Липинського, будинок 18, офіс 407; ідентифікаційний код 24427542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт" (49101, м. Дніпро, вулиця Володимира Антоновича (Свердлова), будинок 30/32, квартира 57; ідентифікаційний код 31346810) частину сплаченого судового збору у сумі 5 671 (п`ять тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 19 коп. , про що видати наказ.

Дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, тобто з 15.07.2019.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили, тобто до 15.07.2022.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали підписаний 16.07.2019.

Суддя Ю.В. Фещенко