Рішення

від 04.07.2019 по справі 910/8264/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2019Справа № 910/8264/18 За позовом Дочірнього підприємства "Дюфор"

до 1) Кабінету Міністрів України

2) Міністерства юстиції України

3) Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал"

про повернення майна

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В .

Представники сторін:

від позивача Яковлєв А.В.

від відповідача 1 Фартушина В.Л.

від відповідача 2 Пархоменко М.В.

від відповідача 3 Ковтун В.В.

від третьої особи не прибули

В судовому засіданні 04.07.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Дочірнє підприємство "Дюфор" до Кабінету Міністрів України про зобов`язання повернути майно та/або до Кабінету Міністрів України і Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у розмірі 4000000,00 грн.

Ухвалою суду від 02.07.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.07.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 02.07.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали від 16.07.2018 позивачем визначено зміст позовних вимог. Позивач просить зобов`язати Кабінет Міністрів України повернути майно. Оскільки, позивач не заявляє альтернативну вимогу про стягнення збитків, то вимоги до Державної казначейської служби України відсутні і не заявляються позивачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавчою службою на виконання рішення суду було передану техніку, що була предметом застави, належну на праві власності позивачу, на відповідальне зберігання ПАТ "АКБ "Капітал". Після скасування судового рішення техніка не була повернута позивачу в зв"язку з неналежною роботою державних органів.

Ухвалою суду від 23.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/8264/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.09.2018. Залучено у справі третіх осіб.

08.08.2018 від ТОВ "ДЗБМ "Астор" надійшло клопотання про залучення вказаної особи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

12.09.2018 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки, позивачем не доведено яким саме діями уряд порушив права позивача.

13.09.2018 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 17.09.2018 призначено підготовче засідання на 11.10.2018.

09.10.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказано, що позивач позивається саме до Держави, через її вищий виконавчий орган, через який Держава виконує свої функції.

Ухвалою суду від 11.10.2018 підготовче засідання відкладено на 05.11.2018, відмовлено у залученні до справи третьої особи - ТОВ "ДЗБМ "Астор".

23.10.2018 від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому вказав, що позивач так і не зазначив чим саме відповідач 1 порушив права позивача та вказав на існування порядку виконання судових рішень та структури відповідних органів, що виконують рішення судів. На відповідача 1 покладено постійний контроль над діяльністю органів виконавчої влади та відповідність їх дій законодавству. Натомість виконання рішень здійснюється виконавчою службою, що входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 05.11.2018 підготовче засідання відкладено на 03.12.2018. Витребувано у третьої особи 1 виконавче провадження та зобов`язано тертю особу 1 надати докази вчинення дій по відновленню втраченого виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 03.12.2018 відкладено підготовче засідання на 17.12.2018.

17.12.2018 від Головного територіального управління юстиції у місті Києві Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ надійшло клопотання про долучення матеріалів виконавчого провадження. Крім того, надійшли письмові заперечення проти позову, в яких вказано, що укладаючи договори застави на майно, яке просить повернути позивач, він усвідомлював ризики, пов`язані з можливим зверненням стягнення на вказане майно. Третя особа 1 зазначає. що дії виконавцем були вчинені згідно чинного законодавства. Кабінет Міністрів України не має жодного відношення до вилучення та передачі майна банку, крім того, з приводу зникнення майна відкрито кримінальне провадження.

В судовому засіданні 17.12.2018 позивачем подано клопотання про залучення у справі співвідповідача - Міністерство юстиції України.

Ухвалою суду від 17.12.2018 відкладено підготовче засідання на 24.01.2019 та залучено до участі у справі у якості співвідповідача Міністерство юстиції України.

23.01.2019 від Міністерства юстиції України надійшло клопотання, в якому вказано, що юридичні особи самостійно несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями і відділ виконавчої служби є юридичною особою, а тому Міністерство юстиції України є неналежним відповідачем у даній справі.

Підготовче засідання 24.01.2019 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 29.01.2019 призначено підготовче провадження на 14.02.2019.

Ухвалою суду від 14.02.2019 розпочато розгляд справи з початку та відкладено підготовче засідання на 04.03.2019.

04.03.2019 від Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про неналежний суб`єктний склад відповідачів, оскільки, Міністерство не несе відповідальність за дії самостійної юридичної особи - відділу виконавчої служби. Також вказано, що позивач не позбавлений права на звернення до зберігача майна в порядку ст. 1212 ЦК України.

В судовому засіданні 04.03.2019 представник позивача подав клопотання про залучення співвідповідачем Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Ухвалою суду від 04.03.2019 залучено до участі у справі співвідповідача Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та виключити Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зі складу третіх осіб та відкладено підготовче засідання на 08.04.2019.

Ухвалою суду від 08.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.04.2019.

В судовому засіданні 22.04.2019 оголошено перерву на 20.05.2019.

В судовому засіданні 20.05.2019 оголошено перерву на 30.05.2019.

30.05.2019 від відповідача 3 надійшли пояснення, в яких вказано порядок передачі на зберігання арештованого майна та про кримінальну відповідальність за незбереження ввіреного майна.

В судовому засіданні 30.05.2019 оголошено перерву до 06.06.2019.

В судовому засіданні 06.06.2019 оголошено перерву до 20.06.2019.

В судовому засіданні 20.06.2019 оголошено перерву до 04.07.2019.

В судове засідання 04.07.2019 представник третьої особи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, в тому числі шляхом розміщення інформації про судовий розгляд на офіційному сайті судової влади.

В судовому засіданні 04.07.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представники відповідачів проти позову заперечували з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представники відповідачів проти позову заперечували, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Селидівського міського суд Донецької області від 15.04.2015 у справі № 242/4219/14-ц позов Публічного акціонерного товариства Акціонерно-Комерційний Банк Капітал до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Дирекція адміністративних будівель , Дочірнього підприємства ДЮФОР про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та на предмет застави - задоволено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дирекція адміністративних будівель (код ЄДРПОУ 31906784) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно Комерційний Банк Капітал (код ЄДРПОУ 13486837) заборгованість за кредитним договором № 4/2014 від 27.01.2014 року у розмірі 2 026 511 (два мільйони двадцять шість тисяч п`ятсот одинадцять) грн. 11 коп. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Дирекція адміністративних будівель (код ЄДРПОУ 31906784) перед Публічним акціонерним товариством Акціонерно-Комерційний Банк Капітал (код ЄДРПОУ 13486837) за кредитним договором №4/2014 від 27.01.2014 року у розмірі 2 026 511 грн. 11 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №4/2014-и від 27.01.2014 року посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Анікіною І. О., зареєстрованому в реєстрі за №222, а саме: звернути стягнення на підвальне приміщення у житловому будинку літ А-5, загальною площею 140,8 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (два з літерою а), що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу підвального приміщення, посвідченого 28.11.2005 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Хмельницьким О.О. за реєстровим №6103, зареєстрованого 28.11.2005 року в державному реєстрі правочинів за номером правочину 994791, та вбудоване нежитлове приміщення на першому поверсі житловому будинку літ. А-5, загальною площею 171 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 (два з літерою а), що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення, посвідченого 28.11.2005 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Хмельницьким О.О. за реєстровим №6102, зареєстрованого 28.11.2005 року в державному реєстрі правочинів за номером правочину 994802, встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України Про виконавче провадження , визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації - на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Дирекція адміністративних будівель (код ЄДРПОУ 31906784) перед Публічним акціонерним товариством Акціонерно-Комерційний Банк Капітал (код ЄДРПОУ 13486837) за кредитним договором №4/2014 від 27.01.2014 року у розмірі 2 026 511 грн.. 11 коп., звернути стягнення на предмет застави за Договором застави №4/2014-з1 від 27.01.2014 року посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу І.О. Анікіною зареєстрованому в реєстрі за №220 та Договором застави №4/2014-з2 від 27.01.2014 року посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу І.О. Анікіною зареєстрованому в реєстрі за №221, а саме: звернути стягнення на 1) вантажний автокран 10-20Т, марка КАМАЗ, модель 53229С, рік випуску 2004, колір сірий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_1 , обєм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011 р.; 2) вантажний автокран >20Т, марка КАМАЗ, модель 55111 КС55713-1, рік випуску 20 06, колір оранжевий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_4 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011 р.; 3) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_7 , двигун НОМЕР_30 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_9 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012 р.; 4) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_11 , двигун НОМЕР_31 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_13 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_14 виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012 р.; 5) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 3CX SITEMASTER, рік випуску 2006, заводський номер НОМЕР_15 , двигун № НОМЕР_16 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_17 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_18 виданого ІДТН Донецької ОДА у м. Донецьк 14.07.2011 р.; 6) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 3CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_19 , двигун НОМЕР_32 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_21 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_22 виданого ІДТН Донецької ОДА у м. Донецьк 23.08.2011 р., встановити спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України Про виконавче провадження , визначити початкову ціну предмета застави для його подальшої реалізації - на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид рухомого майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

З відомостей в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ДП "Дюфор" було належним чином повідомлено про розгляд справи № 242/4219/14-ц шляхом розміщення оголошення в пресі, проте в судові засідання не з`являлось.

22.05.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинськго районного управління юстиції у місті Києві на підставі виконавчого листа № 242/4219/15-ц від 15.04.2015 відкрито виконавче провадження № 47640801 - боржник ДП "Дюфор".

Актом опису й арешту майна від 29.05.2015 року описано і накладено арешт на таке майно - вантажний автокран 10-20Т, марка КАМАЗ, модель 53229С, рік випуску 2004, колір сірий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_1 , обєм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011 р.; 2) вантажний автокран >20Т, марка КАМАЗ, модель 55111 КС55713-1, рік випуску 2006, колір оранжевий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_4 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011 р.; 3) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_7 , двигун НОМЕР_30 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_9 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012 р.; 4) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_11 , двигун НОМЕР_31 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_13 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_14 виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012 р. В акті вказано, що представник ДП "Інформаційний центр" ОСОБА_2 відмовився від прийняття майна відповідальне зберігання, в зв`язку з відсутністю необхідної техніки для його транспортування. Майно було прийнято на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , який був повідомлений про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховання, підміну описаного майна. Акт підписано державним виконавцем, ОСОБА_3 та двома понятими.

02.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках ВП №47640801 в межах суми стягнення 2026511,11 грн.

03.06.2015 позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції з листом № 02/05, в якому просив повідомити щодо місця зберігання вилученої техніки та чи має ОСОБА_3 , що прийняв майно на зберігання, технічні можливості зберігати його, та чи має він достатню кількість майна для відшкодування, в разі втрати чи пошкодження техніки. Позивач просив передати вилучену техніку на зберігання ТОВ "Ліспром" (отримано 04.06.2015).

ТОВ "Ліспром" звернулось до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції з листом від 03.06.2015 № 01/05, в якому зазначено, що майно вилучене у ДП "Дюфор" на підставі договору перебувало у них на відповідальному зберіганні і просило повідомити про місцезнаходження майна та передати його на відповідальне зберігання (отримано 04.06.2015).

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22.06.2015 № 242/4219/14-ц скасовано заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15.04.2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-Комерційний Банк Капітал до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Дирекція адміністративних будівель , Дочірнє підприємство ДЮФОР про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та на предмет застави та призначено дану справу до розгляду в загальному порядку.

24.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 47640801 на підставі п. 4. ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". Постановлено припинити чинність арешту майна боржник ата скасувати інші заходи примусового виконання рішення. В зв`язку з тим, що заочне рішення Селидівського міського суд Донецької області суду від 15.04.2015 скасовано, скасувати акт опису й арешту майна від 29.05.2015. Зобов`язати стягувача ПАТ "АКБ "Капітал" в особі представника за довіреністю Литвиненка А.В. негайно передати техніку по акту опису арешту майна представникам за довіреністю ДП "Дюфор".

Листом державного виконавця відділу ДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 24.06.2015 року № 29/27 повідомлено голову правління ПАТ АКБ Капітал про зобов`язання негайно повідомити та передати вилучені транспортні засоби представнику ДП ДЮФОР за довіреністю. Вказана обставина встановлена в ухвалі Селидівського міського суд Донецької області від 27.10.2016 у справі № 242/4219/14-ц.

25.12.2015 рішенням Селидівського міського суд Донецької області у справі № 242/4219/14-ц, яке набрало законної сили, провадження у справі у частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерно-Комерційний Банк Капітал до Товариства з обмеженою відповідальністю Дирекція адміністративних будівель , Дочірнього підприємства Дюфор про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства Дюфор до ПАТ Акціонерно-Комерційний Банк Капітал про припинення зобов`язання за договорами застави №4/2014-з1 від 27.01.2014 року, №4/1014-з2 від 27.01.2014 року - закрито, в зв`язку з підвідомчістю даного спору господарським судам.

Ухвалою Селидівського міського суд Донецької області від 27.10.2016 у справі № 242/4219/14-ц заяву Дочірнього підприємства ДЮФОР про поворот виконання судового рішення у цивільній справі № 242/4219/14-ц задоволено. В порядку повороту виконання судового рішення зобов`язано Публічне акціонерне товариство Акціонерно-Комерційний Банк Капітал (код ЄДРПОУ 13486837) повернути Дочірньому підприємству ДЮФОР (код ЄДРПОУ 35794891) описане та вилучене 29.05.2015 року майно - 1) вантажний автокран 10-20Т, марка КАМАЗ, модель 53229С, рік випуску 2004, колір сірий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011 р.; 2) вантажний автокран >20Т, марка КАМАЗ, модель 55111 КС55713-1, рік випуску 2006, колір оранжевий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_4 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011 р.; 3) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_7 , двигун НОМЕР_30 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_9 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012 р.; 4) Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_11 , двигун НОМЕР_31 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_13 , який належить Дочірньому підприємству ДЮФОР на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_14 виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012 р.

06.06.2018 позивач звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Департаменту державної виконавчої служби, Міністерства юстиції України зі скаргами на бездіяльність Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві стосовно втрати виконавчого провадження № 47640801.

Позивачем до матеріалів справи долучено витяг з кримінального провадження № 120151000800008324 (дата надходження заяви, повідомлення - 21.08.2015) щодо умисного невиконання представником ПАТ "АКБ "Капітал" Литвиненко А.В. рішення державного виконавця про передачу ДП "Дюфор", отриманої на зберігання згідно акту опису й арешту майна від 29.05.2015, техніки за виконавчим листом № 242/4219/14-ц від 15.04.2015.

До матеріалів долучено докази в підтвердження права власності позивача на техніку, вилучено у нього на виконання заочного рішення у справі № 242/4219/14-ц від 15.04.2015 (тимчасові реєстраційні талони).

Позивач звернувся з позовом про повернення йому вилученої техніки, оскільки дії державних органів по поверненню техніки не призводять до відновлення порушеного права власності позивача.

Відповідно до ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти

своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності

інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених

законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці). За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому Міністерством юстиції України порядку можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені цим Законом, для начальників відділів примусового виконання рішень та заступників начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби (далі - начальники відділів). Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 5, 6, 7 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п`ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов`язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем. Порядок і умови зберігання зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Отже державним виконавцем згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" було вчинено дії по виконанню заочного рішення Селидівського міського суд Донецької області від 15.04.2015 у справі № 242/4219/14-ц. До матеріалів справи долучено супровідні листи, про направлення документів державного виконавця учасникам виконавчого провадження (стягувачу і боржнику), проте докази направлення постанов державного виконавця з супровідними листами суду не надано. Отже належних та допустимих доказів того, що боржник був належним чином повідомлений про вчинення виконавчих дій в рамках відкритого виконавчого провадження з виконання заочного рішення Селидівського міського суд Донецької області від 15.04.2015 у справі № 242/4219/14-ц матеріали справи не містять. При вчиненні виконавчих дій по опису майна позивача та його вилученні він не був присутній та не брав участь у відповідній виконавчій дії. Однак законом не встановлено, якій саме особі має бути передано майно на відповідальне зберігання. Законом також не визначено, що саме боржник має переважне право на отримання майна на зберігання, оскільки, майно може бути передано як боржнику так і третій особі. Як вбачається з матеріалів справи майно на відповідальне зберігання було передано представнику стягувача за актом опису, після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Згідно ст. 938, 942 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

Згідно ст. 950, 951 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Отже, оскільки майно було передано на відповідальне зберігання представнику стягувача, то саме на цю особу покладено обов`язок схоронності майна та повернення його власнику. При цьому вбачається, що майно в натурі може бути повернуто власнику лише у разі наявності його у зберігача.

Крім того, відповідно до ст. 388 КК України розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт, - караються штрафом від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд зазначає, що частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положенням ст.20 Господарського кодексу України, в якій передбачено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Позивач просить захистити його право власності на майно, шляхом його витребування у осіб, у яких вказане майно відсутнє і ніколи не перебувало. Метою звернення до суду є саме повернення майна позивачу, яке були вилучене у нього та передано третій особі з підстав, які згодом відпали. Суд зазначає, що зобов`язання відповідачів повернути позивачу вилучене у нього майно не може відновити його порушеного права, оскільки, у відповідачів майно позивача відсутнє і задоволення позову не призведе до повернення позивачу його майна.

Тобто, обраний позивачами спосіб захисту свого права шляхом витребування майна у визначених позивачем відповідачів, не забезпечує реального захисту порушеного права власника майна, тобто у будь-якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, яке він вважає порушеним, в зв`язку з вилученням та не поверненням йому майна.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з нормами статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення (вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 № 911/1563/17).

Суд також враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загалом, необхідно зазначити, що власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Тобто саме ефективність способу захисту є основоположним принципом, який має враховуватись судом при ухваленні рішення.

Право власності позивача на майно є непорушним, проте визначеним способом захисту воно не може бути захищено, оскільки, у відповідачів відсутнє майно, яке позивач просить зобов`язати їх передати ДП "Дюфор", а тому визначеним позивачем способом його право власності не може бути захищено та реалізовано.

Одночасно з цим, зважаючи на суб`єктний склад даного позову, господарський суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки майно позивача в процесі виконання судового рішення було передано повноважному представнику стягувачу, а не відповідачам у справі, то відсутні правові підстави у суду витребовувати передане майно (зобов`язувати передати позивачу) саме у відповідачів.

Особа, якій було передано майно залучена у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і будь-які позовні вимоги до неї не заявлені.

Згідно ч. 1 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Отже суд не наділений повноваженнями з власної ініціативи залучати до участі у справі співвідповідача, а позивач з відповідним клопотанням до суду не звертався.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що майно, яке просить повернути позивач не перебуває та не перебувало у визначених позивачем відповідачів, за висновками суду, позов у даній справі пред`явлено до неналежного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо посилання позивача на належне вчинення державою дій по розлідуванню злочину з приводу привласнення майна позивача, то вказані обставини не можуть бути предметом розгляду в рамках господарської справи по поверненню майна, а можуть бути предметом скарг в рамках зареєстрованого кримінального провадження. Позивач не надав суду доказів того, що він звертався з відповідними скаргами щодо неналежного виконання державними органами своїх обов`язків щодо розслідування кримінального правопорушення.

Крім того, суд відзначає, що судом було винесено ухвалу про поворот виконання заочного рішення у рамках справи №242/4219/14-ц. Отже з огляду на приписи Цивільного кодексу України судом у межах справи № 242/4219/14-ц було захищено права та законні інтереси позивача, зобов`язано зберігача передати майно, яке перебувало у нього на зберіганні. Отже позивач реалізував своє право у передбачений законодавством спосіб. Ухвала суду від 27.10.2016 № 242/4219/14-ц набрала законної сили, належних та допустимих доказів того, що ухвала суду про поворот виконання рішення скасована, до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до ст. 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він звертався до відповідних органів щодо примусового виконання ухвали Селидівського міського суд Донецької області від 27.10.2016 у справі № 242/4219/14-ц про поворот виконання заочного рішення.

Пояснення представника позивача про те, що позивачу не було відомо про наявність ухвали суду про поворот виконання рішення в зв`язку зі зміною керівника, сприймається судом критично, оскільки, судові рішення у рамках справи № 242/4219/14-ц стосуються самої юридичної особи, а не її керівництва, що свідчить про обізнаність позивача про прийняття ухвали від 27.10.2016 № 242/4219/14-ц. Крім того, суд звертає увагу, що ухвала про поворот виконання заочного рішення була постановлена судом за заявою ДП "Дюфор". Отже належним способом захисту права позивача є поворот виконання рішення в рамках справи № 242/4219/14-ц на підставі ухвали суду від 27.10.2016.

Крім того, щодо доводів позивача, що оскільки, Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" знаходиться в процесі ліквідації (введено тимчасову адміністрацію), в зв`язку з чим управління банком, в тому числі розпорядження майном банку перейшло до Держави через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а тому саме держава має відповідати за зобов`язаннями банку. Суд відзначає, що в процесі розгляду даної справи Постановою Північного апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 № 826/15723/17 визнано протиправними Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.07.2015 № 140 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "КАПІТАЛ", Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.10.2015 № 195 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "АКБ "Капітал" та делегування повноважень ліквідатора банку" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.11.2015 року № 196 "Про зміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ "АКБ "Капітал" та делегування повноважень ліквідатора банку". Отже станом на день прийняття рішення банк не знаходиться в процесі припинення та перебуває у приватній власності, а тому держава не може нести відповідальність за його зобов`язання. Банк належним чином повідомлявся про розгляд справи, в тому числі шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на офіційному сайті судової влади.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання Держави України в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, КОД ЄДРПОУ 00015622), Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03148, м. Київ, вул Гната Юри, 9, ідентифікаційний код 34999049) повернути Дочірньому підприємству "Дюфор" (84536, м. Донецьк, м. Бахмут, с.м.т. Красна Гора, вул. Першотравнева, ідентифікаційний код 35794891): вантажний автокран 10-20Т, марка КМАЗ, модель 53229С, рік випуску 2004, колір сірий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_23 , який належить ДП "Дюфор" на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011 р.; вантажний автокран >20Т, марка КАМАЗ, модель 55111 КС55713-1, рік випуску 2006, колір оранжевий, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_4 , об`єм двигуна 10850, реєстраційний номер НОМЕР_24 , який належить ДП "Дюфор" на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виданого ВРЕВ №3 м. Донецьк УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 08.11.2011 р.; Екскаватор-Навантажувач, марка JCB 4 CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_25 , двигун SB320/ НОМЕР_12 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_26 , який належить ДП "Дюфор" на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012 р.; Екскаватор-навантажувач, марка JCB 4 CX SITEMASTER, рік випуску 2011, заводський номер НОМЕР_27 , двигун НОМЕР_29 , об`єм двигуна 4400 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_28 , який належить ДП "Дюфор" на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини серії виданого Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області 08.11.2012 р. - відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 15.07.2019

Суддя І.В.Усатенко