Рішення

від 15.07.2019 по справі 910/6090/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2019Справа № 910/6090/19 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Байхім-Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка поділля" простягнення 31 344 грн 16 коп. Представники сторін:не викликались, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Байхім-Україна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка поділля" про стягнення 31 344 грн 16 коп., в тому числі: 29 478 грн 14 коп. основного боргу, 485 грн 56 коп. 3 % річних та 1 380 грн 46 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та домовленостей між сторонами належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними № 2311-3 від 23.11.2017 та №1512-3 від 15.12.2017, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 29 478 грн 14 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 485 грн 56 коп. 3 % річних та 1 380 грн 46 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/6090/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

05.06.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду та оригінали документів для огляду.

Станом на 15.07.2019 відповідачем вимог ухвали суду від 14.05.2019, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 17.05.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103049627800.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, а саме: добавка до бетону CHRYSO Alpha LavMix 77 на загальну суму 48 478 грн 14 коп. без ПДВ, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними № 2311-3 від 23.11.2017 та 1512-3 від 15.12.2017, а також виставленими Товариством з обмеженою відповідальністю "Байхім-Україна" рахунками-фактурами № 1411-3 від 14.11.2017 та № 1512-5 від 15.12.2017 (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи).

Повноваження представника відповідача на отримання поставленого позивачем товару підтверджується належним чином оформленими довіреностями на отримання цінностей № 73 від 16.11.2017 та № 79 від 15.12.2017.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Норми статті 181 Господарського кодексу України встановлюють загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару пов`язана з моментом його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, через те що іншого строку оплати сторони не визначили.

Таким чином, видані позивачем видаткові накладні містять пропозицію (оферту) на укладення договору, а фактичне прийняття відповідачем товару свідчить про прийняття цієї пропозиції. Підписання накладних сторонами свідчить про погодження істотних умов договору, зокрема, предмету договору, суми та строку оплати за товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару, а саме 06.12.2017 - на суму 2 000 грн 00 коп. по рахунку № 1411-3 від 14.11.2017, 21.12.2017 - на суму 4 000 грн 00 коп. по рахунку № 1512-5 від 15.12.2017, 28.12.2017 - на суму 4 000 грн 00 коп. по рахунку № 1512-5 від 15.12.2017, 17.01.2018 - на суму 3 000 грн 00 коп. по рахунку № 1512-5 від 15.12.2017, 08.02.2018 - на суму 5 000 грн 00 коп. по рахунку № 1512-5 від 15.12.2017 та 01.11.2018 - на суму 1 000 грн 00 коп. по рахунку № 1512-5 від 15.12.2017, що підтверджується наявними в матеріалами справи виписками з особового рахунку позивача.

04.10.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов`язань № 2/04-10-2018, а саме сплату заборгованості за товар, поставлений за видатковими накладними № 2311-3 від 23.1.2018 та № 1512-5 від 15.12.2017, та підписання акту звірки розрахунків в десятиденний термін з моменту отримання вимоги, яка була отримана останнім 09.10.2018 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

До того ж, 05.03.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 1 про сплату заборгованості у розмірі 29 478 грн 14 коп. та підписання акту звірки розрахунків протягом семи календарних днів з моменту отримання претензії, яка була отримана останнім 11.03.2019 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що відповідач в порушення домовленостей між сторонами та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 29 478 грн 14 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого від позивача товару на суму 29 478 грн 14 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати товару, поставленого позивачем на загальну суму 29 478 грн 14 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 478 грн 14 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 485 грн 56 коп. 3 % річних та 1 380 грн 46 коп. інфляційних втрат, нарахованих на загальний період прострочення з 20.10.2018 по 07.05.2019 з урахуванням часткових оплат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 485 грн 56 коп. 3 % річних та 1 380 грн 46 коп. інфляційних втрат, нарахованих на загальний період прострочення з 20.10.2018 по 07.05.2019 з урахуванням часткових оплат, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка поділля" витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 23.04.2019 в загальному розмірі 10 000 грн 00 коп.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2019 між Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Гринчук та партнери" (далі - фірма) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Байхім-Україна" (далі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого фірма зобов`язується надати клієнту правову допомогу визначену цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар в порядку та на умовах, вказаних у договорі, а також здійснювати повне сприяння фірмі у виконанні покладених на неї обов`язків.

Відповідно до пункту 2.2. договору правова допомога (юридичні послуги) надається клієнту у справі в господарському суді щодо стягнення заборгованості, а також інших нарахувань, що пов`язані зі стягненням заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка поділля" за поставлену продукцію згідно видаткової накладної № 2311-3 від 23.1.2017 та видаткової накладної № 1512-3 від 15.12.2017.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. договору клієнт зобов`язується сплатити фірмі гонорар згідно договору відповідно до виставленого рахунку. Сплата гонорару здійснюється в такому порядку та в розмірі: 10 000 грн 00 коп. без ПДВ після підписання цього договору.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 10 000 грн 00 коп. представником позивача долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Чупи Ірини Ігорівни; рахунок № 1 від 23.04.2019 на оплату гонорару про надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 23.04.2019 на суму 10 000 грн 00 коп.; оригінали (для огляду) та копії (для долучення до матеріалів справи) платіжного доручення № 321 від 24.04.2019 на суму 10 000 грн 00 коп., а також витяг зі звіту про кредитові операції по рахунку Адвокатського об`єднання "Юридична фірма "Гринчук та партнери" з 24.04.2019 по 24.04.2019, з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Байхім-Україна" оплатило рахунок № 1 від 23.04.2019 на суму 10 000 грн 00 коп., виставлений Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Гринчук та партнери".

Разом з тим, позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України , має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також те, що справа є малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судове засідання, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг не є співрозмірним із ціною позову та ступенем складності справи, а тому підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 000 грн 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка поділля" (01042, м. Київ, вулиця Академіка Філатова, будинок 10-А, офіс 2/31, ідентифікаційний код 40758923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Байхім-Україна" (35500, Рівненська обл., Радивилівський район, місто Радивилів, вул. О. Невського, будинок 96, ідентифікаційний код 32639354) заборгованість у розмірі 29 478 (двадцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 14 коп., 3% річних у розмірі 485 (чотириста вісімдесят п`ять) грн 56 коп., інфляційних втрат у розмірі 1 380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн 46 коп., витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька