Рішення

від 15.07.2019 по справі 910/4577/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2019Справа № 910/4577/19 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Кабель - Центр

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТКОМ

про стягнення 20350,29 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кабель - Центр звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТКОМ про стягнення заборгованості у розмірі 25350,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання по оплаті поставленого товару, в зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача його вартість та штрафні санкції.

Ухвалою суду від 15.04.2019 у справі № 910/4577/19, ухвалено, позовну заяву залишити без руху; встановити заявнику строк на усунення недоліків, визначених в ухвалі, 7 (сім) днів з дня вручення даної ухвали.

19.04.2019 від Позивача, через канцелярію суду, надійшла заява про усунення недоліків, в якій Позивачем було виправлено визначені судом, в ухвалі від 15.04.2019, недоліки та додано необхідні докази.

Ухвалою суду від 07.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/4577/19, ухвалено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

10.06.2019 представником відповідача, через канцелярію суду, було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач: 1) проти позовних вимог позивача не заперечує, свій обов`язок щодо їх виконання визнає повністю; 2) просить суд переглянути суму заборгованості ТОВ ТОТКОМ перед ТОВ Кабель - Центр , оскільки відповідач 03.05.2019 перерахував на поточний рахунок позивача, з метою погашення заборгованості за видатковою накладною № КЦ 684 від 09.08.2018, грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., як доказ відповідач до відзиву додав платіжне доручення №106 від 03.05.2019 на суму 5000,00 грн., платником є ТОВ ТОТКОМ , отримувачем ТОВ Кабель - Центр .

13.06.2019 представником позивача, через канцелярію суду, було подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач: 1) підтверджує факт надходження грошових коштів за платіжним дорученням №106 від 03.05.2019 у розмірі 5000,00 грн. від відповідача в рахунок часткової оплати товару за видатковою накладною № КЦ 684 від 09.08.2018; 2) враховуючи надходження коштів від відповідача, позивач визнає, що сума основного боргу зменшилась і становить 15000,00 грн. Разом з відповіддю на відзив на позов, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог з 25350,29 грн. до 20350,29 грн.

Відповідно до п. 2, ч. 2, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Вищезазначена заява, за своєю правовою природою являється заявою про зменшення розміру позовних вимог і була подана до закінчення підготовчого провадження, а тому приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

04.07.2019 представником відповідача, через канцелярію суду, було подано заяву, в якій повідомлено суд про те, що 26.06.2019 відповідачем було здійснено погашення залишку суми заборгованості повністю платіжним дорученням №245 від 26.06.2019 на суму 15000,00 грн. Додатком до даної заяви відповідач додав платіжне доручення № 245 від 26.06.2019 на суму 15000,00 грн., отримувачем відповідно до платіжного доручення є ТОВ Кабель - Центр . Призначення платежу: згідно рах. № КЦ 682 від 31.07.2018 за кабель в т.ч. НДС 20% - 2500,00 грн. .

Ухвалою суду від 15.07.2019 закрито провадження у справі № 910/4577/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кабель - Центр до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТКОМ про стягнення 20350,29 грн., в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 15000,00 грн., на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

02.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кабель - центр (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОТКОМ ( покупець) було укладено договір поставки №21216.

Відповідно до п. 1.1. - 1.4. договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар у кількості та асортименті, передбаченому Договором, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору. Асортимент, ціна, кількість, умови і термін поставки товару обумовлюються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Сторони допускають погодження зазначених у даному пункті договору умов без складання специфікації. У разі, якщо постачання товару здійснюється без складання специфікації до даного договору, всі істотні та узгоджені сторонами умови поставки визначаються в товаротранспортних та/або видаткових документах, які складаються постачальником і підтверджуються покупцем при здійсненні приймання - передачі товару, що свідчить про вчинення господарської операції. У даному випадку, складені постачальником товаротранспортні або видаткові документи, до моменту їх акцепту покупцем, є пропозицією постачальника покупцеві вчинити господарську операцію за даним договором в кількості на умовах і за ціною, зазначених у товаротранспортних та / або видаткових документах. Підпис у товаротранспортних та / або видаткових документах особи, уповноваженої покупцем на здійснення приймання товару, так само як і дії покупця, спрямовані на прийняття товару підтверджують факт прийняття покупцем пропозиції постачальника. Датою прийняття пропозиції постачальника покупцем, є дата підписання товаротранспортного документа або видаткового документа. З моменту прийняття пропозиції постачальника покупцем, сторони є такими, що в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору і умов постачання індивідуально визначеного товару, зазначеного в товаротранспортних або видаткових документах. У разі оформлення сторонами специфікації до договору, зобов`язання постачальника з поставки індивідуально - визначеного товару виникають з моменту підписання сторонами відповідної специфікації.

Згідно з п. 3.1. договору поставка товару здійснюється на умовах цього договору та відповідної специфікації, у разі її оформлення сторонами.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що поставка товару здійснюється в терміни, зазначені в специфікації або погоджені сторонами додатково.

Відповідно до п. 4.1.- 4.3. договору ціни на товар вказуються в національній валюті України - гривні. Валюта платежу - гривня. Ціна товару, що поставляється обмовляється для кожної партії товару окремо і відображається у відповідній специфікації, а у випадку, передбаченому п. 1.3. договору - в товаротранспортних або видаткових документах. Загальна сума договору складає загальну вартість товару, поставленого згідно цього договору. Вартість товару, який постачальник припускає поставити покупцеві на підставі даного договору, становить 1 000 000, 00 грн.

Згідно з п. 5.1. - 5.3. договору, умови, порядок та терміни оплати вказуються в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. У разі, якщо постачання товару здійснюється без складання специфікації, вартість поставленого товару підлягає оплаті покупцем протягом 30 днів з дня поставки товару. Форма розрахунків: безготівкова шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. За попередньою письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, не заборонені чинним законодавством України. Датою оплати товару є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в повному обсязі поставленої партії товару.

Відповідно до п. 6.1., 6.2. 6.4 договору, передача товару відбувається відповідно до умов поставки, зазначеним у специфікації на поставку індивідуально - визначеної партії товару, у разі її складання. Товар вважається переданим покупцеві: - за кількістю - згідно накладної або акта приймання - передачі; - по якості - згідно сертифікату якості. Приймання товару покупцем здійснюється уповноваженими на те представниками покупця. Повноваження представників покупця на приймання товару повинні бути підтверджені довіреністю, оформленою відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно п. 6.5, 6.6., 6.7 договору, у разі виявлення недоліків якості товару сторони зобов`язані діяти відповідно до розділу 8 цього договору. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, а право власності на товар і ризики за його втраті переходять від постачальника до покупця в момент постачання товару. Постачальник має право достроково виконати свої зобов`язання з поставки товару, зазначеного у специфікації, уразі її оформлення.

Пунктами 9.1. - 9.4. договору передбачено, що сторони відповідають за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства України та цим договором. У випадку порушення покупцем термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець, протягом 5 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги постачальника, зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості не оплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу. У разі порушення постачальником термінів поставки товару, передбачених цим договором, постачальник, протягом 5 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги покупця, зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочення поставки. Сплата неустойки не звільняє винну сторону від зобов`язань по виконанню умов цього договору.

Згідно з п. 12.1. договору, договір може бути змінений тільки за згодою сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

Відповідно до п. 13.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представникам сторін і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання. Датою підписання цього договору є дата, зазначена в правому верхньому кутку першої сторінки договору.

В матеріалах справи міститься рахунок на оплату № КЦ682 від 31.07.2018 за договором № 21216 від 02.12.2016, постачальником за даним рахунком є ТОВ Кабель - центр , покупцем ТОВ ТОТКОМ . Загальна сума до сплати, за даним рахунком, 25830,00 грн. в т.ч. ПДВ за поставку кабелю ОКТС-4Д-А24-4.0.

До матеріалів справи позивачем додано видаткову накладну № КЦ684 від 09.08.2018 за договором №21216 від 02.12.2016, за якою було поставлено товару на суму 25830,00 грн. в т.ч. ПДВ - кабель ОКТС-4Д-А24-4.0. Видаткова накладна містить підписи представників сторін, представником позивача є Ковальчук Євген Олександрович (провідний менеджер із збуту), представником відповідача Щербаков Олександр Васильович ( директор ТОВ ТОТКОМ ). Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються довіреністю № 473 від 31.07.2018, виданої на ім`я Щербакова Олександра Васильовича , дійсна до 10.08.2018. Кінцевою датою оплати товару, відповідно до п. 5.1. договору є 09.09.2018 (30 днів з дня поставки товару).

Відповідно до доданої до матеріалів справи позивачем, виписки по особовим рахункам від 01.11.2018 №6652KV, 25.10.2018 відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 5830,00 грн. Вказана обставина також підтверджується платіжним дорученням № 945 від 25.10.2018 на суму 5830,00 грн. Отже, відповідач частково виконав покладені на нього обов`язки з оплати вартості поставленого товару. Станом на 29.03.2019 ( дата подачі позовної заяви) заборгованість відповідача за поставлений товар складала 20000, 00 грн. В процесі розгляду справи відповідачем оплачено вартість отриманого товару у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученнями: № 106 від 03.05.2019 на суму 5000,00 грн; № 245 від 26.06.2019 на суму 15000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач 09.08.2018 отримав від позивача товар на загальну суму 25830,00 грн. та у встановлені договором строки не оплатив його вартість у повному обсязі.

Отже, відповідач не виконав покладені на нього зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару. Відповідач є таким, що прострочив грошові зобов`язання з оплати товару поставленого за вище зазначеною накладною.

Оскільки, вартість товару була оплачена відповідачем у повному обсязі в процесі розгляду справи, ухвалою суду від 15.07.2019 з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, провадження у справі в частині суми основного боргу було закрито.

Позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 3550,69 грн, 3% річних у розмірі 296,00 грн та втрати від інфляції у розмірі 1503,60 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Договором було передбачено оплату товару з відстроченням платежу на 30 днів. Оскільки, товар був поставлений 09.08.2018, то з урахуванням вихідних днів, він мав бути оплачений не пізніше 10.09.2018. Отже відповідач є таким, що прострочив оплату товару з 11.09.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних та визначення періоду нарахування не враховано, що 30 день наданий відповідачу для оплати припадає на 08.09.2018 (субота) вихідний день, в зв`язку з чим останнім днем для перерахування коштів за товар є 10.09.2018, а прострочення відповідача настає з 11.09.2018. Згідно перерахунку суду за період з 11.09.2018 по 09.03.2019 сума 3% річних становить 295,89 грн і в такому розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки сума втрат від інфляції розраховується не на конкретну дату, а за місяць, згідно перерахунку суду, позивачем вірно розраховано суму втрат від інфляції, що підлягають стягненню з відповідача - 1503,60 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 9.2. договору у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець, протягом 5 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги постачальника, зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості не оплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

14.03.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1/19, в якій просив погасити заборгованість у розмірі 20000,00 грн.

18.03.2019 відповідач надав відповідь на претензію № 98, в якій вказує, що 15.03.2019 надійшла претензія, проте у відповідача склалось скрутне становище через невиконання контрагентами своїх зобов`язань.

В розрахунку позивача вказано період нарахування з 10.09.2018 по 09.03.2019, проте при здійсненні розрахунку пені за вірний період з 11.09.2018 по 09.03.2019 її сума є такою ж, як і розрахована позивачем - 3550,69 грн, в зв`язку з чим вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у спростування обґрунтованості застосування до нього штрафних санкцій, а тому позов в цій частині є обгрунтованим в розмірі визначеному судом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник, в зв`язку з неправомірними діями відповідача щодо несвоєчасної оплати виконаних робіт, суд покладає судові витрати на відповідача в частині позовних вимог, провадження за якими було закрито. В решті позовних вимог сума судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТКОМ" (03151, м. Київ, вул. Волинська, будинок 60, ідентифікаційний код 34713832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель - центр " (04209, м. Київ, вул. Богатирська, будинок 11, ідентифікаційний код 31989986) 3% річних у розмірі 295 (двісті дев`яносто п`ять) грн 89 коп., пеню у розмірі 3550 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн 69 коп., інфляційні нарахування у розмірі 1503 (одна тисяча п`ятсот три) грн.. 60 коп. та судовий збір у розмірі 1920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн. 96 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 0,11 грн відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко