Рішення

від 09.07.2019 по справі 916/1291/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1291/19 Господарський суд Одеської області, м. Одеса у складі:

судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: керівник Люлява Г.П., адвокат Гніздовська Г.М.,

від відповідача: адвокат Коломійчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1291/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРАІС ГРУПП" (вул. Інглезі (25-ї Чапаєвської дивізії), буд.6-В, оф.4, м. Одеса, 65101)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ІНДАСТРІ ТРЕЙДІНГ" (вул. Шмідта, 48 с. Малодолинське, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68093)

про стягнення 23 636,96грн.,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕРАІС ГРУПП" (надалі - ТОВ "МЕРАІС ГРУПП") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ІНДАСТРІ ТРЕЙДІНГ" (надалі - ТОВ " ЛІДЕР ІНДАСТРІ ТРЕЙДІНГ ") про стягнення з відповідача 23 636,96грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02.07.2018р. між Позивачем у якості Митного брокера та Відповідачем у якості Замовника було укладено Договір №МБ-263 на проведення митно-брокерської діяльності на території України, відповідно до умов якого Позивач за дорученням і за рахунок Відповідача зобов`язався здійснювати всі необхідні дії з декларування вантажів.

03.09.2018р. декларантом - Позивачем, від імені якого як митний брокер діяла директор ТОВ "МЕРАІС ГРУПП" ОСОБА_1 , була підготовлена та подана до митного оформлення електронна митна декларація в режимі "ІМ 40 АА", яка була прийнята органом доходів і зборів та зареєстрована за номером № UA500010/2018/014855.

Разом з митною декларацією митний брокер, як підставу для переміщення товару, який надійшов у контейнері DFSU6943704, надав Одеській митниці ДФС передбачені ст. 335 МК України документи, надані йому Відповідачем, серед яких: інвойс № 1 від 19.06.2018р., пакувальний лист до вказаного Інвойсу, коносамент №ZIMUQIN5255825 від 21.07.2018р., контракт №0106-18 від 01.06.2018р.

Так, зазначені документи складені за участю Відповідача, на останніх проставлено підпис директора Відповідача - ОСОБА_2 та відбиток печатки Відповідача, тим самим Відповідач підтвердив, що до наданих ним документів внесена інформація, перевірена Відповідачем і що саме її Позивач має використовувати при здійсненні митних процедур щодо товарів та вчиненні інших дій на підставі Договору № МБ-263.

07.09.2018р. роботи за Договором №МБ-263 Позивачем були виконані у повному обсязі. Тієї ж дати, за вимогою Одеської митниці був проведений митний огляд товару у контейнері DFSU6943704, під час митного огляду контролюючим органом було встановлено невідповідність даних, поданих до митного оформлення. А саме, три позиції в наданих документах до митного оформлення не містили повної інформації про вантаж: шини AMBERSTONE 11.00R20-18PR 300: індекс навантаження - 152/149, індекс швидкості - L, кількість - 14 шт.; шини AMBERSTONE 12.00R20-18PR 300: індекс навантаження - 154/151, індекс швидкості - L, кількість - 10 шт.; шини AMBERSTONE 9.00R20-16PR 300: індекс навантаження - 144/142, Індекс швидкості - L, кількість - 14 шт.

Тобто, під час митного контролю було встановлено, що шини йдуть у комплекті з камерою та стрічкою для ободу, які повинні зазначатися в інвойсі або декларуватися окремо.

Внаслідок розбіжностей на митного брокера ОСОБА_1 , яка діяла від імені Позивача - декларанта, був складений протокол про порушення митних правил №2759/50000/18 від 07.09.2018р. на підставі якого було вилучено 38 гумових камер до автомобільних шин та 38 стрічок для ободів.

За ствердженням Позивача це сталося з вини Відповідача, оскільки він зазначив у товаросупроводжувальних документах вантаж - шини гумові нові для вантажних автомобілів.

Як вказує Позивач, вважаючи свої зобов`язання за Договором №МБ-263 виконаними в повному обсязі, ним був складений Акт надання послуг №203 від 07.09.2018р., відповідно якого Відповідач мав оплатити надані послуги в сумі 5 079,60грн., і який разом із рахунком був направлений Відповідачу для оплати. Проте оплата за ствердженням Позивача здійснена не була.

В подальшому, постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018р. у справі №521/17382/18 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України - недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення - та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товару, а саме: 15200грн. з конфіскацією товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил.

Після винесення постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018р., Позивач склав Акт надання послуг № 263 від 29.11.2018р., також Відповідачу були виставлені відповідні рахунки.

Ще Позивач зазначає, що в ході виконавчих проваджень з примусового виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018р. у справі № 521/17382/18 ОСОБА_1 вимушена була понести додаткові витрати у вигляді виконавчого збору та витрат на організацію та проведення виконавчих дій, загалом на суму 16 989,00 грн., з яких 15 200 грн. штрафу, 1 520,00грн. виконавчого збору та 269,00 грн. витрат на проведення та організацію виконавчих дій, 656,64 грн., таким чином за твердженнями Позивача, Відповідач зобов`язаний сплатити штраф у загальній сумі 17 645,64грн.

Окрім зазначеного, за порушення Відповідачем п. п.4.1., 5.5. Договору №МБ-263 в частині своєчасної оплати рахунку за наданні митно-брокерські послуги Позивачем нарахована пеня у розмірі 911,72 грн., яка на його думку також підлягає стягненню з відповідача.

11.05.2019р. ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву (вх. № 1317/19) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначений в судовому засіданні.

18.06.2019р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. №12057/19) в якому проти позову заперечує з наступних підстав.

Стосовно суми боргу у розмірі 5 079,60грн., яку заявлено до стягнення Позивачем, відповідно до умов договору №МБ-263 від 02.07.2018р., Відповідач стверджує, що остання не передбачена умовами спірного договору, а тому він вважає, що нарахування як суми боргу у розмірі 5079,60грн. так і пені у розмірі 911,72грн. не ґрунтуються на нормах договору №МБ-263 від 02.07.2018р.

Крім того, Відповідач вказує, що згідно положень договору №МБ-263, не може вважатися наданою належним чином послуга, в частині митного оформлення, оскільки внаслідок неналежного виконання Позивачем умов п.1.8., п.1.9. договору №МБ-263, Відповідач поніс збитки, у вигляді конфіскації майна, що було необхідним у зв`язку із розглядом справи №521/17382/18, оскільки таке майно було не вірно задеклароване митним брокером Позивача.

Також Відповідач стверджує, що митний брокер Позивача не звертався до Відповідача з приводу надання додаткової інформації або документації, які були необхідні для здійснення митного оформлення товару.

Щодо притягнення митного брокера Позивача до адміністративної відповідальності Відповідач зазначає, що останній, серед іншого, мав право на подання апеляційної скарги на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018р. у справі №521/17382/18, при цьому, митний брокер навіть не приймав участь у судових засіданнях при розгляді справи №521/17382/18.

25.06.2019р. Позивач надав до суду відповідь на відзив (вх. № 12653/19) в якій ним, крім іншого, зазначене те, що звернення до Відповідача з метою отримання додаткової інформації не відбулось, оскільки митному брокеру не було відомо про те, що йому надана не вся інформація стосовно товару, який підлягав декларуванню.

Також, Позивач відзначив, що якщо товар, який був придбаний Відповідачем, відрізнявся від того, що зазначений у інвойсі, це не могло бути відповідальністю Позивача, оскільки останній здійснює митне декларування на підставі лише наданих йому Замовником документів.

Стосовно того, що ОСОБА_1 не брала участі у судовому розгляді та не оскаржувала постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018р. у справі №521/17382/18, Позивач відзначив, що це є право, а не обов`язок учасника справи. Окрім того, митний брокер ОСОБА_1 дійсно вважала, що було скоєно адміністративне правопорушення внаслідок того, що Відповідач в товаротранспортних накладних, зокрема, в інвойсі вказав не повну та недостовірну інформацію щодо товарів, які були надані на митне оформлення.

В процесі розгляду справи подані сторонами клопотання та заяви (пояснення) були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань.

У судовому засіданні 09.07.2019р. представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 09.07.2019р. представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Того ж дня судом був закінчений розгляд справи та проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

02.07.2018р. між ТОВ "ЛІДЕР ІНДАСТРІ ТРЕЙДІНГ" іменоване надалі - ЗАМОВНИК та ТОВ "МЕРАІС ГРУПП", іменоване надалі - МИТНИЙ БРОКЕР, був укладений договір № МБ-263 на проведення митно-брокерської діяльності на території України, за умовами якого Замовник в порядку та на умовах, визначених Договором, доручив, а Митний брокер взяв на себе зобов`язання від свого імені за рахунок Замовника здійснити операції в галузі митної справи необхідні для надання Митним брокером послуг Замовнику, а саме:

- декларувати вантажі, транспортні засоби та інші предмети;

- надавати консультації Замовнику щодо вимог митного законодавства України;

- подавати митному органу України документи, необхідні для митного оформлення;

- на прохання Замовника розробляти контракти на будь-які види зовнішньо-економічних операцій;

- пред`являти митниці вантажі, транспортні засоби та інші предмети, що декларуються;

- забезпечувати сплату Замовником, митних платежів, установлених для вантажів, транспортних засобів та інших предметів, що декларуються; виконувати в межах своєї компетенції інші дії, необхідні для митного оформлення та митного контролю вантажів, транспортних засобів, що декларуються (зокрема завіряти копії документів);

- оскаржувати у визначеному порядку рішення митних органів України;

- для надання послуг по договору Митний брокер має право використовувати всю необхідну інформацію та документацію Замовника, залучати третіх осіб, залишаючи за собою відповідальність за виконання умов Договору (розділ 1 Договору).

Пунктом 2.1.1. Договору передбачено, що Митний брокер зобов`язується, зокрема за дорученням і за рахунок Замовника здійснювати всі необхідні дії з декларування вантажів.

Замовник, серед іншого, зобов`язується: надавати Митному брокеру коректну інформацію і документи, необхідні для декларування вантажів (п.2.2.1. Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору, оплата за надані Митним брокером послуги здійснюється шляхом переказу на банківський рахунок Митного брокера суми згідно встановленого рахунка протягом двох банківських днів.

Положеннями п.5.2., 5.5. Договору, у разі застосування до Митного брокера або до його посадових осіб фінансових санкцій, штрафів інших видів фінансової відповідальності, передбачених Митним кодексом України та іншими нормативними актами України, у зв`язку з наданням Замовником неповної та/або недостовірної інформації та документів, здійснення інших порушень з боку Замовника, а також у зв`язку з несвоєчасним наданням Замовником необхідних для декларування документів та інформації, Замовник несе відповідальність перед Митним брокером у вигляді штрафу у розмірі суми, що дорівнює сумі фінансової санкції, застосованої до Митного брокеру або в сумі штрафу, накладеного на посадову особу Митного брокера, або в сумі штрафу, накладеного на посадову особу Митного брокера, або у сумі інших видів фінансової відповідальності, застосованих до Митного брокера або його посадових осіб.

При несвоєчасній оплаті Замовником послуг Митного брокера в разі відсутності попередньої письмової домовленості про перенесення строку платежу, Замовник сплачує Митному брокеру пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від тієї суми, яка підлягає сплаті за кожен день прострочення.

03.09.2018р. декларантом, від імені якого діяла директор ТОВ "МЕРАІС ГРУПП" ОСОБА_1 , була підготовлена та подана до митного оформлення електронна митна декларація в режимі "ІМ 40 АА", яка була прийнята органом доходів і зборів та зареєстрована за номером № UA500010/2018/014855.

07.09.2018р. за Договором №МБ-263 від 02.07.2018р. Митним брокером послуги по декларуванню вантажу були виконані та складено Акт наданих послуг №203 від 07.09.2018р. та виставлено відповідний рахунок на оплату №203 від 07.09.2018р. на суму 5 079,60грн.

07.09.2018р. за вимогою Одеської митниці було проведено митний огляд товару що знаходиться у контейнері DFSU6943704, під час якого контролюючим органом було встановлено невідповідність даних зазначених у митній декларації №UA500010/2018/014855, яка була подана до митного оформлення.

Так, три позиції в наданих документах до митного оформлення не містили повної інформації про вантаж: шини AMBERSTONE 11.00R20-18PR 300: індекс навантаження - 152/149, індекс швидкості - L, кількість - 14 шт.; шини AMBERSTONE 12.00R20-18PR 300: індекс навантаження - 154/151, індекс швидкості - L, кількість - 10 шт.; шини AMBERSTONE 9.00R20-16PR 300: індекс навантаження - 144/142, Індекс швидкості - L, кількість - 14 шт.

Внаслідок розбіжностей на ОСОБА_1 , яка діяла від імені Позивача - декларанта, був складений прокол про порушення митних правил №2759/50000/18 від 07.09.2018р. на підставі якого було вилучено 38 гумових камер до автомобільних шин та 38 стрічок для ободів.

У подальшому постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018р. у справі №521/17382/18 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України - недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення - та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товару, а саме: 15200грн з конфіскацією товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил.

Крім цього, в ході виконавчих проваджень з примусового виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018р. у справі № 521/17382/18 ОСОБА_1 вимушена була понести додаткові витрати у вигляді виконавчого збору та витрат на організацію та проведення виконавчих дій, загалом на суму 16 989,00 грн., з яких 15 200 грн. штрафу, 1 520,00грн. виконавчого збору та 269,00 грн. витрат на проведення та організацію виконавчих дій, 656,64 грн., таким чином за твердженнями Позивача, Відповідач зобов`язаний сплатити штраф у загальній сумі 17 645,64грн.

Після винесення постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018р., Позивач склав Акт надання послуг №263 від 29.11.2018р. на суму 15 552,40грн. та направив його Відповідачу. Відповідач вищезазначені Акти не оплатив.

06.02.2019р. у зв`язку із несплатою заборгованості за проведення митно-брокерської діяльності Позивач направив Відповідачу претензію №1.

19.02.2019р. Відповідач листом за № б/н від 18.02.2019р. повідомив Позивача, що розглянувши претензію № 1 від 06.02.2019р. повідомив, що після надання Позивачем підтвердження зазначення Відповідачем недостовірних даних, які в подальшому були використані для митного оформлення; доказів того, що постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018р. у справі № 521/17382/18 стосується саме ОСОБА_1 ; відомостей чи приймала ОСОБА_1 участь у розгляді Малиновським районним судом м. Одеси справи № 521/17382/18 (з метою захисту своїх прав та інтересів) та чи вживалися нею заходи оскарження в апеляційному порядку зазначеної постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018р. по справі № 521/17382/18, на адресу Позивача Відповідачем буде направлено його позицію і пропозиції щодо врегулювання виниклої спірної ситуації.

25.03.2019р. Відповідач листом надав Позивачу відповідь стосовно того, що внаслідок винесення постанови Малиновським районним судом м. Одеси від 14.11.2018р. по справі №521/17382/18 ОСОБА_1 було визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 Митного кодексу України з конфіскацією товару, про що Відповідача не було навіть своєчасно повідомлено.

Отже, Відповідач зазначив, що саме у зв`язку із неналежним виконанням саме позивачем умов п.1.8., 1.9. Договору, Відповідачу були нанесені збитки, пов`язані в тому числі з конфіскацією товару.

У зв`язку із чим, Відповідач повідомив Позивача, що у випадку звернення останнього до суду, ТОВ "ЛІДЕР ІНДАСТРІ ТРЕЙДІНГ" буде вимушено звернутись з зустрічною позовною заявою щодо стягнення збитків нанесених неналежним виконанням Позивачем своїх обов`язків.

У зв`язку із несплатою Відповідачем заборгованості за Договором № № МБ-263, Позивач вимушений був звернутися до Господарського суду для захисту своїх порушених прав.

Проаналізувавши наявні у справі докази, вислухавши пояснення представників сторін та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 416 МК України, митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 МК України, взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.

Позивач є підприємством, якому надано дозвіл на провадження митно-брокерської діяльності, що підтверджується Витягом з реєстру митних брокерів, номер і дата запису в реєстрі митних брокерів серія АЕ 523864 від 19.06.2015р.

Договір № МБ-263 на проведення митно-брокерської діяльності на території України від 02.07.2018 року було укладено між Позивачем в особі директора ОСОБА_1 у якості Митного брокера та Відповідачем у якості Замовника (оригінал Договору наявний в матеріалах справи).

Таким чином, Позивач є митним брокером, який надає Відповідачеві послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з умовами Договору № МБ-263, Позивач за дорученням і за рахунок Відповідача зобов`язався здійснювати всі необхідні дії з декларування вантажів (п. 2.1 Договору № МБ-263).

На виконання Договору № МБ-263 03.09.2018 року декларантом - Позивачем, від імені якого діяла директор ТОВ "МЕРАІС ГРУПП" ОСОБА_1 , була підготовлена та подана до митного оформлення електронна митна декларація в режимі ІМ 40 АА , яка була прийнята органом доходів і зборів та зареєстрована за номером № UA500010/2018/014855.

В електронній митній декларації №UA500010/2018/014855 в якості декларанта вказано Позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 МК України, агент з митного оформлення - це фізична особа - резидент, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов`язані з пред`явленням органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 418 МК України, агент з митного оформлення має право виконувати свої функції з пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для їх митного контролю та митного оформлення, у будь-якому органі доходів і зборів України.

ОСОБА_1 є керівником (директором) ТОВ "МЕРАІС ГРУПП", отже, вона є агентом з митного оформлення.

Крім того, ОСОБА_1 є посадовою особою митного брокера у розумінні визначення посадової особи підприємства, встановленого відповідно до п. 43 ч. 1 ст. 4 МК України.

Так, відповідно до п. 43 ч. 1 ст. 4 МК України, посадові особи підприємств - це керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 МК України, суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 як посадова особа підприємства, яке порушило митні правила - Позивача, є суб`єктом відповідальності за порушення митних правил, вчинене Позивачем.

Відповідно до п. 5.2 Договору № МБ-263, у разі застосування до Митного брокера або до його посадових осіб фінансових санкцій, штрафів, інших видів фінансової відповідальності, передбачених Митним кодексом України, у зв`язку з наданням Замовником неповної та/або недостовірної інформації та документів, здійснення інших порушень з боку Замовника, а також у зв`язку з несвоєчасним наданням Замовником необхідних для декларування документів та інформації, Замовник несе відповідальність перед Митним брокером у вигляді штрафу у розмірі суми, що дорівнює сумі фінансової санкції, застосованої до Митного брокера, або сумі штрафу, накладеного на посадову особу Митного брокера, або сумі інших видів фінансової відповідальності, застосованих до Митного брокера або його посадових осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки на ОСОБА_1 як до митного брокера Позивача на підставі постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018р. у справі №521/17382/18, було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 15 200 грн, у зв`язку з наданням Відповідачем неповної та/або недостовірної інформації та документів при митному оформлені вантажу, який належав Відповідачу, саме Відповідач в силу приписів п.5.2. Договору, несе відповідальність перед Позивачем у вигляді штрафу у розмірі суми, шо дорівнює сумі штрафу, накладеного на ОСОБА_1 відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018р. у справі №521/17382/18, а саме у розмірі 15 200 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір доручення є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України, За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.1. Договору, оплата за надані Митних брокером послуги здійснюється шляхом переказу на банківський рахунок Митного брокера суми згідно встановленого рахунка протягом двох банківських днів.

Так, на виконання п.4.1. умов Договору №МБ-263 від 02.07.2019р. Позивач виставив Відповідачу рахунок на оплату послуг за надання послуг з проведення митно-брокерської діяльності на території України №203 від 07.09.2018р.

Згідно акту про виконання робіт (наданих послуг) №203 від 07.09.2018р. Відповідач повинен оплатити Позивачу надані послуги в сумі 5 079,60грн.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, виходячи із встановленого у п. 4.1 Договору № МБ-263 від 02.07.2018р. строку виконання зобов`язань в частині оплати за митно-брокерські послуги за договором, Відповідач повинен був сплатити Позивачу на підставі рахунку на оплату № 203 від 07.09.2018р. грошові кошти у розмірі 5079, 60 грн в т.ч. ПДВ протягом двох банківських днів.

Оскільки матеріали справи не містять доказів направлення Позивачем та отримання Відповідачем рахунку на оплату №203 від 07.09.2018р. виконаних Позивачем послуг за Договором згідно Акту №203 від 07.09.2018р., суд з урахуванням того, що в додатках Претензії № 1 від 06.02.2018р. міститься посилання на акти виконаних робіт № 203 від 07.09.2018р., № 263 від 29.11.2018р. та на рахунки на оплату та на те, що у відповіді на претензію № 1, датованої Відповідачем 18.02.2019р. підтверджується отримання Відповідачем претензії, суд дійшов висновку, про те, що обов`язок Відповідача щодо оплати рахунку, відповідно до приписів п.4.1. Договору виникає протягом двох банківських днів, а саме з 18.02.2019р.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати рахунків Відповідачем у добровільному порядку, суд з урахуванням чинності Договору № МБ-263 від 02.07.2018р. та приписів законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості митно-брокерських послуг у розмірі 5079,60 грн. підлягають задоволенню.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 911,72 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При несвоєчасній оплаті Замовником послуг Митного брокера в разі відсутності попередньої письмової домовленості про перенесення строку платежу, Замовник сплачує Митному брокеру пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від тієї суми, яка підлягає сплаті за кожен день прострочення (п.5.5. Договору).

Перевіривши розрахунок позивача пені, судом встановлено, наступне.

07.09.2018р. Позивач виставив Відповідачу рахунок на оплату митно-брокерських послуг, при цьому, доказів вручення останнього саме 07.09.2018р. матеріали справи не містять. Між тим, наявний в матеріалах справи лист Відповідача від 19.02.2019р. (а.с.71), як відповідь на претензію №1 Позивача (а.с.30), яка містила додатки, зокрема рахунки на оплату та акти надання послуг від 07.09.2018р., свідчить про отримання їх Відповідачем.

А тому, суд вважає за доцільне обраховувати перший день прострочення виконання зобов`язання по оплаті послуг, які надані позивачем з 21.02.2019р., оскільки датою відповіді є 18.02.2019р., Відповідач мав оплатити рахунок протягом двох банківських днів.

Таким чином, розрахунок пені буде виглядати наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 5079.6 21.02.2019 - 12.03.2019 20 18.0000 % 0.099 %* 100.20 З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення більша сума пені, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума пені розрахована судом у розмірі 100,20грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРАІС ГРУПП" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, при цьому, підлягають частковому задоволенню з підстав допущених помилок при обрахунку пені та визначені суми штрафу.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 5079,60 грн. основний борг, штраф у сумі 15200грн., пеня у сумі 100,20 грн.

Стосовно вимог позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1921грн., які підлягають відшкодуванню платнику у порядку ст.129 ГПК України за рахунок відповідача в розмірі 1656,29грн.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов - частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ІНДАСТРІ ТРЕЙДІНГ" (вул. Шмідта, 48 с. Малодолинське, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68093, код ЄДРПОУ 40515493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРАІС ГРУПП" (вул. Інглезі (25-ї Чапаєвської дивізії), буд.6-В, оф.4, м. Одеса, 65101, код ЄДРПОУ 38794281) основний борг у сумі 5 079 (п`ять тисяч сімдесят дев`ять) грн. 60 коп., штраф у сумі 15 200 (п`ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., пеня у сумі 100 (сто) грн. 20 коп. та витрати на оплату судового збору у сумі 1 656 (одна тисяча шістсот п`ятдесят шість) 29 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.07.2019р.

Суддя О.В. Цісельський