Рішення

від 11.07.2019 по справі 922/1410/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1410/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Проф Україна", вул. Плеханівська, буд. 65, м. Харків, 61001 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин", вул. Шевченка, буд. 1, с. Великі Проходи, Дергачівський р-н, Харківська обл., 62331 простягнення коштів за участю представників сторін:

позивача: Перепелиця І.О. договір про надання правової допомоги б/н від 11.06.2019 року;

відповідача: Ігнатенко Т.В. дов. № б/н від 28.12.2018 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Проф Україна" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин" про стягнення заборгованості у розмірі 155 196, 67 грн., з яких сума основної заборгованості у розмірі 132 928, 95 грн., пеня у розмірі 20 547, 60 грн., 3 % річних у розмірі 1 720, 12 грн. та до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 327, 95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 01/08/18-М на охорону об`єкта від 01.08.2018 року в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/1410/19. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.06.2019 року о(б) 10:30 год. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

11.06.2019 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14236) у якому зазначає, що відповідачем в порядку виконання умов договору № 01/08/18-М частково сплачено 11.05.2019 року суму у розмірі 17 946 грн. за надані в грудні послуги згідно рахунку № 440 від 05.12.2019 року, що підтверджується платіжним доручення № 969 від 11.05.2019 року. Основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 01/08/-18М становить 132 928,95 грн.

Також відповідач не погоджується із викладеними у позовній заяві вимогами в частині стягнення пені у розмірі 20 547, 60 грн. оскільки за твердженнями відповідача відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Положеннями договору не передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за 6 місяців. Факт не слати боргу відповідачем не заперечується. Також відповідачем здійснено перерахунок нарахованої позивачем пені. Отже за розрахунком відповідача, сума пені яка підлягає до стягнення з відповідача за порушення умов договору № 01/08-18М складає 18 702,80 грн. (т. 1, а.с. 43-68).

Ухвалою суду від 11.06.2019 року яку занесено до протоколу судового засідання задоволено усне клопотання позивача про відкладення судового засідання та відкладення судового засідання на 20.06.2019 року на 12:30 год.

20.07.2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 15074) про розстрочення виконання рішення суду (в порядку статті 238 Господарського процесуального кодексу України), у якому останній просить суд, надати Товариству з обмеженою відповідальністю Млин розстрочку по виконанню рішення у справі № 922/1410/19 про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 132 928, 95 грн., пені у розмірі 18 702,80 грн., 3% річних у розмірі 1 720, 12 грн., а також суму 2 300,28 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору розстрочивши виконання рішення рівними частинами на 1 рік згідно графіку наведеного у наданій заяві.

Ухвалою суду від 20.06.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, долучено клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення (вх. № 10074) до матеріалів справи та зазначено, що дане клопотання буде вирішено під час розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 11.07.2019 року на 11:00 год.

11.07.2019 року від позивача надійшла заява (вх. № 16807) у якій останній зазначає, що позивач погоджується із наданим відповідачем відзивом. Проте заперечує щодо наданого клопотання про розстрочення виконання рішення суду та просить суд при вирішенні справи по суті врахувати думку позивача.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні 11.07.2019 року заявив усне клопотання про поновлення строку на подання заперечень на відзив відповідача. Підтримав позовні вимоги із врахуванням наданого відповідачем відзиву посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № 01/08-18М від 01.08.2018 року. Крім того позивач просив суд відмовити у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 11.07.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до вимог статті 119 Господарського процесуального кодексу України, судом задоволено усне клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив. З огляду на вищевикладене клопотання позивача від 11.07.2019 року (вх. № 16807) прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні 11.07.2019 року проти задоволення позовних вимог із врахуванням відзиву відповідача не заперечував. Просив суд задовольнити клопотання та розстрочити виконання рушення суду, посилаючись на скрутне матеріальне становище підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

01.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Проф Україна" (охоронна фірма, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Млин" (замовник, відповідач) було укладено договір № 01/08/18-М на охорону об`єкта (т. 1, а.с. 17-19).

Відповідно до пункту 1.1. договору замовник доручає, а охоронна фірма приймає на себе зобов`язання з охорони майна та здійснення пропускного режиму на об`єкті замовника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до дислокації об`єкта (додаток № 1 до договору), який являється невід`ємною частиною дійсного договору, на умовах та в порядку, передбаченому даним договором.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 року (пункт 12.1. договору).

Згідно пункту 2.1. договору, сторони погодили, що за виконання послуг, передбачених пунктом 1.1. договору даного договору, замовник сплачує охоронній фірмі фіксовану суму у розмірі 17 946,00 грн.

Ціна договору може змінюватись за згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною договору (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 5.13. договору сторони погодили, що охоронна фірма повинна надати акт виконаних послуг не пізніше 3-го числа місяця наступного за місяцем, у якому надавались послуги. Замовник зобов`язаний підписати наданий охоронною фірмою акт виконаних послуг на протязі 3-х робочих днів з дня отримання ним акту чи надати обґрунтовану письмову відмову від його підписання, у протилежному випадку послуги вважаються наданими належним чином, прийнятими замовником, що є підставою для виникнення фінансових зобов`язань у замовника перед охоронної фірмою по даному акту наданих послуг. Строком отримання акту виконаних робіт вважається відмітка замовника на примірнику охоронної фірми чи на поштовій квитанції.

Згідно пункту 9.1. договору, оплата послуг наданих охоронною фірмою здійснюється у вигляді фіксованої суми, у розмірі встановленій у пункті 2.1 договору, на поточний рахунок охоронної фірми не пізніше 30 числа поточного місяця.

22.08.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 01/08/18-М від 01.08.2018 року на охорону об`єкту. Пунктом 1 додаткової угоди сторони погодили, що керуючись пунктом 2.2., 10.1. договору, прийшли до згоди внести зміни у розділ 2 Вартість послуг , виклавши пункт 2.1. договору в наступній редакції:

За виконання послуг, передбачених пунктом 1.1. даного договору, замовник сплачує охоронній фірмі фіксовану суму у розмірі 11 140, 00 грн.

Додаткова угода та додаток до неї вступають в силу з 23.08.2018 року та є невід`ємною частиною договору, до якого вона укладена (т. 1, а.с. 20).

11.09.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 01/08/18-М від 01.08.2018 року на охорону об`єкту. Зокрема пунктом 1 додаткової угоди сторони погодили, що керуючись пунктом 2.2., 10.1. договору, прийшли до згоди внести зміни у розділ 2 Вартість послуг , виклавши пункт 2.1. договору в наступній редакції:

За виконання послуг, передбачених пунктом 1.1. даного договору, замовник сплачує охоронній фірмі фіксовану суму у розмірі 17 946, 00 грн.

Додаткова угода та додаток до неї вступають в силу з 12.09.2018 року та є невід`ємною частиною договору, до якого вона укладена (т. 1, а.с. 21).

29.11.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 01/08/18-М від 01.08.2018 року на охорону об`єкту. Зокрема пунктом 1 додаткової угоди сторони погодили, що керуючись пунктом 10.1. договору, прийшли до згоди викласти пункт 2.1. договору в наступній редакції:

За виконання послуг, передбачених пунктом 1.1. даного договору, замовник сплачує охоронній фірмі фіксовану суму у розмірі 21 872, 00 грн.

Пунктом 2 сторони погодили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 року, а в частині виконання фінансових зобов`язань - до їх повного виконання.

Пунктом 4 додаткової угоди сторони погодили, що пункт 1 додаткової угоди вступає в силу з 01.01.2019 року (т. 1, а.с. 22).

27.03.2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 01/08/18-М від 01.08.2018 року на охорону об`єкту. Пунктом 1 додаткової угоди сторони погодили, що керуючись пунктом 10.1. договору, прийшли до згоди припинити строк дії даного договору з 31.03.2019 року включно (т. 1, а.с. 23).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачеві послуги щодо охорони майна та здійснення пропускного режиму, що підтверджується актами надання послуг підписаними між сторонами за період з серпня 2018 по березень 2019 року, а саме:

- № 71 від 31.08.2018 року на суму 15 969, 95 грн.;

- № 166 від 30.09.2018 року на суму 15 451, 00 грн.;

- № 235 від 31.10.2018 року на суму 17 946, 00 грн.;

- № 362 від 30.11.2018 року на суму 17 946, 00 грн.;

- № 463 від 31.12.2018 року на суму 17 946, 00 грн.;

- № 85 від 31.01.2019 року на суму 21 872, 00 грн.;

- № 180 від 28.02.2019 року на суму 21 872, 00 грн.;

- № 294 від 31.03.2019 року на суму 21 842, 00 грн. на загальну суму 150 874, 95 грн. (т. 1, а.с. 24-31).

Відповідач частково виконав свої зобов`язання за договором № 01/08/18-М від 01.08.2018 року, оплативши 11.05.2019 року вартість отриманих послуг, а саме за послуги охорони майна в грудні 2018 року у розмірі 17 946, 00 грн..

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором № 01/08/18-М від 01.08.2018 року позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Абзац 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини та несплату відповідачем боргу за надані послуги відповідно до умов договору № 01/08/18-М від 01.08.2018 року про охорону об`єкта, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 132 928, 95 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем було нараховано: 3% річних у розмірі - 1 720, 12 грн. та пеню у розмірі - 20 547, 60 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Суд при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних у розмірі - 1 720, 12 грн. та пеню у розмірі - 20 547, 60 грн. враховує наданий відповідачем 11.06.2019 року відзив на позовну заяву у якому останній не погоджується із викладеними у позовній заяві вимогами в частині стягнення пені у розмірі 20 547, 60 грн. оскільки відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. У зв`язку із чим відповідачем було здійснено перерахунок нарахованої позивачем пені згідно актів надання послуг, а саме:

- акт від 31.08.2018 року на суму боргу 15 969, 95 грн. за період нарахування з 01.09.2018 року по 28.02.2019 року;

- акт від 30.09.2018 року на суму боргу 15 451, 00 грн. за період нарахування з 01.10.2018 року по 31.03.2019 року;

- акт від 31.10.2018 року на суму боргу 17 946,00 грн. за період з 01.11.2018 року по 30.04.2019 року;

- акт від 30.11.2018 року на суму боргу 17 496,00 грн. за період нарахування з 01.12.2018 року по 13.05.2019 року;

- акт від 31.12.2018 року на суму боргу 17 496, 00 грн. за період нарахування з 01.01.2019 року по 10.05.2019 року (з урахування оплати 11.05.2019 року на суму 17 496, 00 грн.);

- акт від 31.01.2019 року на суму боргу 21 872, 00 грн. за період нарахування з 01.02.2019 року по 13.05.2019 року;

- акт від 28.02.2019 року на суму боргу 21 872, 00 грн. за період нарахування з 01.03.2019 року по 13.05.2019 року;

- акт від 31.03.2019 року на суму боргу 21 872, 00 грн. за період нарахування з 01.04.2019 року по 13.05.2019 року. Отже за розрахунком відповідача, сума пені яка підлягає до стягнення з відповідача за порушення умов договору № 01/08-18М складає суму у розмірі 18 702,80 грн. (т. 1, а.с. 43-46).

Також суд враховує надані позивачем у судовому засіданні 11.07.2019 року усні пояснення позивача та заяву від 11.07.2019 року (вх. № 16807), у якій останній зазначає, що позивач погоджується із наданим відповідачем відзивом щодо стягнення пені у сумі 18 702, 80 грн. (т. 1, а.с. 91).

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення пені підлягають частковому задоволенні в сумі 18 702, 80 грн.

В решті 1 844, 80 грн. грн. пені - слід відмовити як безпідставно нараховані.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі - 1 720, 12 грн. згідно актів наданих послуг, а саме: - № 71 від 31.08.2018 року на суму 15 969, 95 грн. за період з 31.08.2018 року по 13.05.2019 року; - № 166 від 30.09.2018 року на суму 15 451, 00 грн. за період з 01.10.2018 року по 13.05.2019 року; - № 235 від 31.10.2018 року на суму 17 946, 00 грн. за період з 31.10.2018 року по 13.05.2019 року; - № 362 від 30.11.2018 року на суму 17 946, 00 грн. за період з 01.12.2018 року по 13.05.2019 року; - № 463 від 31.12.2018 року на суму 17 946, 00 грн. за період з 31.12.2018 року по 13.05.2019 року; - № 85 від 31.01.2019 року на суму 21 872, 00 грн. за період з 31.01.2019 року по 13.05.2019 року; - № 180 від 28.02.2019 року на суму 21 872, 00 грн. за період з 02.03.2019 року по 13.05.2019 року; - № 294 від 31.03.2019 року на суму 21 842, 00 грн. за період з 30.03.2019 року по 13.05.2019 року.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що вищевказані нарахування здійснено вірно, а тому підлягають до задоволення у розмірі 1 720, 12 грн.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача (вх. № 15074) про розстрочення виконання рішення суду (у порядку статті 238 Господарського процесуального кодексу України), суд зазначає наступне (т.1, а.с.81-83).

Суд при розгляді клопотання відповідача (вх. № 15074) про розстрочення виконання рішення суду враховує заперечення позивача, у яких останній просив суд при розгляді клопотання врахувати думку позивача (т. 1, а.с. 91).

Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування наданого клопотання відповідач зазначає, відповідачем в порядку виконання умов договору № 01/08/18-М частково сплачено 11.05.2019 року суму у розмірі 17 946, 00 грн. за надані в грудні послуги згідно рахунку № 440 від 05.12.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 969 від 11.05.2019 року. Основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 132 928, 95 грн. Зазначена сума є неспроможною для сплати у зв`язку із вкрай тяжким матеріальним становищем відповідача. Згідно довідки за вих. № ДЗ-В13/46-817 від 13.06.2019 року виданою АТ Райффайзен Банк Аваль станом на 10.06.2019 року залишок грошових коштів на поточному рахунку відповідача складає 134, 12 грн. Згідно звіту про фінансові результати, збиток підприємства за 2018 рік склав 212 800, 00 грн. З балансу підприємства станом на 31.12.2018 року вбачається, наявна дебіторська заборгованість за продукцію, товари , роботи, послуги в розмірі 391 900,00 грн., за розрахунками з бюджетом - 1 015 300, 00 грн. та кредиторська заборгованість у розмірі 5 269 100, 00 грн. Також підприємство в наслідок скрутного фінансового стану має заборгованість по податкам та зборам до бюджетів усіх рівнів у загальній сумі 11 100, 00 грн., по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 20 600, 00 грн. та з виплати заробітної плати в сумі 31 700, 00 грн. Також зазначає, що враховуючи відсутність власних коштів на рахунках у банку, істотну заборгованість відповідача перед позивачем та іншими контрагентами, перед бюджетом зі сплати податків і зборів, з заробітної плати, стягнення усієї суми боргу на користь позивача є ризиком збільшення заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів, заробітної плати, кредиторської заборгованості, що негативно вплине важке фінансове становище відповідача та може призвести до зупинки виготовлення продукції та як наслідок неможливості в повному обсязі сплатити борг позивачу, у зв`язку із чим просить суд надати відповідача розстрочку по виконанню рішення у справі № 922/1410/19 про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 132 928, 95 грн., пені у сумі 18 702, 80 грн., 3% річних у розмірі 1 720, 12 грн., а також суму 2 300, 28 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору розстрочивши рішення рівними частинами на 1 рік відповідно до наведено у заяві графіку.

Відповідачем у підтвердження викладених у клопотанні обставин надано до суду фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства від 01.01.2019 року та довідку вих. № ДЄ-В13/46-817 від 13.06.2019 року (т. 1, а.с. 81-87).

Суд дослідивши надані відповідачем документи зазначає, наступне.

З наданих відповідачем документів, а саме фінансового звіту суб`єкта малого підприємства від 01.01.2019 року вбачається, що даний фінансовий звіт становить відомості за 2018 рік (т. 1, а.с. 84-86). Враховуючи вищевикладене, наданий відповідачем фінансовий звіт за 2018 рік не є належними доказами складного фінансового стану (відсутність коштів) станом на дату звернення відповідача з клопотанням про розстрочення судового рішення.

Що стосується довідки вих. № ДЄ-В13/46-817 від 13.06.2019 року наданої АТ Райффайзен Банк аваль щодо залишку станом на 10.06.2019 року на рахунках відповідача 134, 12 грн. суд зазначає, що вказаний документ не свідчить про складний фінансовий стан, оскільки з наданих відповідачем матеріалів не вбачається відсутність інших рахунків, відкритих у банківських установах.

Посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан, який виник внаслідок того, що товариством у ІІ половині 2018 року проводилась модернізація обладнання, частково власними силами, з метою відновлення господарської діяльності з виробництва продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, в зв`язку із чим підприємство не працювало, продукція не виготовлялась та не реалізувалась. У 2019 році майновий комплекс Млин відновив свою господарську діяльність щодо виробництва продукції. Але на теперішній час у зв`язку із тяжким матеріальним становищем підприємства, зокрема наявності кредиторської заборгованості станом на 01.06.2019 року у розмірі 3 149 420, 12 грн. утруднена закупівля сировини, за змістом вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для відстрочки виконання рішення, оскільки обов`язковість судових рішень, яка передбачена пунктом 9 частини 1 статті 129 Конституції України, не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Посилання відповідача на складне фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю Млин , яким останній обґрунтовує винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.03.2018 року у справі №910/8153/17).

Відповідачем не надано до суду бухгалтерських довідок про результати підприємницької діяльності, виписки по рахунках, з яких би вбачалось наявність у заявника фінансової спроможності самостійно виконувати рішення суду.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Враховуючи вищевикладені обставини та не доведеність відповідачем суду у відповідності до вимог статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами виняткових обставин, що можуть бути підставами для розстрочки виконання рішення суду, заперечення позивача щодо наданого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 1 рік, суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Млин про розстрочення виконання рішення вх. № 15074 від 20.06.2019 року (т. 1, а.с. 91).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2 300, 25 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 509, 525, 549, 610, 612, 625, 627, 628, 901 Цивільного кодексу України; статтями 193, 230 Господарського кодексу України; статтями 13, 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241, 247-252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин" (вул. Шевченка, буд. 1, с. Великі Проходи, Дергачівський р-н, Харківська обл., 62331, ЄДРПОУ 31734525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Проф Україна" (вул. Плеханівська, буд. 65, м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 39522806) 132 928, 95 грн. основного боргу, 18 702, 80 грн. пені, 1 720, 12 грн. 3 % річних та 2 300, 25 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні клопотання відповідача (вх. № 15074 від 20.06.2019 року) про розстрочення виконання рішення cуду відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частин 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "16" липня 2019 р.

Суддя О.О. Ємельянова