Рішення

від 05.07.2019 по справі 300/706/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2019 р. справа № 300/706/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Котик Д.М.,

за участю: представника позивача Марчук М. І.,

представника відповідача Бондаря О.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття" (далі - позивач, ТОВ "Прикарпаття") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення податкового органу винесене з порушенням закону, базується на безпідставних висновках, відображених в акті перевірки від 15.02.2019 року, внаслідок чого позивачу протиправно зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає до скасування.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року підготовче провадження закрито і справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 30.04.2019 року. Проти задоволення позовних вимог заперечив, так як за результатами проведеної камеральної перевірки виявлено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування та нарахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 108 988 грн. Зазначив, що до податкової декларації за грудень 2018 року платником не представлено жодних документів щодо правомірності заявленого бюджетного відшкодування, в тому числі документів щодо придбання основних засобів, наказів про введення в експлуатацію основних засобів та документів, які підтверджують сплату постачальникам товарів/робіт коштів, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт.

У поданій суду відповіді на відзив від 16.05.2019 року позивач вказав, що придбання товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на балансі підприємства, підтверджується банківськими виписками. Крім того, зазначив, що у підприємства в наявності є достатні виробничі потужності для зберігання придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

Представник позивача у вступному слові позовні вимоги підтримала повністю з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив від 16.05.2019 року. Суду пояснила, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі акту перевірки від 15.02.2019 року за №689/09-19-12-02-11/13649825, всупереч фактичним обставинам справи, вимогам податкового та іншого законодавства України, протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 108 988 грн. Вважає, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про непідтвердження факту використання товарно-матеріальних цінностей, що брали участь у формуванні податкового кредиту, в своїй господарській діяльності, так як під час проведення камеральної перевірки такі обставини встановити не можливо. Крім того, звернула увагу суду, що перевіркою не встановлено жодних порушень щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та його контрагентами. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у поданому відзиві на позов. Суду пояснив, що податковим органом за результатами опрацювання податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 року встановлено непідтвердження суми бюджетного відшкодування в розмірі 108 988 грн. Крім того, зазначив, що оскільки основним видом діяльності підприємства є лісопильне та стругальне виробництво, а фактично у період, охоплений перевіркою, ТОВ Прикарпаття здавало в оренду нерухоме майно, камеральною перевіркою неможливо підтвердити на що використовувались будівельні матеріали, лісопродукція, а у випадку нереалізації товару неможливо з`ясувати факт зберігання зазначених товарно-матеріальних цінностей. З огляду на зазначене, вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення правомірним, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки ТОВ Прикарпаття з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2018 року, складено акт за №689/09-19-12-02-11/13649825 від 15.02.2019 року, в якому зафіксовано порушення п.200.1 та п.200.4 ст.200 ПКУ, у зв`язку з чим відмовлено у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість в сумі 108 988 грн. (а.с.14-16).

На підставі результатів проведеної перевірки 14.03.2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000251202 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2018 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 108 988 грн. (а.с.22).

За наслідками судового розгляду суд не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на нижчевикладене.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 62.1.3. пункту 62.1. статті 62 Податкового кодексу України проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин віднесено до одного із способів податкового контролю.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1. статті 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до 75.1.1. ст.75 КАС України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

З огляду на положення вищевказаної норми під час камеральної перевірки контролюючий орган використовує виключно дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Таким чином, на переконання суду, податковий орган шляхом проведення камеральної перевірки позбавлений можливості підтвердити чи спростувати факт використання товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства, так як для таких цілей необхідно проводити інший вид перевірки, а саме: виїзну.

Крім того, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, регламентується ст.200 ПК України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового) періоду.

Відповідно до п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку додаткове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, та врахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200.2 статті 200'цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.3 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення додаткового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового) періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду зазначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, суд вважає безпідставним твердження представника відповідача, що невикористання придбаних товарно-матеріальних цінностей у звітному податковому періоді свідчить про невикористання позивачем останніх у господарській діяльності.

Водночас, згідно зі статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на зазначене, саме належним чином оформленні первинні документи є підтвердженням здійснення господарської операції та підставою для формування податкового кредиту звітного періоду.

Судом встановлено, що фінансово-господарські операції із контрагентами здійснювалися на підставі укладених між сторонами договорів, факт отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується дослідженими в судовому засіданні копіями актів передачі товару, видаткових накладних та договорів про надання послуг з перевезення, товарно-транспортних накладних.

При цьому суд звертає увагу на те, що податковий орган не заперечив товарності здійснених позивачем операцій, а виключно зазначив про неможливість підтверження факту використання товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності.

Однак, як вже було зазначено судом нарахування податкового кредиту не залежить від використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в оподатковуваних операціях протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на зазначене податкове повідомлення-рішення за №0000251202 від 14.03.2019 року підлягає до скасування як протиправне.

Враховуючи вищевикладене позовна вимога підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області слід стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття" 1 921 грн. судового збору, сплачено згідно платіжного доручення за №59 від 25.03.2019 року (а.с.3).

На підставі ст.198, 200 ПКУ, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за №0000251202 від 14.03.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття", код ЄДРПОУ 13649825, вул. Січових Стрільців, буд. 20А, с. Старий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543;

відповідач: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Рішення складене в повному обсязі 15.07.2019 року.

Суддя Гундяк В.Д.