Рішення

від 16.07.2019 по справі 560/1728/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/1728/19

РІШЕННЯ

іменем України

16 липня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Котломаш" Відкритого акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Котломаш" Відкритого акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якій просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" від 01.02.2019 №0000581412, яким Дочірньому підприємству "Котломаш" Відкритого акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 477 902,00 грн, з яких: за податковим зобов`язанням 412 793,00 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 65 109,00 грн.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ю" від 16.05.2019 №50939-54.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що протягом перевіряємого періоду підприємство в складі витрат майбутніх періодів помилково облікувало відсотки за кредитами в сумі 763 392 грн., які протягом перевіряємого періоду були пізніше віднесені до складу витрат в перевіряємому періоді. Аналогічна ситуація із страхуванням фінансових ризиків в сумі 55000 грн. В Акті перевірки відповідно до п. 86.10 ст. 86 ПКУ повинні зазначатися як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника. Але під час перевірки такі правила в частині завищення податкових зобов`язань впродовж періоду перевірки не було враховано. Отже, висновок про безпідставне віднесення сум 2 293 294 грн. до витрат є помилковим. Також акт перевірки не містить фактів уточнення скаржником фінансової звітності.

Стосовно податкової вимоги, то така прийнята передчасно, оскільки містить дані про розмір боргу, які в установленому вище порядку не були доведені до відому позивача, а отже є неузгодженими.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.06.2019 суд відкрив провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 01.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Хмельницькій області про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

04.07.2019 відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно з яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що перевіркою встановлено, що ДП "Котломаш" ВАТ "Красилівський машинобудівний завод" при декларуванні показників рядка 02 Декларацій "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" встановлено його заниження всього у сумі 2 293 294 грн. Зазначені порушення допущено за рахунок декларування позивачем показників у фінансовому звіту суб`єкта малого підприємництва (форма №2-м) показників господарської операції, що не підтверджені первинними документами, що призвело до: 1) завищення рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" всього в сумі 1 404 202 грн.; 2) завищення рядка 2180 "Інші операційні витрати" всього в сумі у сумі 889 092 грн.

Також, ДП "Котломаш" до Красилівського управління ГУ ДФС у Хмельницькій області ні уточнену фінансову звітність, ні декларації з податку на прибуток приватних підприємств не подавало.

Щодо податкової вимоги, то у позивача станом на 13.05.2019 року виник податковий борг у зв`язку із несплатою грошових зобов`язань, що донараховані за результатом планової перевірки згідно податкового повідомлення - рішення №0000581412 від 01.02.2019 року. У зв`язку із виникненням податкового боргу відповідачем сформовано податкову вимогу від 16.05.2019 року та надіслано позивачу. Після опрацювання в Базі даних ДФС України Ухвали про відкриття провадження у справі №560/1728/19 від 02.07.2019 року грошове зобов`язання, що визначене оскаржуваним ППР стало неузгодженим, а тому податкова вимога вважається відкликаною.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.

ГУ ДФС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ДП "Котломаш", за результатом якої складено Акт від 05.12.2018 за №1679/22-01-14-12/36475350.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, п.44.1, 44.2, 44.3 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами і доповненнями; п.2 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, із змінами та доповненнями; п.4 П (С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затверджений наказом Міністерства фінансів України 28.05.1999 №137; п.5, п.6, п.7, п.11, п.20 П(С)БО 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в загальній сумі 412 793 грн., у тому числі за: 2015 рік в сумі 152 356 грн., 2016 рік в сумі 78 858 грн., 2017 рік в сумі 117 092 грн., півріччя 2018 року в сумі 64 487 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки №3 від 17.01.2019, в якому вказує на помилковість висновків акту.

Головне управління ДФС у Хмельницькій області листом від 29.01.2019 за №3917/10/22-01-14-03 повідомило, що висновки акту є правомірними та відповідають вимогам ПК України та Національним стандартам бухгалтерського обліку. До заперечення не надано належним чином завірені копії первинних документів, що підтверджують правомірність формування собівартості реалізованої продукції у 2015-2017 роках в загальній сумі 1404202 грн. та інших операційних витрат у 2015 році в сумі 70700 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.02.2019 року форми "Р" №0000581412, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 477902,00 грн. (по податкових зобов`язаннях в сумі 412793,00 грн., по штрафних санкціях в сумі 65109,00 грн.).

Рішенням ДФС України від 08.04.2019 за №16348/6/99-99-11-04-01-25 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Висновки перевірки базуються на наступному.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем завищено задекларовані показники у рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (форма №2-м) в загальній сумі 1 404 202 грн. Зокрема, завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в загальній сумі 1 189 319 грн., в тому числі за: 2015 рік в сумі 775 721 грн., за 2016 рік 383 101 грн., 2017 рік в сумі 30 497 грн. в результаті віднесення до її складу витрат без підтверджуючих первинних документів. Також, завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суму 214 883 грн., в тому числі за: 9 місяців 2017 року в сумі 214 883 грн. в результаті віднесення до її складу витрат, не врахованих у минулих періодах і не підтверджених первинними документами.

В ході проведення перевірки підприємству двічі надано запит про надання первинних документів, що підтверджують правомірність формування витрат, однак відповіді платником не надано, про що складено акти відмови від надання документів.

Також перевіркою встановлено, що позивачем у рядку 2180 "Інші операційні витрати" фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (форма №2-м) за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року завищено показники в загальній сумі 889 092 грн., в тому числі за:

- 2015 рік в сумі 70 700 грн. (в результаті віднесення до їх складу витрат без підтверджуючих первинних бухгалтерських документів; відповіді на запит про надання пояснень та документальних підтверджень не отримано, про що складено акт відмови від надання документів);

- 2016 рік в сумі 55 000 грн. (в результаті віднесення до їх складу витрат не в періоді, в якому вони були фактично здійснені; страховий платіж в сумі 55000 грн. здійснено у IV кварталі 2015 року, відповідно право на формування інших операційних витрат виникло у такому кварталі; відповіді на запит про надання пояснень та документальних підтверджень не отримано, про що складено акт відмови від надання документів);

- 2017 рік в сумі 405 133 грн., півріччя 2018 року в сумі 358 259 грн. (в результаті віднесення до її складу витрат, не врахованих у минулих періодах і не підтверджених первинними документами; відповіді на запит про надання пояснень та документальних підтверджень не отримано, про що складено акт відмови від надання документів).

В результаті допущених порушень перевіркою зроблено висновок про заниження податку на прибуток підприємств в загальній сумі 412 793 грн. (п.3.1.1.3 акту перевірки). Вказана сума також підтверджується розрахунком податкового зобов`язання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Тобто, наведеними вище нормами ПК України передбачено обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, і, крім цього, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Позивачем не надано та не вказано жодних причин ненадання контролюючому органу документів, які витребовувались під час перевірки. При цьому такі документи не надавалися як під час перевірки (на відповідні запити контролюючого органу, в результаті чого складені акти відмови від надання документів), так і після її завершення.

У рішенні Верховного Суду 11 грудня 2018 року по справі №813/3521/17 вказано, що "витрати для цілей формування витрат мають бути фактично здійснені і підтверджені належними та допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків. Оскільки, всупереч вимогам статті 44 ПК України, первинні документи на підтвердження здійснення належного бухгалтерського обліку господарських операцій не надавалися як під час перевірки, так і після її завершення, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставного формування позивачем витрат".

Отже, контролюючим органом зроблено обґрунтований висновок про заниження податку на прибуток підприємств в загальній сумі 412 793 грн. Також, як наслідок, відповідачем застосовано штрафні санкції в розмірі 65109 грн. відповідно до ст. 123 ПК України у розмірі 25% від суми донарахованого податкового зобов`язання, починаючи з 2016 року. Контролюючим органом враховано п.31 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідних положень" ПК України, згідно якого за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються. Штрафні санкції за порушення, допущені у 2015 році, не застосовано. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Стосовно доводів позивача про те, що акт перевірки не містить фактів уточнення скаржником фінансової звітності, суд зазначає наступне. Позивачем до позовної заяви долучено фінансові звіти, адресовані начальнику відділу статистики у Красилівському районі із відміткою "подано у відділ статистики у Красилівському районі".

Відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПК України платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 ПК України податковим (звітним) періодом для податку на прибуток підприємств є календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Проте відповідач зазначає, що позивачем не надано уточнюючої декларації по податку на додану вартість із додатками. Отже, позивачем до контролюючого органу ні уточненої фінансової звітності, ні відповідної декларації з податку на прибуток приватних підприємств не подавалось.

Щодо позовної вимоги про скасування податкової вимоги від 16.05.2019 за №50939-54 на суму 661436,46 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 59.1. ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення- рішення.

Згідно з п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Відповідно до облікової картки платника податку, у позивача станом на 13.05.2019 року виник податковий борг у зв`язку із несплатою грошових зобов`язань, що нараховані згідно податкового повідомлення - рішення №0000581412 від 01.02.2019 року (а саме, 412792,95 грн. за податковими зобов`язаннями, 65109 грн. за штрафними санкціями, а також нарахованої пені 183534,51 грн.).

Отже, у зв`язку із виникненням податкового боргу відповідачем правомірно сформовано податкову вимогу від 16.05.2019.

Відповідно до абз.4 п. 56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи ухвалу про відкриття провадження у справі №560/1728/19 від 19.06.2019, вказані грошові зобов`язання стали неузгодженими, і 02.07.2019 вони були виключені з обліку в обліковій картці платника податку.

Відповідно до пп. 60.1.1 п. 60.1. ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Згідно вимог п.60.2 ст.60 ПК України, в зв`язку з настанням події передбаченої підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, оскаржувана податкова вимога вважається відкликаною.

Таким чином, оскаржувана податкова вимога вважається відкликаною, оскільки сума податкового боргу в розмірі 661436,46 грн. самостійно погашена (виключена з картки платника податків) відповідачем. Внаслідок відкликання вимоги про сплату боргу остання перестає діяти як акт індивідуальної дії, а тому позовні вимоги про її скасування не можуть бути задоволеними.

Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову дочірнього підприємства "Котломаш" Відкритого акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області відмовити.

Судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Дочірнє підприємство "Котломаш" Відкритого акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" (вул. Центральна, 16, м.Красилів, Хмельницька область,31000 , код ЄДРПОУ - 36475350) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя О.О. Михайлов "Згідно з оригіналом" Помічник судді 16.07.19 В.В. Мельничук