Постанова

від 05.12.2019 по справі 560/1728/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1728/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Франовська К.С.

05 грудня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Котломаш" Відкритого акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Котломаш" Відкритого акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року Дочірнє підприємство "Котломаш" Відкритого акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" від 01.02.2019 №0000581412, яким Дочірньому підприємству "Котломаш" Відкритого акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 477 902,00 грн, з яких: за податковим зобов`язанням 412 793,00 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 65 109,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ю" від 16.05.2019 №50939-54.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене із порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що протягом перевіряємого періоду підприємство в складі витрат майбутніх періодів помилково облікувало відсотки за кредитами в сумі 763 392 грн., які протягом зазначеного періоду були пізніше віднесені до складу витрат в перевіряємому періоді.

Також, позивачем зазначено, що аналогічна ситуація із страхуванням фінансових ризиків в сумі 55000 грн., в Акті перевірки відповідно до п. 86.10 ст. 86 ПКУ повинні зазначатися як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника. Але під час перевірки такі правила в частині завищення податкових зобов`язань впродовж періоду перевірки не було враховано. Отже, висновок суду першої інстанції щодо правомірності застосування фіскальними перевіряючими, щодо підприємства, норм п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ та безпідставне віднесення сум 2 293 294 грн. до витрат, є помилковим. Окрім того, апелянт вважає, що Акт перевірки не містить фактів уточнення скаржником фінансової звітності. Стосовно податкової вимоги, то така прийнята передчасно, оскільки містить дані про розмір боргу, які в установленому вище порядку не були доведені до відома позивача, а отже є неузгодженими.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.

За клопотанням представника ГУ ДФС у Хмельницькій області на підставі ст.52 КАС України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 суд апеляційної інстанції в порядку процесуального правонаступництва здійснив заміну відповідача - Головне управління ДФС у Хмельницькій області на правонаступника - Головне управління ДПС у Хмельницькій області.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до переконання, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, в період з 25.10.2018 по 28.11.2018 року ГУ ДФС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ДП "Котломаш", за результатом якої складено Акт від 05.12.2018 за №1679/22-01-14-12/36475350.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, п.44.1, 44.2, 44.3 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами і доповненнями; п.2 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, із змінами та доповненнями; п.4 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затверджений наказом Міністерства фінансів України 28.05.1999 №137; п.5, п.6, п.7, п.11, п.20 П(С)БО 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в загальній сумі 412 793 грн., у тому числі за: 2015 рік в сумі 152 356 грн., 2016 рік в сумі 78 858 грн., 2017 рік в сумі 117 092 грн., півріччя 2018 року в сумі 64 487 грн.

Зокрема, за висновками акту, позивачем завищено задекларовані показники у рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (форма №2-м) в загальній сумі 1 404 202 грн. Зокрема, завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в загальній сумі 1 189 319 грн., в тому числі за: 2015 рік в сумі 775 721 грн., за 2016 рік 383 101 грн., 2017 рік в сумі 30 497 грн. в результаті віднесення до її складу витрат без підтверджуючих первинних документів. Також, завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суму 214 883 грн., в тому числі за: 9 місяців 2017 року в сумі 214 883 грн. в результаті віднесення до її складу витрат, не врахованих у минулих періодах і не підтверджених первинними документами.

В ході перевірки підприємству пропонувалось надати первинні документів, що підтверджують правомірність формування витрат, однак відповіді на запити платником не надано, про що складено акти відмови від надання документів.

Також перевіркою встановлено, що позивачем у рядку 2180 "Інші операційні витрати" фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (форма №2-м) за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року завищено показники в загальній сумі 889 092 грн., в тому числі за:

- 2015 рік в сумі 70 700 грн. (в результаті віднесення до їх складу витрат без підтверджуючих первинних бухгалтерських документів; відповіді на запит про надання пояснень та документальних підтверджень не отримано, про що складено акт відмови від надання документів);

- 2016 рік в сумі 55 000 грн. (в результаті віднесення до їх складу витрат не в періоді, в якому вони були фактично здійснені; страховий платіж в сумі 55000 грн. здійснено у IV кварталі 2015 року, відповідно право на формування інших операційних витрат виникло у такому кварталі; відповіді на запит про надання пояснень та документальних підтверджень не отримано, про що складено акт відмови від надання документів);

- 2017 рік в сумі 405 133 грн., півріччя 2018 року в сумі 358 259 грн. (в результаті віднесення до її складу витрат, не врахованих у минулих періодах і не підтверджених первинними документами; відповіді на запит про надання пояснень та документальних підтверджень не отримано, про що складено акт відмови від надання документів).

В результаті допущених порушень перевіркою зроблено висновок про заниження податку на прибуток підприємств в загальній сумі 412 793 грн. (п.3.1.1.3 акту перевірки). Вказана сума також підтверджується розрахунком податкового зобов`язання.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки №3 від 17.01.2019, в якому вказується на помилковість висновків акту.

Головне управління ДФС у Хмельницькій області листом від 29.01.2019 за №3547/10/22-01-14-03 повідомило, що висновки акту є правомірними та відповідають вимогам ПК України та Національним стандартам бухгалтерського обліку. До заперечення не надано належним чином завірені копії первинних документів, що підтверджують правомірність формування собівартості реалізованої продукції у 2015-2017 роках в загальній сумі 1404202 грн. та інших операційних витрат у 2015 році в сумі 70700 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.02.2019 року форми "Р" №0000581412, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 477902,00 грн. (по податкових зобов`язаннях в сумі 412793,00 грн., по штрафних санкціях в сумі 65109,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 01.02.2019 року позивачем було подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 08.04.2019 за №16348/6/99-99-11-04-01-25 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач, вважаючи, що податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 року форми "Р" №0000581412 та податкова вимога форми "Ю" від 16.05.2019 є протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду за захистом порушених прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем в ході здійснення перевірки не виконано покладений на нього обов`язок, як платника податків, надати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки для підтвердження фактичного виконання господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 01.02.2019 за №0000581412, колегія суддів виходить з таких встановлених обставин.

Так, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки про те, що позивачем завищено задекларовані показники у рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (форма №2-м) в загальній сумі 1 404 202 грн. Зокрема, завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в загальній сумі 1 189 319 грн., в тому числі за: 2015 рік в сумі 775 721 грн., за 2016 рік 383 101 грн., 2017 рік в сумі 30 497 грн. в результаті віднесення до її складу витрат без підтверджуючих первинних документів. Також, завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суму 214 883 грн., в тому числі за: 9 місяців 2017 року в сумі 214 883 грн. в результаті віднесення до її складу витрат, не врахованих у минулих періодах і не підтверджених первинними документами, що порушує п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань.

Пунктом 44.6 ст.44 ПК України передбачено у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, наведеними нормами ПК України передбачено обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, і, крім цього, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржником не зазначено причин ненадання контролюючому органу первинних документів, які витребовувались під час перевірки. При цьому такі документи не надавалися як під час перевірки (на відповідні запити контролюючого органу, в результаті чого складені акти відмови від надання документів), так і після її завершення.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у рішенні від 11 грудня 2018 року по справі №813/3521/17 Верховний Суд зазначив, що "витрати для цілей формування витрат мають бути фактично здійснені і підтверджені належними та допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків. Оскільки, всупереч вимогам статті 44 ПК України, первинні документи на підтвердження здійснення належного бухгалтерського обліку господарських операцій не надавалися як під час перевірки, так і після її завершення, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставного формування позивачем витрат".

Відтак, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про заниження податку на прибуток підприємств в загальній сумі 412 793 грн. Також, як наслідок, відповідачем застосовано штрафні санкції в розмірі 65109 грн. відповідно до ст. 123 ПК України у розмірі 25% від суми донарахованого податкового зобов`язання, починаючи з 2016 року. Контролюючим органом враховано п.31 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідних положень" ПК України, згідно якого за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються. Штрафні санкції за порушення, допущені у 2015 році, не застосовано. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Окрім того, апеляційний суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що акт перевірки не містить фактів уточнення скаржником фінансової звітності та зазначає наступне.

В матеріалах справи містяться фінансові звіти, адресовані начальнику відділу статистики у Красилівському районі із відміткою "подано у відділ статистики у Красилівському районі".

Відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПК України платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід`ємною частиною.

Згідно п. 49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 ПК України податковим (звітним) періодом для податку на прибуток підприємств є календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Однак, судом встановлено, що позивачем не надано уточнюючої декларації по податку на додану вартість із додатками. Отже, позивачем до контролюючого органу ні уточненої фінансової звітності, ні відповідної декларації з податку на прибуток приватних підприємств не подавалось.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийнятого податкового-рішення від 01.02.2019.

Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкової вимоги форми "Ю" від 16.05.2019 суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до вимог п. 59.1. ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до облікової картки платника податку, у позивача станом на 13.05.2019 року виник податковий борг у зв`язку із несплатою грошових зобов`язань, які нараховані згідно податкового повідомлення-рішення №0000581412 від 01.02.2019 року (а саме, 412792,95 грн. за податковими зобов`язаннями, 65109 грн. за штрафними санкціями, а також нарахованої пені 183534,51 грн.).

Отже, у зв`язку із виникненням податкового боргу відповідачем правомірно сформовано податкову вимогу від 16.05.2019 на суму 661436,46 грн.

Відповідно до абз.4 п. 56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи, що у справі №560/1728/19 за позовом ДП "Котломаш" Відкритого акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод"про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ю" від 16.05.2019 №50939-54 постановлено ухвалу про відкриття провадження від 19.06.2019, вказані грошові зобов`язання, що визначені оскаржуваним ППР, стали неузгодженими, і 02.07.2019 вони були виключені з обліку в обліковій картці платника податку.

Згідно вимог п.60.2 ст.60 ПК України, в зв`язку з настанням події передбаченої підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, оскаржувана податкова вимога вважається відкликаною.

Отже, вимоги щодо скасування податкової вимоги від 16.05.2019 року не підлягають задоволенню, оскільки сума податкового боргу в розмірі 661436,46 грн. самостійно погашена (виключена з картки платника податків) відповідачем.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Котломаш" Відкритого акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 грудня 2019 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.