Постанова

від 16.07.2019 по справі 200/5004/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року справа №200/5004/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Макаренко А.С., за участі представника позивача Кислюка А.П. , представника відповідача Груєнка С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (повне судове рішення складено 28 травня 2019 року у м. Слов`янську) у справі № 200/5004/19-а (суддя в І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-Євро до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2018 № 0270254603, № 0270264603,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Енергія-Євро (далі - ТОВ Енергія-Євро , платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецької області, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2018 № 0270254603, № 0270264603.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує протиправністю прийняття податкових повідомлень-рішень, які винесені на підставі акту камеральної перевірки від 06.11.2018 № 2807/05-99-46-03/30701624, оскільки підприємство позивача знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, відповідно до ст. 10 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VII) отримало сертифікат Донецької Торгово-промислової палати від 30.11.2018 № 8355 про настання обставин непереборної сили з 01.10.2014 по 01.02.2018 при здійсненні господарської діяльності та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів, а тому є звільненим від негативних наслідків щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначені доводи, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, зокрема, апелянт наголошує, що позивач набуває статусу суб`єкта відповідальності, передбаченого ст. 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України) саме з моменту сплати податкових зобов`язань, а не з дати граничного терміну сплати грошових зобов`язань. Погашення податкових зобов`язань відбувалося з порушенням граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань, визначених самостійно платником податків у деклараціях з ПДВ з травня 2015 року по вересень 2017 року та згідно ППР від 28.11.2016, отже таке порушення, на думку контролюючого органу, є триваючим, склад порушення є закінченим саме фактом несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання, а тому строки давності, визначені ст. 102 ПК України, було дотримано.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Маріупольським управлінням ГУ ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку ТОВ Енергія-Євро з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню, по податковим деклараціям з ПДВ з травня 2015 року по вересень 2017 року, про що складено акт від 06.11.2018 № 2807/05-99-46-03/30701624 (а.с.24-28).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов`язань по податковому повідомленню-рішенню, по податковим деклараціям з ПДВ з травня 2015 року по вересень 2017 року, чим порушено пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України, що в свою чергу передбачає відповідальність, встановлену абз.2, 3 п. 126.1 ст. 126 ПК України.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 23.11.2018 № 0270254603 про застосування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 30 387,59 грн. (а.с.29) та від 23.11.2018 № 0270264603 про застосування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 39 491,83 грн. (а.с.32).

З матеріалів справи вбачається, що наведені рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, однак за результатами розгляду скарги, залишені без змін рішенням ДФС України від 07.02.2019 (а.с.40-41).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зважаючи на фактичні обставини справи, виходив з того, що позивачем надано у якості доказів настання форс-мажорних обставин сертифікат Донецької Торгово-промислової палати України від 30 листопада 2018 року № 8355 про настання обставин непереборної сили на підприємстві позивача по обов`язках зі сплати податків та обов`язкових платежів з 01.10.2014 по 01.02.2018, що підтверджує у період невиконання обов`язків платника ПДВ перебування позивача на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону 1669-VII, де проводилася антитерористична операція. Крім того, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 23.11.2018 № 0270254603 грошові зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій прийнято за межами застосування строків давності по зобов`язанням за травень - жовтень 2015 року, про що свідчить розрахунок штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції із наведеними висновками частково не погоджується та, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ТОВ Енергія-Євро податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню, по податковим деклараціям з ПДВ з травня 2015 року по вересень 2017 року.

Порядок надання податкової декларації з ПДВ та строки розрахунків з бюджетом визначені статтею 203 ПК України. Так, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що строки сплати узгоджених податкових зобов`язань по деклараціях з ПДВ за травень 2015 - вересень 2017 та податковому повідомленню-рішенню дійсно порушені з боку позивача.

Так, апеляційним судом встановлено, що позивач до 01.02.2018 був зареєстрований у населеному пункті, де проводиться антитерористична операція, та населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме: 83018 , Донецька область , м . Донецьк, вул. Радянської армії, буд. 7 Б.

З 01.02.2018 ТОВ Енергія-Євро зареєстровано за адресою: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Педагогічна, буд. 12.

Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України (далі - Указ № 405) та датою набрання чинності Указом Президента України Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України .

Територію проведення антитерористичної операції визначено як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу № 405.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. У подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція .

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України . Зазначене розпорядження опубліковано 08.12.2015 на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал .

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 .

Наведеним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Донецьк, де раніше був зареєстрований позивач, та м. Дружківка Донецької області, де у нинішній час зареєстрований позивач.

Статтею 10 Закону № 1669-VII передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, зокрема, несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з податку на додану вартість, законодавчо визначено сертифікат Торгово-промислової палати України.

Місцевим судом зазначено, що позивачем надано у якості доказів настання форс-мажорних обставин сертифікат Донецької Торгово-промислової палати України від 30 листопада 2018 року № 8355 про настання обставин непереборної сили на підприємстві позивача по обов`язках зі сплати податків та обов`язкових платежів з 01.10.2014 по 01.02.2018 (а.с.34).

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що наведеним сертифікатом засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.10.2014 по 01.02.2018 щодо обов`язку (зобов`язання) сплати податку на додану вартість за жовтень 2014 - січень 2015 у термін до: 30.10.2014. 30.11.201, 31.12.2014, 31.01.2015.

Як вже було зазначено вище, камеральна перевірка проводилась з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання по податковому повідомленню-рішенню від 28.11.2016 та по податковим деклараціям з ПДВ з травня 2015 року по вересень 2017 року, тобто по відмінним періодам від вказаних у сертифікаті Торгово-промисловою палатою України від 30 листопада 2018 року № 8355 про форс-мажорні обставини.

Тобто, місцевим судом не було досліджено зміст вищезазначеного сертифікату ТПП.

Тому, колегія суддів вважає, що актом перевірки було встановлено порушення граничних термінів сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість за періоди щодо яких у позивача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, що виключає скасування податкових повідомлень-рішень, як таких, що прийнятті в порушення ст. 10 Закону № 1669-VII.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 812/3/16 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 79846363).

Разом з тим, апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта щодо дотримання під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень останнім строків давності, які передбачені ст. 102 ПК України.

Приписами пункту 102.2 статті 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В свою чергу, підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що строки сплати узгоджених податкових зобов`язань по деклараціях з ПДВ за травень - вересень 2015 року: 30 червня 2015 року - 30 жовтня 2015 року. Акт перевірки датований 06 листопада 2018 року, спірні податкові повідомлення-рішення - 23 листопада 2018 року.

Враховуючи дату прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень (23.11.2018), якими до позивача застосовані штрафні санкції (які законодавець відносить до визначення поняття грошове зобов`язання ), а також дати граничних строків сплати грошових зобов`язань, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 23.11.2018 № 0270254603 по зобов`язанням за травень - вересень 2015 року та податкове повідомлення-рішення від 23.11.2018 № 0270264603 по зобов`язанням за жовтень 2015 року прийнято контролюючим органом поза межами 1095 днів, про що свідчать розрахунки штрафних санкцій (а.с.30-31,33).

За таких обставин висновок суду першої інстанції про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання у зазначеній частині (щодо вказаних періодів поза межами 1095 днів) ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 808/8881/13 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 81478895).

Враховуючи викладене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповне з`ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, часткову невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи та необхідність часткового задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративній суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції на виконання положень ст. 317 КАС України та частково задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2018 № 0270254603 на суму 4849,93 грн. та № 0270264603 на суму 136,10 грн.

Керуючись статтями 250, 308, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі № 200/5004/19-а - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-Євро до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2018 № 0270254603, № 0270264603 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 23.11.2018 № 0270254603, яким було застосовано штрафні санкції у розмірі 30 387,59 грн. - в частині застосування штрафних санкцій на суму 4849,93 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 23.11.2018 № 0270264603, яким було застосовано штрафні санкції у розмірі 39 491,83 грн. - в частині застосування штрафних санкцій на суму 136,10 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення - 16 липня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук