Постанова

від 16.07.2019 по справі 420/1052/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/1052/19

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. Дата і місце ухвалення: 14.05.2019р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

(у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання

справа розглянута в порядку письмового провадження

на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України)

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки, оформленої листом Головного управління Держгеокадастру у Одеській області за №П-13521/0-7687/0/37-18 від 29 жовтня 2018 року за клопотанням ОСОБА_1 від 02 жовтня 2018 року (що направлено на адресу Головного управління Держгеокадастру у Одеській області поштовою кореспонденцією 02.10.2018 року, згідно експрес-накладної №59000367958531) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за клопотанням ОСОБА_1 від 02 жовтня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення, - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Позов обґрунтовував тим, що позивач, як учасник бойових дій, який має право на соціальні гарантії, передбачені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , 02.10.2018р. звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів). Однак, листом №П-13521/0-7687/0/37-18 від 29.10.2018р. відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки з посиланням на те, що бажана земельна ділянка наказом від 12.09.2018р. №77 включена у перелік земельних ділянок право оренди на які, виставляється на земельні торги окремими лотами. Таку відмову позивач вважає незаконною та зазначає, що статтею 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і Кодексом не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень вказаної статті Кодексу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, не належну оцінку наданих доказів та помилкове застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення від 14.05.2019р. та прийняти нове судове рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.

Також, апелянт просить суд постановити окрему ухвалу стосовно Головного управління Держгеокадастру у Одеській області щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме: приписів Земельного кодексу України, Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015р. №898-р Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками , Стратегії удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017р.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом не враховано, що як на день звернення до відповідача з відповідною заявою, так і на теперішній час, спірна земельна ділянка не є переданою в оренду, жодні речові права на неї не зареєстровано. Більше того, відповідна земельна ділянка, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення якої безоплатно у власність ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Одеській області, не є сформованою, зокрема: земельній ділянці не присвоєно кадастровий номер, не визначено її межі та площу, щодо неї не внесено відомостей до Державного земельного кадастру. З вказаного слідує, що земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав у розумінні ст.79 Земельного кодексу України, та не виставлена на торги.

Також, апелянт посилається на те, що судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положень ст.ст. 79-1, 136 Земельного кодексу України, Закону України Про Державний земельний кадастр та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012р. №1051. Судом першої інстанції не правильно застосовано положення ч.2 ст.136 ЗК України, якою визначено неможливість відчуження, передачі в заставу, надання у користування до завершення торгів земельних ділянок при наявності двох обов`язкових складових: земельні ділянки включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них та вони виставлені на земельні торги. При цьому, судом не враховано, що жодного підтвердження виставлення спірної земельної ділянки на земельні торги у відповідача немає.

Головне управління Держгеокадастру у Одеській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач просить суд апеляційної інстанції врахувати, що станом на момент звернення позивача з клопотанням земельна ділянка, щодо якої він подав графічні матеріали, вже була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних аукціонах, а тому відмовляючи ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки Головне управління Держгеокадастру у Одеській області діяло на підставі ч.3 ст.136 ЗК України.

15.07.2019 року на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від представника позивача про перенесення судового засідання у зв`язку із її виїздом та знаходженням у відпустці.

Позивач та представника відповідача у судове засідання не зявилися.

Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, оскільки вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до наданих позивачем доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.10.2018р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

До клопотання позивач додав: копію паспорта громадянина України; копію ідентифікаційного коду; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію документу, що підтверджує участь військовослужбовця у виконанні завдань щодо здійснення антитерористичних операцій у східних та південно-східних областях України. (а.с.12)

За результатами розгляду зазначеного клопотання, ГУ Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача направило лист №П-13521/0-7687/0/37-18 від 29.10.2018р., яким відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі ч.3 ст.136 Земельного кодексу України.

Відмова мотивована тим, що відповідно до доручення Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. №37732/0/1-14 від 08.10.2014р. та наказу Держземагентства України від 15.10.2014р. №328 Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року , Головним управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014р. №77 (із змінами від 12.09.2018р. №219), затверджений перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до яких включена земельна ділянка, що вказана у заяві позивача. (а.с.16)

Не погоджуючись з правомірністю вказаної відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання від 02 жовтня 2018 року. Зокрема, суд врахував, що реалізуючи державну політику у сфері земельних відносин, на виконання Доручення Віце-прем`єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014р. №37732/0/1-14 та враховуючи клопотання Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області 07.09.2018р. №182, відповідачем включено спірну земельну ділянку до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами. Враховуючи включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, права на які виставлені на земельні торги, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи відповідача, що у відповідності до ст.136 Земельного кодексу України, така земельна ділянка не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на те, що спірна земельна ділянка не сформована та не має кадастрового номеру, зазначивши, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12 вересня 2018 року № 219 є чинним, доказів на підтвердження факту його скасування позивачем не надано, а правомірність вказаного наказу та включення доповнення переліку земельних ділянок не є предметом оскарження у даній справі.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що своєю відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність конкретної земельної ділянки Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не порушує права ОСОБА_1 на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва у відповідності до положень Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , зазначивши, що таке право позивача може бути реалізовано щодо іншої земельної ділянки, яка не включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно п. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до п.п. 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 3 статті 136 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

При цьому системний аналіз ст. 118 Земельного кодексу України дає підстави вважати, що нею встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018р. по справі № 545/808/17.

Колегією суддів встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Про доповнення переліку земельних ділянок від 12.09.2018р. №219 прийнято рішення доповнити перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно Додатку №1, затвердженого наказом Головного управління Держземагентства в Одеській області Про затвердження переліку земельних ділянок №77 від 18.09.2014р., земельними ділянками, визначеними Додатком №1 цього наказу.

Так, згідно з Додатком 1 до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Про доповнення переліку земельних ділянок від 12.09.2018р. №219 земельна ділянка, право оренди на яку виставляється на земельні торги за лотом №1862, знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район (Дивізійська сільська рада, за межами населеного пункту) орієнтованою площею 200,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, кадастровий номер зазначеної земельної ділянки не сформований, а є номером кадастрового кварталу, про що свідчить відсутність чотиризначного номеру земельної ділянки в межах кадастрового кварталу.

Відповідно до п.п. 29, 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051, кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється. У разі поділу чи об`єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою. Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі: індексної кадастрової карти (плану); даних, що містяться у Державному земельному кадастрі;відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі.

Частиною 4 статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України Про оцінку земель у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України Про оцінку земель , крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е)встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

Таким чином, земельна ділянка, право оренди на яку виставляється на земельні торги за лотом №1862 та яка знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, (Дивізійська сільська рада, за межами населеного пункту) орієнтованою площею 200,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва фактично є несформованою до земельних торгів у порядку, встановленому діючим законодавством України.

Згідно ч.1 ст.135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Відповідно до ч.4 ст.135 Земельного кодексу України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

Відтак, перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, є однією зі складових рішення організатора проведення земельних торгів.

Доказів щодо прийняття рішення про проведення земельних торгів Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області не надано.

На зазначені обставини позивач посилався при зверненні до суду, однак при вирішенні спору суд першої інстанції не надав належної правової оцінки таким доводам.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є особою, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та має статус учасника бойових дій.

Відповідно п.14 ч.1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам бойових дій передбачено першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Згідно п.2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015р. №898-р Про питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками зобов`язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київську міську державну адміністрацію забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) та про доцільність її задоволення.

Що ж до вимог позивача про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за його заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення, - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині та вважає, що права позивача можуть бути належним чином поновлені шляхом повторного, повного та всебічного розгляду заяви згідно приписів законодавства з урахуванням висновків суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.08.2018р. у справі №820/2605/17, безпідставним є посилання на те, що зобов`язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача суд виходить за межі позовних вимог та втручається у дискреційні повноваження, а також те, що вказане клопотання відповідачем розглянуто та надано письмову відповідь, у зв`язку з чим підстави повторного розгляду клопотання відсутні, оскільки відповідачем передбаченого законодавством рішення за результатами клопотання позивача прийнято не було.

Так, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року №600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому, пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому, листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в цьому повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим, в даному випадку ОСОБА_1 звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Колегія суддів зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову в цьому у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України Про землеустрій , без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.

Враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах судом встановлено факт ухилення відповідача від винесення встановленого чинним законодавством рішення, суд вважає за необхідне застосувати належний спосіб захисту порушених прав та інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Отже звернута до суду вимога про зобов`язання відповідача прийняти наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою за викладених вище обставин до задоволення не підлягає.

Натомість, з урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, суд вважає необхідним здійснити такий захист шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) з урахуванням висновків апеляційного суду, викладених в даній постанові.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки судом першої інстанції при розгляді справи не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення, тому постановлене судове рішення підлягає скасуванню в порядку ст.317 КАС України, з ухваленням нової постанови - про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо заяви апелянта постановити окрему ухвалу стосовно Головного управління Держгеокадастру у Одеській області щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме: приписів Земельного кодексу України, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками", Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07 червня 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

За своїм змістом зазначена норма визначає непрямий спосіб судового контролю, що має обмежену дію: ініціатива постановлення окремої ухвали може виходити виключно від суду; коло заходів, які має виконати адресат, визначається також судом. При цьому, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Питання винесення окремої ухвали не відноситься до позовних вимог, а є дискреційними повноваженнями суду.

Наразі суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали за результатами розгляду цієї справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, як особою, звільненою від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року №3674-VI, судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду та апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду не сплачувався. Доказів здійснення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень ст.139 КАС України.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України , в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладену у листі №П-13521/0-7687/0/37-18 від 29 жовтня 2018 року, щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання від 02 жовтня 2018 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), з урахуванням висновків апеляційного суду.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 липня 2019 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук