Постанова

від 15.07.2019 по справі 815/5599/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2019 року

Київ

справа №815/5599/14

касаційне провадження №К/9901/25167/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 (суддя Осіпов Ю.В.) у справі № 815/5599/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Герафак до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Герафак звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2014 №0003162206 та №0003172206.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 21.08.2015 позов задовольнив у повному обсязі.

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області 16.09.2015 звернулася до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2015, до якої долучила клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування заявленого клопотання Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області посилалася на наявність значної кількості справ, судові рішення в яких повинні бути оскаржені податковим органом в апеляційному порядку, а також незабезпечення належного фінансування з державного бюджету, що позбавляє можливості здійснити сплату судового збору за апеляційне оскарження у кожній справі.

Одеський апеляційний адміністративний суд 29.09.2015 постановив:

ухвалу про залишення клопотання Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про звільнення від сплати судового збору без задоволення, оскільки для органів державної влади, зокрема, фіскальних, не встановлено пільг щодо сплати судового збору;

ухвалу про залишення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив строк для усунення вказаних недоліків - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали.

16.10.2015 на адресу суду апеляційної інстанції від Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору з посиланням на правові підстави - частину першу статті 8 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI.

19.10.2015 на адресу суду апеляційної інстанції від Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області надійшло клопотання, в якому податковий орган заявив вимоги про відкликання клопотання про відстрочення сплати судового збору та порушив питання про звільнення від такої сплати.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на ті ж аргументи, які були відображені при первинному зверненні.

Одеський апеляційний адміністративний суд 21.10.2015 постановив ухвалу про:

задоволення клопотання податкового органу в частині відкликання клопотання про відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги;

відмову у задоволенні клопотання податкового органу в частині звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.12.2015 на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) повернув апеляційну скаргу скаржнику, у зв`язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області 22.08.2016 повторно подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2015. При цьому скаржником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено про неможливість сплати судового збору раніше через відсутність у кошторисі податкового органу відповідних коштів.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.09.2016 залишив апеляційну скаргу без руху на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали), у зв`язку з визнанням наведених податковим органом підстав пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.

Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував у строк до 20.09.2016 усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію вказаної ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2016 було отримано відповідачем 13.09.2016.

На виконання вимог ухвали від 05.09.2016 відповідач звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого податковий орган вказував на те, що виділених коштів на рахунку податкового органу було недостатньо для сплати судового збору у цій справі у межах встановленого процесуальним законом строку апеляційного оскарження.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 05.10.2016 про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), у зв`язку з визнанням наведених причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.

Мотивуючи свої висновки, суд апеляційної інстанції керувався тим, що з моменту отримання відповідачем копії судового рішення суду першої інстанції (07.09.2015) до моменту звернення з апеляційною скаргою сплинув майже один рік, тобто пропуск строку апеляційного оскарження є досить значним. Крім того, суд вказав, що відсутність у кошторисі державного органу коштів для сплати судового збору не є достатньою підставою для звільнення його від процесуального обов`язку щодо сплати судового збору.

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статтей 108, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Зокрема, вказує на те, що повернення вперше поданої апеляційної скарги не позбавляє сторону у справі звернутися до суду з повторною апеляційною скаргою.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) надавала сторонам та іншим, зазначеним у ній суб`єктам, право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відповідно до пункту четвертого статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження, з огляду на те, що вказані відповідачем обставини не можна визнати поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження з огляду на таке.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Устименко проти України від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Суд касаційної інстанції вважає, що вказані відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata, що також виключає підстави для визнання причин пропуску строку апеляційного оскарження поважними.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права при ухваленні оскарженого судового рішення, а доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене та враховуючи, що суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області без задоволення, а оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 у справі № 815/5599/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк