Рішення

від 11.07.2019 по справі 619/653/19

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №619/653/19

провадження №2/619/558/19

РІШЕННЯ

іменем України

11 липня 2019 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А. за участюсекретаря судового засіданняМолотко А.В.

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

прокурор, який звертається до суду в інтересах держави: керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області,

позивач: Державне агентство лісових ресурсів України,

позивач: Державне підприємство Харківська лісова науково-дослідна станція , відповідач: Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області,

відповідач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ;

розглянув позов про скасування розпорядження місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки.

Прізвища та ініціали представників учасників справи:

представник прокуратури - прокурор Дергачівської місцевої прокуратури Сірик В.В.,

представник ОСОБА_1 - адвокат Мокроусов Ю.С.

Стислий виклад позиції учасників справи.

13 лютого 2019 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та ДП Харківська лісова науково-дослідна станція звернувся до суду з позовом до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №13 від 21.01.2010 Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 ; визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 22.02.2010 за №011069300252; витребувати у ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) земельну ділянку площею 2,0000 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, на користь держави - Державного агентства лісових ресурсів України, в особі ДП Харківська лісова науково- дослідна станція з кадастровим номером НОМЕР_3 . В обґрунтування позову прокурор зазначив, Дергачівською місцевою прокуратурою 02.06.2017 внесено відомості до ЄРДР за №42017221280000040 та розпочато досудове розслідування за фактом незаконного виділення земельної ділянки на території Дергачівського району Харківської області, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації від 21.01.2010 №13 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 2.0000 га на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства та передано безоплатно. На підставі вищевказаного розпорядження ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку загальною площею 2.0000 га з кадастровим номером НОМЕР_4 НОМЕР_1 , зареєстрований в книзі записів реєстрації державних акт на право власності на землю та право постійного користування землею договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 22.02.2010 під №011069300252. Разом з цим, вказане розпорядження Дергачівської районної держави адміністрації щодо надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , прийнято у порушення вимог ст.ст. 20, 116, 149 Земельного кодексу України, ст.5 Лісового кодексу України розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008. Відповідно листа ДП Харківська лісова науково-дослідна станція від 12.12.2016 №319/03, вказана земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 знаходиться на території земель держлісгоспу, а саме Дергачівського лісництва у кварталі 222, виділи 3,1 та будь-якої згоди ДП Харківська лісова науково-дослідна станція або попередник Данилівський дослідний держлісгосп не надавали. Наведене підтверджується також листом ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція від 24.04.2017 №198, якою проведено геодезичне дослідження вказаної земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 загальною площею 2.0000 га, що розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП Харківська лісова науково-дослідна станція , а саме знаходиться в межах кварталу 222, Дергачівського лісництва, виділи 1,3,4, згідно планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року. Слід зауважити, що до теперішнього часу в судовому порядку вказані планово-картографічні матеріали недійсними не визнано, отже вони є правовстановлюючими документами ДП Харківська лісова науково-дослідна станція на право постійного користування зазначеними земельними ділянками. Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства Харківдіпроагроліс 17.05.2017 за №А-10-51 надано інформацію, що відповідно геодезичної зйомки, виконаної ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція , земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_5 : НОМЕР_6 розташована на території державного лісового фонду. Згідно з висновком спеціаліста ПП Перспектива-Земля , вартість земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 , загальною площею 2.0000 га, становить 1333600,00 грн. З огляду на те, що про зазначені порушення вимог чинного законодавства ДП Харківська лісова науково-дослідна станція та Державному агентству лісових ресурсів України стало відомо після порушення кримінального провадження №42017221280000040 від 02.06.2017, зокрема, після направлення Дергачівською місцевою прокуратурою відповідного запиту та картографічних матеріалів, висновків щодо накладення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян, на землі лісогосподарського призначення, тому строки позовної давності не пропущено.

Представники позивачів Державного агентства лісових ресурсів України та ДП Харківська лісова науково-дослідна станція не подали будь-яких заяв щодо поданого прокурором позову.

Представник відповідача Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області Куценко К.Є. подала до суду заяву, в якій просила ухвалити рішення на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не подала.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мокроусов Ю.С. просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 18 лютого 2019 року позовну заяву було залишено без руху.

21 лютого 2019 року усунені недоліки позовної заяви.

19 березня 2019 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11 год 00 хв 22 квітня 2019 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 17 квітня 2019 року.

22 квітня 2019 року у зв`язку з відсутністю відомостей про вручення повідомлення про дату, час і місце судового засідання позивачу ДП Харківська лісова науково-дослідна станція та відповідачу ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України відкладено підготовче засідання.

16 травня 2019 року у зв`язку з відсутністю відомостей про вручення повідомлення про дату, час і місце судового засідання відповідачу ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України відкладено підготовче засідання.

05 червня 2019 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мокроусов Ю.С. відкладено підготовче засідання.

18 червня 2019 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мокроусов Ю.С. подав заяву про застосування позовної давності.

18 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

01 липня 2019 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мокроусов Ю.С. відкладено розгляд справи на 11 липня 2019 року.

У судовому засіданні прокурор Дергачівської місцевої прокуратури Сірик В.В. позов підтримала повністю, просила його задовольнити з підстав, які зазначені у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мокроусов Ю.С. вказав, що з вимогами позовної заяви не згоден, заперечував проти задоволення позову та просив застосувати позовну давність.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 на підставі розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області №13 від 21 січня 2010 року отримала у власність земельну кадастровий номер НОМЕР_3 , площею 2.0000 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства.

Згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за №4338, посвідченого 19.12.2012 приватним нотаріусом Кравченко С.В., ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність земельну ділянку кадастровий номер № НОМЕР_3 , площею 2.0000 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства.

Згідно листа ДП Харківська лісова науково-дослідна станція №198 від 24.04.2017 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 , яка передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, що розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП Харківська лісова науково-дослідна станція , а саме знаходиться в кварталі 222 Дергачівського лісництва (виділи 1, 3, 4), згідно планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року.

Згідно листа Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства Харківдіпроагроліс №А-10-50 від 17.05.2017 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 розташована на території державного лісового фонду.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних мотивів.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Отже, указаним положенням визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до ч.ч.6,7,8,9 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст.ст. 21, 55 Конституції України та ст.152 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст.5 ЛК України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 , яка відповідно до розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області №13 від 21 січня 2010 року передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, що розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП Харківська лісова науково-дослідна станція .

Наведене підтверджується листом ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція №198 від 24.04.2017 та листом Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства Харківдіпроагроліс №А-10-51 від 17.05.2017.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

На підставі розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області №13 від 21 січня 2010 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 .

Відповідно до п.а) та п.в) ч.1 ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання реєстрації недійсною.

Отже, рішення місцевого органу виконавчої влади про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки є незаконним та підлягає скасуванню, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 визнанню недійсним та скасуванню, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

На підставі положень частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів, як суб`єктів владних повноважень, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Разом із тим, згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мокроусов Ю.С. заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За змістом частини першої та другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-2070цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 та від 19 квітня 2017 року у справі №6-2376цс16, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень у порядку глави 3 розділу V ЦПК України, в редакції на момент їх винесення.

Установлено, що право позивачів було порушено у зв`язку з прийняттям розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області №13 від 21 січня 2010 року.

Прокурор у позовній заяві вказує, що право на пред`явлення позову виникло в силу виявлення незаконності передачі земельної ділянки у ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №42017221280000040 від 02.06.2017.

Проте прокурор не врахував, що саме до повноважень позивачів належить контроль у сфері державного контролю за додержанням законодавства з ведення лісового господарства.

Прокурор звернувся з даним позовом в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України та ДП Харківська лісова науково-дослідна станція та у позовній заяві зазначив, що не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту відчуження земельної ділянки, Державним агентством лісових ресурсів України та ДП Харківська лісова науково-дослідна станція заходи, спрямовані на повернення зазначеної земельної ділянки у власність держави, не вжито, що свідчить про їх бездіяльність .

Висновок прокурора про початок перебігу позовної давності після порушення кримінального провадження №42017221280000040 від 02.06.2017 є помилковим, оскільки це прокурор довідався про порушення цивільного права позивачів.

З метою з`ясування факту, коли позивачі могли дізнатися про порушення свого цивільного права судом викликалися в судове засідання представники Державного агентства лісових ресурсів України та ДП Харківська лісова науково-дослідна станція , проте в судові засідання 22 квітня 2019 року, 16 травня 2019 року, 05 червня 2019 року, 18 червня 2019 року, 01 липня 2019 року та 11 липня 2019 року їх представники не з`явилися.

Отже, позивачі не довели факту, через який вони не знали про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернулися за його захистом до суду у трирічний строк.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у п.46 своєї постанови від 17.10.2018 (справа №362/44/17 провадження №14-183цс18) вказала, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц).

Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 , яка відповідно до розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області №13 від 21 січня 2010 року була передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, а потім на підставі договору купівлі-продажу була продана ОСОБА_1 у встановленому порядку була зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 22.02.2010 за №011069300252 та 24.12.2012 за №632202055900040000028301.

Як вбачається з листа ДП Харківська лісова науково-дослідна станція №198 від 24.04.2017 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 , яка передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, що розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП Харківська лісова науково-дослідна станція , а саме знаходиться в кварталі 222 Дергачівського лісництва (виділи 1, 3, 4), згідно планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року.

Отже, у 2013 році ДП Харківська лісова науково-дослідна станція було обізнано, що згідно планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 , знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що держава, в особі спеціально створених органів державної влади знала про те, що відбулась незаконна передача у приватну власність земельної ділянки, однак уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов`язків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 37-42 своєї постанови від 17.10.2018 (справа №362/44/17 провадження №14-183цс18) вказала наступне.

37. Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а стаття 268 цього кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності.

38. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 березня 2008 року в справі Dacia S.R.L. проти Молдови ( Dacia S.R.L. v. Moldova , заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).

39. На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів.

40. Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

41. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що позовна давність до правовідносин, пов`язаних з витребуванням майна, не застосовується.

42. Вирішуючи виключну правову проблему, сформульовану Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 18 квітня 2018 року, для забезпечення єдності судової практики, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 5 жовтня 2016 року у справі №916/2129/15 (№3-604гс16), а також висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 березня 2018 року у справі №904/10673/16, про те, що приписи про позовну давність до позовних вимог про витребування майна не застосовуються .

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності, в межах якого, відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позивач мав право звернутися до суду з вимогами про скасування розпорядження місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки, сплинув.

Пленумом Верховного Суду України в абз.3 п.11 своєї постанови від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , роз`яснив судам, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За таких обставин, не дивлячись на те, що земельна ділянка була передана у приватну власність з порушенням вимог земельного законодавства, усунути ці порушення шляхом визнання скасування розпорядження місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянкиу останнього власника неможливо у зв`язку із спливом позовної давності.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, пунктами 8, 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та ДП Харківська лісова науково-дослідна станція відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Державне агентство лісових ресурсів України, місцезнаходження: 01023 м. Київ вул. Шота Руставелі №9-а, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37507901;

Позивач: Державне підприємство Харківська лісова науково-дослідна станція , місцезнаходження: 62340 Харківська область Дергачівський район с. Черкаська Лозова, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00994058;

Відповідач: Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, місцезнаходження: 62300 Харківська область Дергачівський район м. Дергачі майдан Перемоги №5-А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 24129939;

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Повне судове рішення складено 16 липня 2019 року.

Суддя Є. А. Болибок