Постанова

від 15.07.2019 по справі 910/15118/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р. Справа№ 910/15118/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко А.І.

Кравчука Г.А.

секретар судового засідання : Денисюк І.Г.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 15.07.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Виговської Олени Станіславівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 (повне

рішення складено 21.03.2019)

у справі №910/15118/18 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Приватного підприємства "Софітдент"

до Фізичної особи - підприємця Виговської Олени Станіславівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа - підприємець Рудніцький Сергій

Васильович

про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням та відшкодування 32 900,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Софітдент" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Виговської Олени Станіславівни (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні (шляхом надання вільного доступу) позивачем орендованим нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, проспект Правди, б. 19-а та стягнення з відповідача на користь позивача суму заподіяних збитків у загальному розмірі 32 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконуються умови договору оренди № 4 від 01.09.2016, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості користуватися орендованим майном.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що позивач в односторонньому порядку ініціював звільнення приміщень об`єкту оренди, узгодив дату звільнення приміщень об`єкту оренди, відповідач погодилась на пропозицію позивача на дострокове припинення зобов`язань за договором № 4 від 01.09.2016, позивач самостійно звільнив приміщення, а тому в діях відповідача відсутні порушення. Зобов`язання за договором оренди припинились 10.09.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/15118/18 позов задоволено частково. Зобов`язано Фізичну особу - підприємця Виговську Олену Станіславівну усунути перешкоди у користуванні (шляхом надання вільного доступу) Приватним підприємством "Софітдент" орендованим нежитловим приміщенням за адресою : м. Київ, проспект Правди, 19-а . Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Виговської Олени Станіславівни на користь Приватного підприємства "Софітдент" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Фізична особа - підприємець Виговська Олена Станіславівна звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/15118/18 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позову. Крім того, заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 910/15118/18 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/281/19.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що не складання акту повернення об`єкту оренди не може свідчити про невиконання умов договору оренди, оскільки своїми конклюдентними діями позивач підтвердив припинення зобов`язання та дії договору оренди, що в свою чергу підтверджується показаннями свідків, які показання не враховані судом першої інстанції.

Також, апелянт посилається на те, що позивач свої зобов`язання за договором оренди після припинення дії договору не виконував, орендну плату за період з 10.09.2018 по сьогодні не здійснює.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019, матеріали оскарження передані на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Коробенко Г.П., суддів: Кравчука Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №910/11503/18 апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

11.05.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи - підприємця Виговської Олени Станіславівни надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору, на виконання вимог ухвали від 23.04.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Виговської Олени Станіславівни на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/15118/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.06.2019.

Позивачем 04.06.2019 подано відзив, який мотивовано тим, що підстави припинення зобов`язання чітко передбачені нормами Цивільного та Господарського кодексів України і жодна з зазначених норм не містить підстави припинення зобов`язання або дії договору, як конклюдентні дії, а тому на думку позивача конклюдентні дії, як підставу припинення договору, є нікчемними та такими, що не відповідають чинному законодавству України.

Також, позивач в своєму відзиві повністю заперечує проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі №910/15118/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі 910/281/19.

Третьою особою 19.06.2019 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду подано письмові пояснення на апеляційну скаргу та на відзив.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 задоволено клопотання відповідача. Відкладено розгляд справи №910/15118/18 до 15.07.2019.

У зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2019, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Виговської Олени Станіславівни про зупинення провадження у справі №910/15118/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/281/19 відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/15118/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позову.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Третя особи в судове засідання не з`явився, свого представника не направила, в заяві просив суд апеляційної інстанції розглядати справу без його участі.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявне в матеріалах справи клопотання про розгляд справи без участі третьої особи, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

01.09.2016 між Фізичною особою-підприємцем Виговською Оленою Станіславівною (далі - орендодавець) та Приватним підприємством "Софітдент" (далі - орендар) укладено договір оренди № 4 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає на умовах оренди приміщення в оренду загальною площею 100 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ , пр. Правди , буд. 19-а , з метою розміщення медичного центру "СофітДент".

Відповідно до п. 1.2 договору строк оренди за взаємною згодою сторін - 2 роки 11 місяців 25 днів з дати приймання орендарем об`єкт оренди та підписання сторонами акта прийому-передачі, по формі, наведеній у додатку № 1 до цього договору.

01.09.2016 між сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення.

Згідно з п. 5.3 договору орендодавець надає можливість вільного цілодобового доступу до об`єкта оренди уповноваженим працівникам орендаря.

Положеннями п. 10.1 договору встановлено, що строк оренди об`єкту оренди встановлюється з дати приймання орендарем об`єкта оренди за Актом прийому-передачі приміщення по 26.08.2019.

Будь-які зміні чи доповнення до договору дійсні лише у випадку, якщо вони складені у письмовій формі та підписані сторонами (п. 10.2 договору).

Позивач зазначає, що з невідомих підстав 13.09.2018 відповідач відмовив працівникам позивача в доступі до об`єкта оренди. Зокрема, позивач стверджує, що його було повідомлено про те, що договір буде розірвано, а об`єкт оренди буде використовуватися відповідачем для інших цілей. На підтвердження викладеного позивачем долучено акт про відмову надати доступ до приміщення від 13.09.2018, який підписаний директором позивача, головою ОСББ "Сонце правди" та свідком ОСОБА_3

14.09.2018 та 24.09.2018 позивач звернувся до відповідача зі скаргами про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням, у яких просив негайно надати доступ працівникам орендаря до орендованого приміщення, яке знаходиться за адресою: Київ, пр. Правди, буд. 19-а та не перешкоджати подальшому вільному користуванню орендарем орендованим приміщенням.

Листом від 26.09.2018 відповідач зазначив, що приміщення відповідачем звільнене, ключі передані, а тому договір припинив свою дію 10.09.2018, коли позивач залишив об`єкт оренди, у зв`язку з чим відповідач просив підписати угоду про розірвання договору оренди, яка є додатком до листа.

Позивач зазначає, що не мав наміру достроково розривати спірний договір оренди, а навпаки, з метою покращення послуг, що надаються клієнтам, намагався розширити види своєї медичної діяльності, закупити та встановити в орендованому приміщенні нове обладнання.

Позивач стверджує, що договір оренди № 4 від 01.09.2016 є чинним, а відповідач своїми діями здійснює перешкоди у користуванні позивачем орендованим приміщенням, чим порушує норми чинного законодавства та взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим позивач просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні (шляхом надання вільного доступу) позивачем орендованим нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, проспект Правди , б. 19-а .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі змісту встановлених судом обставин справи вбачається, що внаслідок укладення договору оренди № 4 від 01.09.2016 між сторонами виникли правовідносини з найму (оренди) майна.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

На виконання умов укладеного договору відповідач передав, а позивач прийняв в орендне користування згідно з актом прийому-передачі приміщення, площею 100 кв. м., яке належить на праві приватної власності орендодавцю, за адресою: м. Київ, пр. Правди, буд. 19 .

Як стверджує позивач, відповідачем здійснюються перешкоди у користуванні орендованим майном, а саме чиняться дії, спрямовані на недопущення ПП "Софітдент" до орендованого майна, про що, зокрема, складено Акт від 13.09.2018 про відмову надати доступ до приміщення.

Даний факт не заперечується самим відповідачем у справі, однак відповідач вважає, що орендні правовідносини сторін припинились 10.09.2018, за наслідками проведення переговорів між позивачем та відповідачем, оскільки позивач повідомив відповідача, про відсутність потреби в оренді приміщень, звільнив приміщення від майна та 10.09.2018 передав ключі.

Згідно з ч. 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Норми Цивільного кодексу України регулюють захист права власності або права користування в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником (користувачем) його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Позивачем такого позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, повинен довести неправомірність дій відповідача, пов`язаних з користуванням орендованим майном та здійсненням у цьому перешкод. У той же час, для вирішення даного спору необхідним є встановлення того, яким чином відповідач перешкоджає (ускладнює) здійсненню позивачем повноважень користування орендованим приміщенням, чи є такі дії відповідача неправомірними, а також, які перешкоди повинен усунути відповідач, щоб позивач мав змогу здійснювати своє законне право користуватися орендованим майном.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів того, що позивач повідомляв відповідача про відсутність потреби в оренді приміщень, звільнив приміщення від майна та 10.09.2018 передав ключі відповідачу.

Також, в матеріалах справи міститься проект угоди про розірвання договору оренди від 10.09.2016, в якому зазначено, що сторони, за ініціативи ПП "Софітдент", вирішили розірвати з 10.09.2018 договір оренди № 4 від 01.09.2016. Однак, вказана угода зі сторони позивача не підписана, позивач заперечує проти того, що виявляв ініціативу щодо розірвання спірного договору, тобто розірвання договору між сторонами в належний спосіб погоджено не було. Акту повернення майна з оренди відповідачем суду не надано.

Послання апелянта на конклюдентні дії позивача, підтверджені показаннями свідків, якими підтверджується припинення зобов`язання та дії договору оренди судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Так, сторонами відповідно до умов п. 10.1 та 10.2 погоджено строк дії та внесення змін до спірного договору, проте матеріали справи не містять доказів припинення дії договору оренди чи його розірвання за згодою сторін або ж визнання позивачем недійсним даного договору, а тому посилання на конклюдентні дії позивача якими він підтвердив припинення зобов`язання та дії договору оренди безпідставні.

Оскільки угода про розірвання договору відповідачем не підписана, то договір не є розірваним та продовжує свою дію, а тому підлягає обов`язковому виконанню обома сторонами в силу приписів ст. 629 ЦК України.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець Виговська Олена Станіславівна чинить позивачу перешкоди в користуванні спірним майном - об`єктом оренди, що виявилось у недопуску орендаря до спірного приміщення, оскільки вважає, що даний договір є розірваним з 10.09.2016 за домовленістю сторін.

Посилання скаржника на не сплату йому орендної плати з 10.09.2018, як факту, що свідчить про припинення зобов`язань та дії договору відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на їх необґрунтованість, оскільки таке спростування відображене у рішенні суду першої інстанції.

Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно зі ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У листі від 26.09.2018, до якого додано угоду про розірвання договору, фізична особа-підприємець Виговська Олена Станіславівна не вказувала на відмову від договору відповідно до ст. 782 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, без відповідної правової підстави, не надає позивачу доступу до орендованих приміщень, які є об`єктом оренди за договором оренди № 4 від 01.09.2016, чим створює перешкоди у здійсненні та реалізації позивачем прав користування приміщенням, у зв`язку з чим у останнього виникло право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування відповідним майном, яке підлягає захисту шляхом задоволення позову в цій частині.

Таким чином, з огляду на існування між сторонами договірних відносин на підставі договору оренди № 4 від 01.09.2016, суд першої інстанції дійшов законного висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог в частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні (шляхом надання вільного доступу) позивачем орендованим нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, проспект Правди, б. 19-а .

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заподіяних збитків у загальному розмірі 32 900,00 грн, в задоволені яких обґрунтовано відмолено судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З апеляційної скарги не вбачається оскарження чи зазначення підстав для скасування рішення в частині стягнення суми заподіяних збитків у розмірі 32 900,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення в частині стягнення суми заподіяних збитків у розмірі 32 900,00 грн, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Виговської Олени Станіславівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 у справі №910/15118/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15118/18 повернути Господарському суду міста Києва.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 16.07.2019.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді А.І. Тищенко

Г.А. Кравчук