Рішення

від 16.07.2019 по справі 910/6005/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2019 м. Київ Справа № 910/6005/19

За позовом: споживчого товариства "УТФ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС АГРОМАРС";

про: стягнення 3.682,17 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Споживче товариство "УТФ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" (далі - відповідач) про стягнення 3.682,17 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором поставки соєвих бобів від 17.05.2017 № 158/2017/КАМ/0, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача 3.682,17 грн., з яких: 893,73 грн. - пеня, 107,25 грн. - 3 % річних та 2.681,19 грн. - упущена вигода.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6005/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням наступного: позивачем не здійснено надання повного пакету документів, відповідно до п. 4.4 договору; податкову накладну не було зареєстровано належним чином..

До господарського суду надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про виконання позивачем п. 4.4 договору.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки соєвих бобів від 17.05.2017 № 158/2017/КАМ/0 (далі - Договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, позивач бере на себе зобов`язання здійснити поставку товару, який не обтяжений правами третіх осіб, та передати його у власність відповідачу, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити поставлений позивачем товар належної якості та в обумовлені сторонами строки (п. 3.1 Договору).

Розділом 7 Договору сторонами визначена вартість, строки та порядок розрахунків, а саме, зокрема:

- вартість товару визначається у рахунку-фактурі, який виставляється позивачем на кожну окрему партію товару (п. 7.1 Договору);

- розрахунок за товар здійснюється на умовах 100 % вартості замовленого товару на розрахунковий рахунок позивача протягом 7 календарних днів за умови настання наступних умов: з дати поставки товару відповідачу; за умови отримання оригіналів документів зазначених в п. 4.4 даного Договору; за умови реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних (п. 7.2 Договору).

Положеннями п. 8.3 Договору передбачено, що відповідач за несвоєчасну оплату товару сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого товару.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 266.211,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: від 27.07.2017 № 8 на суму 117.118,00 грн. та від 27.07.2017 № 9 на суму 149.093,00 грн.

Відповідачем здійснена повна оплата за поставлений товар за Договором, а саме: платіжні доручення від 07.08.2017 № 2019587476 та від 07.08.2017 № 2019587487.

Приймаючи до уваги несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивач звернувся до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача 3.682,17 грн., з яких: 893,73 грн. - пеня, 107,25 грн. - 3 % річних та 2.681,19 грн. - упущена вигода.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за порушення грошового зобов`язання за укладеним між сторонами спору Договором суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, відповідно до п. 1 ч. 2. ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи положення пункту 7.2 Договору, останнім днем строку виконання грошового зобов`язання відповідачем за видатковими накладними від 27.07.2017 є 03.08.2017, а прострочення виконання грошового зобов`язання - з 04.08.2017.

Враховуючи звернення позивача із позовом до суду - 10.05.2019, строк позовної давності в частині стягнення з відповідача пені в період з 04.08.2017 по 06.08.2017 сплив у відповідні дні періоду з 04.08.2018 по 06.08.2018, оскільки 07.08.2017 зобов`язання відповідачем виконане то нарахування пені за 07.08.2017 є безпідставним.

Таким чином, позовні вимога про стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 893,73 задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, визнав його арифметично невірним.

Також суд вказує, що в поданому до суду позові позивачем невірно казана загальна сума поставленого відповідачу товару а саме: 326.211,00 грн., оскільки поставка товару за вказаними вище видатковими накладеними фактично здійснена на суму 266.211,00 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню в сумі 65,64 грн. в період з 04.08.2017 по 06.08.2018 (3 дні), враховуючи те, що, як встановлено вище, строк прострочення виконання грошового зобов`язання настав 04.08.2017 та закінчився 06.08.2018 (07.08.2017 грошове зобов`язання виконане), за таким розрахунком суду:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихСума відсотків річних за період прострочення (грн.) 266.211,00 04.08.2017 - 06.08.2017 3 3 % 65,64 Загальна сума 3 % річних складає 65,64

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми завданих збитків у вигляді втраченої вигоди в розмірі 2.681,19 грн. суд зазначає наступне.

Положенням частин 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі виплати відповідачем позивачеві грошових коштів при першому зверненні останнього. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Суд відзначає, що позивачем належними і допустимими доказами, в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України, не доведено існування конкретних обставин, які завдали позивачеві реальні збитки. Також позивачем не наведено жодних обставин, за яких останній мав отримати вигоду, і протиправна поведінка стала наслідком їх упущення.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у вигляді втраченої вигоди в розмірі 2.681,19 грн. задоволенню не підлягає.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом відхилені з огляду на наступне:

- факт відсутності передачі відповідачу документів, передбачених п. 4.4 Договору, жодним чином не підтверджений;

- факт прийняття товару без зауважень підтверджується підписаними, зокрема, зі сторони відповідача видатковими накладними;

- матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару;

- строк оплати товару відраховується від дати отримання товару, а не від дати реєстрації податкової накладної.

Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" (02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПОЖАРСЬКОГО, будинок 3, ідентифікаційний код: 30160757) на користь споживчого товариства "УТФ" (04205, м.Київ, ПРОСПЕКТ ОБОЛОНСЬКИЙ, будинок 30, офіс 287, ідентифікаційний код: 30839403) 3 % річних в сумі 65 (шістдесят п`ять) грн. 64 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац