Постанова

від 18.07.2019 по справі 925/245/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р. Справа№ 925/245/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Буравльова С.І.

Руденко М.А.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Понуровський Ю.О.

від відповідача 1: Русенко А.Ю. - представник за довіреністю № 17998/23-00-10-04

від відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Понуровського Юрія Олексійовича

на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019

у справі № 925/245/19 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Понуровського Юрія Олексійовича

до 1. Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області

про стягнення 212 575, 68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 212 575,68 грн. з яких: 2 600,00 грн. становить матеріальна шкода, а саме вартість витрат на правничу допомогу понесених позивачем при розгляді справ № 823/409/18 та № 823/1601/18, та 209 975,68 грн. - моральна шкода, завдана протиправними діями та рішеннями відповідача 1.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 у справі № 925/245/19 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2 600,00 грн. суд першої інстанції виходив з того, що докази, надані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу понесених позивачем при розгляді справ № 823/409/18 та № 823/1601/18, не можуть бути належними та допустимими через те, що питання відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених стороною у адміністративному провадженні, позивач мав би вирішити при винесенні рішень у справах адміністративного судочинства.

Щодо заявленої до стягнення моральної шкоди в сумі 209 975,68 грн. суд першої інстанції послався на те, що позивачем не подано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження наявності такої шкоди, перенесених моральних страждань та переживань; не подано доказів наявності вини, причинного зв`язку між діями відповідача та шкодою (погіршення стану здоров`я, зниження престижу, ділової репутації тощо), тобто не надано доказів того, що внаслідок отриманням та подальшого судового оскарження акту перевірки позивачу завдано моральну шкоду.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 у справі № 925/245/19 про відмову в задоволенні позовних вимог, винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить нормам процесуального та матеріального права.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті ж самі обставини, що й при звернені до суду з цим позовом, а саме на те, що:

- протиправні дії відповідача 1, а саме протиправний наказ на проведення перевірки, протиправне податкове повідомлення-рішення та протиправна вимога сплатити 839 902,72 грн. призвели до того, що позивач звернувся по юридичну допомогу, для відстоювання своїх прав в суді, до ТОВ Центр Лойер Компані (справи № 823/409/18 та № 823/1601/18) та сплатив за вказану допомогу 2 600,00 грн., а відтак, відмовляючи у стягненні вказаної суми суд першої інстанції позбавляє позивача законного права на відшкодування матеріальної шкоди;

- протиправність дій та рішень відповідача 1 доведена у справах № 823/409/18, № 823/1601/18 та № 2340/2925/18, які набрали законної сили та не потребують подальшого доведення;

- так як службові особи відповідача 1 нарахували йому 50% штрафних санкцій, то позивач оцінив моральну шкоду в 25% від суми 839 902,72 грн., а саме - 209 975,68 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Понуровського Юрія Олексійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 у справі № 925/245/19, справу призначено до розгляду на 18.07.2019, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень, клопотань та письмових пояснень - до 12.07.2019.

01.07.2019 до суду від відповідача1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач 1, з посиланням на те, що:

- питання відшкодування витрат позивача на правову допомогу у адміністративному провадженні мало вирішуватися саме під час винесення рішень у відповідних адміністративних справах;

- позивачем не надано доказів на підтвердження того, що йому завдано шкоду у розмірі 839 902,72 грн.;

- позивач не обґрунтував, чим він керується при визначенні суми моральної шкоди у розмірі 25 % від неіснуючої суми штрафних санкцій у розмірі 839 902,72 грн.;

- позивач не надав жодних доказів на підтвердження наявності такої шкоди, перенесених моральних страждань та переживань, не довів наявність вини, причинного зв`язку між діями відповідача та шкодою (погіршення стану здоров`я, зниження престижу, ділової репутації тощо),

просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

08.07.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначає про те, що:

- заперечення відповідача 1 у відзиві на апеляційну скаргу та намагання відповідача 1 позбавити позивача законного права на відшкодування витрат, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права в адміністративному суді є безпідставними;

- позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях у зв`язку з тривалими діями відповідача 1 з 2017 року по теперішній час;

- позивач переніс стресову ситуацію, пов`язану з протиправною вимогою відповідача 1 на сплату позивачем 839 902,72 грн., протиправним рішення про опис його майна, протиправною реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, чим було обмежено права позивача, іншими протиправними діями та рішеннями відповідача 1 відносно позивача з огляду на що останній змушений був нести матеріальні витрати для звернення в суд за захистом своїх порушених прав.

12.07.2019 до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо спричинення моральної шкоди в яких позивач зазначає про те, що він є особою з інвалідністю 2 групи, має захворювання: цукровий діабет, стенокардія, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба серця та має уникати стресових ситуацій, проте внаслідок протиправних дій відповідача 1 позивач переніс стрес.

До вказаних пояснень позивачем додані додаткові докази, саме копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 16.10.2008, витягу з медичної карти № 06939 , яка стосується перебування позивача на лікуванні з 26.07.2017 по 11.08.2017, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 875599 від 10.01.2018.

Згідно з ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК України. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Колегія суддів зауважує на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, проте позивачем не надано жодних пояснень щодо неможливості надати додаткові докази до суду першої інстанції.

Оскаржуване рішення у цій справі було проголошено 31.05.2019, а відтак, державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 16.10.2008, витяг з медичної карти № 06939 , яка стосується перебування позивача на лікуванні з 26.07.2017 по 11.08.2017 та довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 875599 від 10.01.2018, позивач мав можливість подати до суду першої інстанції, проте вказаних дій не вчинив, суду апеляційної інстанції доказів об`єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.2 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу, умови в розгляді конкретної справи.

За таких обставин, додані позивачем до письмових пояснень копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 16.10.2008, витягу з медичної карти № 06939 яка стосується перебування позивача на лікуванні з 26.07.2017 по 11.08.2017, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 875599 від 10.01.2018, як додаткові докази, колегією суддів не приймаються.

Станом на 18.07.2018 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач 2 представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 2 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача 1 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований як суб`єкт господарювання - 19.08.2016, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 за видом діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту та є платником ПДВ з 01.10.2016.

31.01.2018 позивачем було отримано наказ Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області (далі ГУ ДФС у Черкаській області ДФС України) від 11.12.2017 № 2136 про призначення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Оліра-Трейд (код 40156988), ТОВ Компанія Грід (код 35735684) за період з 01.07.2017 по 31.07.2017.

Позивач із вказаним наказом не погодився та оскаржив його до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 823/409/18 в задоволенні позовних вимог було відмовити повністю. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 у справі №823/409/18 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 скасоване та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного ГУ ДФС у Черкаській області ДФС України від 11.12.2017 № 2136.

Водночас на підставі вищезгаданого наказу Головного ГУ ДФС у Черкаській області ДФС України від 11.12.2017 № 2136 проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Оліра-Трейд (код 40156988), ТОВ Компанія Грід (код 35735684) за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 за результатами якої складено акт від 14.02.2018 № 91/23-00-13-0214/2316412035 яким встановлені порушення позивачем п.п.44.6 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету в липня 2017 року на загальну сум 527 421,00 грн.

ГУ ДФС у Черкаській області ДФС України на підставі акту від 14.02.2018 № 91/23-00-13-0214/ НОМЕР_3 прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2018 № 0036011303 про донарахування ПДВ в сумі 527 421,00 грн.

Не погоджуючись з Актом та податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019, у справі № 823/1601/18 позов задоволено повністю:

- визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Черкаській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємеця Понуровського Юрія Олексійовича , за результатами якої складено акт від 14.02.2018 № 91/23-00-13-0214/2316412035 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП Понуровського Юрія Олексійовича , податковий номер НОМЕР_3 , з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Оліра-Трейд (код 40156988), ТОВ Компанія Грід (код 35735684) за період з 01.07.2017 по 31.07.2017;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.03.2018 №0036011303.

Звертаючись до господарського суду з цим позовом, позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 212 575,68 грн. з яких: 2 600,00 грн. становить матеріальна шкода, а саме вартість витрат на правничу допомогу понесених позивачем при розгляді справ № 823/409/18 та № 823/1601/18, а 209 975,68 грн. - моральна шкода, завдана протиправними діями та рішеннями відповідача 1.

За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є заподіяння майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно з п.8 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з приписами ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Отже, відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, зокрема й діями або бездіяльністю органів доходів і зборів, настає незалежно від вини цих органів.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, в той час як відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому довести наявність складових елементів правопорушення має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 по справі № 916/336/17.

В матеріалах справи міститься договір про надання юридичних послуг та правової допомоги від 30.08.2017 № 30/08/20017, укладений між ТОВ Центр Лойер Компані (Виконавець) та позивачем (Замовник), а також Акт здачі - прийняття виконаних робіт від 19.03.2018 на суму 2600,00 грн.

Відповідно до Акту здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) до договору № 30/08/2017 від 19.03.2018 виконавцем були виконані роботи, пов`язані із вивченням матеріалів, наданих замовником, проведення їх аналізу, підготовки та написання позовної заяви про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача за результатами якої було складено акт від 14.02.2018 № 91/23-00-13-0214/2316412035.

Отже, вказані витрати понесені позивачем в зв`язку з розглядом адміністративної справи № 823/1601/18.

За приписами ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Отже, плата за юридичні послуги відноситься до судових витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Отже, заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правничу допомогу понесених позивачем в зв`язку з розглядом адміністративної справи № 823/1601/18 не може бути віднесена до складу шкоди, яка підлягає відшкодуванню внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи органу державної влади, оскільки вказані суми є сумами судових витрат, і їх розподіл має проводитися судом за наслідками розгляду конкретної судової справи, тобто у даному випадку справи № 823/1601/18.

При цьому колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що його дії щодо незаявлення до стягнення вказаних витрат при розгляді справи № 823/1601/18 не можуть бути підставою для віднесення таких витрат до суми шкоди та стягнення їх в окремому провадженні.

За таких обставин судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди в сумі 2 600,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 209 975,68 грн. судова колегія зазначає наступне.

За приписами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до чинного законодавства під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що йому завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях та переживаннях.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Водночас, які вірно встановлено судом першої інстанції позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності такої шкоди, перенесених моральних страждань та переживань; не подано доказів наявності вини, причинного зв`язку між діями відповідача та шкодою (погіршення стану здоров`я, зниження престижу, ділової репутації тощо).

Колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди недостатньо лише твердження позивача про факт заподіяння такої шкоди відповідачем адже позивач має належним и та допустимими доказами довести, як факт наявності такої шкоди та її розмір, так і те, що вказана шкода була наслідком дій відповідача.

Посилання позивача, викладені в апеляційний скарзі спростовуються обставинами, які встановлені судом при вирішенні спору.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 209 975,68 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Понуровського Юрія Олексійовича задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 у справі № 925/245/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Понуровського Юрія Олексійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 у справі № 925/245/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 у справі № 925/245/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/245/19.

Повний текст постанови складено: 18.07.2019

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді С.І. Буравльов

М.А. Руденко