Постанова

від 09.07.2019 по справі 908/2395/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2395/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді : Кузнецов В.О., Чередко А.Є. (Зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.07.2019 р.)

секретар судового засідання: Кисельов Є.О.

За участю представників учасників справи:

від позивача: Пац В.О., довіреність №14-191 від 17.05.2019 р., адвокат;

представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2019, повне рішення складено 11.03.2019, суддя Проскуряков К.В., у справі № 908/2395/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ,

до відповідача: Комунального підприємства «Лукашівське» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, с. Лукашеве,

про зобов`язання включити грошові вимоги в сумі 77 099,96 грн. до проміжного ліквідаційного балансу,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про зобов`язання Комунального підприємства Лукашівське Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області включити грошові вимоги позивача в сумі 77 099,96 грн. до проміжного ліквідаційного балансу.

Позовні вимоги обґрунтовані непогашенням відповідачем заборгованості за договірними зобов`язаннями та ухиленням відповідачем від розгляду кредиторських вимог позивача.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.03.2019 у справі №908/2395/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу місячного строку, встановленого ч. 3 ст. 112 ЦК України.

Не погодившись з рішенням господарського суду, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у зобов`язанні ліквідаційної комісії боржника включити грошові вимоги позивача у розмірі 53 584, 42 грн. до проміжного ліквідаційного балансу та прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов`язати відповідача включити грошові вимоги позивача в сумі 53 584, 42 грн. до проміжного ліквідаційного балансу.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними доводами:

- судом невірно застосовані до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 112 ЦК України щодо ухилення боржника від розгляду вимог кредитора та пропуску строку кредитором для звернення до суду з позовом; та положення частин 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України стосовно застосування позовної давності;

- апелянт зазначив, що не отримував від відповідача відмови у визнанні кредиторських вимог, вказаних у листі від 06.06.2018, оскільки відповідь на лист-вимогу від відповідача на адресу позивача не поверталась. З огляду на те, що вимога кредитора не була розглянута та не була прийнята відповідачем, враховуючи відсутність інформації про направлення відповідного рішення, ухилення відповідача від розгляду заяви не можна розцінювати як не визнання вимог кредитора та встановлювати строки, з урахуванням поштового обігу, для звернення до суду з позовом протягом місяця від моменту ймовірної відмови за ч. 5 ст. 112 ЦК України. Таким чином, на думку апелянта, календарна дата або подія, з якою пов`язано початок перебігу місячного строку відповідно до ст. 253 ЦК України, не настав, а тому апелянт вважає, що звернувся до суду з позовом без порушення строку, встановленого ст. 112 ЦК України;

- суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач був зобов`язаний проконтролювати своєчасність розгляду відповідачем заявлених кредиторських вимог;

- в частині нарахованої пені, 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за договорами №13/3205-БО-13 від 28.12.2012; №1193/15-КП-13 від 12.12.2014; №2516/14-КП-13 від 25.02.2014, суд послався на набрання чинності 30.11.2016 Закону України № 1730-VIII, згідно ч. 3 ст. 7 якого встановлено заборону нарахування неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, 3% річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності, тому суд вирішив, що нарахована сума 3 250, 43 грн. є неправомірною. Однак, апелянт вважає, що суд не взяв до уваги ст. 3 цього Закону, відповідно до якої для участі у процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання, теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства повинні бути включені до реєстру; відповідач відсутній в такому реєстрі, тому не є учасником процедури врегулювання заборгованості, відтак позивач правомірно нарахував неустойку, інфляційні втрати, 3% річних в сумі 3 250, 43 грн;

- в частині зменшення судом першої інстанції розміру заборгованості за договором №4356/16-БО-13 від 15.12.2015 апелянт зазначив, що підставою виникнення обов`язку у відповідача перед позивачем є договір, а не акт приймання-передачі природного газу. На думку апелянта, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору ним правомірно нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 20 357, 88 грн, що не суперечить законодавству;

- в частині відмови суду у задоволенні грошових вимог позивача у розмірі 1 000, 00грн, що виникли за договором №12/1088-БО-13 від 28.08.2012 та які підтверджуються рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2016 у справі № 908/1718/16 апелянт вважає, що судом неправомірно застосовані норми ст. 112 та 267 ЦК України щодо строків позовної давності до зазначених правовідносин.

Відповідач не скористався своїм правом та відзив на апеляційну скаргу не надав.

09.07.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом, позивач послався на інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, з якої він дізнався про те, що 11.04.2018 прийнято рішення № 19 засновниками Комунального підприємства "Лукашівське" Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області на п`ятнадцятій сесії сьомого скликання Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про припинення юридичної особи шляхом ліквідації та про затвердження ліквідаційної комісії, також цим рішенням встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог - два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення підприємства.

19.04.2018 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань оприлюднено повідомлення про припинення Комунального підприємства Лукашівське Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Строк для заявлення кредиторами своїх вимог до відповідача встановлено до 19.06.2018 включно.

08.06.2018 позивач направив на адресу відповідача лист №14/7-1758 від 06.06.2018 з вимогою кредитора про включення суми 77 099,96 грн. до проміжного ліквідаційного балансу (а.с. 139-151, т. 1).

Направлення зазначеного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 08.06.2018р. (а.с. 148, 149-151, т.1).

Таким чином, позивач заявив свої кредиторські вимоги до відповідача в межах строку, встановленого ліквідаційною комісією.

Відповідач грошові вимоги позивача не розглянув, на лист не відповів.

В позовній заяві позивач посилається на ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог. Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про зобов`язання ліквідаційної комісії відповідача включити грошові вимоги позивача у сумі 77 099,96 грн. до проміжного ліквідаційного балансу.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу місячного строку, встановленого ч. 3 ст. 112 ЦК України. Суд зазначив, що у разі ухилення ліквідаційної комісії від розгляду вимог кредитора, останній має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таке ухилення, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії, проте позивач не надав суду належних та допустимих доказів обґрунтування коли саме він дізнався про ухилення від розгляду вимог кредитора або про відмову ліквідаційної комісії у їх задоволенні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її було створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

За приписами ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Згідно ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Частиною 8 ст. 111 Цивільного кодексу України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2018р. позивач направив поштою відповідачу лист №14/7-1758 від 06.06.2018 з інформацією про існуючу заборгованість та вимогою включити суму заборгованості 77 099, 96 грн. до проміжного ліквідаційного балансу.

Позивач звернувся з вимогами в межах встановленого ліквідаційною комісією строку до 19.06.2018.

Проте, відповідач відповідь на лист позивача не надав, кредиторські вимоги позивача протягом одного місяця не розглянув, про результат надходження листа позивача не повідомив, що підтверджується відсутністю будь-яких доказів зворотнього, які свідчать про ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача.

У зв`язку з чим, 13.11.2018 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Отже, з моменту направлення листа - вимоги 08.06.2018 до моменту звернення до суду з позовом 13.11.2018 пройшло п`ять місяців.

Позивач не зазначає коли саме він дізнався про ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог, посилається лише на сподівання та очікування, що після направлення листа-вимоги відповідач його розгляне та надасть відповідь.

Однак, за змістом ч. З ст. 112 Цивільного кодексу України кредитор має право звернутися до суду із позовом протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про ухилення ліквідаційної комісії від розгляду його вимог.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності.

На думку колегії суддів, сподівання та пасивне очікування позивача протягом п`яти місяців (з дня направлення листа до дня подання позову) відповіді від ліквідаційної комісії відповідача не містять обгрунтованої, об`єктивної підстави, поважної причини, яка б завадила позивачу вчасно, у встановлений Цивільним кодексом України строк, звернутись до суду з позовом.

Позивач не був позбавлений права проявити активні дії та систематично цікавитись інформацією щодо результату направлення листа-вимоги, оскільки в цьому випадку інтереси позивача знаходяться в першочерговому порядку.

Проте, зволікаючи тривалий час (з дня направлення вимоги відповідачу до дня звернення з позовом пройшло п`ять місяців), позивач звернувся до суду з позовом лише у листопаді 2018, тобто після спливу строку в один місяць для звернення з позовом, встановленого ч. З ст. 112 Цивільного кодексу України, що свідчить про порушення приписів вказаної норми.

Поважні причини пропуску встановленого Законом строку позивач суду не надав.

В той же час, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, а також грошових вимог, які виникли на підставі рішення суду.

Так, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, які включив до грошових вимог:

1) за договором купівлі-продажу природного газу №13/3205-БО-13 від 28.12.2012 - 3054,25 грн. (з яких 2 301,73 грн. - пеня, 498,01 грн. - 3% річних та 254,50 грн. - інфляційні втрати).

2) за договором купівлі-продажу природного газу №1193/15-КП-13 від 12.12.2014 - 127,25 грн. (з яких 120,57 грн. - пеня та 6,68 грн. - 3% річних).

3) за договором купівлі-продажу природного газу №2516/14-КП-13 від 25.02.2014 - 68,93 грн. (з яких 58,96 грн. - пеня та 9,97 грн. - 3% річних).

4) за договором купівлі-продажу природного газу №1399/15-БО-13 від 30.12.2014 - 20921,64 грн. (з яких 14 037,58 грн. - пеня, 836,37 грн. - 3% річних та 6 047,69 грн. - інфляційні втрати).

5) за договором купівлі-продажу природного газу №661/14-БО-13 від 06.12.2013 - 2593,90 грн. (з яких 1 585,23 грн. - пеня, 293,73 грн. - 3% річних та 714,94 грн. - інфляційні втрати).

6) за договором постачання природного газу №4356/16-БО-13 від 15.12.2015 загальна заборгованість відповідача становить 49 333,99 грн., з яких 28 976,11 грн. - сума основного боргу, 10 217,95 грн. - пеня, 2 149,13 грн. - 3% річних та 7 990,80 грн. - інфляційні втрати.

7) за договором №12/1088-БО-13 від 28.08.2012 - 1000,00 грн. - штрафу, який підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.07.2016 р. у справі №908/1718/16.

Перевіривши заявлені грошові вимоги, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшли наступних висновків:

Відповідно до частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. (526 Цивільного кодексу України )

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За нормою ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Судами першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено, що грошові вимоги позивача зі стягнення з відповідача штрафних санкцій виникли на підставі наступних договорів:

1) договору купівлі-продажу природного газу № 13/3205-БО-13 від 28.12.2012 р.

За розрахунком штрафних санкцій, наданого до позовної заяви, заборгованість за спожитий газ за цим договором у відповідача відсутня.

Відповідач розрахувався в повному обсязі - 31.03.2014 р.

Проте, позивач заявив вимоги за цим договором на суму - 3 054,25 грн. (з якої 2 301,73 грн. - пеня, 498,01 грн. - 3% річних та 254,50 грн. - сума інфляційні втрати).

2) договору купівлі-продажу природного газу № 1193/15-КП-13 від 12.12.2014.

За розрахунком штрафних санкцій, наданого до позовної заяви, заборгованість за спожитий газ за цим договором у відповідача відсутня.

Відповідач розрахувався в повному обсязі - 31.03.2015 р.

Проте, позивач заявив вимоги за цим договором на суму- 127,25 грн. (з якої 120,57 грн. - пеня та 6,68 грн. - 3% річних).

3) договору купівлі-продажу природного газу № 2516/14-КП-13 від 25.02.2014.

За розрахунком штрафних санкцій, наданого до позовної заяви, заборгованість за спожитий газ за цим договором у відповідача відсутня.

Відповідач розрахувався в повному обсязі - 02.02.2015 р.

Проте, позивач заявив вимоги за цим договором на суму - 68,93 грн. (з якої 58,96 грн. - пеня та 9,97 грн. - 3% річних).

Відповідно до п. 1.2. зазначених договорів газ, що продається за цими договорами, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії (№1730-VIII).

Таким чином, заборгованість відповідача за використаний природний газ за вищевказаними договорами, для виробництва теплової енергії, була погашена перед позивачем в повному обсязі до 30.11.2016, тобто до набрання чинності вищевказаним Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України № 1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Виконання цієї норми не потребує включення такого підприємства до Реєстру.

Отже, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Закону України № 1730-VIII, у зв`язку з чим у позивача відсутні правові підстави нараховувати пеню, 3% річних, інфляційні втрати на погашену заборгованість та заявляти такі вимоги до ліквідаційної комісії, оскільки основна заборгованість відповідача за використаний природний газ для виробництва теплової енергії була погашена у повному обсязі до набрання чинності цим Законом, тому нарахування пені, інфляційних втрат, процентів річних на погашену суму заборгованості є безпідставним.

4) щодо договору купівлі-продажу природного газу №1399/15-БО-13 від 30.12.2014 р. на загальну суму 20 921,64 грн. (з якої 14 037,58 грн. - пеня, 836,37 грн. - 3% річних та 6 047,69 грн. - сума інфляційних втрат)

Згідно з розрахунком штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат заборгованість за спожитий газ за цим договором у відповідача відсутня.

Остаточний розрахунок за спожитий газ відповідач здійснив - 31.03.2016 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.04.2018 у справі №908/346/18 за позовом ПАТ НАК Нафтогаз України до КП Лукашівське Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення 20921,62 грн., залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду Запорізької області від 04.06.2018, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові рішення в касаційному порядку не оскаржувались, отже набрали законної сили.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач повністю оплатив заборгованість до 30.11.2016 на момент звернення позивача з позовом, тому з урахуванням приписів ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 14037,57 грн., 3% річних у розмірі 836,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6047,69 грн. відмовив.

Таким чином, нараховані позивачем у даній справі пеня, 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості за спожитий відповідачем природний газ вже були предметом судового розгляду в іншій справі, в задоволенні яких суд відмовив.

Відтак, грошові вимоги позивача за цим договором визнаються судом безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

5). Стосовно позовних вимог про включення до проміжного ліквідаційного балансу заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу №661/14-БО-13 від 06.12.2013 р. на загальну суму 2 593,90 грн. (з якої 1 585,23 грн. - пеня, 293,73 грн. - 3% річних та 714,94 грн. - інфляційні втрати), суд зазначає наступне.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, наданого до позовної заяви, заборгованість за спожитий газ за цим договором у відповідача відсутня.

Остаточний розрахунок за спожитий газ відповідачем здійснено - 30.12.2014 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.05.2018 р. у справі №908/344/18 за позовом ПАТ НАК Нафтогаз України до КП Лукашівське Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення 2 593,09 грн., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі №908/344/18, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові рішення в касаційному порядку не оскаржувались, отже набрали законної сили.

Рішення суду мотивоване повним погашенням відповідачем оплати за природний газ (за січень, лютий, березень, листопад 2014) до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 №1730-VIII.

Таким чином, нараховані позивачем у даній справі пеня, 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості за спожитий відповідачем природний газ вже були предметом судового розгляду в іншій справі, в задоволенні яких суд відмовив.

Відтак, грошові вимоги заявлені позивачем за цим договором необґрунтовані та безпідставні, задоволенню не підлягають.

6) За договором постачання природного газу № 4356/16-БО-13 від 15.12.2015 :

Згідно розрахунку, наданого до позовної заяви, позивачем нараховані штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати у розмірі 5 423,96 грн. за період січень - лютий 2016.

Відповідач погасив основний борг за січень - лютий 2016 р. - 26.05.2016, тобто до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 №1730-VIII.

Таким чином, нараховані позивачем 3% річних - 319,81 грн., пені - 4 612,18 грн. та інфляційних втрат - 491,97 грн. за період з січня по лютий 2016 підлягають списанню відповідно до Закону України №1730-VIII та заявлені позивачем необґрунтовано, а тому судом відхиляються.

Крім того, за цим договором № 4356/16-БО-13 від 15.12.2015 позивач заявив позовні вимоги про включення до ліквідаційного балансу основну заборгованість за отриманий відповідачем природний газ у березні 2016 у розмірі 28 976,11 грн. та нараховані пеню, 3 % річних та інфляційні втрати на загальну суму 14 933,92 грн. (з якої 3% річних - 1 829,32 грн. за період з 26.04.2016 по 07.05.2018; пеня - 5 605,77 грн. за період з 26.04.2016 по 25.10.2016 та інфляційні втрати - 7 498,83 грн. за період з травня 2016 по квітень 2018)

Сума основного боргу у розмірі 28 976,11 грн. за отриманий відповідачем природний газ у березні 2016 р. за договором постачання природного газу № 4356/16-БО-13 від 15.12.2015 відповідачем не сплачена, тому позовні вимоги про основну заборгованість за цим договором за отриманий відповідачем природний газ у березні 2016 у розмірі 28 976,11 грн. та нараховані на неї пеня, 3 % річних та інфляційні втрати на загальну суму 14 933,92 грн., всього на суму 43 910, 03 грн. є правомірними та обґрунтовано включено до грошових вимог позивача.

7) Позивачем заявлені вимоги за договором №12/1088-БО-13 від 28.08.2012, за яким існує заборгованість відповідача в розмірі 1000,00 грн. штрафу, яка стягнута за рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2016 р. по справі №908/1718/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано включено до вимоги про включення до проміжного ліквідаційного балансу підприємства відповідача вимоги за договором №12/1088-БО-13 від 28.08.2012 р. в розмірі 1000,00 грн. штрафу.

Проте, як було зазначено вище, позовна заява датована 08.11.2018 р. за вих. №14/7-1430 та надійшла до господарського суду Запорізької області лише 13.11.2018 р., а тому навіть враховуючи поштовий перебіг направлення кореспонденції, позивач звернувся до суду з порушенням строку щодо заявлених вимог про включення грошових вимог до проміжного ліквідаційного балансу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пропуск позивачем строку, встановленого частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України, для звернення до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, тому місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта спростовуються встановленими обставинами справи та наведеними вище висновками суду апеляційної інстанції, а тому колегією суддів відхиляються.

З огляду на вказане, рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2019 у справі № 908/2395/18 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишається без змін, відповідно, апеляційна скарга залишається без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270,273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2019 у справі №908/2395/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду

Постанова складена у повному обсязі 18.07.2019.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко