Рішення

від 18.07.2019 по справі 918/355/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/355/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С. ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Буд Сервіс"

про відшкодування збитків в сумі 24 600 грн 00 коп.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Буд Сервіс" (далі - ТзОВ "Бетон-Буд Сервіс, відповідач) про відшкодування збитків в сумі 24 600 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 28 травня 2019 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" від 17.05.2019 р. № 52-16/24 залишено без руху, зобов`язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати:

- уточнення до позовної заяви із зазначенням вірного найменування та місцезнаходження відповідача;

- доказів відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів за адресою місцезнаходження відповідача.

18 червня 2019 року від Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на адресу суду надійшли докази усунення недоліків позовної заяви (а.с. 57-71).

Ухвалою суду від 19 червня 2019 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" від 17.05.2019 р. № 52-16/24 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 15 липня 2019 року.

У судове засідання 15 липня 2019 року позивач не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301310210740 (а.с. 76). Крім того, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи належне повідомлення позивача про судове засідання, призначене на 15.07.2019 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.

Відповідач у судове засідання 15 липня 2019 року також не з`явився, ухвала суду від 19 червня 2019 року повернулася на адресу суду із зазначенням на конверті причини повернення: "відсутність адресата" (а.с. 73-75).

Суд зазначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ТзОВ "Бетон-Буд Сервіс є: 33003, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 10, гурт.

Ухвала суду від 19 червня 2019 року направлялася судом на зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреси відповідача, проте конверти з копією наведеної ухвали було повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення адресату з посиланням на відсутність відповідача за наведеною адресою та закінчення терміну зберігання.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України без участі відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 15 липня 2019 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національний завод бетонного устаткування" (далі - Підрядник) укладено Договір підряду № 2017/Д/ОГМ/1186 (далі - Договір, а.с. 14-20).

Згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що 15.05.2019 р. була зміна повного найменування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний завод бетонного устаткування", код ЄДРПОУ 40455969 .

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Національний завод бетонного устаткування" було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон-Буд Сервіс".

Відповідно до п. 1.1. Договору Підрядник зобов`язується виконати монтаж та пусконалагоджувальні роботи бетонного вузла АБСУ-20. що належить Замовнику (далі - роботи), а Замовник зобов`язується надати об`єми (об`єкт) робіт Підряднику, прийняти виконані роботи за актом і сплатити вартість виконаних робіт.

Згідно п. 2.1. Договору вартість робіт, доручених до виконання Підряднику, погоджена сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, зокрема, що Підрядник зобов`язується надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов відносно реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що всі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з Договору або у зв`язку з його виконанням, по можливості вирішуються шляхом переговорів уповноважених представників сторін. Досудовий порядок врегулювання спорів, що виникають при проведенні розрахунків за цим Договором або що стосуються умов оплати за даним договором, є обов`язковим.

Спір, неврегульований сторонами, підлягає передачі на розгляд і вирішення до господарського суду згідно чинного законодавства України (п. 7.2 Договору).

Згідно п. 9.10 Договору Підрядник зобов`язаний відшкодувати Замовнику збитки в частині невизнаного ПДВ у зв`язку з порушенням порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, в разі якщо це призвело до позбавлення Замовника права на податковий кредит.

Строк дії договору: початок - з моменту підписання, закінчення - 31.12.2017 р. В разі, якщо на момент закінчення Договору у сторін залишаться невиконані зобов`язання Договір продовжує свою дію до їх повного виконання (п. 13.3. Договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Як встановлено судом, між сторонами 18 серпня 2017 року підписано специфікацію № 1 до Договору (а.с. 21).

Згідно у мов вищезазначеної специфікації вартість робіт складає 246 000 грн 00 коп. (в тому числі ПДВ 41 000 грн 00 коп.).

Крім того у зазначеній специфікації сторони погодили, що оплата проводиться у три етапи:

1-й етап: 60% передоплати;

2-й етап: 30% передоплати за фактом письмового повідомлення про готовність приступити до монтажу та пусконалагоджувальним роботам;

3-й етап: 10% на протязі 10 календарних від дати підписання акту виконаних робіт, надання рахунку-фактури з податковою накладною за фактично виконані роботи.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору 7 листопада 2017 року Замовником здійснено передоплату в розмірі 147 600 грн 00 коп. (в тому числі ПДВ 24 600 грн 00 коп.) на підставі рахунку-фактури № 02/11 від 02.11.2017 р., що підтверджується платіжним дорученням від 7 листопада 2017 року № 40094 (а.с. 23).

Відповідно до акту приймання-здавання робіт від 22 грудня 2017 року № 22/12 вартість виконаних робіт за Договором становить 123 000 грн 00 коп. (в тому числі ПДВ) (а.с. 24).

Як вбачається з матеріалів справи фактична вартість робіт за Договором склала не 246 000 грн 00 коп., а 123 000 грн 00 коп. (в тому числі ПДВ).

Крім того, як вбачаться з матеріалів справи та зазначено позивачем у позовній заяві, із урахуванням передоплати сума переплати за Договором склала 24 000 грн 00 коп.

Листом від 06.12.2017 р. № 06-2/12 ТзОВ "Бетон-Буд Сервіс" звернулося до Товариства про перенесення оплати в розмірі 24 600 грн 00 коп. з ПДВ з Договору № 2017/Д/ОГМ/1186 від 18.08.2017 р. на Договір № 2017/П/ОО/1159 від 14.08.2017 р. (а.с. 25).

Як встановлено судом, Товариство свої зобов`язання за Договором № 2017/Д/ОГМ/1186 від 18.08.2017 р. виконало в повному обсязі та оплатило вартість виконаних робіт в розмірі 147 600 грн 00 коп. (в тому числі ПДВ 24 600 грн 00 коп.).

Як було зазначено судом вище, пунктом 3.1. Договору передбачено, зокрема, що Підрядник зобов`язується надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов відносно реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що реєстрація податкової накладної № 1 від 07.11.2017 р. на суму 147 600 грн 00 коп. (в тому числі ПДВ 24 600 грн 00 коп.) була зупинена податковим органом на підставі підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, до моменту отримання від ТзОВ "Бетон-Буд Сервіс" пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру податкових накладних за № 492581, наданого на запит від 22.02.2019 р. № 492581, станом на 22.02.2019 р. податкова накладна № 1 від 07 . 11.2017 р. на загальну суму 147 600 грн 00 коп. (в т.ч. ПДВ 24 600 грн 00 коп.) не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 201.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Платники ПДВ, у яких до 01.12.2017 р. зупинена реєстрація податкових накладних відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, що діяв до набрання чинності Законом № 2245 від 07.12.2017 р., та які станом на 01.12.2017 р. не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній, подати пояснення і копії таких документів на розгляд комісії, що приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, або відмову в такій реєстрації.

Судом встановлено, що на виконання вимог п. 7.1. Договору, з метою досудового врегулювання спору, 31 жовтня 2018 року Товариство звернулося до ТзОВ "Бето-Буд Сервіс" із претензією від 31.10.2018 р. № 52-16/61 про відшкодування збитків у розмірі 24 600 грн 00 коп. (а.с. 28-31; докази надіслання а.с. 32).

Однак, вказана претензії залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку із чим Товариство звернулося з даним позовом до суду.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності і вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 1 4. 1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 р. "Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (далі Наказ № 1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200 1 3. статті 200 1 ПК України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (п. 3 Наказу № 1307).

Згідно пункту 5 Наказу № 1307 податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Згідно з п. 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Пунктом 201.7. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пункт 201.10 ст. 201 ПК України встановлює, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналогічна вимога міститься у п. 6.1 Порядку заповнення податкової накладної, який визначає, що оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна, підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, і надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Таким чином, сума податку на додану вартість, що не включена до податкового кредиту Покупця внаслідок невиконання своїх обов`язків Продавцем із порушенням порядку заповнення податкової декларації - є його збитками.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження ії майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Таким чином ані ст. 22 ЦК України, ані ст. ст. 224- 225 ГК України не встановлюють виключного правового зв`язку поняття "збитки" із зобов`язаннями, підставою виникнення яких є правочин. Враховуючи викладене, чинне законодавство не забороняє потерпілій стороні вимагати стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного прибутку) в деліктних правовідносинах. Вказаної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, який в постанові від 15.06.2006 р. у справі №44/174-05 підтримав рішення судів першої та апеляційної інстанції про стягнення з правопорушника позадоговірних збитків.

Стаття 49 ГК України встановлює загальний для всіх підприємців обов`язок - не порушувати права та законні інтереси інших суб`єктів господарювання, а в разі їх порушення - нести майнову та іншу встановлену законодавством відповідальність за завдані шкоду і збитки.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна як наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини так і ступінь вини.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що для застосування, обраного позивачем заходу відповідальності, слід встановлювати наявність у діях відповідачів усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв`язок між ними; г) вина заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов`язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Поряд з цим, при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд в обов`язковому порядку встановлює наявність таких умов відповідальності відповідача як безпосередній причинний зв`язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вину відповідача.

При цьому обов`язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

В ході судового розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи наявність причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками - заподіяння позивачу збитків.

За змістом ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в силу вимог ст. 218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Обов`язок відшкодування збитків визначений сторонами у п. 9.10 Договору, згідно якого відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в частині невизнаного ПДВ у зв`язку з порушенням порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, в разі якщо це призвело до позбавлення позивача права на податковий кредит.

Як вбачається з наявних матеріалів справи позивачем виконано належним чином обов`язок щодо оплати виконаних відповідачем робіт у повному обсязі. Натомість, бездіяльність відповідача, внаслідок порушення умов Договору та положень податкового законодавства, а саме вимог пункту 201.10 ст. 201 ПК України (відсутність факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН) та невжиття ним необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин спричинила неможливість віднесення позивачем спірної суми до податкового кредиту, чим завдано збитків позивачу у сумі 24 600 грн 00 коп.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Буд Сервіс" про відшкодування збитків в сумі 24 600 грн 00 коп. є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 1 921 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Буд Сервіс" (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 10, гурт., код ЄДРПОУ 40455969) на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) 24 600 (двадцять чотири тисячі шістсот) грн 00 коп. - збитків та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18 липня 2019 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг);

3 - відповідачу рекомендованим (33003 АДРЕСА_1 Гагаріна, буд АДРЕСА_2 10, АДРЕСА_3 ).