Рішення

від 18.07.2019 по справі 1.380.2019.003308

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003308

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

від позивача Цілинський В.Б.,

від відповідача Кузьменко Н.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження (з повідомленням/викликом сторін) адміністративну справу за позовом Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Кастелярі (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 6) до Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79058, м. Львів, пр. Чорновола, 39) про визнання протиправними та скасування постанов.

Суть справи.

Спільне українсько-польське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Кастелярі (далі - позивач, ТОВ Кастелярі ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кузьменко Н.О., у якому просив суд визнати постанови про стягнення виконавчого збору ВП №50698751 від 19.06.2019 та про стягнення з боржника виконавчого провадження ВП №50698751 від 19.06.2019 незаконними та їх скасувати.

Підставою позову є незгода товариства із оскаржуваним постановами від 19.06.2019. Позивач вказав, що у зв`язку з наявністю усіх необхідних документів на встановлення та функціонування майданчику у 2016 році, позивачу незрозуміле зобов`язання щодо сплати ним суми 16981,11 грн. та підстав для такого нарахування. Покликався і на те, що оскільки відповідне виконавче провадження відкрито ще у 2016 році, то постанова про стягнення виконавчого збору мала виноситись також у 2016 році, з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 2016 рік. Винесення оскаржуваних постанов, з позиції Товариства, є порушенням норм чинного законодавства, а також перевищенням повноважень.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 16.07.2019, з врахуванням приписів ч. 3 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в порядку визначеному ст. 48 КАС України судом допущено заміну відповідача - головний державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кузьменко Н.О. на належного Личаківський відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач, Личаківський ВДВС).

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у адміністративному позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, з підстав, викладених у запереченні за вх. №24998 від 16.07.2019 /а.с.37-40/. Зазначила, що виконавче провадження розпочато за Законом України Про виконавче провадження №606-XIV від 21.04.1999 (втратив чинність), а саме відповідно до постанови від 04.04.2016.

Під час здійснення виконавчого провадження №50698751, а саме 24.06.2016 державним виконавцем на адресу Господарського суду Львівської області скеровано заяву про відстрочку виконання рішення та винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. Згодом виконавче провадження за заявою стягувача поновлено. 04.10.2018 на адресу відділу надійшла заява боржника, у тому числі, про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням судового рішення.

Звернула увагу також на те, що виконавче провадження №50698751 їй на виконання передано 20.05.2019. Станом на день передачі виконавчого провадження у матеріалах виконавчого провадження підтвердження виконання боржником вимог виконавчого документа та підстави для завершення, зупинення вчинення виконавчих дій не було; а рішення у строк наданий державним виконавцем для добровільного виконання не виконано, що підтверджується неодноразовими зверненнями стягувача.

19.06.2019 державним виконавцем відповідно до приписів ст.ст. 27, 42 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 винесено постанову про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

26.06.2019 відповідно до п. 9 ст.39 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виокремлено в окремі виконавчі провадження.

Вважає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки оскаржувані постанови правомірні та винесені у спосіб та порядку, визначеному законодавством чинним станом на момент їх прийняття. Вважає позов таким, що задоволенню не підлягає, а тому просила у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з`ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення проти позову та ті, які мають інше значення для вирішення справи, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та -

в с т а н о в и в :

Спільне українсько-польське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Кастелярі зареєстроване як юридична особа 14.12.1992, ідентифікаційний код юридичної особи: 14331217 /а.с.84-85/.

Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2015 у справі №914/2452/15, яке залишене без змін відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до Спільного українсько-польського підприємства у формі ТзОВ Кастелярі , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада, позовні вимоги задоволено повністю; зокрема зобов`язано спільне Українсько-Польське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Кастелярі демонтувати самовільно встановлений літній майданчик, який знаходиться за адресою: 79000, м. Львів, вул. Винниченка, 6.

15.03.2016 Господарським судом Львівської області видано наказ на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2015; стягувач: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради.

Рішення набрало законної сили 24.02.2016; наказ дійсний для пред`явлення протягом одного року /а.с.42/.

24.03.2016 Личаківська районна адміністрація направила Личаківському відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції лист (вх.№09-40/1810 від 04.04.2016) про скерування для виконання відповідного наказу /а.с.41/.

04.04.2016 відкрито виконавче провадження №50698751 з виконання вказаного наказу /а.с.43/.

Боржник (позивач) листом за вх. №2670/09-14 від 12.04.2016 повідомив відповідача, що Відділом примусового виконання рішень ДВС ГУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження №50792136 з виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №876/12006/15 за позовом ТОВ Кастелярі до Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, якою, у тому числі, зобов`язано Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради видати ТОВ Кастелярі дозволу на розміщення літнього майданчика за адресою: вул. Винниченка, 6 м. Львів /а.с.44, 45-46/.

Актом державного виконавця від 14.04.2016 за результатами виходу за відповідною адресою підтверджено факт невиконання наказу №914/2452/15 /а.с.47/.

Державний виконавець в ході виконання наказу №914/2452/15 звертався із поданням від 15.03.2016 до Господарського суду Львівської області про роз`яснення порядку його виконання. Листом від 27.04.2016 Господарським судом Львівської області повідомлено про неможливість розгляду подання до моменту повернення матеріалів справи №914/2452/15 з Вищого господарського суду України після розгляду у зв`язку з касаційним оскарженням судового рішення. Листом від 13.05.2016 Господарським судом Львівської області за результатами розгляду подання від 15.03.2016 відповідача повідомлено про неможливість роз`яснення порядку виконання наказу у зв`язку з тим, що ні Законом України Про виконавче провадження , ні Господарським процесуальним кодексом України не передбачено повноважень суду на роз`яснення саме порядку виконання наказу, а лише судового рішення, і тільки у тому разі, якщо резолютивна частина є незрозумілою /а.с.48, 49-50/.

Юридичним управлінням Львівської міської ради від 16.06.2016 за №4-1104-503 (вх. №4278/09-14) голову Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (стягувач у ВП №50698751) повідомлено, у тому числі, про те, що станом на момент складення листа, рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2015 про зобов`язання ТОВ Кастелярі демонтувати самовільно встановлений майданчик, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 6 набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню /а.с.51, 54/

24.06.2016 виконавче провадження зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з поданням державним виконавцем заяви про відстрочку виконання відповідного наказу /а.с.52/.

29.06.2016 за вх. 4432/09-14 до Личаківського ВДВС надійшов лист Личаківської районної адміністрації (вих. №3308-вих-70 від 21.06.2016), у якому зокрема повідомлено про те, що постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2016 рішення господарського суду від 28.10.2015 залишено без змін. Роботи з демонтажу згаданого літнього майданчика просила здійснити в стислі терміни /а.с.53/.

Відповідачем відповідно до листа від 05.07.2016 повідомлено стягувача у ВП №50698751 про те, що станом на 05.07.2016 виконавче провадження зупинено у зв`язку із скеруванням державним виконавцем до Господарського суду Львівської області заяви про відстрочку виконання наказу №914/2452/15, що унеможливлює здійснення демонтажу в стислі терміни /а.с.55/.

Ухвалами Господарського суду Львівської області від 05.07.2016 та від 04.08.2016 у справі №914/2452/15 заяви Личаківського ВДВС про відстрочку виконання цього наказу повернуті заявнику без розгляду /а.с.63-64, 65-67/.

08.09.2016 на адресу Личаківського ВДВС надійшов лист стягувача від 05.08.2016, у якому Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради просила відносити виконавче провадження у зв`язку з поверненням заяви про відстрочку виконання наказу /а.с.69/.

04.10.2018 на адресу відділу надійшла заява боржника про долучення документів до матеріалів виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження /а.с.70/

13.06.2019 за вх. №6588 від ТОВ Кастелярі на адресу Личаківського ВДВС надійшов лист, який датований ще 05.10.2018, яким позивач повідомив, що літній майданчик загальною площею 36,9м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 . Винниченка, 6 демонтовано /а.с.71/.

Виконавче провадження №50698751 за актом приймання-передачі незавершених виконавчих проваджень, що перебували на виконанні у заступника начальника Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Ач М.І. 20.05.2019 передане головному державному виконавцю Кузьменко Н.О. /а.с.72/

19.06.2019 в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження /а.с.73, 75/.

19.06.2019 відповідачем скеровано боржнику та стягувачу попередження про призначення виконання виконавчого документу на 25.06.2019 на 11:30 год. /а.с.77/

24.06.2019 боржником скеровано начальнику Личаківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції лист, відповідно до якого повідомлено, що відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження №50792136 з виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду, яким зобов`язано Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради видати стягувачу (позивачу) дозвіл на розміщення літнього майданчика за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 6. Такий видано з 01.04.2016 терміном до 31.10.2018. У жовтні 2018 Спільним українсько-польським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю Кастелярі здійснено демонтаж такого майданчику та у листопаді 2018 розміщено новий літній майданчик, який функціонує до сьогодні на підставі дозволу з 01.11.2018 терміном дії о 31.10.2023. Вказане свідчить про відсутність підстав для демонтажу літнього майданчика за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 6.

З врахуванням викладеного, у листі викладено прохання закрити виконавче провадження №50698751 /а.с.80/.

25.06.2019 поновлено вчинення виконавчих дій у ВП №50698751.

Відповідно до акта державного виконавця від 25.06.2019 щодо примусового виконання наказу №914/2452/15 за результатами виходу за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 6 встановлено, що рішення суду в межах виконавчого документу виконано у повному обсязі, а саме ТзОВ Кастелярі демонтовано самовільно встановлений літній майданчик за вказаною адресою та встановлено новий літній майданчик згідно з Паспортом №218-2018 від 12.06.2018 /а.с.82/.

26.06.2019 головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження ; постанову про стягнення виконавчого збору ВП 50698751 від 19.062019 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №50698751 від 19.06.2019 виділено в окреме виконавче провадження /а.с.86/.

Постанову про закінчення виконавчого провадження скеровано боржнику за виконавчим провадженням №50698751 та ним одержано, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.87, 88/.

Позивач, боржник у виконавчому провадженні №50698751, не погоджуючись із постановами про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 19.06.2019, вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у період здійснення виконавчого провадження ВП №50698751 з виконання наказу №914/2452/15, виданого Господарським судом Львівської області 15.03.2016, визначені Законами України Про виконавче провадження №606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон №606-XIV, втратив чинність) та Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Виконавче провадження №50698751, щодо якого виникли спірні правовідносини, відкрите під час дії Закону №606-XIV та продовжено під час дії Закону №1404-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №606-XIV, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону №606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу .

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами, і наказів господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (ч. 1 ст. 17 Закону №606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону №606-XIV, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону №606-XIV виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (ч. 3 ст. 27 Закону №606-XIV).

З 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадження №1404-VIII.

Відповідно до ч. 7 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VIII, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Вказане свідчить про те, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

При цьому, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є, зокрема, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону - ), якщо виконавчий збір не стягнуто.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження - фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, а саме щодо застосування ст.ст. 26, 27, 39, 40 Закону №1404-VІІІ, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду у постановах від 22.02.2018 у справі №816/823/17, від 13.02.2019 у справі №295/13991/16-а.

З огляду на вищезазначені норми законодавства суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Отже, стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доводи представника позивача щодо неналежних дій державного виконавця при виконанні наказу Господарського суду Львівської області не підлягають оцінці судом у межах цієї справи оскільки предметом розгляду у цій справі є правомірність постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а не дії виконавця під час виконавчого провадження.

З матеріалів справи судом з`ясовано, що вказане судове рішення виконано боржником після відкриття виконавчого провадження, про що ним самостійно повідомлено листами у 2018 році /а.с.70, 71/.

Суд звертає увагу на те, що за приписами ч. 9 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження чітко передбачено, що виконавчий збір не стягується, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки виконавче провадження відкрито 04.04.2016, а наказ виконано у 2018 році, виконавчий збір підлягає стягненню з боржника.

Доцільно звернути увагу на те, що державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2016, ВП №50698751 не лише надав строк для добровільного виконання наказу №914/2452/15, а й постановив, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк його буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій (п. 3 постанови).

Покликання представника відповідача на те, що постанову про стягнення виконавчого збору потрібно було виносити разом із постановою про відкриття виконавчого провадження, тобто 04.04.2016, є безпідставними, оскільки станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №50698751 був чинним Закон №606-XIV, який не визначав такого обов`язку при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, а лише передбачав можливість для державного виконавця винести таку під час першого надходження виконавчого документа. Доказів того, що вказаний наказ пред`явлений до виконання не вперше не надано.

Суд зважає на покликання представника позивача на те, що виконавчий збір мав бути стягнутий ще у 2016 році, однак зауважує, що не стягнення виконавчого збору у 2016 році не звільняє державного виконавця від обов`язку стягнення виконавчого збору на момент закриття виконавчого провадження у 2019 році.

Спростовуючи доводи позивача щодо того, що виконавче провадження слід було завершити ще у 2016 році, представник відповідача пояснила, що Законом №1404-VIII підстави для закінчення виконавчого провадження як повідомлення боржником про виконання судового рішення чи виконавчого документу/наказу, без встановлення державним виконавцем такої обставини не передбачено. Фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом повинно бути перевірене державним виконавцем, що нею і було вчинено за результатами виходу за відповідною адресою 25.06.2019. Повідомила, що боржник до стягувача із повідомленням про фактичне виконання судового рішення не звертався. Представником позивача вказаний факт не заперечувався.

Крім того, покликалась на приписи абз. 3 ч. 5 ст. 13 Закону №1404-VIII, відповідно до якої порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Порушень процедури прийняття чи вчинення виконавчих дій не у відповідності вимогам Закону №1404-VIII письмовими доказами долученими до матеріалів справи не підтверджено.

Суд зауважує, що позивачем доказів оскарження постанови від 26.06.2019 про закінчення виконавчого провадження не надано.

Також суд критично оцінює покликання позивача стосовно того, що виконавчий збір мав би бути нарахований виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на 2016 рік, оскільки постанову про стягнення виконавчого збору винесено 19.06.2019 правомірно, відтак така має відповідати вимогам Закону №1404-VIII та станом на момент її вчинення - 2019 рік.

Виходячи із розміру виконавчого збору за примусове виконання рішення немайнового характеру для боржника - юридичної особи (чотири мінімальні розміри заробітної плати (згідно з Законом України Про державний бюджет України на 2019 рік з 01.01.2019 - 4173,00 грн.), виконавчий збір державним виконавцем обчислено вірно та такий становить 16692,00 грн.

Щодо постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, то відповідно до статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 9 розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2830/5, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1300/29430, до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII Про виконавче провадження плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

З постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 19.06.2019 з`ясовано, що під час організації виконавчих дій державним виконавцем понесено витрати виконавчого провадження в сумі 289,11 грн.

Позивачем жодних аргументів щодо спростування фактів понесення вказаних витрат державним виконавцем не надано, натомість як пояснила представник відповідача при організації виконавчого провадження понесено витрати на виготовлення документів виконавчого провадження, їх пересилання, а також користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач поніс витрати, пов`язані з організацією виконавчих дій, суд дійшов висновку, про правомірність винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 19.06.2019, а тому у задоволенні позовних вимог в частині скасування зазначеної постанови слід відмовити.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом досліджено оскаржувані у межах цієї справи постанови та встановлено їх відповідність вищевказаним критеріям.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про непідтвердження позивачем протиправності оскаржуваних постанов, в той час як відповідачем спростовано вимоги позовної заяви, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено ст. 139 КАС України не передбачено, а тому такі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 268-272, 287, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Кастелярі (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 6; код ЄДРПОУ: 14331217) до Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79058, м. Львів, пр. Чорновола, 39; код ЄДРПОУ:35009358) про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору ВП №50698751 від 19.06.2019 та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №50698751 від 19.06.2019 - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кравців О.Р.