Постанова

від 02.10.2019 по справі 1.380.2019.003308

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8013/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Кастелярі на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року (прийняте у м. Львові суддею Кравцівим О.Р.) у справі № 1.380.2019.003308 за адміністративним позовом спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Кастелярі до Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року спільне українсько-польське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Кастелярі (далі - СУПП ТзОВ Кастелярі , Товариство, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати постанови відповідача про стягнення виконавчого збору ВП № 50698751 від 19.06.2019 та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 50698751 від 19.06.2019.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскільки відповідне виконавче провадження відкрито ще у 2016 році, то постанова про стягнення виконавчого збору мала виноситись також у 2016 році, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 2016 рік. Крім того, у зв`язку з наявністю усіх необхідних документів на встановлення та функціонування літнього майданчика у 2016 році, йому незрозуміле зобов`язання щодо сплати ним суми 16 981,11 грн та підстав для такого нарахування. Вважає винесення оскаржуваних постанов порушенням норм чинного законодавства, а також перевищенням повноважень.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило СУПП ТзОВ Кастелярі , яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує загалом тими ж доводами, що були зазначені в позовній заяві.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 28.10.2015, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016, у справі № 914/2452/15 за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до СУПП ТзОВ Кастелярі , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівська міська рада, позовні вимоги задоволено; зокрема, зобов`язано СУПП ТзОВ Кастелярі демонтувати самовільно встановлений літній майданчик, який знаходиться за адресою: 79000, м. Львів, вул. Винниченка, 6.

15.03.2016 Господарським судом Львівської області видано наказ на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2015; стягувач: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради.

Рішення набрало законної сили 24.02.2016; наказ дійсний для пред`явлення протягом одного року (а.с. 42).

24.03.2016 Личаківська районна адміністрація надіслала до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції листа (вх. № 09-40/1810 від 04.04.2016) про скерування для виконання відповідного наказу (а.с. 41).

04.04.2016 відкрито виконавче провадження № 50698751 з виконання вказаного наказу (а.с. 43).

Боржник (позивач) листом за вх. № 2670/09-14 від 12.04.2016 повідомив відповідача, що відділом примусового виконання рішень ДВС ГУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження № 50792136 з виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі № 876/12006/15 за позовом СУПП ТзОВ Кастелярі до управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, якою, у т.ч., зобов`язано управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради видати СУПП ТзОВ Кастелярі дозвіл на розміщення літнього майданчика за адресою: вул. Винниченка, 6 у м. Львові (а.с. 44, 45 - 46).

Актом державного виконавця від 14.04.2016 за результатами виходу за відповідною адресою підтверджено факт невиконання наказу № 914/2452/15 (а.с. 47).

Державний виконавець у ході виконання наказу № 914/2452/15 звертався із поданням від 15.03.2016 до Господарського суду Львівської області про роз`яснення порядку його виконання.

Листом від 27.04.2016 Господарський суд Львівської області повідомив про неможливість розгляду подання до моменту повернення матеріалів справи № 914/2452/15 з Вищого господарського суду України після розгляду, у зв`язку з касаційним оскарженням судового рішення.

Листом від 13.05.2016 Господарський суд Львівської області за результатами розгляду подання від 15.03.2016 повідомив відповідача про неможливість роз`яснення порядку виконання наказу у зв`язку з тим, що ні Законом України Про виконавче провадження , ні Господарським процесуальним кодексом України не передбачено повноважень суду на роз`яснення саме порядку виконання наказу, а лише судового рішення, і тільки у тому разі, якщо резолютивна частина є незрозумілою (а.с. 48, 49 - 50).

Юридичне управління Львівської міської ради листом від 16.06.2016 № 4-1104-503 (вх. № 4278/09-14) повідомило голову Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (стягувач у ВП № 50698751) у т.ч. про те, що станом на час складення листа, рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2015 про зобов`язання СУПП ТзОВ Кастелярі демонтувати самовільно встановлений майданчик за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 6 набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню (а.с.51, 54)

24.06.2016 виконавче провадження зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з поданням державним виконавцем заяви про відстрочку виконання відповідного наказу (а.с. 52).

29.06.2016 за вх. № 4432/09-14 до Личаківського ВДВС надійшов лист Личаківської районної адміністрації (вих. № 3308-вих-70 від 21.06.2016), у якому, зокрема, повідомлено те, що постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2016 рішення господарського суду від 28.10.2015 залишено без змін. Роботи з демонтажу згаданого літнього майданчика просила здійснити в стислі терміни (а.с. 53).

Відповідач листом від 05.07.2016 повідомив стягувача у ВП № 50698751 про те, що станом на 05.07.2016 виконавче провадження зупинено у зв`язку із скеруванням державним виконавцем до Господарського суду Львівської області заяви про відстрочку виконання наказу № 914/2452/15, що унеможливлює здійснення демонтажу в стислі терміни (а.с. 55).

Ухвалами Господарського суду Львівської області від 05.07.2016 та від 04.08.2016 у справі № 914/2452/15 заяви Личаківського ВДВС про відстрочку виконання цього наказу повернуті заявнику без розгляду (а.с. 63 - 64, 65 - 67).

08.09.2016 на адресу Личаківського ВДВС надійшов лист стягувача від 05.08.2016, у якому Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради просила відновити виконавче провадження, у зв`язку з поверненням заяви про відстрочку виконання наказу (а.с. 69).

04.10.2018 на адресу відділу надійшла заява боржника про долучення документів до матеріалів виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження (а.с. 70).

13.06.2019 за вх. № 6588 від СУПП ТзОВ Кастелярі на адресу Личаківського ВДВС надійшов лист, який датований ще 05.10.2018, яким позивач повідомив, що літній майданчик загальною площею 36,9 м кв. за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 6, демонтовано (а.с. 71).

Виконавче провадження № 50698751 за актом приймання-передачі незавершених виконавчих проваджень, що перебували на виконанні у заступника начальника Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Ач М.І., 20.05.2019 передане головному державному виконавцю Кузьменко Н.О. (а.с. 72).

19.06.2019, у межах вказаного виконавчого провадження, винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (а.с. 73, 75).

19.06.2019 відповідач скерував боржнику та стягувачу попередження про призначення виконання виконавчого документа на 25.06.2019 на 11:30 год. (а.с. 77).

24.06.2019 боржник скерував начальнику Личаківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції листа, яким повідомив, що відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрив виконавче провадження № 50792136 з виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду, яким зобов`язано Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради видати стягувачу (позивачу) дозвіл на розміщення літнього майданчика за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 6. Такий видано з 01.04.2016 терміном до 31.10.2018.

У жовтні 2018 року СУПП ТзОВ Кастелярі здійснено демонтаж такого майданчику та у листопаді 2018 року розміщено новий літній майданчик, який функціонує до сьогодні на підставі дозволу з 01.11.2018 терміном дії до 31.10.2023.

Вказане свідчить про відсутність підстав для демонтажу літнього майданчика за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 6.

З врахуванням викладеного, у листі викладено прохання закрити виконавче провадження № 50698751 (а.с. 80).

25.06.2019 поновлено вчинення виконавчих дій у ВП № 50698751.

Відповідно до акта державного виконавця від 25.06.2019 щодо примусового виконання наказу № 914/2452/15 за результатами виходу за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 6, встановлено, що рішення суду в межах виконавчого документу виконано у повному обсязі, а саме: СУПП ТзОВ Кастелярі демонтувало самовільно встановлений літній майданчик за вказаною адресою та встановило новий літній майданчик згідно з Паспортом № 218-2018 від 12.06.2018 (а.с. 82).

26.06.2019 головний державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження ; постанову про стягнення виконавчого збору ВП 50698751 від 19.062019 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 50698751 від 19.06.2019 виділено в окреме виконавче провадження (а.с. 86).

Постанову про закінчення виконавчого провадження скеровано боржнику за виконавчим провадженням № 50698751 та ним одержано, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 87, 88).

Позивач, боржник у виконавчому провадженні № 50698751, не погоджуючись із постановами про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 19.06.2019, вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів правомірність своїх дій щодо винесення постанов від 19.06.2019 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Умови і порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законами України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) і від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Виконавче провадження ВП № 50698751 з виконання наказу № 914/2452/15, виданого Господарським судом Львівської області 15 березня 2016 року було відкрите під час дії Закону № 606-XIV та продовжене під час дії Закону № 1404-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною першою статті 27 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадження № 1404-VIII.

При цьому, відповідно до частини сьомої розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Стаття 27 Закону № 1404-VІІІ передбачає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, стаття 40 Закону № 1404-VІІІ передбачає, що закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку про те, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

При цьому, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

З огляду на вищезазначені норми законодавства колегія суддів зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що наказ Господарського суду Львівської області № 914/2452/15 від 15.03.2016 виконано боржником після відкриття виконавчого провадження, про що ним самостійно повідомлено листами у 2018 році (а.с. 70, 71).

Суд звертає увагу на те, що державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2016, ВП № 50698751 не лише надав строк для добровільного виконання наказу № 914/2452/15, а й постановив, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк його буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій (п. 3 постанови).

Що стосується доводів скаржника про те, що оскільки відповідне виконавче провадження відкрито ще у 2016 році, то постанова про стягнення виконавчого збору мала виноситись також у 2016 році і за розрахунок повинна була братися мінімальна заробітна плата станом на 01 квітня 2016 року, колегія суддів зазначає, що не стягнення виконавчого збору у 2016 році не звільняє державного виконавця від обов`язку стягнення виконавчого збору у 2019 році і визначення суми судового збору станом на день постановлення такої постанови.

Крім того, суд зазначає, що приписами абзацу третього частини п`ятої статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Порушень процедури прийняття чи вчинення виконавчих дій не у відповідності вимогам Закону № 1404-VIII письмовими доказами долученими до матеріалів справи не підтверджено.

Суд зауважує, що позивачем доказів оскарження постанови від 26.06.2019 про закінчення виконавчого провадження не надано.

Щодо постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, то відповідно до статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 9 розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1300/29430, до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

З постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 19.06.2019 з`ясовано, що під час організації виконавчих дій державним виконавцем понесено витрати виконавчого провадження в сумі 289,11 грн.

Позивач жодних аргументів щодо спростування фактів понесення вказаних витрат державним виконавцем не надав, натомість, як пояснила представник відповідача при організації виконавчого провадження понесено витрати на виготовлення документів виконавчого провадження, їх пересилання, а також користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

З огляду на вказані норми законодавства та встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що відповідач довів правомірність своїх дій щодо винесення постанов від 19.06.2019 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що покликання апелянта на інше судове рішення та те, що станом на 01 квітня 2016 року літній майданчик товариства був розміщений на законних підставах, жодного значення для розгляду цієї справи не мають.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Кастелярі залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року в адмдіністративній справі № 1.380.2019.003308 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин