Постанова

від 15.07.2019 по справі 520/1636/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 р.Справа № 520/1636/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Калитки О. М. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник позивача Дребот І.А.

представник позивача Дідик С.Є.

представник відповідача Сидоренко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 20.02.19 року по справі № 520/1636/19

за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк"

до Національного банку України

про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство Мегабанк , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного банку України, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, вул. Інститутська, 9, Київ, 01601) №248 Про накладення штрафу на АТ МЕГАБАНК від 04 лютого 2019 року №37/БД.

Також Акціонерним товариством Мегабанк подано до суду заяву від 19.02.2019 року № 13-1575 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства Мегабанк до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу, в якій позивач просив суд:

- зупинити дію рішення Національного банку України від 04 лютого 2019р. № 37/БТ про накладення штрафу на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО МЕГАБАНК ;

- зупинити стягнення на підставі рішення Національного банку України від 04 лютого 2019р. № 37/БТ про накладення штрафу на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО МЕГАБАНК .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено стягнення на підставі рішення Національного банку України від 04 лютого 2019 року № 37/БТ про накладення штрафу на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО МЕГАБАНК .

У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті ухвали не врахував всіх обставин справи та не зазначив докази та мотиви ухвалення такого рішення, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками суду першої інстанції та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечували представники позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву позивача про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі рішення Національного банку України від 04 лютого 2019 року № 37/БТ про накладення штрафу на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО МЕГАБАНК виходив з того, що доводи, викладені у клопотанні, про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є обгрунтованими, а тому клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в частині задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме:

1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, застосовуючи заходи забезпечення позову, фактично зупинив дію оскаржуваного рішення, п. 1 резолютивної частини якого направлено на примусове стягнення коштів з позивача та заборонив Національному банку України як стягувачу здійснювати примусове стягнення коштів в порядку передбаченому Законом України Про виконавче провадження .

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції відмічає, що у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/9263/17, постанові від 06 лютого 2019 року по справі № 826/13306/18 (адміністративне провадження №К/9901/67628/18).

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у своєму клопотанні про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Сама лише думка позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовоідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданої заяви про забезпечення позову до його подання та необхідності вжиття заходів забезпечення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення спірного питання, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню в частині зупинення стягнення на підставі рішення Національного банку України від 04 лютого 2019 року № 37/БТ про накладення штрафу на Акціонерне товариство "Мегабанк".

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного банку України задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року по справі № 520/1636/19 скасувати в частині зупинення стягнення на підставі рішення Національного банку України від 04 лютого 2019 року № 37/БТ про накладення штрафу на Акціонерне товариство "Мегабанк". В цій частині заяви відмовити.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова О.М. Калитка Повний текст постанови складено 18.07.2019 року