Постанова

від 16.07.2019 по справі 0840/2939/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/2939/18 Суддя І інстанції Бойченко Ю.П.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області до Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, Державного реєстратора Виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпропетровського району Запорізької області Скиби Марини Олександрівни, треті особи: Благовіщенська сільська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Водянська сільська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте відповідачем 1, від 16.02.2018 №3 Про передачу Комунального підприємства Кам`янсько-Дніпровський ринок Кам`янсько-Дніпровської районної ради Запорізької області зі спільної власності територіальних громад сіл, Кам`янсько-Дніпровського району у власність Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області ;

- визнати незаконними дії Державного реєстратора Виконавчого комітету Кам`янсько - Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області Скиби Марини Олександрівни, номер 40242742 від 22.03.2018 про внесення запису про право власності за Кам`янсько-Дніпровською міською радою на нерухоме майно, а саме: відносно внесення запису про право власності за Кам`янсько-Дніпровською міською радою на нерухоме майно, а саме адміністративна будівля, літ. 2А (контора ринку); торгівельний павільйон, літ. Б (м`ясний та молочний павільйон); вбиральня, літ. З; вбиральня громадська, літ. И, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати його відновити порушене право, яке існувало до вчинення таких дій.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року закрито провадження у справі №0840/2939/18 (ПР/280/30/18).

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Водянська сільська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявлений спір стосується процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень , а тому розгляд вказаного спору повинен здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу Кам`янсько-Дніпровська районна рада Запорізької області та Державний реєстратор Виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області Скиба Марина Олександрівна просили відмовити у її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому фіксування судового засідання відповідно до ст. 229 КАС України не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі органу місцевого самоврядування.

При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.

Згідно зі статтею 2 Господарського кодексу України (далі - ГК) учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Отже, сама по собі участь органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Відповідно до пункту 32 частини першої статті 43 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання, зокрема, надання згоди на передачу об`єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності.

Частиною першою статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з частиною четвертою статті 60 цього Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до частини восьмої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Також пунктом 2 частини дев`ятої цієї ж статті визначено, що сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об`єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад.

Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

З наведених норм убачається, що об`єднані територіальні громади набувають права власності на об`єкти нерухомого майна на підставі та з моменту прийняття рішення відповідною районною, обласною радою про надання згоди на передачу таких об`єктів.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, позивач, з метою захисту своїх майнових прав та інтересів, просить суд скасувати рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого у іншого суб`єкта публічного права (об`єднаної територіальної громади) виникло право власності на об`єкт нерухомого майна, при цьому, як убачається із позовної заяви, фактичною метою звернення позивача із позовом є набуття речового права на таке спірне майно, то даний спір не є публічно-правовим, а стосується захисту майнового інтересу щодо цілісного майнового комплексу КП Кам`янсько-Дніпровський ринок , право власності на який уже виникло в іншої юридичної особи публічного права, а отже вказаний спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Аналогічного висновку дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 по справі №808/703/18.

В силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року ).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Враховуючи те, що спір у даній справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова