Постанова

від 17.07.2019 по справі 826/16204/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16204/18 Суддя першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комп`ю-трейд на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комп`ю-трейд до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Комп`ю-трейд (далі - Позивач, ТОВ Комп`ю-трейд ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2018 року №0042321404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що направлений контролюючим органом платнику податків запит про надання інформації містив всі нормативно передбачені реквізити, а тому ненадання відповіді на нього свідчить про виникнення у ГУ ДФС у м. Києві права на проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Комп`ю-трейд . Крім того, судом наголошено, що аналіз відомостей з баз даних ДФС України, Єдиного реєстру податкових накладних свідчить, що ТОВ Сігма-Снабсервіс не придбавала взагалі реалізовані ТОВ Комп`ю-трейд товари, а також не могло їх поставити взагалі в силу відсутності доказів ведення господарської діяльності. Поряд з іншим, суд зауважив, що зазначення в укладеному у грудні 2017 року рахунку ТОВ Сігма-Снабсервіс , який було відкрито лише у січні 2018 року, свідчить про відсутність реальності господарських операцій між контрагентами. Окремо суд підкреслив, що ТОВ Сігма-Снабсервіс створене з метою надання неправомірної податкової вигоди суб`єктам господарювання реального сектору економіки, а відтак формування даних податкового обліку за наслідками відносин з даним підприємством несумісне з легальною підприємницькою діяльністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом не було враховано проведення ГУ ДФС у м. Києві перевірки ТОВ Комп`ю-трейд без наявних на те правових підстав з огляду на неналежне оформлення запиту про надання інформації та відсутність у платника податків обов`язку надавати відповідь на нього, а також оскарження у судовому порядку наказу про проведення перевірки. Крім того, наголошує, що висновок суду про безтоварність операцій ґрунтується виключно на матеріалах кримінального провадження, в якому відсутній вирок, який набрав законної сили, а факт обліку лише одного працівника на ТОВ Сігма-Снабсервіс не може бути перешкодою для виконання умов договору поставки. Крім іншого, звертає увагу, що придбані ТОВ Комп`ю-трейд товари могли бути внеском до статутного фонду юридичної особи її засновником, що не передбачає складання та реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Окремо наголошує на передбаченому законом принципі персональної відповідальності платника податків.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.07.2019 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Від представника ТОВ Комп'-трейд 12.07.2019 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю і іншому судовому засіданні.

Розглянувши заявлене клопотання, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Разом з тим, викладені у клопотанні про відкладення розгляду справи причини неможливості явки представника Позивача у судове засідання судова колегія не може визнати поважними з огляду на те, що, по-перше, інтереси ТОВ Комп`ю-трейд в суді може представляти керівник підприємства особисто, а також будь-яка інша уповноважена належним чином на це особа, по-друге, доказів неможливості участі представника у судовому засідання не надано, по-третє, обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За таких обставин, зважаючи на відсутність підстав для визнання поважними викладених у заяві причин для відкладення розгляду справи, а також зважаючи на визначені ст. 309 КАС України строки її розгляду, судовою колегією відмовлено у задоволенні поданого клопотання.

Відтак, учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що 12.06.2018 року ГУ ДФС у м. Києві на адресу ТОВ Комп`ю-трейд складено та направлено запит №27115/10/26-15-14-04-04-12 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) у зв`язку з виявленням фактів, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ Комп`ю-трейд даних податкового обліку у загальній сумі 289 186,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Сігма-Снабсервіс , що міститься у податковій декларації за грудень 2017 року (а.с. 16-19). У зв`язку з викладеним контролюючим органом було запропоновано платнику податків надати засвідчені підписом посадової особи ТОВ Комп`ю-трейд копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з ТОВ Сігма-Снабсервіс у період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року, а також щодо використання у власній господарській діяльності товару, придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеним платником податків.

Листом від 03.07.2018 року №75 ТОВ Комп`ю-трейд повідомило ГУ ДФС у м. Києві про відсутність підстав для надання відповіді на вказаний запит, оскільки він складений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме - не містить фактів чи іншої інформації, яка свідчить чи може свідчити про факти порушень платником податків податкового законодавства (а.с. 20-22).

У зв`язку з викладеним, липні 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 11.07.2018 (а.с. 15), направлення на перевірку від 11.07.2018 року №1133/26-15-14-04-04 та відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Комп`ю-трейд з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Сігма-Снабсервіс за грудень 2017 року.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 289 186,00 грн. за грудень 2017 року.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 24.07.2018 року №721/26-15-14-04-04/38242061 (а.с. 24-38).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 10.08.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0042321404, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 433 779,00 грн., у тому числі за основним платежем - 289 186,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 144 593,00 грн. (а.с. 44-45).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного індивідуального акту, суд першої інстанції встановив таке.

Між ТОВ Сігма-Снабсервіс (Продавець) і ТОВ Комп`ю-трейд (Покупець) укладено договір поставки від 17.12.2017 року №17/12, за умовами якого Продавець зобов`язаний передати, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності в асортименті, кількості, якості та за ціною, що зазначаються в окремо підписаній (узгодженій) сторонами специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору (а.с. 47-51; далі - Договір).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що прийняття-передача товару за асортиментом і кількістю, що зазначені в специфікації, здійснюється сторонами на підставі накладної, що підписується Продавцем та уповноваженим за довіреністю представником Покупця із зазначенням дати підписання та з обов`язковим наданням належної документації відповідно до чинного законодавства України. Прізвище особи, уповноваженої Покупцем відповідно до довіреності прийняти товар, зазначається у накладній.

У разі ненадання або надання не у повному обсязі або оформленої неналежним чином документації товар вважається непоставленим (неприйнятим) та право власності на нього Покупець не набуває (п. 3.4 Договору).

Згідно п. 3.6 Договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної, яка встановлює і є належним підтвердженням виконання Продавцем свого зобов`язання поставки.

Приписи п. 4.1 Договору визначають, що якість товару за цим договором має відповідати вимогам державних стандартів або державним технічним умовам на даний товар, що засвідчується сертифікатом відповідності.

Відповідно до п. 4.3 Договору при передачі товару Продавець в обов`язковому порядку надає Покупцю складений за формою, передбаченою цим договором, у відповідності до специфікації, підписаний ним гарантійний лист. У разі ненадання належним чином оформленого гарантійного листа застосовуються положення п. 3.4 Договору.

Зі змісту додатку №1 до Договору вбачається, що сторонами договору узгоджено обсяг поставки товарів (а.с. 52).

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження реальності виконання господарських операцій за вказаним Договором ТОВ Комп`ю-трейд були надані копії: рахунку на оплату (а.с. 53), видаткових накладних (а.с. 54-62), банківських виписок (а.с. 63-70), платіжних доручень (а.с. 71-76), податкових накладних (а.с. 77-90).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 1, 44, 69, 73, 74, 78, 83, 198, 201 ПК України, ст. ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також ряду правових позицій Верховного Суду та з огляду на встановлені у ході перевірки обставини прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки перевірка проведення за наявності на те правових підстав, у той час належними документами не підтверджується реальність здійснення господарських операцій.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. пп. 20.1.3, 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Приписи пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначають, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Тобто, для виникнення у контролюючого органу права на проведення документальної позапланової перевірки за пунктом 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України необхідна обов`язкова наявність таких умов у сукупності:

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

- якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, на думку колегії суддів, лише виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, не може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки за умови, якщо платник податків надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит податкового органу.

Відповідно до п. п. 73.1, 73.2 ст. 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

До інформації, що надається періодично, належить інформація, визначена у підпунктах 72.1.1.1, 72.1.1.2, 72.1.1.3 (в частині обов`язку платника податків надавати розшифровку податкового кредиту та податкових зобов`язань у розрізі контрагентів, передбачених розділом V цього Кодексу), 72.1.1.4, 72.1.2.1, 72.1.2.3, 72.1.2.4, 72.1.2.5, 72.1.2.6 підпункту 72.1.2, підпункті 72.1.5 статті 72 цього Кодексу.

Приписи п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України визначать, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за своїм змістом вимоги до запиту, його оформлення та підстав для його складання і направлення закріплені у п. п. 9, 10, 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Відповідачем було складено та направлено Позивачу запит про надання інформації, в якому ГУ ДФС у м. Києві просило ТОВ Комп`ю-трейд надати засвідчені підписом посадової особи копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ Сігма-Снабсервіс за грудень 2017 року, а також щодо використання у власній господарській діяльності ТОВ Комп`ю-трейд товарів, придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеним платником податків. При цьому, серед підтверджуючих документів контролюючим органом було визначено, зокрема, але не виключно, договори, первинні документи щодо надання/отримання товарів, акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, розрахункові документи, регістри бухгалтерського обліку, сертифікати, інші документи, які не увійшли до переліку, але безпосередньо пов`язані із здійсненням фінансово-господарських операцій з ТОВ Сігма-Снабсервіс . Підставами для направлення такого запиту контролюючим органом було зазначено п. 3 абз. 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України та недостовірне визначення ТОВ Комп`ю-трейд даних податкового кредиту у сумі 289 186,00 грн. у податковій декларації за грудень 2017 року з підстав документального оформлення операцій за відсутності факту їх реального здійснення.

Отже, зі змісту вказаного запиту вбачається, що він складений у зв`язку з недостовірним визначенням ТОВ Комп`ю-трейд податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій декларації за грудень 2017 року за наслідками взаємовідносин з ТОВ Сігма-Снабсервіс , що узгоджується з приписами пп. 3 абз. 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України. Викладеним, на переконання судової колегії, спростовується посилання Апелянта на те, що у запиті не зазначено посилання на факти виявлених порушень, для з`ясування яких необхідно подати документи.

Водночас, як було встановлено раніше, пояснень та їх документальних підтверджень на складений у відповідності до вимог чинного законодавства запит контролюючого органу платником податків надано не було, що і стало підставою для призначення документальної позапланової перевірки ТОВ Комп`ю-трейд на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Щодо доводів Апелянта про те, що у контролюючого органу була відсутня інформація щодо порушення платником податку законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Запит контролюючого органу про надання платниками податків податкової інформації надсилається у випадку обґрунтованого сумніву (підтвердженого отриманою у встановленому законом порядку інформацією) податкового органу щодо дотримання платником податку вимог законодавства та з метою надання можливості платникам податків усунути такі сумніви поясненнями та документами, які підтверджують такі пояснення, для спростування висновків податкового органу про ймовірні порушення. У випадку ненадання відповіді та запитуваної інформації на запит контролюючого органу, що оформлений у відповідності до норм Податкового кодексу України, у податкового органу відсутня можливість перевірити отриману інформацію про можливі порушення платниками податків податкового законодавства, наслідком чого є призначення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Таким чином, наявність у контролюючого органу податкової інформації, що вказує про ймовірні порушення Позивачем вимог податкового законодавства, не свідчить беззаперечно про те, що такі порушення мають місце. Задля можливості спростувати таку інформацію і направляється запит податкового органу.

Посилання платника податків на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на його обов`язок надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Аналогічна правова позиція щодо застосування даних норм права викладена, зокрема, у постановах Верхового Суду від 28.02.2019 року у справі № 820/4437/18 та № 820/437/18.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до абз. 1 п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, враховуючи викладене, зважаючи на встановлення існування правових підстав для призначення документальної позапланової перевірки ТОВ Комп`ю-трейд згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а також враховуючи, що єдиною підставою вважати протиправним призначення перевірки є посилання на невідповідність закону інформаційного запиту, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції що остання призначена у відповідності до вимог чинного законодавства, адже запит про надання інформації був прийнятий у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Посилання Апелянта на неврахування судом першої інстанції того, що Окружним адміністративним судом міста Києва розглядається справа №826/10900/18 за позовом ТОВ Комп`ю-трейд до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 11.07.2018 року №10934, судовою колегію оцінюється критично, оскільки оскарження у судовому порядку наказу, що став підставою для проведення перевірки, не перешкоджає у межах розгляду і вирішення даної справи надати оцінку доводам Позивача про те, що запит про надання інформації був складений з порушенням вимог ПК України.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо суті виявлених у ході розгляду справи порушень, колегія суддів, з урахуванням доводів Апелянта на їх спростування, вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у п. 4.1 та п. 4.3 Договору було передбачено, що якість поставленого товару має підтверджуватися сертифікатом відповідності, а до нього має бути додано гарантійний лист, відсутність якого, в силу п. 3.4 Договору, вказує на те, що товар взагалі вважається не поставленим та права власності на нього Покупець не набуває.

Відтак, на переконання судової колегії, відсутність у матеріалах справи даних документів, які сторонами Договору визначені як обов`язкові при переході права власності на товар, свідчить про обґрунтованість позиції контролюючого органу щодо безтоварності зазначеної господарської операції.

Крім того, суд першої інстанції вірно підкреслив, що згідно п. 11.2 Договору 17.12.2017 року № 17/12 ТОВ Сігма-Снабсервіс зазначає свій розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ Земельний капітал , МФО 305880. Разом з тим, згідно даних ІС Податковий блок розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ КБ Земельний капітал , МФО 305880 ТОВ Сігма-Снабсервіс був відкритий 11.01.2018 року (а.с. 128).

Вказане, на обґрунтовану думку Окружного адміністративного суду міста Києва свідчить, що у грудні 2017 року, а саме - 17.12.2017 року Договір фактично не укладався, оскільки ТОВ Сігма-Снабсервіс не могло знати реквізити свого розрахункового рахунку, який буде відкрито через один місяць.

Відкриття рахунків у банках здійснюється відповідно до п 1.5 p. І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах , зареєстрованою Постановою НБУ від 12.11.2013 року № 492 (далі - Інструкція). Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Відповідно до п. 1.13 pозд. 1 Інструкції банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта. Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абз. 2 п. 69.3 ст. 69 Податкового кодексу України.

Згідно п. п. 69.1, 69.2 ст. 69 ПК України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка. У разі відкриття або закриття рахунка платника податків - банку, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, повідомлення надсилається в порядку, визначеному цим пунктом, лише в разі відкриття або закриття кореспондентського рахунка. У разі відкриття або закриття власного кореспондентського рахунка банки зобов`язані надіслати повідомлення до контролюючого органу, в якому обліковуються, в строки, визначені цим пунктом.

Отже, банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. При цьому, видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

Складання ж рахунку на оплату №10 від 15.12.2017 року із зазначенням реквізитів вже згаданого банківського рахунку № НОМЕР_1 , а також фіксація його у видаткових накладних у грудні 2017 року свідчить, на переконання судової колегії про те, що у межах даних правовідносин має місце виключно документальне оформлення господарської операції з метою формування даних податкового обліку без реальної зміни активів суб`єктів господарювання. При цьому жодних доводів на спростування даних фактів Позивачем в апеляційній скарзі не зазначено.

Викладене, на думку суду апеляційної інстанції, підтверджується й тим, що у матеріалах справи відсутні докази як оприбуткування у бухгалтерському обліку ТОВ Комп`ю-трейд документально придбаних у ТОВ Сігма-Снабсервіс товарів, так і використання його у власній господарській діяльності.

Надаючи оцінку посиланню суду першої інстанції на матеріали кримінального провадження №42017000000002137, у рамках якого встановлено, що групою осіб використовувалися реквізити, зокрема, то Сігма-Снабсервіс , вчинялися дії, пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також надання послуг по ухиленню від сплати податків до державного бюджету підприємствами реального сектору економіки, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо згаданого кримінального провадження, ГУ ДФС у м. Києві надано не було.

Разом з тим, відповідно до п. 74.3. ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп. 83.1.1); податкова інформація (nn.83.1.2); експертні висновки (пп.83.1.3); судові рішення (пп.83.1.4): податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп. 83.1.6).

Тобто, під час проведення тих чи інших перевірок, контролюючий орган використовує податкову інформацію щодо платників податків для складання висновків щодо перевірок, оскільки при дослідженні реальності господарських операцій аналізу підлягає не тільки первинна документація, а й можливість та здатність учасників господарських операцій виконати свої зобов`язання в рамках тих чи інших угод.

Як встановлено судом першої інстанції, предметом поставки з боку ТОВ Сігма-Снабсервіс на користь ТОВ Комп`ю-трейд у грудні 2017 року було нібито комп`ютерне обладнання, зокрема: мережевий пристрій/перетворювач інтерфейсів USB to RS-422/485 Adapter, твердотельный диск/накопитель SQF MSATA 630 32G UMLC (0~70°С),3, панельний комп`ютер Intel Atom D2550 1.86GHz, 12.1" XGA LED backlight, Fanless PPC,touch screen, 9-, модуль на 16 каналов IsolaledDigital Output Module, програмований контролер РАС, 7 слотів для модулів розширення, встановлений рантайм CoDeSys 3.5 і мод, вбудований процесорний модуль AMD Т40Е PC/104 SBC, up to 4GB DDR3 SO-DIMM, комплект флешпам`яті, мережевий пристрій/перетворювач інтерфейсів 1-port RS-422/485 Serial Device Server, вбудований RS485 конвертор ізольований (до модуля АДАМ), роз`єм PC 25 контактів, гвинтове кріплення, джерело живлення 500Вт вбудоване, модуль пам`яті 4ГБ ДДРЗ, модуль АЦП 16 розрядів, модуль пам`яті 8ГБ ДДРЗ, плата: вбудоване джерело живлення 24В, вбудоване джерело живлення 9-36В DC, флешдиск промисловий 64ГБ.

Водночас, у ході аналізу дослідженої під час перевірки податкової інформації відносно вказаного контрагента, зокрема, при опрацюванні даних Єдиного реєстру податкових накладних, а саме номенклатури придбаного та реалізованого товару (робіт, послуг), контролюючим органом було встановлено, що ТОВ Сігма-Снабсервіс протягом 2017 року (а.с. 131-135), що перевірявся, здійснювало придбання зовсім іншої номенклатури товарів - парасольки зі складеним стрижнем; вудки риболовні; ліхтарі електричні; речі домашнього вжитку з пластмас - шторки для ванної кімнати, мильні; сірник; сіль технічна; наповнювач для кошачого туалету на основі силікагелю; кубок для нагороди в спортивних змаганнях, пряжа NM 1\9*7 VEZUV; посуд та прибори столові кухонні з полімерних матеріалів - підставки; послуги щодо оренди та лізингу будівельної та інженерно-будівельної техніки; послуги рекламних агентств.

При цьому, як вірно відзначив суд першої інстанції, ТОВ Сігма-Снабсервіс згідно наведеної податкової інформації не здійснювало придбання продукції, яка подальшому була реалізована ТОВ Комп`ю-трейд - комп`ютерне обладнання.

Викладене, на переконання судової колегії з урахуванням всіх наведених вище обставин у сукупності свідчить про неможливість здійснення господарських операцій з придбання ТОВ Комп`ю-Трейд вказаного товару у ТОВ Сігма-Снабсервіс у зв`язку відсутністю факту придбання (вироблення) вказаним підприємством відповідного товару.

Посилання Апелянта на те, що поставлене останньому ТОВ Сігма-Снабсервіс обладнання могло бути статутним внеском засновника фізичної особи, а відтак не реєструвалося в Єдиному реєстрі податкових накладних, судовою колегією оцінюється критично, оскільки жодними належними і допустимими доказами відповідні доводи не підтверджені, позаяк є лише припущенням платника податків.

Колегією суддів враховується, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 804/11607/13-а, від 20.02.2018 року у справі № 818/920/17, від 13.02.2018 року у справі № 820/1975/17.

Відтак, з урахуванням наведених доказів у своїй сукупності, а саме - відсутності сертифікатів відповідності та гарантійного листа, визначених учасниками господарських відносин в якості обов`язкових документів, неможливості ТОВ Сігма-Снабсервіс забезпечити поставку ТОВ Комп`ю-трейд товару в обсязі, визначеному у Договорі, зазначення у Договорі реквізитів банківського рахунку, відкритого через місяць з моменту його укладення, а також відсутність доказів використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позиції Окружного адміністративного суду міста Києва про відсутність правових стверджувати про реальність та товарність господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Разом з тим, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій та факту отримання від контрагента товарів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ Комп`ю-трейд правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ТОВ Сігма-Снабсервіс , що свідчить про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №826/3632/17.

Судова колегія погоджується з посиланням ТОВ Комп`ю-трейд на те, що встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб`єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності підприємства, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Однак, встановлені вище обставини не підтвердження реальності господарського договору та дійсного руху активів платника податків унеможливлюють формування останнім даних податкового обліку з вказаним вище контрагентом. Відсутність ознак реальності господарських операцій не може бути підставою для формування даних податкового обліку навіть за умови фіксації у паперовому вигляді окремими документами фактів поставки товарів за договором, що був предметом перевірки контролюючого органу.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комп`ю-трейд - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 17 липня 2019 року.