Постанова

від 17.07.2019 по справі 1340/4340/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5058/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Качмара В. Я., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВК Трейд Україна" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року у справі № 1340/4340/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВК Трейд Україна" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

суддя в 1-й інстанції - Москаль Р. М.,

час ухвалення рішення - 18.03.2019 року, 15:07 год,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 27.03.2019 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ТОВ «ОВК Трейд Україна» звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2018 року №0009471403, яким до нього застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 203672,57 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що Інструкція № 136 прийнята у межах повноважень Національного банку України та підлягає застосуванню при правовому регулюванні відносин щодо контролю за додержанням експортерами строків зарахування валютної виручки. Нею встановлені підстави для зняття операцій з контролю, що має юридичне значення при вирішенні питання додержання строків зарахування валютної виручки. Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що до операцій з зарахування між апелянтом та нерезидентом UAB "SIРA GRROUP" по контракту від 01 березня 2017 року №LT/1, мають застосовуватися саме норми Інструкції №136, яка діяла під час зарахування однорідних вимог. Таким чином, зобов`язання між ТОВ "ОВК ТРЕЙД УКРАЇНА" та нерезидентом UAB "SIРA GRROUP" по контракту від 01 березня 2017 року №LT/1 припинені шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог у межах граничного терміну розрахування, що підтверджується актами зарахування зустрічних однорідних вимог, які надавалися до перевірки. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2018 року №0009471403, яким до нього застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності прийнято неправомірно, що свідчить про підставність заявлених позовних вимог. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» представлені позивачем до перевірки угоди про припинення зобов`язань б/н від 10 травня 2017 року та від 24 травня 2017 року не взяті до уваги контролюючим органом, оскільки уповноваженим банкам заборонено знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, валюта виручка підлягала зарахуванню на банківський рахунок підприємства. Також зазначив, що припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж строку дії постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» не є підставою для зняття експортної операції з контролю, оскільки цією постановою встановлено обов`язковий продаж на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник позивача (апелянта) - Михальчук О ОСОБА_1 Л. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2016 року ТОВ «ОВК Трейд Україна» (продавець) та нерезидент - фірма UAB « SIGA GRROUP» (Литва) (покупець) уклали контракт № LТ/1 купівлі-продажу обладнання в асортименті і кількості, вказаних в інвойсах, котрі є невід`ємною частиною цього контракту.

У вказаному контракті також зазначено, що загальна сума поставленого товару може змінюватися за взаємною домовленістю сторін; ціна на товар, за цим контрактом, може бути в доларах США чи євро; валюта товару вказується в кожному інвойсі.

На виконання умов цього контракту ТОВ «ОВК Трейд Україна» відвантажило на експорт товар (безпровідний трьохканальний приймач Jablotron UC-216, використовується як приймальний пристрій для безпровідних елементів (брелків), застосовується на паркувальних майданчиках для підіймання шлагбаумів або автоматичного відкривання-закривання гаражних воріт, код товару 8530800000) відповідно до митних декларацій від 09 березня 2017 року № UA209180/2017/101701 на суму 4888,00 євро та від 17 травня 2017 року № UA209180/2017/105997 на суму 5938,92 євро.

Граничний термін надходження валютної виручки за зазначеними митними деклараціями становить 05 вересня 2017 року та 13 листопада 2017 року, відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 травня 2017 року сторони контракту підписали акт зарахування взаємних вимог № 1, відповідно до якого сторони домовились здійснити взаємозалік по договору № UA/1 від 01 березня 2016 року та Invoice-Packing List № 21 від 08 березня 2017 року в сумі 4888 євро.

24 травня 2017 року ТОВ «ОВК Трейд Україна» та фірма UAB « SIGA GRROUP» підписали акт зарахування взаємних вимог №, відповідно до якого сторони контракту домовились здійснити взаємозалік по договору № UA/1 від 01 березня 2016 року та Invoice-Packing List № 49 від 17 травня 2017 року в сумі 5938,92 євро.

10 та 24 травня 2017 року на виконання актів зарахування взаємних вимог ТОВ «ОВК Трейд Україна» та UAB « SIGA GRROUP» уклали угоди про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 4888 євро та в сумі 5938,92 євро, відповідно.

31 травня 2017 року ТОВ «ОВК Трейд Україна» надіслало АТ «Укрсиббанк» лист за вих. № 31/05-1, в якому просило зняти з валютного контролю заборгованість UAB « SIGA GRROUP» (Литва) перед ТОВ «ОВК Трейд Україна» на суму 4888 євро та 5938,92 євро, оскільки сторони погодились провести взаємозаліки.

Разом з тим, АТ «Укрсиббанк» вищевказані операції з контролю не зняв та скерував контролюючому органу повідомлення від 04 жовтня 2017 року та від 06 грудня 2017 року про виявлені факти порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними операціями.

Після отримання цих повідомлень Головне управління ДФС у Львівській області призначило та у період з 04 по 10 травня 2018 року провело позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ОВК Трейд Україна» з питань дотримання вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за контрактом від 01 березня 2016 року № LТ/1.

Вказаною перевіркою встановлено, що на виконання умов контракту №LT/1 від 01 березня 2016 року, укладеного між ТОВ «ОВК Трейд Україна» (продавець) та нерезидент - фірма UAB « SIGA GRROUP» (Литва) (покупець) валютна виручка не надійшла та станом на 04 травня 2018 року по контракту рахується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 10826,92 євро, що свідчить про порушення ТОВ «ОВК Трейд Україна» вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині порушення строків розрахунків в іноземній валюті за вказаним контрактом.

За результатами перевірки складено акт № 1211/13-01-14-03/40265968 від 16 травня 2018 року.

16 травня 2018 року на підставі вказаного акта ГУ ДФС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0009471403, яким за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД до ТОВ «ОВК Трейд Україна» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені в сумі 203672,57 грн.

Позивач скористався правом досудового врегулювання цього податкового спору та подав скаргу до ДФС України, разом з тим, скарга ТОВ «ОВК Трейд Україна» залишена без розгляду та повернута скаржнику у зв`язку з порушення строків, визначених ст.56 ПК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж строку дії постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» не є підставою для зняття експортної операції з контролю; таким чином, оскільки позивач не дотримався визначеного ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті строку для зарахування валютної виручки на валютний рахунок в уповноваженому банку, то відповідач правомірно застосував суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності шляхом винесення спірного податкового повідомлення - рішення.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до приписів п.21.1.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

П.21.1.2 -21.1.4 ст.21 ПК України передбачає, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Ст.2 цього Закону передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

З метою реалізації таких обмежень при розрахунках Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19 лютого 1993 року №15-93 запроваджений валютний контроль.

Згідно зі ч.1 ст.12 вказаного Декрету валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.

Валютному контролю підлягають також зобов`язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з п.1 ст.9 цього Декрету.

При цьому, органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених ст.13 цього Декрету, а також про майно, що підлягає декларуванню згідно з п.1 ст.9 цього Декрету (ч. 2 ст. 12 Декрету 15-93).

До органів валютного контролю статтею 13 Декрету №15-93 віднесений Національний банк України як головний орган валютного контролю та уповноважені банки, які здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Ст.44 Закону України Про Національний банк України передбачає, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

До таких нормативно-правових актів належить Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за №338/3631 (далі - Інструкція №136).

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дозволяє дійти висновку, що Інструкція №136 прийнята у межах повноважень Національного банку України та підлягає застосуванню при правовому регулюванні відносин щодо контролю за додержанням експортерами строків зарахування валютної виручки. Нею встановлені підстави для зняття операцій з контролю, що має юридичне значення при вирішенні питання додержання строків зарахування валютної виручки.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції 136 ( у редакції чинній станом на травень 2017 року - дата заяви про взаємозалік зустрічних вимог) експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, законодавство допускає випадки припинення валютного контролю без зарахування валютної виручки на банківський рахунок експортера.

Це не суперечить ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , оскільки за предметом правового регулювання останній застосовується, коли контрактом передбачене зарахування коштів від операції саме на валютний рахунок експортера.

Так, підставою для припинення валютного контролю відповідно до п.1.10 Інструкції 136 є надання документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням.

Разом з тим, при вирішенні цього спору підлягають застосуванню норми Постанови Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках від 03 березня 2016 року №140 (далі - Постанова №140).

П.1 Постанови №140 встановлено вимогу щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб-підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Відповідно до приписів п.4 Постанови №140 уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог: в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/російських рублях (незалежно від суми операції); в інших валютах (якщо загальна сума зобов`язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500000 доларів США).

Надходження в іноземній валюті за експортними операціями клієнтів банку мають бути продані в порядку, установленому в пункті 2 цієї постанови.

Вимоги цього пункту не поширюються на випадки припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіку).

На час дії цієї постанови інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить вимогам цієї постанови (п. 7 Постанови №140).

З системного аналізу наведених положень вбачається, що припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж строку дії Постанови Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках від 03 березня 2016 року №140 не вважається підставою для зняття експортної операції з контролю.

Таким чином, встановлений ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті строк зарахування валютної виручки не переривається зарахуванням, тому визначення відповідачем його пропущення без урахування документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є правомірним.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що особами, які можуть бути суб`єктом визначеного ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті правопорушення, є резиденти (крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення).

Саме на резидентів, а не на їх контрагентів, покладений обов`язок із забезпечення зарахування виручки резидентів на їх валютні рахунки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що резидент при здійсненні господарської діяльності, укладенні контрактів, додаткових угод до них про зміну порядку зарахування валютної виручки хоча і не був законодавчо обмежений у встановленні порядку чи форми розрахунків, мав враховувати передбачені законом обмеження або приймати ризики врегулювання відносин з нерезидентом у контракті на свій розсуд.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відносини між позивачем та його контрагентом за експортною операцією врегульовані нормами приватного права, якими не встановлені обмеження щодо зарахування зустрічних однорідних вимог при розрахунках з нерезидентами, припинення чи врегулювання зобов`язань на свій розсуд, навіть з відступленням від положень актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

У правовому регулюванні публічно-правових відносин між позивачем та контролюючим органом - відповідачем вказані цивільно-правові норми застосовуються опосередковано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що постанови Правління Національного банку України не регулюють відносини між сторонами контракту, не забороняють проведення розрахунків шляхом заліку. Їх норми адресовані резидентові та уповноваженому банку, що здійснює валютний контроль за експортною операцією. Резидент при здійсненні господарської діяльності не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю або врахувати ризики їх недодержання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що з огляду на положення ч.2 ст.19 Конституції України, при перевірці додержання резидентом строків зарахування валютної виручки, суб`єкт владних повноважень має керуватися нормами, що регулюють здійснення валютного контролю.

Отже, документи про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог не можуть виступати підставою для зняття з контролю експортних операцій, а їх наявність не впливає на висновок про порушення строків зарахування валютної виручки.

Аналогічний правовий висновок зроблено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 27 квітня 2018 року у справі №808/1707/17, від 29 січня 2019 року у справі №819/2014/17, і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

У спірних правовідносинах Головне управління ДФС у Львівській області діяло у спосіб, визначений чинним законодавством, оскільки позивач не дотримався визначеного ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті строку для зарахування валютної виручки на валютний рахунок в уповноваженому банку, а припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж строку дії постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» не є підставою для зняття експортної операції з контролю.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач правомірно застосував суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності шляхом винесення спірного податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВК Трейд Україна" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року у справі № 1340/4340/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 18 липня 2019 року.