Постанова

від 18.07.2019 по справі 822/1483/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №822/1483/18

адміністративне провадження №К/9901/62712/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Громадської організації "Відродження-2015 РН" до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення компенсації за касаційною скаргою Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Гнап Д.Д. від 14 червня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. від 29 серпня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Громадська організація Відродження-2015 РН (далі також - позивач, ГО Відродження-2015 РН ) звернулась до суду з позовом до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, у якому просила стягнути компенсацію заробітної плати за жовтень 2017 року - квітень 2018 року у сумі 39 581,06 грн., що виплачена ГО Відродження-2015 РН ОСОБА_1 (особа з інвалідністю) за період роботи з жовтня 2017 року по квітень 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є громадською, неприбутковою, організацією, яка об`єднує вимушених переселенців - осіб з інвалідністю зі сходу Донецької, Луганської областей, АР Крим. 03 травня 2017 року на роботу в Громадську організацію "Відродження - 2015 РН" була прийнята внутрішньо переміщена особа з інвалідністю ІІІ групи ОСОБА_1 на посаду діловода.

З жовтня 2017 року відповідач відмовляється виконувати законні вимоги ГО "Відродження-2015 РН" та не компенсує понесені витрати по виплаченій заробітній платі ОСОБА_1 за період роботи з жовтня 2017 року по квітень 2018 року, мотивуючи відсутністю коштів на відповідні видатки.

Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують передбачене чинним законодавством право роботодавця - громадської організації "Відродження-2015 РН" на отримання компенсації витрат на оплату праці особам з інвалідністю.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь громадської організації "Відродження-2015 РН" компенсацію заробітної плати за жовтень 2017 року - квітень 2018 року у сумі 39 581,06 грн, стягнуто на користь ГО "Відродження-2015 РН" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року змінено абзац другий резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року та викладено його наступним чином: Визнати протиправною бездіяльність Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо відмови у компенсації громадській організації "Відродження-2015 РН" коштів на оплату праці ОСОБА_1 , в решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не заперечував право ГО "Відродження-2015 РН" щодо отримання компенсації витрат на оплату праці внутрішньо переміщеної особи - особи з інвалідністю ІІІ групи ОСОБА_1 , пояснюючи неможливістть виплати компенсації відсутністю коштів у Паспорті бюджетної програми на 2017 рік та Паспорті бюджетної програми на 2018 рік. Суди зазначили, що відсутність у відповідача відповідних асигнувань не позбавляє позивача права вимагати компенсації таких виплат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, зміненого постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 01 жовтня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 822/1483/18 за позовом Громадської організації "Відродження-2015 РН" до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення компенсації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 24 травня 2017 №3/к позивачем працевлаштована внутрішньо переміщена особа - особа з інвалідністю ІІІ групи ОСОБА_1 на посаду діловода з посадовим окладом 3500,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 05 лютого 2018 року № 4 про відшкодування компенсації заробітної плати працевлаштованій особі з інвалідністю - внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 за жовтень - грудень 2017 року.

Листом від 07 лютого 2018 року № 03/101 відповідач повідомив позивача про те, що у Паспорті бюджетної програми на 2017 рік напрямок використання бюджетних коштів стосовно виплати компенсації роботодавцю, який працевлаштовує осіб з інвалідністю - переселенців відсутній. Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів неодноразово зверталось до головного розпорядника бюджетних коштів для вирішення питання щодо виплати вказаної компенсації, але станом на 07 лютого 2018 року відповідей не отримало.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у Паспорті бюджетної програми на 2017 рік та Паспорті бюджетної програми на 2018 рік описаний позивачем напрямок використання бюджетних коштів відсутній. Скаржник зазначає, що Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів неодноразово зверталося з листами до головного розпорядника бюджетних коштів - Фонду соціального захисту інвалідів щодо надання роз`яснень по вказаному питанню, а також про виділення коштів на вказану компенсацію. На вказані листи надходила відповідь про те, що кошти Фонду, що обліковуються у загальному та спеціальному фондах державного бюджету мають чітке цільове спрямування, тому надання Фондом вказаної у позовній заяві компенсації роботодавцям можливе після внесення відповідних змін до нормативно-правових актів стосовно розширення напрямків використання сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Від Громадської організації "Відродження-2015 РН" надійшли заперечення на касаційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, у яких вказує на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з статтею 24-1 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що заходи сприяння зайнятості запроваджуються для внутрішньо переміщених осіб з числа зареєстрованих безробітних. До заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштовуються за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, зазначених у частині першій цієї статті, належить, зокрема: компенсація витрат роботодавця на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше шести календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у два рази.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 696 затверджено Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб (далі також - Порядок № 696).

Згідно з пунктом 6 вказаного Порядку компенсація витрат роботодавцю на оплату праці виплачується в межах коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування особи з інвалідністю, зареєстрованої в установленому порядку як безробітня, якій допомога по безробіттю призначена відповідно до частини другої статті 22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ) після працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням базових центрів зайнятості.

Для компенсації витрат роботодавцю на оплату праці за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів:

- роботодавець подає базовому центру зайнятості відомість за формою згідно з додатком 1 (не пізніше ніж через п`ять днів після виплати працівникові заробітної плати);

- базовий центр зайнятості складає відомість за формою згідно з додатком 2 та передає регіональному центру зайнятості (до 10 числа місяця, що настає за місяцем подання звітності територіальним органам Державної фіскальної служби, передбаченої статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування");

- регіональний центр зайнятості передає узагальнені відомості територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів для виплати компенсації роботодавцям витрат на оплату праці (до 15 числа місяця, що настає за місяцем подання звітності).

Таким чином, для виплати компенсації роботодавцям витрат на оплату праці за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, регіональний центр зайнятості передає узагальнені відомості територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Як встановлено судами у цій справі, Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів отримувало від Хмельницького обласного центру зайнятості відомості про виплату компенсації роботодавцям витрат на оплату праці за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів Громадської організації "Відродження-2015 РН".

Та обставина, що Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів здійснювало відповідні дії для відшкодуванню позивачу витрат по виплаченій заробітній платі ОСОБА_1 (направлення листів до Фонду соціального захисту інвалідів стосовно виділення коштів для компенсації витрат роботодавця на оплату праці), в даному конкретному випадку, не є підставою для звільнення від визначеного статтею 24-1 Закону України "Про зайнятість населення" обов`язку компенсації работадовцю витрат на оплату праці за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ГО "Відродження-2015 РН" до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Перевірка рішень судів першої та апеляційної інстанцій на підставі заявлених у касаційній скарзі доводів дала змогу дійти до висновку про відсутність неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43) реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань є безпідставними.

Зокрема, у справі Кечко проти України (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (заява № 70297/01) та у справі Бакалов проти України (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін