Ухвала

від 18.07.2019 по справі 805/3272/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 липня 2019 року

Київ

справа №805/3272/18-а

адміністративне провадження №К/9901/19604/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі № 805/3272/18-а за позовом Приватного підприємство "КІА ПЛЮС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача на рішення суду першої інстанції у цій справі.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про поновлення строку апеляційного оскарження, а апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2018 у цій справі залишено без руху. Надано десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, для повідомлення інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки зазначену апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі зібраних матеріалів у справі, апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції у цій справі прийнято у відкритому судовому засіданні при участі представника відповідача 02.07.2018, оскаржуване рішення отримано представником відповідача 16.07.2018 проте апеляційну скаргу подано 24.05.2019, що свідчить про звернення до суду з апеляційною скаргою поза межами строку встановленого статтею 295 КАС України.

Разом з апеляційною скаргою заявником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, згідно якої апелянт просив поновити пропущений строк апеляційного оскарження виходячи з того, що причиною пропуску процесуального строку була неможливість своєчасної сплати судового збору. Водночас, податковим органом було сплачено судовий збір, отже наявні правові підстави для поновлення пропущеного строку.

Апеляційний суд оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення цього строку, оскільки вперше подану апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2018 у зв`язку з несплатою судового збору. Вказаним судовим рішенням було надано податковому органу десятиденний строк для усунення недоліків. Ухвалою цього суду від 27.08.2018 продовжено строк на усунення недоліків на десять днів з наступного дня після отримання ухвали. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 повернуто Головному управлінню Державної фіскальної служби у Донецькій області вперше подану апеляційну скаргу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду відповідачем не зазначено.

Крім того, з наданого до повторно поданої апеляційної скарги платіжного доручення вбачається, що сплата судового збору була проведена 10.05.2019, після спливу значного часу з дня повернення вперше поданої апеляційної скарги.

Апеляційний суд зазначив, що такі зволікання податкового органу із поданням апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому такі порушення своїх процесуальних обов`язків не дають змоги суду поновити строк апеляційного оскарження.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, відповідачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку, яке мотивовано тим, що під час первинного звернення до суду у апелянта були відсутні кошти на сплату содового збору.

Проте апеляційний суд визнав неповажними такі причини пропуску строку та зазначив, що ним вже надавалась оцінка вказаним поясненням при залишенні апеляційної скарги без руху, а саме, що неналежна організація відповідачем своєї внутрішньої діяльності, в тому числі при сплаті судового збору, якщо це унеможливило вчасне подання апеляційної скарги, не може бути підставою для визнання причин пропуску строку поважними.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є поважними, оскільки суду було надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, а вперше апеляційну скаргу було подано вчасно.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є поважними, зокрема ті обставини, що у зв`язку з відсутністю необхідних коштів для сплати судового збору вчасно подану ним попередню апеляційну скаргу судом повернуто.

Доводи скаржника, що у разі відмови у відкритті касаційного провадження, відповідач буде позбавлений наданого йому права на оскарження рішення суду першої інстанції є безпідставними, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі № 805/3272/18-а.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.В. Білоус

М.Б. Гусак,

Судді Верховного Суду