Вирок

від 18.07.2019 по справі 611/496/19

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/496/19

Провадження № 1-кп/611/57/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження заобвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Богодарове Барвінківськогорайону Харківськоїобласті,громадянина України,з професійно-технічною освітою,одруженого,непрацюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, з базовою вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили злочин, передбачений ст. 185 ч. 2 КК України, за таких обставин.

23 квітня 2019 року близько 12 години 00 хвилин в с. Богодарове Барвінківського району Харківської області ОСОБА_4 запропонував своєму знайомому ОСОБА_5 здійснити крадіжку металевих виробів з території комплексу (корівника), який знаходиться в с. Малолітки Барвінківського району Харківської області (на земельній ділянці з кадастровим номером 6320481803:04:000:0001), на що ОСОБА_5 погодився. Після цього ОСОБА_4 пішов до себе додому, де взяв мотоцикл, на якому разом з ОСОБА_5 з метою здійснення крадіжки прослідував до території вказаного комплексу (корівника), який належить ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та діючи умисно, протиправно, за попередньою змовою групою осіб, спільно і узгоджено, з корисливого мотиву, упевнившись, що їх дії не будуть ніким помічені, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з неогородженої території комплексу (корівника) шляхом вільного доступу таємно викрали арматуру та інший металобрухт загальною вагою 80 кг, вартістю 5 грн. 30 коп. за 1 кг, всього на загальну суму 424 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на вищевказану суму.

Викраденою арматурою та іншим металобрухтом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпорядилися на свій розсуд, а саме продали їх гр. ОСОБА_7 за 200 грн., у якого в подальшому вони і були вилучені працівниками поліції. Отримані кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розділили між собою та витратили на власні потреби.

Допитані як обвинувачені, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свою винуватість в інкримінованому їм злочині визнали повністю і дали показання щодо обставин скоєного ними злочину так, як це викладено вище.

Роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч. 3 ст. 349 КПК України та вислухавши їх думку щодо можливості її застосування, враховуючи те, що обвинувачені та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, вважає за можливе у відповідності зі ст. 349 ч. 3 КПК України обмежити дослідження доказів у провадженні допитом обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і дослідженням матеріалів провадження, що характеризують особу обвинувачених, та не досліджувати інші докази щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують їх особу, вважає повністю доведеною винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, і кваліфікує дії обвинувачених за статтею 185 ч. 2 КК України.

Призначаючи виді мірупокарання,суд ураховуєположення Загальноїчастини ККУкраїни,ступінь тяжкостівчиненого злочину,який згідност.12КК єзлочином середньоїтяжкості,особи обвинувачених,характер іступінь участікожного зних увчиненні злочину,обставини,що пом`якшуютьїх покарання,відсутність обставинищо обтяжують їх покарання.

Вивченням особи обвинувачених встановлено:

- ОСОБА_4 раніше не судимий, не працює, проживає зі співмешканкою і дитиною, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, у вчиненому кається;

- ОСОБА_5 раніше не судимий, проживає зі співмешканкою та її дитиною, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, у вчиненому кається.

Обставинами що пом`якшують покарання обох обвинувачених, суд визнає те, що раніше вони не судимі, їх щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те, що викрадене обвинуваченими майно буде повернуто потерпілому.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Ураховуючи викладене,суд вважає,що обвинуваченимслід призначитипокарання,передбачене санкцієюстатті 185ч.2КК України обмеженняволі,необхідне ідостатнє дляїх виправленняі попередженнянових злочинів, і яке буде відповідати принципу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справах «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) та «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до вимог ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи до уваги тяжкість вчиненого злочину, наведені вище дані про особи обвинувачених, обставини, що пом`якшують їх покарання, відсутність обставин, що обтяжують їх покарання, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без відбування ними покарання і звільнення їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку 1 рік, який, на думку суду, є достатнім для того, щоб засуджені в умовах здійснення контролю за їх поведінкою довели своє виправлення, і покладенням на них обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, необхідних і достатніх для їх виправлення і попередження нових злочинів.

На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам.

Суд, дійшовши висновку про доведеність винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину, вважає за необхідне на підставі ч. 2 статті 124 КПК України стягнути з них документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 157 грн. 25 коп. з кожного.

Долю речових доказів суд визначає у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374 - 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим за статтею 185 ч. 2 КК України і призначити йому покарання за цією статтею обмеження волі на строк 1 (один) рік.

ОСОБА_5 визнати винуватим за статтею 185 ч. 2 КК України й призначити йому покарання за цією статтею обмеження волі на строк 1 (один) рік.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставіст.75КК Українивід призначеногопокарання звільнитиз випробуванням,якщо кожнийз нихна протязііспитового строку1(один)рік не вчинитьнового злочину,і згідноз п.п.1,2ч.1,п.2ч.2ст.76КК Українипокласти накожного зних обов`язкиперіодично з`являтисядо уповноваженогооргану зпитань пробаціїдля реєстрації,повідомляти вказанийорган прозміну свогомісця проживання,навчання тароботи,і невиїжджати замежі Українина постійнепроживання бездозволу вказаногооргану, необхідні і достатні для їх виправлення і попередження нових злочинів.

Речові докази у провадженні арматура та інший металобрухт, загальною вагою 80 кг, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , повернути потерпілому ОСОБА_6 .

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в дохід держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 157 (сто п`ятдесят сім) грн. 25 коп. з кожного.

На вирок може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду через Барвінківський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку наподачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку -після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1