Постанова

від 17.07.2019 по справі 727/5764/17

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року

м. Чернівці

справа № 727/5764/18

провадження № 822/745/19-ц

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.

суддів Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.

секретар Конецька Д.Г.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Колективне підприємство Трансмост-сервіс

третя особа ОСОБА_2

апеляційна скарга Колективного підприємства Трансмост-сервіс , на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 квітня 2019 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Ярема Л.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Колективного підприємства Трансмост-сервіс (далі- КП Трансмост-сервіс ), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.

В позові посилається на те, що є власником трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 .

08 квітня 2017 року відбулося залиття його квартири, з квартири НОМЕР_1 , що розташована поверхом вище і належить колективному підприємству Трансмост-Сервіс . Затоплення тривало протягом 4-5 годин.

Причиною залиття квартири є прорив шлангу, який приєднано до очистки холодної води у квартирі НОМЕР_1 , про що працівниками КЖРЕП-17, 10 квітня 2017 року складено акт.

27 квітня 2017 року експертом Антонюком А.А. було надано висновок №09/17 експертного дослідження оціночно-будівельної експертизи, відповідно до якої вартість матеріальної шкоди, визначеної як вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести в квартирі АДРЕСА_1 для усунення пошкоджень, що виникли в результаті залиття квартири, з урахуванням ПДВ та фізичного зносу конструктивних елементів становить 78 591 гривню 92 коп., яку просить стягнути з відповідача.

Також вказував, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому було завдано моральну шкоду, яка проявилась в душевних стражданнях з приводу залиття квартири, погіршення його умов проживання, у зв`язку з пошкодження майна.

Уточнивши позов позивач просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 74 997 гривень 92 коп. та моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень, а також вирішити питання про судові витрати.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 до Колективного підприємства Трансмост-сервіс про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Колективного підприємства Трансмост-сервіс на користь ОСОБА_1 44 936 гривень 44 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири.

Стягнуто з Колективного підприємства Трансмост-сервіс на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 7000 гривень.

Вирішено питання про судові витрати

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що залиття квартири, яка належить позивачу, відбулося з вини відповідача, який в силу закону має нести майнову відповідальність за заподіяну шкоду. Відповідач не надав до суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача щодо його вини у залитті квартири. В результаті залиття квартири, з вини відповідача, позивач зазнав душевних страждань, переживав з приводу пошкодження майна, неможливості нормального користування ним, що потягло негативні зміни в організації та способі його життя, тому суд дійшов висновку, що з відповідача, з урахуванням принципу розумності та справедливості, підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000 гривень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі КП Трансмост-Сервіс просить рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру матеріальної шкоди змінити, зменшивши розмір стягуваної шкоди до 37 231 гривні.

Рішення суду в частині часткового задоволення позову про стягнення моральної шкоди скасувати і в задоволенні позову в цій частині відмовити, а також змінити рішення суду в частині стягнення судових витрат.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

КП Трансмост-Сервіс у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, посилається не те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення порушив вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Так, визначаючи розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, яка складається із вартості ремонтно-відновлювальних робіт квартири, судом враховано висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи №491 від 28 лютого 2019 року.

Вважає висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи №491 від 28 лютого 2019 року як такий, що проведений з порушенням процесуального порядку, оскільки замість додаткової судової оціночно-будівельної експертизи була проведена повторна.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували розмір завданої позивачу моральної шкоди, не надано письмових доказів, які б підтверджували її характер та обсяг.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

08 квітня 2017 року відбулося залиття його квартири, з квартири НОМЕР_1 , що розташована поверхом вище і належить на праві власності Колективному Підприємству Трансмост-Сервіс .

10 квітня 2017 року комісією КЖРЕП-17 було складено акт, з якого вбачається, що під час обстеження квартири АДРЕСА_1 виявлено мокрі сліди залиття на стелі та стінах кімнат, коридорі та кухні; в приміщеннях коридору та кімнати площею 14,8 кв.м., пошкоджено ламінат підлоги. Причиною залиття є те, що в квартирі НОМЕР_1 , яка знаходиться поверхом вище , прорвало шланг, який під`єднано до очистки холодної води (а.с.12 оборот).

Висновком судової оціночно-будівельної експертизи №17083 від 20 квітня 2018 року складеного судовим експертом Лещишиним В.В., вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт в приміщенні квартири АДРЕСА_1 становить 37 231 гривень ( а.с.105-123).

Судовий експерт Лещишин В.В. суду пояснив, що ним проводилась судова оціночно-будівельна експертиза квартири АДРЕСА_1 візуально і не оцінювалися скриті дефекти.

Згідно висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи №491 від 28 лютого 2019 року складеного судовим експертом Ощипко О.О, вартість ремонтно-відновлювальних робіт квартири, після залиття, становить 53 923 гривні 73 коп. в тому числі ПДВ - 8987 гривень 29 коп. ( а.с.201-222).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Частиною першою та другою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина перша та друга статті 1166 ЦК України).

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Аналогічні роз`яснення містяться в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди із змінами та доповненнями.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Частина перша статті 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Аналогічні роз`яснення викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , із змінами та доповненнями.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши факт залиття квартири позивача, причину та розмір завданої шкоди майну, який підтверджено актом від 10 квітня 2017 року, який складено комісією КЖРЕП-17, відповідно до якого внаслідок недбалості відповідача відбулося залиття квартири позивача, а також висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи №491 від 28 лютого 2019 року складеного судовим експертом Ощипко О.О., зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Помилковими є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню, внаслідок залиття квартири, взявши до уваги висновок додаткової судової оціночно-будівельної технічної експертизи №491 від 28 лютого 2019 року з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апелянт не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз не заявлялось апелянтом та не надано інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є процесуальним обов`язком відповідача, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Крім того, встановивши наявність вини відповідача у залитті квартири позивача, глибину його душевних страждань, вимоги розумності та справедливості, суд першої інстанції з урахуванням вимог статей 23, 1167 ЦК України, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 7 000 гривень.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно вирішив питання про розподіл судових витрат, виходячи з наступного.

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат між сторонами за розгляд справи в суді першої інстанції.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із рішення суду першої інстанції вбачається, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 44 936 гривень 44 копійки та моральної шкоди в розмірі 7000 гривень, що становить 61,1% % від ціни позову.

Згідно з квитанцією № 1687 від 12 червня 2017 року вбачається, що позивач за подання до суду позову сплатив судовий збір в розмірі 885 гривень 92 копійки (т.1 а. с.7).

Відповідно до рахунку № 83 від 23 жовтня 2017 року за проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 20 квітня 2018 року відповідач сплатив 7 282 гривні (т.1 а.с.102).

Відповідно до рахунку № 15 від 29 січня 2019 року за проведення додаткової судової оціночно-будівельної експертизи від 01 березня 2019 року позивач сплатив 3 620 гривень (т.2 а.с.34).

За надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 сплачено 7600 гривень (т. 2 а. с. 29,30).

Всього позивачем понесено судових витрат в розмірі 12 105 гривень 95 копійки (3620+7600+885,92), а відповідно пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 7396 гривень 73 копійки (12105,95*61,1/100) з яких: 541 гривня 29 копійок судового збору (885,92*61,1/100); 2211 гривень 82 копійки витрат на проведення додаткової судової оціночно-будівельної експертизи (3620*61,1/100); 4643 гривні 60 копійок витрат на професійну правничу допомогу (7600*61,1/100).

КП Трансмост-сервіс понесено судових витрат в розмірі 7 282 гривні, а відповідно пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 2832 гривні 69 копійки (7282*38,9 (100-61,1) /100).

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням положень ч.10 ст. 141 ЦПК України, з КП Трансмост-сервіс на користь ОСОБА_1 слід стягнути 4 564 гривні 02 копійки (7396,71-2832,69) в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства Трансмост-сервіс задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 квітня 2019 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Колективного підприємства Трансмост-сервіс на користь ОСОБА_1 4564 гривні 02 копійки в рахунок відшкодування судових витрат.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 18 липня 2019 року.

Головуючий (підпис) М.І. Кулянда

Судді (підпис) О.О. Одинак

(підпис) Н.Ю. Половінкіна

З оригіналом згідно: