Постанова

від 18.07.2019 по справі 910/16717/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р. Справа№ 910/16717/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Хрипуна О.О.

секретар судового засідання: Мельничук О.С.

за участю представників сторін:

позивач Калганова А.В.

відповідач не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспіан Сервіс Укр" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року (повний текст складено 20.03.2019 року)

у справі № 910/16717/18 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспіан Сервіс Укр",

про стягнення 300.000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспіан Сервіс УКР" про стягнення 300.000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 06-07-16 від 06.07.2016, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 300.000,00 грн.

Розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні, Господарський суд міста Києва прийняв рішення від 20.03.2019, яким позовні вимоги задовольнив повністю: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспіан Сервіс Укр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" основний борг в сумі 300.000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 4.500,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору не повернув позивачу у встановлений строк суму поворотної безпроцентної фінансової допомоги.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що Договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 06.07.2016 між сторонами фактично не укладався, вказаний правочин є удаваним та укладеним для приховання правовідносин сторін за Договором на розробку проектно-кошторисної документації від 05.05.2016 № 4-2П/1. Також скаржник зазначає, що місцевий суд не надав йому можливості надати показання свідків.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити без змін рішення місцевого суду з наведених у ньому підстав.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 апеляційну скаргу залишено без руху.

06.05.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспіан Сервіс Укр" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспіан Сервіс Укр" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року у справі №910/16717/18 та призначено розгляд справи на 13.06.2019 року.

29.05.2019 року від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

12.06.2019 року від відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 року відкладено розгляд справи на 04.07.2019 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1892/19 від 03.07.2019 року у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16717/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.07.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/16717/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Хрипун О.О., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспіан Сервіс Укр" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року у справі №910/16717/18 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 18.07.2019 року.

В судовому засіданні 18.07.2019 року Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги у відсутності відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.07.2016р. між позивачем (за договором - позикодавець) та відповідачем (за договором - позичальник) було укладено договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 06-07-16, у відповідності з п.п. 1.1., 3.1. якого позивач надає відповідачу поворотну безпроцентну фінансову допомогу для ведення статутної діяльності позичальника, в порядку та на умовах, передбачених цим договором у розмірі 500.000,00 грн. (а.с. 17).

Відповідно до п. 4.2 договору датою надання безпроцентної фінансової допомоги є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальнику.

З матеріалів справи вбачається факт виконання позивачем зобов`язань за договором щодо надання фінансової допомоги загалом в сумі 350.000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1066 від 17.08.2016 р. та № 1055 від 15.08.2016 р. (а.с. 21).

За умовами п.4.3 договору фінансова допомога надається на строк до 06.08.2016 р.

Сторонами укладались додаткові угоди до договору, якими сторони погоджували продовження терміну дії спірного договору, у зв`язку з чим змінювали строк надання фінансової допомоги, зокрема, до 31.07.2017 р. згідно з додатковою угодою № 2 від 04.11.2016 р. (а.с. 20).

Колегія суддів відзначає, що належним чином засвідчені копії вищевказаних договору, додаткових угод та платіжних документів містяться у матеріалах справи, що спростовує доводи відповідача про те, що Договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 06.07.2016 між сторонами фактично не укладався чи укладався у спрощений спосіб.

Проте, як вірно встановлено місцевим судом, відповідач не повернув позивачу фінансову допомогу загалом у сумі 300.000,00 грн., у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

19.09.2017р. позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 18092017-1 від 18.09.2017р. з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 300.000,00 грн.

У відповідь на вказану вимогу у листі за № 06-09-2017 від 25.09.2017р. відповідач просив надати акт звірки боргу за спірним договором та пропонував провести зустріч щодо укладання договору про переведення боргу.

Враховуючи, що відповідач повну суму фінансової допомоги в розмірі 300.000,00 грн. позивачу не оплатив, останній просить стягнути з відповідача поворотну фінансову допомогу в судовому порядку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю цивільно-правовою природою договір поворотної фінансової допомоги є договором позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046 Цивільного кодексу України).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, уклавши вказаний договір, позивач та відповідач реалізували своє право на вільний вступ у договірні відносини, вибір контрагента, визначення умов договору та встановлення його змісту, зокрема, погодили предмет договору, взаємні права і обов`язки, суму договору, строк повернення позичальником фінансової допомоги, строк дії договору, відповідальність сторін та інші умови.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов договору та додаткових угод до нього, строк виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення отриманих грошових коштів є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу фінансову допомогу, обумовлену договором, а відповідачем не надано доказів повного повернення грошових коштів на суму 300.000,00 грн., відтак, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача поворотної фінансової допомоги в сумі 300.000,00 грн. підлягає задоволенню.

Заперечуючи проти позовних вимог, апелянт вказує на те, що спірний правочин є удаваним та укладеним для приховання правовідносин сторін за Договором на розробку проектно-кошторисної документації від 05.05.2016р. №4-2П/1. (а.с. 89-115).

Однак, колегія суддів звертає увагу, що договір на розробку проектно-кошторисної документації від 05.05.2016р. №4-2П/1 укладений з ТОВ Синергія 1991 , а договір, що став підставою даного позову укладений з ТОВ Синергія 1999 , тобто з іншою юридичною особою.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, в повному обсязі як такі, що не спростовують факту отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов договору № 06-07-16 від 06.07.2016, як і те, що мотиви укладення позивачем і відповідачем спірного договору не відповідають нормам чинного законодавства та не відповідають волевиявленню сторін при його укладенні.

Крім того, на час розгляду справи місцевим судом, як і на час апеляційного розгляду, в матеріалах справи відсутні докази оспорювання або визнання недійсним укладеного сторонами Договору про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 06-07-16 від 06.07.2016р.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором щодо повернення фінансової допомоги у встановлений строк належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

З приводу тверджень скаржника про те, що місцевий суд не надав йому можливості надати показання свідків, колегія суддів відзначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 28.01.2019р.

При цьому, вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, а також встановлено учасникам судового процесу строк для надання заяв, клопотань відзиву відповіді на відзив і заперечень на відповідь до 28.01.2018р.

Вказана ухвала повернулась з юридичної адреси відповідача на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення".

29.01.2019р. від відповідача надійшло клопотання про продовження йому процесуального строку для надання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019р. задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Каспіан Сервіс Укр" про продовження строку на подання відзиву на позов. Продовжено до 16.02.2019р. товариству з обмеженою відповідальністю "Каспіан Сервіс Укр" строк для подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство, доказів направлення відзиву позивачу.

Проте, 15.02.2019р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд надати час на отримання згоди сторін на укладання мирової угоди по справі № 910/16717/18, у зв`язку з чим відтермінувати надання відзиву відповідачем з зазначеної причини.

Приписами ч. 1 ст. 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження ц справі.

При цьому, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено продовження строків розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, як вбачається з доданих до клопотання доказів, відповідач направив на адресу позивача пропозицію про укладення мирової угоди тільки 14.02.2019р., тоді як ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/16717/18 за фактичною адресою отримав ще 22.01.2019р.

Отже, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач міг розпочати вчинення дій по врегулюванню спору з позивачем, починаючи з 22.01.2019р.

З огляду на викладені вище норми процесуального права, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 р. місцевий суд підставно відмовив в задоволенні клопотання (вих. № 15/02/19-1 від 15.02.2019 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспіан Сервіс Укр" щодо надання часу на укладення мирової угоди та продовження строку на подання відзиву на позов.

19.02.2019 р. через канцелярію місцевого суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву.

05.03.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на пропозицію щодо укладення мирової угоди, в якій позивач заперечив щодо врегулювання спору з відповідачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 20.03.2019 р., коли було прийнято місцевим судом рішення у справі, від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що з урахуванням положень ст. 88 та ч. 9 ст. 252 ГПК України, він не був позбавлений права подати до місцевого суду відповідні заяви свідків, однак цього не зробив.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспіан Сервіс Укр" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року у справі № 910/16717/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року у справі № 910/16717/18 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16717/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.07.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді І.А. Іоннікова

О.О. Хрипун