Рішення

від 10.07.2019 по справі 910/3823/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2019Справа № 910/3823/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент (01025, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 13; ідентифікаційний код: 36947819)

до Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570)

про визнання правочину недійсним та визнання договору укладеним

Представники учасників справи:

від позивача: Шевцова О.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.03.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент з вимогами до Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк про визнання правочину недійсним та визнання договору укладеним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору банківського обслуговування, який був укладений шляхом подання заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідачем було відкрито позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 . В процесі обслуговування позивач 18.09.2017 виявив невдало спробу створення у системі Клієнт-банк платіжних доручень для здійснення оплати з вказаного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в Акціонерному товаристві Комерційному банку Приватбанк , на неодноразові звернення клієнт (позивач) отримав повідомлення про розірвання договорів та закриття рахунків вих. №20.1.0.0.0/7-20171004/2130 від 04.10.2017 на підставі ст. 64 Закону України Про банки і банківську діяльність , ч. 1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Позивач, посилаючись на підрив авторитету товариства, ненадання банком жодних пояснень та доказів на підтвердження наявності підстав встановлення неприйнятно високого ризику, не витребування уточнюючої інформації щодо клієнта, незаконне обмеження банком здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент , недотримання банком процедури звернення до спеціально уповноваженого органу для прийняття рішення про подальше зупинення фінансових операцій, вказує про безпідставне та незаконне вчинення банком одностороннього правочину щодо розірвання договору банківського обслуговування по рахунку № НОМЕР_1 , який просить визнати недійсним в судовому порядку та для відновлення порушених прав - визнати укладеним Договір банківського обслуговування, відповідно до якого позивачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 відкрито провадження у справі №910/3823/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.04.2019, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 22.04.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 29.05.2019.

29.05.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач вказав на те, що 09.08.2017 на підставі заяви позивача про відкриття рахунку та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг позивачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 для ведення господарської діяльності; зазначена заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складають Договір банківського обслуговування, який включає в себе умови договору банківського рахунку.

Відповідач зазначив, що підставами для розірвання договору банківського рахунку може бути не лише домовленість сторін, а й інші підстави, передбачені договором або законом.

Так, підставою для розірвання договору та закриття рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент є застосування банком положень ст. 10 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та ст. 64 Закону України Про банки та банківську діяльність .

При цьому умовами договору також погоджено, що банк має право припинити відносини з клієнтом у разі встановлення йому неприйнятно високого ризику за результатами оцінки/переоцінки ризику відповідно до законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Так, як зазначив відповідач, відповідно до покладених на нього обов`язків як на суб`єкта первинного фінансового моніторингу він встановив позивачу неприйнятно високий ризик відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу банку. Це пов`язано з порушенням кримінальної справи Генеральною прокуратору відносно національного публічного діяча, який є близькою та пов`язаною особою із засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент .

Враховуючи встановлення такого ризику банк вирішив припинити договірні відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент , та прийняте відповідачем рішення в односторонньому порядку розірвати господарські відносини з позивачем не суперечать ані умовам договору, ані нормам законодавства.

При цьому, як зазначив відповідач, оскільки позивачем було заповнено надіслану банком заяву про перерахування коштів, такі дії позивача свідчать про прийняття ним пропозиції банку про розірвання відносин.

У підготовчому засіданні 29.05.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 24.06.2019.

21.06.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що посилання відповідача на наявність кримінальної справи як на підставу для встановлення щодо позивача неприйнятно високого ризику є необґрунтованим та недоведеним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/3823/19, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.07.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 10.07.2019 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 10.07.2019 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д), що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 02.07.2019 поштове відправлення надійшло до відділення за місцем реєстрації відповідача та було пере направлено до іншого відділення; 08.07.2019 поштове відправлення відправлено до точки видачі/доставки (49501, м. Дніпро).

За наведених обставин відповідач вважається належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 10.07.2019.

У судовому засіданні 10.07.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

09.08.2017 Акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк було відкрито Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент поточний рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про відкриття рахунку вих. №170908SU14541303 від 08.09.2017 (копія долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 09.08.2017 на підставі заяви позивача про відкриття рахунку та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг позивачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 для ведення господарської діяльності; зазначена заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складають Договір банківського обслуговування, який включає в себе умови договору банківського рахунку.

Відповідно до п. 3.4.1.1.4 Умов та правил надання банківських послуг поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору банківського обслуговування та вимог чинного законодавства.

Позивачем долучено до позовної заяви копію доповідної записки від головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент , де зазначено, що 18.09.2017 розпорядження директора Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент створити платіжні доручення для здійснення оплати з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційному банку Приватбанк , не було виконано у зв`язку з тим, що АТКБ Приватбанк обмежив право користування рахунком та в системі Клієнт-банк було отримано повідомлення не знайдено жодного рахунку для створення платежу .

Листом вих. №4 від 18.09.2017 позивач звернувся до відповідача та просив надати інформацію про причини обмеження права користування рахунком № НОМЕР_1 .

Листом вих. №7 від 02.10.2017 та листом вих. №8 від 02.10.2017 позивач звернувся до відповідача та повідомив, що він не отримував від банку листи про причини блокування рахунку № НОМЕР_1 та рекомендовані дії щодо повернення коштів, у зв`язку з чим просив банк надати відповідь, чи направлялися такі листи позивачу та на яку адресу; просив повторно надіслати листи для оперативного вирішення ситуації.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент повідомлення про розірвання договорів та закриття рахунків вих. №20.1.0.0.0/7-20171004/2130 від 04.10.2017, в якому зазначило, що банком було прийняте рішення про розірвання укладених з позивачем договорів та про закриття поточних рахунків на підставі ст. 64 Закону України Про банки і банківську діяльність , ч. 1 ст. 10 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , а саме у зв`язку з встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

У вказаному повідомленні банк повідомив позивача, що для перерахування залишку коштів на інший рахунок, відкритий в іншому банку, позивачу необхідно у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення вчини ряд дій, вказаних у повідомленні про розірвання договорів.

Позивач, посилаючись на підрив авторитету товариства, ненадання банком жодних пояснень та доказів на підтвердження наявності підстав встановлення неприйнятно високого ризику, не витребування уточнюючої інформації щодо клієнта, незаконне обмеження банком здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент , недотримання банком процедури звернення до спеціально уповноваженого органу для прийняття рішення про подальше зупинення фінансових операцій, вказує про безпідставне та незаконне вчинення банком одностороннього правочину щодо розірвання договору банківського обслуговування по рахунку № НОМЕР_1 , який просить визнати недійсним в судовому порядку та для відновлення порушених прав - визнати укладеним Договір банківського обслуговування, відповідно до якого позивачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд зазначає, що положення вказаної статті необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 Цивільного кодексу України, з огляду на що зміст правочину має відповідати: Цивільного кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції, в тому числі Податковому кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з частинами першою та другою статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини перша та друга статті 1068 ЦК України).

Частиною першою статті 1074 передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Відповідно до п. 1.1.3.1.12 Умов та правил надання банківських послуг банк зобов`язаний здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом. Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансових операцій у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта є неможливим, коли клієнт не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії) необхідні для вивчення/уточнення інформації про клієнта та/чи з`ясування суті/мети фінансової операції, в тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), або якщо у банку виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені.

Відповідно до п. 1.1.3.2.15 Умов та правил надання банківських послуг банк може в передбаченому чинним законодавством порядку зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції, а також застосувати інші застережні заходи за наявності підстав, передбачених Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , Законом України Про банки і банківську діяльність , Законом України Про санкції , нормативним актом Національного бланку України, що регулює здійснення банками фінансового моніторингу, внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів.

Згідно з п. 1.1.3.2.44 Умов та правил надання банківських послуг банк має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки та переоцінки ризику.

Згідно з п. 3.4.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг банк має право припинити відносини з клієнтом у разі встановлення йому неприйнятно високого ризику за результатами оцінки/переоцінки ризику відповідно до законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідно до п. 3.4.1.6.2.1 Умов та правил надання банківських послуг банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами національного банку і Договором банківського обслуговування.

Відповідно до п. 3.4.1.6.2.8 Умов та правил надання банківських послуг банк має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки та переоцінки ризику.

За загальним правилом, встановленим статтею 651 ЦК України, одностороння відмова від договору допускається лише у випадку, встановленому договором або законом.

За приписами частини другої статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та в інших випадках, встановлених договором або законом .

Згідно з частиною п`ятою статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику .

Відповідно до частини першої статті 10 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику .

Таким чином, враховуючи положення статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статті 10 Закону, норми яких є спеціальними в регулюванні спірних правовідносин, банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

Норми зазначених законів не обмежують право банку на односторонню відмову від договору з клієнтом в разі настання визначених ними обставин.

Аналогічну правову позиції викладено Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 зі справи 910/11471/17, на яку посилається відповідач у відзиві на позовну заяву.

Водночас право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/21320/17.

Так, відповідно до статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на банки покладено обов`язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

За приписами пунктів 3, 17, 18 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним; ідентифікація - отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних; ідентифікаційні дані - це: для юридичної особи - відомості, зазначені у пункті 3 частини дев`ятої та пункті 2 частини десятої статті 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 3 частини дев`ятої статті 9 Закону суб`єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації, відомості про виконавчий орган; ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном, дані, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

За приписами статті 6 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб`єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства розробляє, впроваджує та постійно з урахуванням законодавства оновлює правила фінансового моніторингу, програми здійснення фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) та призначає працівника, відповідального за його проведення (далі - відповідальний працівник). Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та суб`єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити високий ризик, зокрема стосовно національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов`язаних з ними осіб, факт належності до яких клієнта або особи, що діє від їх імені, встановлений суб`єктом первинного фінансового моніторингу .

Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 08.07.2016 № 584 (далі - Критерії ризику ), пунктом 5 додатку 1 яких встановлено у якості критерію високого ризику - віднесення клієнта до публічних діячів, його близьких або пов`язаних із ним осіб .

Згідно з пунктом 3 розділу 1 Критеріїв ризику суб`єкти розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта, та особливостей діяльності суб`єкта.

Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 6 Закону стосовно національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, їх близьких осіб або пов`язаних з ними осіб (пов`язаними особами є особи, з якими члени сім`ї національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях мають ділові або особисті зв`язки, а також юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є такі діячі чи їх члени сім`ї або особи, з якими такі діячі мають ділові або особисті зв`язки), як до клієнтів високого ризику, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати такі додаткові заходи: а) виявляти відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу факт належності клієнта або особи, що діє від його імені, до зазначеної категорії клієнтів під час здійснення ідентифікації, верифікації та у процесі їх обслуговування, а також те, чи є вони кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) або керівниками юридичних осіб; б) встановлювати з дозволу керівника суб`єкта первинного фінансового моніторингу ділові відносини з такими особами; в) до чи під час встановлення ділових відносин вживати заходів для з`ясування джерел походження коштів таких осіб на підставі отриманих від них документів та/або інформації з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою), що підтверджують джерела походження їх активів, прав на такі активи тощо ; г) проводити з урахуванням рекомендацій відповідного суб`єкта державного фінансового моніторингу, який згідно з цим Законом виконує функції державного регулювання та нагляду за суб`єктом первинного фінансового моніторингу, первинний фінансовий моніторинг фінансових операцій, учасниками або вигодоодержувачами яких є такі особи, у порядку, визначеному для клієнтів високого ризику; ґ) проводити не рідше одного разу на рік уточнення інформації про клієнта.

Як зазначив відповідач, підставою для розірвання договору та закриття рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент є застосування банком положень ст. 10 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та ст. 64 Закону України Про банки та банківську діяльність .

Зокрема, як зазначив відповідач, відповідно до покладених на нього обов`язків як на суб`єкта первинного фінансового моніторингу він встановив позивачу неприйнятно високий ризик відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу банку. Це пов`язано з порушенням кримінальної справи Генеральною прокуратору відносно національного публічного діяча, який є близькою та пов`язаною особою із засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент .

Враховуючи встановлення такого ризику банк вирішив припинити договірні відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент , та прийняте відповідачем рішення в односторонньому порядку розірвати господарські відносини з позивачем не суперечать ані умовам договору, ані нормам законодавства.

Втім, суд зазначає, що факт порушення такого кримінального провадження сам собою не є безумовною підставою для встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин з позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні навіть відомості щодо наявності обвинувального вироку суду стосовно цієї особи, тоді як згідно з статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, Банком жодними належними та допустимими доказами не доведено обґрунтованості підстав вважать незаконними джерела походження коштів Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент , інших його активів або прав на такі активи. Банком також не доведено й наявності у банківських операціях позивача (клієнта) ознак відмивання доходів.

Частиною 1 ст. 10 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно із цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику.

Відповідно до ст. 64 Закону України Про банки і банківську діяльність на банки покладено обов`язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

Частиною 7 статті 64 вказаного закону надає банку право витребовувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

За умовами ч. 8 ст. 64 Закону банк витребовує в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану.

Проте, відповідач своє право на витребування у позивача документів щодо уточнення інформації про клієнта на підтвердження чи спростування підстав припинення договірних відносин, не реалізував, відразу припинивши договірні відносини з клієнтом та зупинивши банківські операції по рахунку.

Також, відповідачем не надано доказів наявності рішення спеціально уповноваженого органу стосовно операції позивача, та дотримання банком законодавчо визначеного порядку дій банку відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами належним чином спростовуються викладені в односторонньому правочині про розірвання Договору, оформленому листом вих. №20.1.0.0.0/7-20171004/2130 від 04.10.2017, посилання на наявність підстав для припинення правовідносин сторін у зв`язку із встановлення клієнту неприйнятно високого ризику, що вказує на невідповідність такого правочину положенням ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України та в силу норми ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку в обгрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент в частині визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк щодо розірвання Договору банківського обслуговування, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент було відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

Що стосується тверджень відповідача стосовно того, що оскільки відповідач підписав та подав надіслану банком заяву про перерахування грошових коштів, які знаходились на рахунку № НОМЕР_1 , то наведені дії позивача свідчать про прийняття позивачем наданої відповідачем пропозиції припинити господарські відносини між сторонами, суд вважає їх необгрунтованими, оскільки з повідомлення відповідача про розірвання договору чітко вбачається волевиявлення банку про розірвання договору банківського обслуговування саме в односторонньому порядку, та вказане повідомлення не містить будь-якої пропозиції припинити господарські відносини за взаємною згодою сторін.

Крім того, заява про перерахування залишку коштів, по суті, є волевиявленням клієнта на перерахування коштів та не може свідчити про наявність волевиявлення на припинення господарських відносин.

До того ж, як пояснив позивач, необхідність подання вказаної заяви зумовлене тим, що на залишок коштів на рахунку клієнта банк починає з 31 дня нараховувати комісію у розмірі 17% від суми коштів, що також зазначено у повідомленні про розірвання договорів та закриття рахунків вих. №20.1.0.0.0/7-20171004/2130 від 04.10.2017.

Щодо вимог позивача про визнання укладеним Договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент було відкрито рахунок № НОМЕР_1 у відділенні АТКБ Приватбанк , суд зазначає наступне.

Статтею 204 ЦК гарантується презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем щодо розірвання договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , породжує відновлення правовідносин сторін між позивачем та відповідачем по договору банківського обслуговування на тих самих умовах, що передували його розірванню, та не вимагає встановлення факту дійсності договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Враховуючи викладене, вимога позивача про визнання укладеним Договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент було відкрито рахунок № НОМЕР_1 у відділенні АТКБ Приватбанк , задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору про надання адвокатських послуг від 10.06.2010, укладеного між адвокатським бюро (виконавець) та позивачем (клієнт), відповідно до умов якого за усним чи письмовим дорученням клієнта виконавець зобов`язується надавати юридичну допомогу з будь-яких питань, пов`язаних з господарською діяльністю, а клієнт зобов`язується оплатити надану виконавцем допомогу у порядку та розмірі, передбаченими даним договором.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи копію Додаткової угоди №2 від 06.03.2019, відповідно до умов якого клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги правової допомоги, а саме: представляти інтереси клієнта в Господарському суді міста Києва при розгляді справи за позовом клієнта до Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк ; вартість послуг складатиме 10000,00 грн., які клієнт зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця протягом 14 календарних днів з моменту укладення цієї додаткової угоди.

Судом встановлено, що 13.03.2019 позивач (клієнт) сплатив на рахунок виконавця грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. (за Договором про надання адвокатських послуг від 10.06.2010), що підтверджується платіжним дорученням №177 від 13.03.2019 та банківською випискою з рахунку позивача, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

Виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення абоіншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також, відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи часткове задоволення позову у даній справі, суд дійшов висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент задовольнити частково.

2. Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк щодо розірвання Договору банківського обслуговування, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент було відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент (01025, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 13; ідентифікаційний код: 36947819) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 18.07.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова