Постанова

від 18.09.2019 по справі 910/3823/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2019 р. Справа№ 910/3823/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Пашкіної С.А.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: Макаренко М.Д. - ордер серія КМ № 392768 від

12.09.2019р.

від відповідача: Хитрова Л.В. - дов. № 3081-К-О від 20.07.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019р.

у справі № 910/3823/19 (суддя М.Є. Літвінова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Голден Гейт Ассет Менеджмент

до Акціонерного товариства Комерційного банку

Приватбанк

про визнання правочину недійсним та визнання

договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк про визнання правочину недійсним та визнання договору укладеним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору банківського обслуговування, який був укладений шляхом подання заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідачем було відкрито позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 . В процесі обслуговування позивач 18.09.2017р. виявив невдало спробу створення у системі Клієнт-банк платіжних доручень для здійснення оплати з вказаного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в Акціонерному товаристві Комерційному банку Приватбанк , на неодноразові звернення клієнт (позивач) отримав повідомлення про розірвання договорів та закриття рахунків вих. №20.1.0.0.0/7-20171004/2130 від 04.10.2017р. на підставі ст. 64 Закону України Про банки і банківську діяльність , ч. 1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2019р. у справі № 910/3823/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент задоволено частково. Визнано недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк щодо розірвання Договору банківського обслуговування, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент було відкрито рахунок № НОМЕР_1 . В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Комерційного банку Приватбанк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019р. у справі № 910/3823/19 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), судді: Зубець Л.П., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерне товариство Комерційного банку Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019р. та призначено справу № 910/3823/19 до розгляду на 18.09.2019р.

18.08.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду містка Києва від 10.07.2019р. у справі № 910/3823/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

09.08.2017р. Акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк було відкрито Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент поточний рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про відкриття рахунку вих. НОМЕР_2 від 08.09.2017р.

Відповідно до п. 3.4.1.1.4 Умов та правил надання банківських послуг поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору банківського обслуговування та вимог чинного законодавства.

Позивачем долучено до позовної заяви копію доповідної записки від головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент , де зазначено, що 18.09.2017р. розпорядження директора Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент створити платіжні доручення для здійснення оплати з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційному банку Приватбанк , не було виконано у зв`язку з тим, що АТКБ Приватбанк обмежив право користування рахунком та в системі Клієнт-банк було отримано повідомлення не знайдено жодного рахунку для створення платежу .

Листом вих. №4 від 18.09.2017р. позивач звернувся до відповідача та просив надати інформацію про причини обмеження права користування рахунком № НОМЕР_1 .

Листом вих. №7 від 02.10.2017 та листом вих. №8 від 02.10.2017 позивач звернувся до відповідача та повідомив, що він не отримував від банку листи про причини блокування рахунку № НОМЕР_1 та рекомендовані дії щодо повернення коштів, у зв`язку з чим просив банк надати відповідь, чи направлялися такі листи позивачу та на яку адресу; просив повторно надіслати листи для оперативного вирішення ситуації.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент повідомлення про розірвання договорів та закриття рахунків вих. №20.1.0.0.0/7-20171004/2130 від 04.10.2017, в якому зазначило, що банком було прийняте рішення про розірвання укладених з позивачем договорів та про закриття поточних рахунків на підставі ст. 64 Закону України Про банки і банківську діяльність , ч. 1 ст. 10 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , а саме у зв`язку з встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

У вказаному повідомленні банк повідомив позивача, що для перерахування залишку коштів на інший рахунок, відкритий в іншому банку, позивачу необхідно у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення вчини ряд дій, вказаних у повідомленні про розірвання договорів.

Позивач, посилаючись на підрив авторитету товариства, ненадання банком жодних пояснень та доказів на підтвердження наявності підстав встановлення неприйнятно високого ризику, не витребування уточнюючої інформації щодо клієнта, незаконне обмеження банком здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент , недотримання банком процедури звернення до спеціально уповноваженого органу для прийняття рішення про подальше зупинення фінансових операцій, вказує про безпідставне та незаконне вчинення банком одностороннього правочину щодо розірвання договору банківського обслуговування по рахунку № НОМЕР_1 , який просить визнати недійсним в судовому порядку та для відновлення порушених прав - визнати укладеним Договір банківського обслуговування, відповідно до якого позивачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 та 3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ч. 1 та 2. статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч.1 та 2 статті 1068 ЦК України).

Частиною 1 статті 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Відповідно до п. 1.1.3.1.12 Умов та правил надання банківських послуг банк зобов`язаний здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом. Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансових операцій у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта є неможливим, коли клієнт не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії) необхідні для вивчення/уточнення інформації про клієнта та/чи з`ясування суті/мети фінансової операції, в тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), або якщо у банку виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені.

Відповідно до п. 1.1.3.2.15 Умов та правил надання банківських послуг банк може в передбаченому чинним законодавством порядку зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції, а також застосувати інші застережні заходи за наявності підстав, передбачених Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , Законом України Про банки і банківську діяльність , Законом України Про санкції , нормативним актом Національного бланку України, що регулює здійснення банками фінансового моніторингу, внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів.

Згідно з п. 1.1.3.2.44 Умов та правил надання банківських послуг банк має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки та переоцінки ризику.

Згідно з п. 3.4.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг банк має право припинити відносини з клієнтом у разі встановлення йому неприйнятно високого ризику за результатами оцінки/переоцінки ризику відповідно до законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідно до п. 3.4.1.6.2.1 Умов та правил надання банківських послуг банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами національного банку і Договором банківського обслуговування.

Відповідно до п. 3.4.1.6.2.8 Умов та правил надання банківських послуг банк має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки та переоцінки ризику.

За загальним правилом, встановленим статтею 651 ЦК України, одностороння відмова від договору допускається лише у випадку, встановленому договором або законом.

За приписами ч. 2 статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 5 статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Таким чином, враховуючи положення статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статті 10 Закону, норми яких є спеціальними в регулюванні спірних правовідносин, банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

Норми зазначених законів не обмежують право банку на односторонню відмову від договору з клієнтом в разі настання визначених ними обставин.

Водночас право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Як зазначив відповідач, підставою для розірвання договору та закриття рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент є застосування банком положень ст. 10 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та ст. 64 Закону України Про банки та банківську діяльність .

Зокрема, як зазначив відповідач, відповідно до покладених на нього обов`язків як на суб`єкта первинного фінансового моніторингу він встановив позивачу неприйнятно високий ризик відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу банку. Це пов`язано з порушенням кримінальної справи Генеральною прокуратору відносно національного публічного діяча, який є близькою та пов`язаною особою із засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент .

Враховуючи встановлення такого ризику банк вирішив припинити договірні відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент , та прийняте відповідачем рішення в односторонньому порядку розірвати господарські відносини з позивачем не суперечать ані умовам договору, ані нормам законодавства.

Втім, суд зазначає, що факт порушення такого кримінального провадження сам собою не є безумовною підставою для встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин з позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні навіть відомості щодо наявності обвинувального вироку суду стосовно цієї особи, тоді як згідно з статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, Банком жодними належними та допустимими доказами не доведено обґрунтованості підстав вважать незаконними джерела походження коштів Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент , інших його активів або прав на такі активи. Банком також не доведено й наявності у банківських операціях позивача (клієнта) ознак відмивання доходів.

Частиною 1 ст. 10 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно із цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику.

Відповідно до ст. 64 Закону України Про банки і банківську діяльність на банки покладено обов`язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

Частиною 7 статті 64 вказаного закону надає банку право витребовувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

За умовами ч. 8 ст. 64 Закону банк витребовує в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану.

Проте, відповідач своє право на витребування у позивача документів щодо уточнення інформації про клієнта на підтвердження чи спростування підстав припинення договірних відносин, не реалізував, відразу припинивши договірні відносини з клієнтом та зупинивши банківські операції по рахунку.

Також, відповідачем не надано доказів наявності рішення спеціально уповноваженого органу стосовно операції позивача, та дотримання банком законодавчо визначеного порядку дій банку відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами належним чином спростовуються викладені в односторонньому правочині про розірвання Договору, оформленому листом вих. №20.1.0.0.0/7-20171004/2130 від 04.10.2017р., посилання на наявність підстав для припинення правовідносин сторін у зв`язку із встановлення клієнту неприйнятно високого ризику, що вказує на невідповідність такого правочину положенням ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України та в силу норми ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вражає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент в частині визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк щодо розірвання Договору банківського обслуговування, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент було відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що оскільки відповідач підписав та подав надіслану банком заяву про перерахування грошових коштів, які знаходились на рахунку № НОМЕР_1 , то наведені дії позивача свідчать про прийняття позивачем наданої відповідачем пропозиції припинити господарські відносини між сторонами, суд вважає їх необгрунтованими, оскільки з повідомлення відповідача про розірвання договору чітко вбачається волевиявлення банку про розірвання договору банківського обслуговування саме в односторонньому порядку, та вказане повідомлення не містить будь-якої пропозиції припинити господарські відносини за взаємною згодою сторін.

Крім того, заява про перерахування залишку коштів, по суті, є волевиявленням клієнта на перерахування коштів та не може свідчити про наявність волевиявлення на припинення господарських відносин.

До того ж, як пояснив позивач, необхідність подання вказаної заяви зумовлене тим, що на залишок коштів на рахунку клієнта банк починає з 31 дня нараховувати комісію у розмірі 17% від суми коштів, що також зазначено у повідомленні про розірвання договорів та закриття рахунків вих. №20.1.0.0.0/7-20171004/2130 від 04.10.2017.

Щодо вимог позивача про визнання укладеним Договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент було відкрито рахунок № НОМЕР_1 у відділенні АТКБ Приватбанк , слід зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем щодо розірвання договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , породжує відновлення правовідносин сторін між позивачем та відповідачем по договору банківського обслуговування на тих самих умовах, що передували його розірванню, та не вимагає встановлення факту дійсності договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

А тому, вимога позивача про визнання укладеним Договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю Голден Гейт Ассет Менеджмент було відкрито рахунок № НОМЕР_1 у відділенні АТКБ Приватбанк , задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору про надання адвокатських послуг від 10.06.2010р., укладеного між адвокатським бюро (виконавець) та позивачем (клієнт), відповідно до умов якого за усним чи письмовим дорученням клієнта виконавець зобов`язується надавати юридичну допомогу з будь-яких питань, пов`язаних з господарською діяльністю, а клієнт зобов`язується оплатити надану виконавцем допомогу у порядку та розмірі, передбаченими даним договором.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи копію Додаткової угоди №2 від 06.03.2019р. відповідно до умов якого клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги правової допомоги, а саме: представляти інтереси клієнта в Господарському суді міста Києва при розгляді справи за позовом клієнта до Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк ; вартість послуг складатиме 10000,00 грн., які клієнт зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця протягом 14 календарних днів з моменту укладення цієї додаткової угоди.

Судом встановлено, що 13.03.2019р. позивач (клієнт) сплатив на рахунок виконавця грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. (за Договором про надання адвокатських послуг від 10.06.2010р.), що підтверджується платіжним дорученням №177 від 13.03.2019р. та банківською випискою з рахунку позивача, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

Виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019р. у справі № 910/3823/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019р. у справі № 910/3823/19 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариства Комерційного банку Приватбанк .

3. Матеріали справи № 910/3823/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 26.09.2019р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.А. Пашкіна