ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.07.2019Справа № 910/2418/19
За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", що звернулась на захист прав позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКІЛА ХАУС"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ СЕРВІС"
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна організація "УКРАЇНСЬКЕ АГЕНТСТВО З АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ"
про виплату компенсації у зв`язку із порушенням майнових прав суб`єкта авторського права
Суддя Гумега О.В.
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники:
від Організації, позивача: Сербуль О.Ю. за довіреністю б/н від 07.02.2019
від відповідача: Антонова Г.І. підставі ордеру серії КВ №389832 від 12.03.2019
від третьої особи-1: Антонова Г.І. на підставі ордеру серії КВ №389793від 03.12.18
від третьої особи -2: не з`явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Організація або ПО ОКУАСП) звернулась до Господарського суду міста Києва на захист прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКІЛА ХАУС" (відповідач) про виплату компенсації у зв`язку з порушення майнових авторських прав у розмірі 245888,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив майнові авторські права позивача на твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", шляхом публічного виконання вказаного твору у приміщенні публічного закладу - кафе "ТЕКІЛА ХАУС" за адресою м. Київ, вул. Спаська, 8-А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
05.03.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.04.2019 о 11:20 год.
15.03.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
29.03.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також, в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України поставив запитання позивачу та Організації, а саме
- позивачу: 1) від якої особи/-іб (фізичних/юридичних) ТОВ "Ворнер/Чаппелл" отримало майнові авторські права/виключні майнові авторські права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", автори музики та тексту - ОСОБА_4, ОСОБА_5; ОСОБА_6, виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_2 ? 2) на підставі яких документів ТОВ "Ворнер/Чаппелл" отримало майнові авторські права/виключні майнові авторські права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", автори музики та тексту - ОСОБА_4, ОСОБА_5; ОСОБА_6, виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_2 ?
- Організації: 1) яка дата отримання Організацією від ТОВ "Ворнер/Чаппелл" повноважень на управління майновими авторськими правами/виключними майновими авторськими правами на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", автори музики та тексту - ОСОБА_4, ОСОБА_5; ОСОБА_6, виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_2? 2) у який спосіб здійснювалась ідентифікація звуків, які містяться на долученому до позовної заяви mini CD (DVD) диску ?
У підготовче засідання, призначене на 01.04.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 01.04.2019, суд розпочав, вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні, призначеному на 01.04.2019, суд оголосив перерву до 22.04.2019 об 09:20 год.
22.04.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії заяви свідка - ОСОБА_2 , яка станом на 18.09.2017 перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Текіла Хаус", займала посаду адміністратор ресторану.
23.04.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
Підготовче засідання, призначене на 22.04.2019 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів, призначено підготовче засідання на 27.05.2019 о 11:40 год.
03.05.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшла заява, відповідно до якої Організація просить суд вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Організації, яка звернулась на захист прав позивача, стягнути з відповідача на користь Організації 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У підготовче засідання, призначене на 27.05.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.
Дослідивши у підготовчому засіданні 27.05.2019 поданий представником відповідача відзив на позовну заяву і додані до нього документи, заслухавши пояснення представників сторін та з урахуванням норм ст. 50 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі в даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ СЕРВІС" та Державну організацію "УКРАЇНСЬКЕ АГЕНТСТВО З АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ".
Суд також дійшов висновку про необхідність надання позивачем належним чином засвідчених копій Свідоцтва про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011 та коду доступу до Статуту Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", а також відеозапису (фіксації використання музичних творів за допомогою технічних засобів) від 18.09.2017 у форматі, який дозволяє дослідити вказаний доказ у судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 № 910/2418/19 відкладено підготовче засідання у справі на 10.06.2019 о 09:40 год., залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ СЕРВІС", залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державну організацію "УКРАЇНСЬКЕ АГЕНТСТВО З АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ", зобов`язано Організацію, позивача надати докази, а позивача - у формі заяви свідка подати відповідь на питання, поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву.
29.05.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява з процесуальних питань, зокрема, про долучення до матеріалів справи доказів направлення заяви свідка гр. ОСОБА_2 іншим учасникам справи.
05.06.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшла заява з процесуальних питань в порядку ст.ст. 169, 170, ч. 3 ст. 210 ГПК України, відповідно до якої представник Організації зазначив про відсутність обставин, за яких Організація і позивач можуть бути опитані в якості свідків.
05.06.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшла заява з процесуальних питань щодо заяви свідка. Згідно поданої заяви представник Організації вважає, що заява свідка ОСОБА_2 не є релевантною до обставин справи.
05.06.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшла заява з процесуальних питань щодо обов`язковості висновків Верховного Суду.
05.06.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшла заява з поясненнями по суті спору.
07.06.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, згідно яких третя особа вважає, що Організацією не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту вчинення відповідачем дій, які є порушенням авторського права в розумінні ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а тому позовні вимоги про стягнення компенсації не підлягають задоволенню.
10.06.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, якою останній долучив документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 № 910/2418/19.
У підготовче засідання, призначене на 10.06.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.
Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 у підготовче засідання, призначене на 10.06.2019, не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце цього засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.
У підготовчому засіданні 10.06.2019 представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у заявах по суті спору.
У підготовчому засіданні, призначеному на 10.06.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2019 о 14:00 год.
12.06.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
13.06.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
01.07.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України доказів.
01.07.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшло клопотання щодо надання судом оцінки статусу ПО ОКУАСП.
01.07.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, згідно якої представник наголосив, що позивачем у справі є не ПО ОКУАСП, а ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА", позивач повністю підтримує позовні вимоги, заявлені ПО ОКУАСП, яка діяла в його інтересах, позивач повністю підтримує правову позицію ПО ОКУАСП у цій справі.
В судове засідання, призначене на 01.07.2019, з`явилися представники позивача, відповідача, третьої особи-1.
Представник третьої особи-2 у судове засідання 01.07.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.
Розглянувши клопотання представника Організації щодо надання судом оцінки статусу ПО ОКУАСП, поданого 01.07.2019 через відділ діловодства суду, суд звертає увагу заявника на приписи п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, відповідно до яких мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику, зазначається у рішенні суду. Клопотання долучено судом до матеріалів справи.
Розглянувши клопотання представника позивача про витребування у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України доказів, поданого 01.07.2019 через відділ діловодства суду, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно частини 2 статті 81 ГПК України, у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Як встановлено судом, подане клопотання про витребування доказів містить лише перелік доказів, які позивач просить суд витребувати у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та не містить інших зазначень, визначених ч. 2 ст. 81 ГПК України, у зв`язку з чим наведене клопотання визнається судом необґрунтованим.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, тоді як частиною 8 наведеної статті ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Як встановлено судом, жодні обгрунтування щодо неподання позивачем разом з позовною заявою доказів, які він просить витребувати у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у клопотанні не зазначені.
За таких обставин, клопотання представника позивача про витребування доказів відхилено судом.
Заява, подана 01.07.2019 через відділ діловодства суду, судом не приймається, оскільки до останньої не додано докази її підписання належним представником ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА".
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 01.07.2019 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово представників позивача, відповідача та третьої особи-1.
Представник позивача підтримав у повному обсязі позовні вимоги про стягнення компенсації у розмірі 245888,00 грн.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи-1 проти позовних вимог заперечував повністю з підстав, викладених у письмових поясненнях.
При розгляді справи по суті у судовому засіданні 01.07.2019 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів.
В судовому засіданні 01.07.2019 оголошено перерву до 15.07.2019 о 11:40 год.
09.07.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, ідентична за змістом заяві, поданій 01.07.2019 через відділ діловодства суду.
15.07.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява щодо наявності довіреності ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" у адвоката Хлєбнікова С.Г.
В судове засідання 15.07.2019 з`явилися представники позивача, відповідача, третьої особи-1.
В судовому засіданні 15.07.2019 судом здійснювалось дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, представники позивача, відповідача та третьої особи-1 виступили з промовами (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.07.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий виклад позиції Організації, яка звернулась на захист прав позивача, та заперечень відповідача.
Позов подано Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Організація) на захист прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" (позивач, ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКІЛА ХАУС" (відповідач, ТОВ "ТЕКІЛА ХАУС") 245888,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача.
Позовні вимоги мотивовано неправомірним використанням музичних творів відповідачем у публічному закладі - кафе "ТЕКІЛА ХАУС" за адресою м. Київ, вул. Спаська, 8-А, у якому відповідач здійснює господарську діяльність, шляхом публічного виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1".
На підтвердження права Організації на звернення до суду за захистом авторського права Організацією надано:
- Свідоцтво про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011;
- Статут Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами";
- Договір про управління майновими авторськими правами № АВ-24012014/01 від 24.01.2014, укладений між Організацією та ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" (далі - Договір № АВ-24012014/01);
- Декларацію об`єктів авторського права (музичних творів) № 582 від 07.04.2017 на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор музики та тексту: ОСОБА_4, ОСОБА_5; ОСОБА_6; виконавець: ІНФОРМАЦІЯ_2).
На підтвердження належності позивачу майнових авторських прав на спірні музичні твори Організацією надано:
- Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014, укладений ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" (субвидавник, позивач) із ТОВ "ВОРНЕР/ЧАППЕЛ" (видавник) (далі - Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д);
- Додаток № 1 (Роздруківка № 45 з каталогу музичних творів, позиція 12), яким видавник підтвердив станом на 07.04.2017 факт передачі позивачу прав на спірний музичний твір.
На підтвердження публічного виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у публічному закладі - кафе "ТЕКІЛА ХАУС" за адресою м. Київ, вул. Спаська, 8-А, у якому здійснює господарську діяльність відповідач, Організацією надано:
- Акт фіксації №39/09/17 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 18.09.2017 (далі - Акт №39/09/17);
- відеозапис (фіксацію використання музичних творів за допомогою технічних засобів) від 18.09.2017;
- банківський чек від 18.09.2017.
При розрахунку розміру компенсації за незаконне використання спірного музичного твору Організація керувалась нормою п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції до 22.07.2018, згідно якої суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням при цьому норми абз. 2 п. 3 розділу 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", за змістом якої для визначення розміру компенсації застосовується розрахункова величина у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Розмір прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2019 року становить 1921,00 грн. Враховуючи наведене, а також те, що відповідач припустився порушення майнових авторських прав позивача на спірний музичний твір, позивач вважає належною компенсацію у розмірі 128 розрахункових величин, що складає 245888,00 грн.(1 х 128 х 1921,00 грн. = 245888,00 грн.).
Відповідач (ТОВ "ТЕКІЛА ХАУС"), згідно поданого відзиву на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, з огляду на таке:
1) Організація, що звернулась на захист прав позивача, не надала належного, допустимого та достатнього обсягу письмових доказів того, що позивач набув майнові авторські права/виключні майнові авторські права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - спірний музичний твір), оскільки:
- надана Організацією роздруківка № 45 з каталогу музичних творів (додаток № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д) не підтверджує належності позивачу майнових авторських прав/виключних майнових авторських прав, оскільки вказаний ліцензійний договір не передбачає можливості надання ТОВ "Ворнер/Чаппелл" - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" таких документів, як "роздруківка з каталогу музичних творів";
- наданий Організацією Додаток № 1/2 до Ліцензійного договору № 01112014/02-д не засвідчує належності позивачу майнових авторських прав/виключних майнових авторських прав на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки, умови вказаного ліцензійного договору такого додатку не передбачають;
- Організацією не надано доказів передачі майнових авторських прав/виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір від авторів (ОСОБА_4, ОСОБА_5; ОСОБА_6) до позивача (TOB "Ворнер Мьюзік Україна") (не доведено весь ланцюг передачі прав);
- з копії роздруківки № 45 з каталогу музичних творів вбачається, що частка правовласника від публічного виконання складає 50 %, що, в свою чергу, спростовує твердження позивача, що лише він, чи Організація за його дорученням, має право надавати дозвіл на публічне виконання іншим особам й отримувати винагороду за публічне виконання спірного музичного твору;
- відповідач вважає хибним посилання Організації на презумпцію правомірності Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д, укладеного між ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", як на достатній доказ належності позивачу майнових авторських прав/виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір, оскільки, як стверджує відповідач, відповідний правочин є правомірним в повному обсязі тільки для сторін цього правочину, разом з цим, позивач не є автором спірного музичного твору і його право не є безспірним, а Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-д не містить підстав набуття прав ТОВ "Ворнер/Чаппелл", що передає непідтверджені права ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", тому вказаний ліцензійний договір є лише повною мірою належним і допустимим доказом передачі прав від першого другому, але не набуття ними майнових авторських прав/виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір, зважаючи на обставини неодноразового передання майнових прав на нього, і може стати таким тільки в сукупністю з іншими належними доказами;
2) Організація, що звернулась на захист прав позивача, не надала належних та допустимих доказів перебування в управлінні Організації майнових авторських права/виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір "Hugt On Humans", виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки:
- Договором № АВ-24012014/01 (укладений між Організацією та позивачем) не передбачено такої форми декларування, як "Декларація об`єктів авторського права (музичних творів)", а тому наявна в матеріалах справи Декларації об`єктів авторського права (музичних творів) № 582 від 07.04.2017, на думку відповідача, не підтверджує обставин того, що позивач доручив Організації управляти майновими авторськими правами/виключними майновими авторськими правами на спірний музичний твір;
3) відповідач вважає, що припущеннями є твердження позивача з посиланням на Акт фіксації № 39/09/17 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 18.09.2017 та наданий позивачем відеозвукозапис, як окремо, так і у сукупності, що саме у зазначеному закладі, саме відповідачем здійснювалось неправомірне виконання саме спірного музичного твору;
4) відповідач здійснює використання об`єктів права інтелектуальної власності на підставі:
- Договору доручення № 03-01/10/2014/КДС від 01.09.2014, укладеного між відповідачем та ТОВ "Контент Делівері Сервіс" (далі - ТОВ "КДС") (стороною угод із суб`єктами майнових прав на об`єкти права інтелектуальної власності та/або їх представниками в Україні, якими передбачено надання права (невиключної ліцензії) на їх використання);
- Договору № 01/2014 від 27.12.2013, укладеного між ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - ДО "УААСП") та ТОВ "КДС", за умовами якого ДО "УААСП" від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних надає відповідачу, як користувачу (суб`єкту господарювання, який шляхом укладення із ТОВ "КДС" договору доручив ТОВ "КДС" врегулювати від його імені та за його рахунок шляхом укладення господарських договорів усі питання щодо використання ним об`єктів авторського права) право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів у приміщеннях закладів відповідача, розташованих на території України, а відповідач зобов`язується виплачувати ДО "УААСП" авторську винагороду (роялті) відповідно до умов договору та законодавств;
- з огляду на положення зазначених договорів: відповідач приєднався до Договору № 01/2014 з ДО "УААСП"; ДО "УААСП" було надано відповідачу право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, що перебувають в колективному управлінні ДО "УААСП" (в тому числі, музичних творів, колективне управління на території України якими передано ДО "УААСП" аналогічними іноземними авторсько-правовими організаціями на підставі договорів про взаємне представництво); відповідач уповноважив ТОВ "КДС" від його імені та за його рахунок здійснювати оплату винагороди (роялті) на користь суб`єктів майнових прав на об`єкти права інтелектуальної власності та їх представників (у даному випадку на користь ДО "УААСП") та здійснювати усі необхідні та передбачені Договором № 01/2014 дії, спрямовані на виконання відповідачем умов Договору № 01/2014;
- фактичний порядок використання відповідачем об`єктів права інтелектуальної власності (музичних творів), згідно Договору № 03-01/10/2014/КДС від 01.09.2014 року, передбачав:
отримання відповідачем від ТОВ "КДС" реквізитів доступу до Бази ліцензованого контенту, яка розміщена в мережі Інтернет за адресою: http://indoormedia.net,
наступне завантаження відповідачем об`єктів авторського права (музичних творів) з представленого на згаданому ресурсі Музичного репертуару та/або Аудіовізуального репертуару та їх подальше використання Відповідачем у належних йому закладах способом публічного виконання (п. 7.7., п. 7.14.),
відповідач використовував виключно ті об`єкти права інтелектуальної власності (музичні твори з текстом і без тексту), які входили до переліку Музичного репертуару ТОВ "КДС", розміщеного в мережі Інтернет за адресою: http://indoormedia.net.
Третя особа-1 (ТОВ "КДС") згідно поданих письмових пояснень вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:
- авторами спірного музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2 було передано в управління майнові авторські права на музичний твір іноземним організаціям колективного управління, останніми, на основі договору про взаємне представництво інтересів, було передано ДО "УААСП" в управління на території України майнові права іноземних суб`єктів авторського права, в тому числі і щодо спірного музичного твору, в свою чергу, ДО "УААСП" було надано ТОВ "КДС" та його користувачам - в тому числі відповідачу (суб`єкту господарювання, в якого з ТОВ "КДС" укладений Договір доручення № 03-01/10/2014/КДС від 01.09.2014 року) невиключне право на публічне виконання музичних творів іноземних суб`єктів авторського права на підставі Договору № 01/2014 від 27.12.2013 року;
- отже, використання відповідачем об`єктів права інтелектуальної власності здійснюється правомірно на підставі ряду договорів: Договору доручення № 03-01/10/2014/КДС від 01.09.2014, укладеного між відповідачем та ТОВ "КДС", та Договору № 01/2014 від 27.12.2013, укладеного між ДО "УААСП" та ТОВ "КДС";
- третя особа вважає, що зібрані, оформлені та подані Організацією докази (Акт фіксації №39/09/17 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 18.09.2017, фіскальний чек від 18.09.2017, відеозапис від 18.09.2017) у своїй сукупності не є достатніми для встановлення наявності факту вчинення відповідачем дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а твердження позивача з посиланням на вказані акт фіксації та відеозапис не містять нічого іншого, ніж припущення, що саме у зазначеному закладі, саме відповідачем, здійснювалось неправомірне виконання саме музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1", виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2.
- на думку третьої особи, покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати компенсації, визначеної ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключається через недоведеність Організацією належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту вчинення відповідачем дій, які є порушенням авторського права в розумінні ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
2. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача компенсації у зв`язку з порушенням майнових авторських прав суб`єкта авторського права (позивача).
Відповідно до статті 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в чинній редакції) суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, музичні твори з текстом і без тексту.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.
Відповідно до статті 45 Закону суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
Згідно ч. 1 ст. 47 Закону суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", яким визначено правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні, набув чинності 22.07.2018. Пунктом 2 частини шостої Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону внесено зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Разом з тим, відповідно до положень частини першої Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" цей Закон застосовуються до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.
Таким чином, якщо правовідносини сторін у справі виникли до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (до 22.07.2018), положення останнього до них під час вирішення відповідних спорів судами не застосовуються.
Отже, враховуючи, що спірні правовідносини сторін у даній справі виникли до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", під час вирішення даного спору судом застосовуються положення Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції до 22.07.2018.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону (тут і далі - в редакції до 22.07.2018) повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.
Таким чином, за наявності договорів із суб`єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав.
Така організація, пред`явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб`єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація колективного управління.
Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. У разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права необхідно з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права (аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 922/2377/16).
За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до частини першої статті 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.
Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Згідно з приписами статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім`ї чи близьких знайомих цієї сім`ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Використання музичного твору безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням (аналогічний висновок містять постанови Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/4139/17, від 03.04.2018 у справі № 907/375/17, від 10.05.2018 у справі № 908/666/17, від 06.02.2018 у справі № 908/364/17, від 06.02.2018 у справі 908/657/17).
У свою чергу, використання твору без дозволу суб`єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, у зв`язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.
Позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також використання об`єктів даних прав відповідачем. У свою чергу, відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав. Крім того, саме відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України) (аналогічний висновок містять постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 908/666/17 від 04.07.2018 у справі № 910/9793/17, від 10.07.2018 у справі № 910/4139/17).
У визначенні розміру такої компенсації необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
У правопорушеннях, які мали місце до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об`єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
При визначенні суми компенсації необхідно виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення, та враховувати, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат.
Оскільки виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", у визначенні суми відповідної компенсації, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, необхідно враховувати приписи пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (аналогічний висновок містять постанови Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16, від 20.03.2018 у справі № 910/7609/17, від 13.02.2018 у справі № 921/113/17-г/17).
Абзацом другим пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (із змінами, внесеними Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав") визначено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Таким чином, до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Як зазначалось, Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" внесено зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Зокрема, запроваджено новий порядок визначення розміру компенсації за порушення авторського права або суміжних прав, яка визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу (пункт "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в чинній редакції).
Разом з цим, до правовідносин сторін у справі, які виникли до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", положення вказаного Закону не застосовуються.
Тобто визначення розміру компенсації за порушення авторського права та суміжних прав, яке було вчинено до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", здійснюється відповідно до положень пункту "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції, чинній до 22.07.2018, а саме сума такої компенсації визначається у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.
Таким чином, станом на час прийняття рішення у даній справі при визначенні розміру компенсації за спірне порушення майнових авторських прав слід виходити з приписів п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції до 22.07.2018) та пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (в чинній редакції) та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1921,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2019 згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік").
Відповідно до ч.ч. 1- 3статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновки суду.
3.1. Щодо доведення Організацією наявності у неї прав на управління авторськими майновими правами суб`єкта авторського права (позивача) ; доведення позивачем належності йому майнового авторського права, а також використання об`єктів даних прав відповідачем.
ПО ОКУАСП станом на 18.09.2017 була організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.
24.01.2014 між Організація та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (видавник, позивач) укладено Договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № АВ-24012014/01), умовами якого передбачено, що:
- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами та твори та субвидані твори (далі твори та субвидані твори разом - об`єкти авторського права), які належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об`єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього Договору (пункт 2.1 Договору № АВ-24012014/01);
- надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення Організацією договорів на право використання об`єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату (п. 2.2 Договору № АВ-24012014/01);
- згідно цього Договору Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління правами видавника, зокрема, на такий вид використання об`єктів авторського права як публічне виконання об`єктів авторського права (п.п. 5.1.1 п. 5.1 Договору № АВ-24012014/01);
- територія, на якій Організація здійснює колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права - територія України (п. 6.1 Договору № АВ-24012014/01 та Додаток № 1 до цього договору);
- Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об`єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим Договором, в порядку, визначеному у цьому розділі (п. 9.1 Договору № АВ-24012014/01);
- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими права, має право :
пред`являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторського права без дозволу Організації (п.п. 9.2.1 п. 9.2 Договору № АВ-24012014/01);
вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов отримання попередньої згоди видавника (п.п. 9.2.2 п. 9.2 Договору № АВ-24012014/01);
- дії, визначені в п. 9.2.1 Договору, Організація має право здійснювати без узгодження з видавником (п. 9.4 Договору № АВ-24012014/01);
- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (п. 12.1 Договору № АВ-24012014/01).
Додатково судом враховано зміст наявної в матеріалах справи заяви "До відома всіх зацікавлених осіб", якою ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" підтвердило, що в положеннях пунктів 9.2.2, 9.5 Договору № АВ-24012014/01 від 24.01.2014 не йдеться про отримання попередньої згоди щодо судового захисту в кожному окремому випадку, оскільки відповідно до чинного в Україні законодавства, в разі отримання за договором саме виключних майнових прав, - не вимагається додаткового дозволу чи погодження на судовий захист цих прав, заборона про це прямо встановлена законом і будь-яка домовленість сторін про це є нікчемною відповідно до закону. Також, наведеною заявою ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" підтвердило, що обізнане щодо кожного випадку звернення Організації із заявами (в тому числі і до суду) в інтересах і щодо захисту порушених прав ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА", погоджує і згодне з кожним таким зверненням .
На виконання вимог п. 3.1 Договору № АВ-24012014/01, ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" надало Декларацію № 582 від 07.04.2017 на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автори музики та автори тексту: ОСОБА_4; ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавець: ІНФОРМАЦІЯ_2). З наведеної Декларації вбачається, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" отримало майнові авторські права на спірний музичний твір від ТОВ "Ворнер/Чаппел" на підставі Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (далі - Договір № ВЧ-01112014/02-д ).
За умовами Договору ВЧ-01112014/02-д:
- ТОВ "Ворнер/Чаппел" (видавник) надає ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавнику) право на використання протягом строку (як він визначений у п. 11) на території (Україна) способами, вказаними в договорі, всіх творів, що входять до каталогу видавника, за виключенням Продакшн Музики (п. 2.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- для підтвердження надання права використання творів субвидавник на вимогу видавника надає засвідчені роздруківки з Каталогу, які містять характеристики творів у формі, наведеній у додатку № 1 до даного договору (п. 2.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- субвидавник має право використовувати твори протягом строку на території на умовах виключної ліцензії, зокрема, способом публічного виконання творів , тобто надання творів у живому виконанні або за допомогою технічних засобів (п. 2.3 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- субвидавник має право надавати права використання творів користувачам в межах території протягом строку договору в межах прав та способів використання, передбачених даним договором (п. 2.7 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- у випадку, коли субвидавнику стане відомо про будь-який випадок неавторизованого або такого, що порушує права використання тих чи інших творів, субвидавник (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") зобов`язаний невідкладно повідомити про це видавника (ТОВ "Ворнер/Чаппелл"), а видавник вправі самостійно визначити, чи використовувати засоби судового захисту та якщо використовувати, то які (п. 8.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- субвидавник вправі в досудовому порядку забезпечити дотримання і захищати всі права на твори на території або від свого імені та (або) від імені видавника без отримання попереднього погодження видавника, субвидавник не вправі ініціюювати від свого імені та (або) від імені видавника судові процеси відносно будь-яких творів без отримання попереднього письмового погодження видавника (п. 8.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- строк Договору починає обчислюватись з моменту його підписання та з урахуванням положень пункту 11.2, спливає 31 грудня 2014 року. При цьому сторони окремо обумовили, що Договір в частині надання прав субвидавнику розповсюджується на період, попередній даті укладення договору, а саме - з 01 січня 2014 року. Сторони окремо обумовили, що видавник надає субвидавнику право вимагати та отримувати від третіх осіб будь-які види винагороди та компенсацій за використання творів, не зібраних на момент укладення договору іншими субвидавниками видавника або правовласниками творів (п. 11.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);
- строк Договору може автоматично продовжуватись на наступний період в 1 (один) рік, якщо та до тих пір поки Договір не буде розірваний будь-якою зі сторін шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів. При умові отримання такого повідомлення про розірвання даний Договір припиняється, починаючи з 30 червня або з 31 грудня, в залежності від того, яка дата слідує після спливу 30 (тридцяти) календарних днів (п. 11.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д).
З Додатку № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д ("Роздруківка № 45 з каталогу музичних творів") вбачається, що ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" станом на 07.04.2017 підтвердили надання прав згідно Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д по відношенню до наведеного в цьому додатку переліку музичних творів, серед яких музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автори музики та автори тексту: ОСОБА_4; ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавець: ІНФОРМАЦІЯ_2).
Відповідно до Додатку № 1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д вбачається, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" проінформувало ТОВ "Ворнер/Чаппелл" про використання на території України без відповідного дозволу музичних творів згідно переліку, серед яких музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автори музики та автори тексту: ОСОБА_4; ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавець: ІНФОРМАЦІЯ_2).
Крім того, вказаними Додатками № 1, № 1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" , ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" наділено правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права.
Згідно вказаних Додатків № 1, № 1/2 ТОВ "Ворнер/Чаппелл" також погодилося з правом ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" доручати судове представництво ПО "ОКУАСП" (код 37396151) на підставі договору про управління майновими авторськими правами .
Враховуючи встановлені вище обставини та приписи статті 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" на підставі Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д та Додатку № 1 до нього (Роздруківка № 45) набуло майнові права, зокрема щодо спірного музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", а Організація на підставі Договору № АВ-24012014/01 та відповідно до Декларації № 582 від 07.04.2017 наділена повноваженнями на управління майновими правами суб`єкта авторського права - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (позивача), зокрема щодо спірного музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача. Ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д та Договір № АВ-24012014/01 станом на час фіксації порушення (18.09.2017) були чинні, недійсними не визнавалися, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, позивачем доведено належність йому майнових авторських прав на спірні музичні твори.
Разом з цим, доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують належність авторських прав на спірний музичний твір ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та наявність повноважень ТОВ "Ворнер/Чаппелл" на передачу майнових прав на спірний музичний твір третім особам (не доведено весь ланцюг передачі прав), суд відхиляє як безпідставні, з огляду на презумпцію правомірності Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д, який укладений ТОВ "Ворнер/Чаппелл" з ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна". Крім того, судом враховано, що питання наявності прав у ТОВ "Ворнер/Чаппелл" на укладення відповідного ліцензійного договору перебуває поза межами вирішення даного спору. Суд наголошує, що за змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам ); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
З огляду наведене, доводи відповідача, який стверджував, що Роздруківка № 45 з каталогу музичних творів (Додаток № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д) та Додаток № 1/2 до Ліцензійного договору № 01112014/02-д не підтверджують належності позивачу майнових авторських прав, оскільки умови вказаного ліцензійного договору не передбачено таких документів, суд оцінює критично, при цьому зазначає, що надання відповідної роздруківки передбачено п. 2.2 вказаного ліцензійного договору, а підписання Додатку № 1/2 суд оцінює у сукупності з іншими умовами вказаного ліцензійного договору.
Доводи відповідача з приводу того, що Договором № АВ-24012014/01 (укладений між Організацією та позивачем) не передбачено такої форми декларування, як "Декларація об`єктів авторського права (музичних творів)", а тому наявна в матеріалах справи Декларації об`єктів авторського права (музичних творів) № 582 від 07.04.2017 не підтверджує обставин того, що позивач доручив Організації управляти майновими авторськими правами/виключними майновими авторськими правами на спірний музичний твір, суд також оцінює критично, зважаючи при цьому на п. 3.1 Договору № АВ-24012014/01, згідно якого видавник (позивач) зобов`язується декларувати свої майнові права на об`єкти авторського права.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 №71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №657) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
Таким чином, Організація наділена правом фіксувати факти комерційного використання музичних творів способом публічного виконання/публічного сповіщення. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 у справі № 924/290/17, від 18.06.2019 у справі № 910/11135/18, від 09.07.2019 у справі № 910/12033/18.
18.09.2017 в період часу з 14:36 год. до 15:01 год. представником Організації Чередніченком Євгеном Івановичем , який діяв на підставі довіреності № 31/12/16/1 від 31.12.2016, у ресторані "Текіла Хаус" за адресою м. Київ, Спаська, буд. 8-А, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ " ТЕКІЛА ХАУС" (відповідач), було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, в тому числі спірного музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2 для фонового озвучення приміщення, про що складено Акт фіксації № 39/09/17 від 18.09.2017, копія якого наявна в матеріалах справи. Акт фіксації № 39/09/17 підписаний представником Організації Чередніченко Є.І. та містить відмітку, що представники закладу відмовились назвати свої данні та підписати даний акт.
В наведеному Акті фіксації № 39/09/17 зазначено про наявність в приміщенні закладу, де здійснювалась фіксація, працюючих приладів для подання звукової хвилі в діапазоні і з частотою, які сприймаються людським слухом. Також зазначено, що розповсюдження звукової хвилі - тобто подання музичних творів (публічне виконання) зафіксовано на доданому до акту відео-звукозаписі і сприймається на слух, а не зором. Фіксація здійснювалась з використанням відеокамери "SONY Handycam" model № DCR DVD 610 2008.
На підтвердження обставин, зазначених у Акті фіксації № 39/09/17 7, Організацією додано до матеріалів справи DVD-диск з копією відео-звукозапису до Акту фіксації № 39/09/17, дослідження якого здійснювалось в судовому засіданні.
В судовому засіданні 15.07.2019 судом досліджено копію відео-звукозапису до Акту фіксації № 39/09/17 у ресторані "Текіла Хаус" від 18.09.2017 та встановлено, що на цьому записі зафіксовано:
- дату фіксації - наявне зображення на екрані мобільного телефону та озвучено вголос представником ПО ОКУАСП: 18 вересня 2017 року, 16 годин 36 хвилин (з 00 хв. 01 сек. до 00 хв. 09 сек.);
- назву та адресу закладу, в якому здійснюється фіксація, озвучено вголос представником ПО ОКУАСП - ресторан "Текіла Хаус", місто Київ, вулиця Спаська, 8-А(далі - заклад) (з 00 хв. 01 сек. до 00 хв. 09 сек. запису);
- меню закладу з печаткою, на якій міститься найменування відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Текіла Хаус" та його ідентифікаційний код - 25636354 (00 хв. 09 сек., 00 хв. 16 сек. 00 хв. 17 сек., 00 хв. 18 сек. запису);
- обладнання (колонку), за допомогою якого в закладі здійснюється публічне виконання музичних творів (00 хв. 19 сек., 00 хв. 22 сек. запису);
- публічне виконання спірного музичного твору з назвою іноземною мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (з 08 хв. 34 сек. до 11 хв. 37 сек.)
- чек, роздрукований з терміналу, який містить наступні зазначення: ТОВ "Текіла Хаус", Текіла Хаус, м. Київ, вул. Спаська, буд. 8-А, час 14:42:30, дата 18/09/2017 (з 25 хв. 44 сек. до 25 хв. 52 сек. запису).
Отже, наявним в матеріалах справи відео-звукозаписом до Акту фіксації № 39/09/17 , у сукупності з іншими доказами - Актом фіксації № 39/09/17 від 18.09.2017 та чеком від 18.09.2017, підтверджується, що фіксація відбувалась 18.09.2017 в приміщенні ресторану "Текіла Хаус" за адресою м. Київ, вул. Спаська, буд. 8-А, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "Текіла Хаус", відео-звукозапис містить докази публічного виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", якість даного запису дозволяє ідентифікувати вказаного музичного твору.
Таким чином, оцінивши надані Організацією докази (Акт фіксації № 39/09/17 від 18.09.2017, відео-звукозапису до даного акту та чек від 18.09.2017) у їх сукупності , суд дійшов висновку про належність, допустимість, достовірність та достатність цих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, які обґрунтовано підтверджують факт використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення їх публічного виконання. Наведений висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі № 910/7609/17, у постанові від 18.06.2019 у справі № 910/11135/18.
Разом з тим, доводи відповідача, який вважає, що "твердження позивача з посиланням на Акт фіксації № 39/09/17 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 18.09.2017 та наданий позивачем відеозвукозапис, як окремо, так і у сукупності, не містять нічого іншого, ніж припущення, що саме у зазначеному там закладі, саме відповідачем здійснювалось неправомірне виконання саме музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" , - судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що з відео-звукозапису не можливо дійти висновку, що відео-звукозапис проводився представником ПО ОКУАСП Чередніченком Є.І. у певні дату та час саме у приміщенні ресторану "Текіла Хаус" за адресою м. Київ, вул. Спаська, буд. 8-А.
З цього приводу суд зазначає, що відповідні обставини судом встановлені при дослідженні вищенаведених відео-звукозапису до Акту фіксації у їх сукупності , а саме: в Акті фіксації № 39/09/17 чітко зазначено, що фіксація здійснювалась 18.09.2017 в приміщенні ресторану "Текіла Хаус" за адресою м. Київ, Спаська, буд. 8-А. В наведеному акті також зазначено, що фіксація здійснювалась представником Організації Чередніченком Євгеном Івановичем , який і підписав вказаний акт. На підтвердження здійснення фіксації уповноваженим представником Організації матеріали справи містять довіреність № 31/12/16/1 від 31.12.2016, з якої вбачається перелік повноважень, якими Організація наділила Чередніченка Є.І. , зокрема, останньому надано право виявляти незаконне використання творів, управління якими здійснює Організація, та здійснювати фіксацію. На відео-звукозаписі також зафіксовано дата фіксації (18.09.2017), назва та адреса закладу відповідача (ресторан "Текіла Хаус", м. Київ, вул. Спаська, буд. 8-А).
При цьому суд зазначає, що такі факти як відсутність на відео-звукозаписі особи представника Організації, яка здійснювала фіксацію та/або не зазначення цією особою вголос свого прізвища, рівно як і відсутність на записі особи представника закладу відповідача, демонстрації надання останньому на ознайомлення та підписання акту фіксації, відмови представника закладу відповідача назвати свої дані та підписати акт фіксації, - не спростовують відповідних обставин, які зафіксовано іншими доказами, зокрема, Актом фіксації № 39/09/17 від 18.09.2017. Відповідно, такі обставини встановлено судом за результатом оцінки наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності , а саме: № 39/09/17 від 18.09.2017, відео-звукозапису до даного акту, довіреності № 31/12/16/1 від 31.12.2016, чеку від 18.09.2017.
Додана відповідачем до матеріалів справи копія заяви свідка ( ОСОБА_2 ) від 19.04.2019 не приймається судом у якості належного та допустимого доказу у даній справі, оскільки згідно вказаної заява гр. ОСОБА_2 свідчить про події станом на 18.09.2017, коли вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Текіла Хаус" (відповідачем). Проте, відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження перебування вказаної особи у трудових відносинах з ТОВ "Текіла Хаус" та займаної цією особою посади адміністратора ресторану "Текіла Хаус" станом на 18.09.2017.
Отже, враховуючи наведене, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що з відео-звукозапису не можливо дійти висновку про присутність у місці, де велась прихована відеозйомка, представника закладу відповідача, який відмовився надавати свої дані та підписувати акт.
Водночас, суд звертає увагу, що законодавством України не встановлено обов`язкових вимог до порядку проведення фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання/публічного сповіщення та вимог до форми і змісту акту фіксації представником (-ами) організацій колективного управління, в тому числі і вимог щодо кола осіб при проведенні такої фіксації.
Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що з відео-звукозапису не можливо дійти висновку, що у певному проміжку часу саме у приміщенні ресторану "Текіла Хаус", який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Спаська, буд. 8-А, звучить відображений в Акті фіксації № 39/07/17 спірний музичний твір.
При цьому суд виходив з того, що з Акту фіксації №39/09/17 від 18.09.2017 вбачається, що визначення музичних творів здійснювалось представником Організації безпосередньо на місці за допомогою програм Sound Hound та/або Shazam, які знаходяться у вільному доступі. При цьому сама лише відсутність на відео-звукозаписі демонстрації дій з визначення (ідентифікації) спірного музичного твору безпосередньо на місці за допомогою вказаних програм не спростовує сам факт публічного виконання спірного музичного твору у закладі відповідача і такий факт не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.
Доводи відповідача те, що відео-звукозапис не дає можливості встановити, що відображене на ньому обладнання (колонка) станом на 18.09.2017 знаходилось саме в приміщенні ресторану "Текіла Хаус" (закладу відповідача), який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Спаська, буд. 8-А, - судом відхиляються як необгрунтовані, оскільки досліджений судом відео-звукозапис містить фіксацію відповідного обладнання (колонки) у закладі відповідача, що також підтверджується з огляду на оцінку судом наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності . При цьому судом враховано, що використання музичних творів безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням.
Водночас суд зазначає, що при ухваленні даного рішення враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
3.2. Щодо доведення відповідачем додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним творів та спростування відповідачем визначеної цивільним законодавством презумпції винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).
Відповідач та третя особа-1 стверджували про правомірне використання відповідачем спірного музичного твору на підставі:
- Договору доручення № 03-01/10/2014/КДС від 01.09.2014, укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" (далі - ТОВ "КДС");
- Договору № 01/2014 від 27.12.2013, укладеного між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - ДО "УААСП") та ТОВ "КДС".
Судом встановлено наступне.
27.12.2013 ДО "УААСП" (третя особа-2), яка на підставі свідоцтва від 22.08.2003 № 3/2003 Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіта і науки України здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права, та ТОВ "КДС" (третя особа-1), укладено Договір № 01/2014 , відповідно до умов якого ТОВ "КДС" за даним договором управомочене набувати прав та обов`язків і самостійно їх реалізовувати як від власного імені, так і на підставі договорів доручення від імені користувачів, що протягом дії Договору приєднаються до цього Договору.
Згідно з умовами Договору від 27.12.2013 № 01/2014:
користувач (користувачі) - це суб`єкти господарювання, які шляхом укладення із ТОВ "КДС" договору доручили останньому врегулювати від їх імені та за їх рахунок шляхом укладення господарських договорів усі питання щодо використання ними способом публічного виконання творів;
твори - це оприлюднені літературні, музичні твори з текстом або без тексту, що охороняються авторським правом, повноваження на колективне управління якими на території України передано ДО "УААСП" аналогічними іноземними авторсько-правовими організаціями на підставі договорів про взаємне представництво інтересів, українськими суб`єктами авторського права та їх правонаступниками на підставі письмових договорів, а також повноваження по управлінню якими ДО "УААСП" здійснює на підставі закону;
- пунктами 2.1 - 2.6 Договору від 27.12.2013 № 01/2014 визначено, що ДО "УААСП" від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надає користувачам, у порядку та на умовах, визначених цим договором право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів у приміщеннях закладів користувачів, розташованих на території України, а користувачі зобов`язуються виплачувати ДО "УААСП" авторську винагороду (роялті) відповідно до умов цього договору та закону. Сторони окремо погодили, що з метою реалізації положень цього договору користувачі та ТОВ "КДС" отримують невиключне право на відтворення і зберігання творів з метою їх подальшого використання способом публічного виконання. Сторони погодили, що в кожному конкретному випадку днем отримання користувачем невиключного права на використання творів на умовах цього договору (днем набуття чинності невиключною ліцензією ДО "УААСП" на користь користувача) буде день укладення ТОВ "КДС" із користувачем договору, умовами якого передбачено уповноваження користувачем ТОВ "КДС" на врегулювання від його імені усіх питань стосовно використання останнім способом публічного виконання творів (у такий спосіб користувач приєднується до цього Договору). Користувачі не мають права передавати отримані за цим договором права третім особам. Цей договір не поширюється на: а) немайнові права авторів; б) права виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення; в) будь-які інші способи та види використання творів, не зазначені в цьому Договорі. Розміри авторської винагороди (роялті), яка сплачується користувачами за надання невиключного права на публічне виконання творів за розрахунковий період - календарний рік (тарифи), визначені у додатку до цього договору. Визначена сторонами сума авторської винагороди (тариф) не залежить від тривалості та кількості використання творів протягом розрахункового періоду. ТОВ "КДС" протягом 30-ти календарних днів, які слідують за останнім днем розрахункового періоду надає ДО "УААСП" звіт за формою, визначеною додатком до цього договору, який містить перелік користувачів, від імені яких ТОВ "КДС" виплачує ДО "УААСП" авторську винагороду (роялті) за використання творів способом публічного виконання. Разом із звітом ТОВ "КДС" зобов`язується надати ДО "УААСП" у довільній формі точний перелік використовуваних користувачами протягом розрахункового періоду творів, як це передбачено чинним законодавством України;
- згідно з пунктом 5.1 Договору від 27.12.2013 № 01/2014 сторони встановили, що цей договір набирає чинності з 01.01.2014 і діє по 31.12.2020. При цьому пункти 2.6.-2.8 цього договору залишаються в силі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що виникли під час дії цього договору;
- відповідно до пункту 7.4 Договору від 27.12.2013 № 01/2014 сторони розуміють, що відносини, що склалися та/або складуться між ТОВ "КДС" та кожним із користувачів згідно з укладеними договорами, є комерційним представництвом (стаття 243 ЦК України) ;
- згідно з пунктом 2.2 Договору від 27.12.2013 № 01/2014 з метою реалізації положень цього договору користувачі та ТОВ "КДС" отримують невиключне право на відтворення і зберігання творів з метою їх подальшого використання способом публічного виконання.
01.09.2014 ТОВ "ТЕКІЛА ХАУС" (відповідач) та ТОВ "КДС" (третя особа-1) укладено Договір доручення № 03-01/10/2014/КДС , відповідно до умов якого, в редакції Додаткової угоди № 1 до Договору доручення № 03-01/10/2014/КДС, встановлено:
- музичний репертуар - визначений у порядку, передбаченому цим Договором, перелік об`єктів права інтелектуальної власності, відносно використання яких довірителем (ТОВ "ТЕКІЛА ХАУС") способом публічного виконання (показу) укладається цей правочин;
- довіритель приєднується до усіх правочинів, як вже укладених ТОВ "КДС", так і тих, що можуть бути укладені від його імені ТОВ "КДС" у майбутньому, у такий спосіб надаючи відповідне уповноваження ТОВ "КДС" на укладення від імені довірителя таких правочинів, виконання їх умов, їх подальшу зміну та/або припинення, положеннями яких забезпечується врегулювання усіх питань правомірності використання першим об`єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару, та інших об`єктів авторського права у погоджених згідно із умовами цього договору закладах довірителя. Вказане схвалення обмежується довірителем погодженим сторонами у цьому договорі розміром сум винагороди (роялті), які довіритель сплачує через ТОВ "КДС" на користь суб`єктів майнових прав за використання способом публічного виконання (показу) об`єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього договору закладах довірителя та за використання довірителем бази ліцензованого контенту (п. 1.1 Договору доручення № 03-01/10/2014/КДС );
- згідно з пунктами 1.2 та 1.3 Договору доручення № 03-01/10/2014/КДС визначено, що довіритель даним уповноважує ТОВ "КДС" від його імені та за його рахунок у порядку, передбаченому цим договором, здійснювати оплату винагороди (роялті) за використання способом публічного виконання (показу) об`єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару та за використання довірителем бази ліцензованого контенту на користь суб`єктів майнових прав на об`єкти права інтелектуальної власності та їх представників, з якими ТОВ "КДС" укладено відповідні правочини, а також здійснювати усі необхідні та передбачені вказаними правочинами дії, спрямовані на виконання їх умов (повідомлення, звітність тощо). Усі дії, на які цим договором довіритель уповноважує ТОВ "КДС", мають характер виключних прав ТОВ "КДС", як це передбачено ч. 2 ст. 1000 ЦК України , чинність яких обмежується строком дії цього договору та територією України;
- відповідно до підпунктів 2.1.1 - 2.1.4 пункту 2.1 Договору доручення № 03-01/10/2014/КДС сторони погодили, що ТОВ "КДС" згідно з умовами цього договору набуває виключних прав представляти довірителя у відносинах із суб`єктами (та їх представниками) майнових прав на об`єкти права інтелектуальної власності, що використовуються довірителем, що, зокрема, проте не обмежуючись, передбачає:
здійснення від імені та за рахунок довірителя у порядку, передбаченому цим договором, виплат винагороди (роялті) за використання у його закладах способом публічного виконання (показу) об`єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару на користь суб`єктів майнових прав на об`єкти права інтелектуальної власності та їх представників;
укладення у подальшому від імені довірителя правочинів, виконання їх умов, їх подальша зміна та/або припинення, положеннями яких забезпечується врегулювання усіх питань правомірності використання довірителем об`єктів інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього договору закладах останнього;
вчинення від імені довірителя усіх необхідних та передбачених укладеними правочинами дій, спрямованих на виконання їх умов (повідомлення, звітність, тощо);
за умови належного виконання довірителем умов цього Договору ТОВ "КДС" гарантує належне виконання укладених ним від імені та в інтересах довірителя правочинів, у зв`язку з чим несе солідарну із сторонами таких правочинів відповідальність за всіма вимогами, що випливають із фактів використання довірителем об`єктів права власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього договору закладах останнього. При цьому вказане положення застосовується виключно у разі негайного залучення до врегулювання усіх спірних питань уповноважених представників ТОВ "КДС", яким необхідні уповноваження від довірителя та копії матеріалів спору, повинні бути надані не пізніше 2-х робочих днів з моменту їх отримання довірителем;
- відповідно до пункту 6.1 Договору доручення № 03-01/10/2014/КДС, протягом строку дії цього договору видані на підставі укладених ТОВ "КДС" від імені довірителя правочинів невиключні ліцензії є чинними. Цей договір набирає чинності з 01.10.2014 і діє до 31.12.2020. При цьому пункти 2.4 - 2.9 цього договору залишаються чинними до повного виконання своїх зобов`язань довірителем, що виникли під час дії Договору. Якщо за три календарні місяці до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не виявить бажання припинити його на підставі спливу строку його дії, то чинність цього договору автоматично продовжується на наступний аналогічний строк та на таких самих умовах;
- згідно з пунктом 7.1 Договору доручення № 03-01/10/2014/КДС сторони розуміють, що відносини , у яких вони беруть участь відповідно до положень цього договору, є комерційним представництвом (посередництвом) (глава 31 ГК України, ст. 243 ЦК України), а ТОВ "КДС" - комерційним представником довірителя, на що сторони цього договору даним дають свою вільну згоду;
- відповідно до п. 7.2 Договору доручення № 03-01/10/2014/КДС усі зміни та додатки до цього договору укладаються у письмовій формі та є чинними за умови підписання їх уповноваженими представниками обох сторін.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідності до статті 1000 ЦК України:
за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя (ч. 1);
договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (ч. 2).
Статтею 243 ЦК України встановлено:
комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності (ч. 1);
комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом (ч. 2);
повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю (ч. 3);
особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом (ч. 4).
Таким чином, суд, враховуючи наведені норми ЦК України та встановивши, що: Договір від 27.12.2013 № 01/2014 за своєю правовою природою є ліцензійним договором, який укладений ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" як ліцензіаром та ТОВ "Контент Делівері Сервіс" як ліцензіатом із можливістю приєднання до цього договору інших осіб як ліцензіатів; водночас врахувавши, що приєднання таких осіб має відбуватися за умови їх ознайомлення з умовами Договору від 27.12.2013 № 01/2014, направленням оферти та отриманням акцепту; беручи до уваги відсутність доказів наявності договірних відносин між ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" як ліцензіаром та ТОВ "Текіла Хаус" як ліцензіатом, а також те, що суб`єктний склад учасників ліцензійного договору має бути відомим особам, які його укладають; крім того, встановивши, що Договір доручення № 03-01/10/2014/КДС від 01.09.2014 містить елементи як договору доручення, так і договору комерційного представництва; беручи до уваги відсутність доказів вчинення ТОВ "Контент Делівері Сервіс" дій, спрямованих на отримання ліцензії на використання ТОВ "Текіла Хаус", зокрема, музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", оскільки такі дії мали вчинятися після набрання чинності Договором доручення № 03-01/10/2014/КДС від 01.09.2014 і не можуть поширюватися на раніше укладений Договір від 27.12.2013 № 01/2014, - дійшов висновку про неправомірне (без надання відповідного дозволу) використання ТОВ "Текіла Хаус" спірного музичного твору. Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16.
Отже, відповідачем не доведено додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним у власній господарській діяльності спірного музичного твору та не спростовано визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).
3.3. Щодо наявності підстав для притягнення винної особи до відповідальності за порушення авторського права.
Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності відбулось без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Використання твору без дозволу суб`єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", у зв`язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Суд дійшов висновку, що станом на час прийняття рішення у справі при визначенні розміру компенсації за спірне порушення майнових авторських прав слід виходити з приписів п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції до 22.07.2018) та пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (в чинній редакції) та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1921,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2019, згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік").
Судом враховано, що відповідач порушив авторські права позивача щодо об`єкта правового захисту - музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на 01.01.2019) за використання спірного музичного твору. Отже, стягненню з відповідача підлягають 19210,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об`єкта правового захисту - музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1". У задоволенні решти позовних вимог в сумі 226678,00 грн. позивачу належить відмовити.
4. Стосовно розподілу судових витрат .
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Організація, що звернулась на захист прав позивача, безпосередньо у позовній заяві навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести, до якого включила: витрати, понесені Організацією, а саме: судовий збір за подання позовної заяви - 3688,32 грн.; витрати, які очікує понести Організація, а саме: витрати на професійну правничу допомогу - 7000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зазначив, що на дату проведення підготовчого засідання відповідачем понесені витрати, пов`язані з розглядом справи, в сумі 68,40 грн. на оплату послуг поштового зв`язку за надіслання відзиву і доданих до нього доказів Організації та позивачу. Окрім того, відповідач очікує понести і інші витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі пов`язані з правничою допомогою адвоката та з вчиненням інших процесуальних дій.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують сплату Організацією судового збору в сумі 3700,20 грн. (платіжне доручення № 817 від 22.12.2018), тоді як за подання даної позовної заяви з ціною позову в розмірі 245888,00 грн. позивач мав сплатити судовий збір в сумі 3688,32 грн.
З огляду на часткове задоволення позову та приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 288,15 грн. покладається на відповідача, а в сумі 3400,17 грн. - на Організацію. Згідно приписів ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Крім того, Організацією до закінчення судових дебатів у справі подано заяву, відповідно до якої Організація просить суд вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Організації, яка звернулась на захист прав позивача, стягнути з відповідача на користь Організації 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Договір № 7.9-О про надання професійної правничої допомоги від 11.02.2019, укладений між Організацією та Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс", наказ Адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" № 7.9 від 11.02.2019 про доручення здійснення судового представництва за вказаним договором адвокатам Хлебнікову С.Г., Сербуль О.Ю., довіреність від 07.02.2019, видана Організацією зазначеним адвокатам, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, видані зазначеним адвокатам, Акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом, від 03.05.2019 (Додаток № 1 до Договору № 7.9-О про надання професійної правничої допомоги від 11.02.2019), платіжне доручення № 851 від 07.03.2019 на суму 7000,00 грн., в призначенні платежу якого зазначено: "оплата за професійну правничу допомогу згідно договору № 7.9 -О від 11.02.2019", - підтверджується здійснення Організацією витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі в сумі 7000,00 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позову та приписи ст.ст. 126, 129 ГПК України, здійснені Організацією витрати на професійну правничу допомогу в сумі 546,88 грн. покладаються на відповідача, а в сумі 6453,12 грн. - на Організацію.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 96, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКІЛА ХАУС" (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 8-А; ідентифікаційний код 25636354) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 916; ідентифікаційний код 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 39019265) 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.) компенсації за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об`єкта правового захисту - музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКІЛА ХАУС" (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 8-А; ідентифікаційний код 25636354) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 916; ідентифікаційний код 37396151) 288,15 грн. (двісті вісімдесят вісім гривень 15 коп.) судового збору та 546,88 грн. (п`ятсот сорок шість гривень 88 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 18.07.2019
Суддя Гумега О.В.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.07.2019 |
Оприлюднено | 19.07.2019 |
Номер документу | 83115958 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гумега О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні