Рішення

від 15.07.2019 по справі 914/429/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2019 справа № 914/429/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Юрків М.Г., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж-Стиль , м.Львів

до відповідача Приватного підприємства Єврокомфорт+ , м. Кам`янка-Бузька Львівської області

про стягнення 247710,96 грн.

від позивача: Мита Р.П.;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж-Стиль до Приватного підприємства Єврокомфорт+ про стягнення 247710,96 грн.

Ухвалою від 12.03.2019 р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк на виправлення допущених недоліків.

Ухвалою суду від 21.03.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.04.2019 р. Ухвалою суду від 15.04.2019 р. підготовче засідання відкладено на 20.05.2019 р. Ухвалою суду від 20.05.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2019 р. Ухвалою суду від 10.06.2019 р., занесеною до протоколу судового засідання від 10.06.2019 р., розгляд справи по суті відкладено на 13.06.2019 р. Ухвалою суду від 13.06.2019 р., занесеною до протоколу судового засідання від 13.06.2019 р., розгляд справи по суті відкладено на 15.07.2019 р.

В судове засідання 15.07.2019 р. з`явився директор позивача, підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав. В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення відповідачеві ухвали суду від 21.03.2019 р. про відкриття провадження у справі (вручено 26.03.2019 р.)

Відправлення на адресу відповідача ухвали суду про виклик в судове засідання на 15.07.2019 р. підтверджується списком рекомендованих листів №793 від 14.06.2019 р. та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №1079 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 7901412541416). Як вбачається з інформації на веб-сайті АТ Укрпошта , поштове відправлення за відповідним штрихкодовим ідентифікатором було вручено за довіреністю 15.06.2019 р.

Ухвали надсилались судом на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, яка також відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Будь-які інші адреси відповідача, крім вказаних у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі, ні позивачеві, ані суду невідомі.

Таким чином, суд вважає, що ним виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, врахувавши, що відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суду поважних причин відсутності в судовому засіданні, мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався, та у зв`язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

У судовому засіданні 15.07.2019 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обгрунтування позовних вимог позивач ствердив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір субпідряду, на виконання умов якого позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж в сумі 200000грн, проте відповідач взятих на себе зобов`язань не дотримався, жодних робіт за договором не виконав, а авансу не повернув. У зв`язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача 200000 грн заборгованості, а також 389000 грн втрат від інфляції та 8810,96 грн процентів за користування коштами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Суду представлено договір субпідряду №5 на здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт з монтажу систем опалення від 16.08.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Престиж-Стиль (генеральний підрядник, позивач у справі) та Приватним підприємством Єврокомфорт+ (субпідрядник, відповідач у справі).

Пунктом 16.7. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного його виконання сторонами своїх зобов`язань, але в любому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Доданий до позовної заяви примірник договору підписано генеральним підрядником та не підписано субпідрядником.

Як стверджував позивач в поданій суду заяві про виправлення допущених недоліків, у нього відсутній оригінал вказаного договору, оскільки такий знаходиться у відповідача. Усно в судових засіданнях директор позивача зазначав, що договір було направлено відповідачеві, який не повернув його після підписання.

Відповідно до п.1.1. договору, субпідрядник за завданням генерального підрядника зобов`язується на свій ризик, своїми силами та засобами у відповідності до діючих будівельних норм і правил, якісно виконати в межах договірної ціни, що передбачені переданою генеральним підрядником проектною документацією, умовами цього договору, у тому числі: влаштування системи опалення (далі - роботи) на об`єкті - Реставрація з переплануванням горищних приміщень в будинку АДРЕСА_3 під навчальні приміщення ЛНМА імені М.В. Лисенка в межах існуючого горища без зміни конфігурації даху , та здати вказані роботи замовнику у встановлений термін. Вищенаведений перелік робіт є орієнтовним. Кожен вид робіт узгоджується окремою додатковою угодою до договору.

Генеральний підрядник зобов`язується надати субпідряднику фронт робіт, проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти належним чином виконані роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього. (п.1.2. договору).

Згідно з п.1.3. договору, субпідрядник зобов`язується повністю закінчити роботи на об`єкті у відповідності з умовами даного договору та разом з генеральним підрядником передати виконані роботи замовнику будівництва, яким в даному договорі виступає Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка, а також здійснювати всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством України для субпідрядника при введенні об`єкта в експлуатацію, в тому числі брати участь у певних заходах, підписувати та подавати необхідні документи (акт готовності об`єкта тощо).

Розділ 3 договору стосується суми договору та порядку розрахунків.

Так, відповідно до п.3.1. договору, вартість робіт, що доручаються субпідряднику за цим договором субпідряду на підставі договірної ціни (кошторисної вартості), окремих видів і комплексів робіт складає 486483,02 грн (чотириста вісімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят три гривні 02 копійки), в тому числі ПДВ 81080,50 грн (вісімдесят одна тисяча вісімдесят гривень 50 копійок).

В суму договору входить вартість обладнання, матеріалів та будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, вартість витрат пов`язаних з отриманням дозволів та погоджень необхідних при виконанні робіт. (п.3.5. договору).

В матеріалах справи наявна копія договірної ціни на будівництво Реставрація з переплануванням горищних приміщень в будинку АДРЕСА_3 під навчальні приміщення ЛНМА імені М.В. Лисенка в межах існуючого горища без зміни конфігурації даху влаштування системи опалення, що здійснюється в 2017 році, складена в поточних цінах станом на 01.08.2017 р. У вказаній договірній ціні зазначено найменування витрат підрядника з зазначенням вартості окремо кожного пункту таких витрат та кінцеву договірну ціну - 486483,02 грн. Договірна ціна підписана без зауважень керівниками генеральної підрядної організації (ТзОВ Престиж-Стиль ) та субпідрядної організації (ПП Єврокомфорт+ ) і скріплена печатками відповідних юридичних осіб.

Як зазначено в п.3.7. договору субпідряду, оплата за цим договором здійснюється генеральним підрядником шляхом внесення коштів на поточний рахунок субпідрядника у національній валюті України на наступних умовах: авансовий платіж на закупку обладнання; авансовий платіж на закупку матеріалів; подальші розрахунки - здійснюється підрядником у строки протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, обома сторонами за умови одержання підрядником відповідного оригіналу рахунку-фактури субпідрядника та податкової накладної.

Платіжним дорученням №63 від 23.08.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Престиж-Стиль перерахувало Приватному підприємству Єврокомфорт+ 200000 грн з призначенням платежу: авансовий платіж на виконання монтажних робіт згідно рах.№21-08-17/1 від 21.08.2017 р. в т.ч. ПДВ 20% 33333,33 грн .

В судових засіданнях позивач пояснив, що рахунок, на підставі якого перераховано авансовий платіж, був виставлений відповідачем шляхом надсилання на електронну адресу позивача, проте належних доказів ствердженого не надав.

Листом №5 від 01.09.2017 р. ПП Єврокомфорт+ повідомило ТзОВ Престиж-Стиль , що працівниками підприємства було проаналізовано розділ системи опалення проект реконструкції Реставрація з переплануванням горищних приміщень в будинку АДРЕСА_3 під навчальні приміщення ЛНМА імені М.В. Лисенка в межах існуючого горища без зміни конфігурації даху та під час розгляду розділу системи опалення було виявлено деякі недоліки (перелік зазначено в тексті листа). У зв`язку з цим, ПП Єврокомфорт+ просило ТзОВ Престиж-Стиль погодити з замовником та проектною організацією усі зміни та додаткові роботи, а також вартість матеріалів, які будуть проводитися при виконанні робіт під час проведення реконструкції Реставрація з переплануванням горищних приміщень в будинку АДРЕСА_3 під навчальні приміщення ЛНМА імені М.В. Лисенка в межах існуючого горища без зміни конфігурації даху .

В листі відповідач вказав, що через наближення опалювального сезону та призупинення робіт по влаштуванні основи підлоги на мансардному поверсі необхідно прийняти рішення для виконання перш необхідних робіт для повного функціонування системи опалення та продовження робіт по реконструкції мансардного поверху, перелічив найнеобхідніші роботи, які слід виконати, та просив позивача у зв`язку зі змінами профінансувати дані роботи.

13.10.2017 р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив, що станом на 10.10.2017 р. відсутній належним чином оформлений та підписаний сторонами договору та Львівтеплоенерго акт про гідравлічні випробування системи опалення, що несе певні ризики у зв`язку із настанням зимового опалювального періоду, а також те, що 23.08.2017 р. на рахунок відповідача було перераховано авансовий платіж відповідно до п. 3.7. договору в сумі 200000 грн, проте акту виконаних робіт надано не було.

Враховуючи наведене, позивач в листі зобов`язав відповідача негайно в термін до 12.10.2017 р. підписати та надати акт про гідравлічні випробування системи опалення та не пізніше 18.10.2017 р. надати акт виконаних робіт на суму 200000 грн.

В листі від 02.11.2017 р. позивач вказав, що станом на 02.11.2017 р. відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, просив в п`ятиденний термін з дати отримання цього листа виконати умови договору субпідряду та зазначив, що в протилежному випадку позивач буде змушений розірвати вищевказаний договір та звернутися до суду для вирішення спору.

01.03.2018 р. позивач листом повідомив відповідача про те, що станом на 01.03.2018 р. відповідач не виконав робіт за договором, а такі монтажні та пусконалагоджувальні роботи з монтажу систем опалення були виконані самим позивачем та передані в експлуатацію самостійно, через що позивач вимагав в п`ятиденний термін з дати отримання цього листа повернути на його рахунок перерахований авансовий платіж в сумі 200000 грн.

В матеріалах справи відсутні докази виконання будь-яких підрядних робіт Приватним підприємством Єврокомфорт+ на об`єкті Реставрація з переплануванням горищних приміщень в будинку АДРЕСА_3 під навчальні приміщення ЛНМА імені М.В. Лисенка в межах існуючого горища без зміни конфігурації даху або докази повернення суми авансового платежу.

У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача 200000 грн суми перерахованого авансового платежу.

Також позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачеві 8810,96 грн процентів за користування коштами за період з 15.09.2017 р. по 04.03.2019 р. та 38900 грн втрат від інфляції за період з вересня 2017 р. по січень 2019 р.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. (ч.7 ст.179 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною першою статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В частині другій статті 180 ГК України зазначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Аналогічна за змістом норма міститься і в ч.1 ст.638 ЦК України.

Істотними умовами договору Цивільний кодекс України в частині першій статті 638 визначає умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст.180 Господарського кодексу України, істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановлено статтею 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч.8 ст1 181 ГК України).

Наданий позивачем суду договір субпідряду не підписаний відповідачем (субпідрядником), проте суд вважає, що сторонами було досягнено згоди щодо істотних умов договору, про що свідчить підписання ними договірної ціни, про яку йдеться в п.1.1. проекту договору та яка містить умови про предмет і ціну договору, що відповідають умовам, викладеним в п.1.1. та 3.1. проекту договору субпідряду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що договір було прийнято до виконання як позивачем шляхом перерахування авансу на виконання монтажних робіт, так і відповідачем, який проаналізував розділ системи опалення проекту реконструкції, висловив свої зауваження та просив позивача погодити і профінансувати усі зміни та додаткові роботи, а також вартість матеріалів.

Про обізнаність відповідача з існуванням та умовами договору субпідряду свідчить і відсутність доказів того, що Приватне підприємство Єврокомфорт+ повернуло чи висловило намір повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Престиж-Стиль отриману суму авансу як помилково зараховані на його рахунок кошти.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 05.06.2018 р. у справі №338/180/17, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі укладеного договору субпідряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. (ч.1 ст.838 ЦК України).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є різновидом договору субпідряду - договором будівельного субпідряду.

Так, відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Як передбачено ч.1 ст.843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ч.1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Умовами договору субпідряду було передбачено часткову попередню оплату робіт. Така оплата була здійснена позивачем шляхом перерахування авансового платежу на виконання монтажних робіт в розмірі 200000 грн.

Згідно з положеннями ст.846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем будь-яких робіт за договором субпідряду.

Як встановлено ст.847 ЦК України, підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника:1) про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; 2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; 3) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Листом від 01.09.2017 р. субпідрядник повідомив генерального підрядника про наявність обставин, які до їх усунення унеможливлюють проведення робіт.

Відповідно до ч.1 ст.848 ЦК України, якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків.

Також згідно з ч.3 ст.879 ЦК України, у разі неможливості використання матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування, наданого замовником, без погіршення якості виконуваних робіт підрядник має право відмовитися від договору та вимагати від замовника сплати ціни робіт пропорційно їх виконаній частині, а також відшкодування збитків, не покритих цією сумою.

Якщо субпідрядник вважав, що генеральний підрядник не усунув обставин, які унеможливлюють проведення робіт, він міг скористатися своїм правом на відмову від договору. Оскільки суду не надано доказів того, що субпідрядник відмовився від договору, суд вважає, що він був зобов`язаний виконувати роботи за договором.

Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем передбаченого договором та законом обов`язку щодо здійснення робіт, відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі підставно вимагає стягнення з відповідача суми перерахованого йому авансового платежу.

Щодо вимог позивача про стягнення втрат від інфляції та процентів за користування коштами суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснено пунктом 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Стягнення з відповідача суми авансового платежу за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу. За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як аванс, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. На повернення суми авансу можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України.

Зазначений правовий висновок відображено, зокрема і в постанові Верховного Суду України від 16.09.2016 р. у справі №921/266/13-г/7 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2018 р. у справі №910/11491/17.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 8810,96 грн процентів за користування коштами, здійснює розрахунок такої суми, виходячи з розміру процентів 3% річних.

Суд звертає увагу позивача на те, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Оскільки розмір процентів за користування сумою попередньої оплати не встановлено жодним актом законодавства, а також не було передбачено сторонами в договорі, то такі проценти стягненню не підлягають.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 200000 грн попередньої оплати.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 536, 599, 610, 612, 625, 626, 627, 638, 640, 642, 837, 838, 843, 846, 847, 848, 854, 875, 879 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Єврокомфорт+ , Львівська область, м.Кам`янка-Бузька, вул.Перемоги, буд.26, кв.36 (ідентифікаційний код 35603011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж-Стиль , м.Львів, вул.Кавалерідзе, буд.23, кв.11 (ідентифікаційний код 32126765) 200000 грн попередньої оплати та 2999,99 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 15.07.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 19.07.2019 р.

Суддя Гоменюк З.П.