Ухвала

від 18.07.2019 по справі 520/6857/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1204/19

Номер справи місцевого суду: 520/6857/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 в інтересах ТОВ "Центр інтенсивної косметології та анті-ейдж терапії", на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, від 03.07.2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019160000000316, внесеному до ЄРДР 22.03.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 321-1 КК України,

встановив:

В судовому засіданні апеляційного суду представника власника майна адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.404КПК України, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч.1 ст.131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядкуна рухомечи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з положеннями ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

При цьому апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам закону.

Зокрема, клопотання слідчого про арешт майна (а.с.1-8), фактично складається з констатації факту вилучення цього майна на підставі ухвали слідчого судді, а також з цитування норм кримінального процесуального закону.

Натомість клопотання не містить підстав і мети, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна.

Крім того, клопотання містить невизначений перелік майна, зокрема слідчий просить в клопотанні накласти арешт на «документи та їх копії, чорнові записи та інші документи щодо діяльності косметологічного закону», без зазначення того, на які саме документи та їх копії має бути накладений арешт, на які чорнові записи, і в зв`язку з чим, і яке значення вони мають для досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що 21.06.2019 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси клопотання про арешт майна було повернуто прокурору для усунення недоліків.

При повторному зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна зазначені недоліки клопотання усунуті не були, на що слідчий суддя не звернув уваги при прийнятті рішення про задоволення клопотання.

З матеріалів провадження вбачається, що кримінальне провадження № 12019160000000316, внесене до ЄРДР 22.03.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 321-1 КК України, яка передбачає відповідальність за виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів.

При цьому з матеріалів провадження вбачається, що арешт був накладений на речі, вилучені під час обшуку, стосовно яких прокурор в судовому засіданні не надав пояснень з приводу того, яким чином вони стосуються цього кримінального провадження.

Так, зокрема, серед іншого, арешт був накладений на дерев`яні вироби, медичні рукавички, шприци та насадки -голки, пусті флакони, 150 пустих банок та інше.

Викладені обставини свідчать про формальний підхід слідчого судді до розгляду клопотання та про необгрунтованість його висновків щодо його задоволення.

Приймаючи рішення про арешт майна, слідчий суддя мотивував таке рішення тим, що арешт накладається на майно, вилучене під час проведення обшуку, дозвіл на проведення якого був наданий слідчим суддею.

Між тим, оскаржена ухвала слідчого судді не містить обгрунтування прийнятого рішення в контексті положень ст.170 КПК України.

Так, відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Всупереч вимогам зазначеної правової норми, слідчий суддя зазначив в оскарженій ухвалі, в якості мети накладення арешту, «запобігання можливого розповсюдження вказаної продукції».

Згідно з положеннями ст.98 КПК України,

1. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

2. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені вчастині першій цієї статті.

Пославшись на ст.98 КПК України, слідчий суддя вказав, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним вказаною правовою нормою, однак не зазначив, за яким передбаченим законом критерієм визнає вилучене майно речовим доказом, і яке відношення це майно має для досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Враховуючи ті обставини, що під час апеляційного розгляду встановлені недоліки клопотання слідчого, в якому належним чином не розкрито відношення зазначеного нерухомого майна, до цього кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків слідчого судді стосовно визнання вилученого майна речовими доказами.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про невідповідність висновків слідчого судді обставинам кримінального провадження.

Згідно із п.2) ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду обставинам кримінального провадження.

Частина п.1) ч.1 ст.411 КПК України передбачає, що судове рішення не відповідає обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються дослідженими судом доказами.

З таких підстав, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну пеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 в інтересах ТОВ "Центр інтенсивної косметології та анті-ейдж терапії", задовольнити, ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, від 03.07.2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019160000000316, внесеному до ЄРДР 22.03.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 321-1 КК України, скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019160000000316, внесеному до ЄРДР 22.03.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 321-1 КК України.

Керуючись статями 170-173, 370-372, 376, 404, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 в інтересах ТОВ "Центр інтенсивної косметології та анті-ейдж терапії", задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, від 03.07.2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019160000000316, внесеному до ЄРДР 22.03.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 321-1 КК України, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019160000000316, внесеному до ЄРДР 22.03.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 321-1 КК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4