Постанова

від 17.07.2019 по справі 702/894/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/892/19Головуючий по 1 інстанції Категорія : 302090000 Мазай Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,

секретар: Матюха В.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство Нова Україна ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Жильнєльфа Вельє ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Селянське (фермерське) господарство Нова Україна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Нова Україна на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Нова Україна , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Жильнєльфа Вельє про визнання недійсним правочину, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до СФГ Нова Україна , третя особа ТОВ Жильнєльфа Вельє , про визнання недійсною додаткової угоди від 21.05.2018 року до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012 року на підставі ст.ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, тобто у зв`язку з відсутністю волевиявлення власника земельної ділянки на укладення оспорюваної додаткової угоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 2,597 га, яка розташована в адміністративних межах Теолинської сільської ради Монастирищенського району.

16.06.2012 року позивач уклала з СФГ Нова Україна договір оренди цієї земельної ділянки, державну реєстрацію якого проведено 26.09.2013 року. Строк дії договору - 5 років, тобто до 26.09.2018 року.

На продовження дії договору з СФГ Нова Україна позивач не мала наміру, оскільки її не влаштовували його умови, зокрема, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою.

В подальшому, позивач уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ Жильнельфа Вельє , який подано на реєстрацію. Але 02.10.2018 року ТОВ Жильнельфа Вельє отримало рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації права оренди у зв`язку з наявністю суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. За даними інформаційної довідки з ДРРП строк дії права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 :0196 додатковою угодою б/н від 21.05.2018 року до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012 року продовжено на 5 років до 24.09.2023 року.

Позивач вказувала, що додаткову угоду з СФГ Нова Україна не підписувала, нікого не уповноважувала на підписання додаткової угоди. За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що додаткова угода є недійсною з моменту її вчинення з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, тобто за відсутності волевиявлення власника земельної ділянки на укладення правочину.

Вважаючи, що оспорювана додаткова угода перешкоджає реалізувати позивачеві своє право власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 звернулась до судового захисту своїх прав.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила суд визнати недійсною додаткову угоду б/н від 21.05.2018 року до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 2,597 га від 16.06.2012 року, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області укладену між ОСОБА_1 та СФГ Нова Україна , яка є підставою для продовження права оренди вище вказаної земельної ділянки.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду б/н від 21.05.2018 року до договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 2,597 га розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області від 16.06.2012 року, укладену між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством Нова Україна , яка є підставою для продовження права оренди вище вказаної земельної ділянки.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з обґрунтованості позовних вимог. Зокрема, суд дійшов висновку, що додаткова угода не була підписана позивачем, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи, прийнятої судом як належний та достовірний доказ. Таким чином, позивач не висловлювала та не виражала у будь-який спосіб своє волевиявлення на зміну строку дії договору, не вчиняла жодних дій, спрямованих на погодження та/або схвалення умов, викладених у додатковій угоді, а отже її волевиявлення на зміну умов Договору, зокрема і в частині встановлення терміну дії договору до 24.09.2023 року було взагалі відсутнє і визначення наведеного строку дії договору у додатковій угоді не відповідає її внутрішньому волевиявленню.

Вказане рішення оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що орендодавець не повідомив орендаря про намір закінчити орендні відносини за шість місяців до закінчення договору оренди. Натомість, позивач зверталась до відповідача, де її повідомили про можливість продовження орендних відносин шляхом укладення додаткової угоди. Після цього сторони підписали додаткову угоду, яку орендар подав на реєстрацію відповідно до закону.

Крім того, орендодавець продовжувала отримувати орендну плату та про намір закінчувати орендні правовідносини не повідомляла.

Скаржник також ставить під сумнів висновок судово-почеркознавчої експертизи, скільки позивач не надала достатньої кількості зразків підпису ОСОБА_1 , що могло стати підставою для помилкового висновку при проведенні експертизи.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального права, СФГ Нова Україна просило рішення скасувати.

На апеляційну скаргу надійшов відзив від ОСОБА_1 , згідно з яким позивач погоджується з висновками місцевого суду, рішення вважає законним, а доводи апеляційної скарги - безпідставними. Просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення- без змін.

Заслухавши представника позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

По справі встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,597 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Теолинської сільської ради належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер: НОМЕР_3 від 10.07.2001 року. Вказані обставини підтверджуються відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 10).

За інформацією з ДРРП (а.с. 10 зв.) вбачається, що 24.09.2013 року зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за СФГ Нова Україна на підставі договору оренди землі б/н від 16.02.2012 року та додаткової угоди б/н від 21.05.2018 року, що укладені між ОСОБА_1 та СФГ Нова Україна . Строк дії права оренди зареєстровано до 24.09.2023 року.

Додатковою угодою змінено пункти 2, 5, 8, 9 основного договору. Зокрема визначено нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка становить 87548,00 грн; договір укладено на десять років. Термін дії договору з 24.09.2013 по 24.09.2023; орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4,5 % від вартості паю, що становить у грошовому виразі 3940,00 грн. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її Сторонами і є невід`ємною частиною вищевказаного Договору оренди землі (а.с. 65).

Орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ Жильнельфа Вельє в особі ОСОБА_2 , уклали договір оренди земельної ділянки від 27.09.2018 строком на 10 років до 27.09.2028 (а.с. 13-15).

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області № 43292589 від 02.10.2018, у державній реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 , яка розташована в адміністративних межах Теолинської сільської ради Монастирищенського району, ТОВ " Жильнельфа Вельє" відмовлено у зв`язку з наявністю суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно (а.с. 16).

Позивач у справі стверджує про те, що додаткову угоду від 21.05.2018 року вона з СФГ Нова Україна не укладала та не підписувала, у зв`язку з чим просить визнати її недійсною.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Також відповідно до ч.4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Спеціальним законом, що врегульовує правовідносини з приводу оренди землі, є Закону України Про оренду землі .

Статтею 13 цього закону встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 Закону України Про оренду землі у редакції на момент укладення оспорюваної додаткової угоди передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 ЗУ Про оренду землі , а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19, цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У п.п. 1, 8 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вказано, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків; відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно висновку експертів Черкаського відділення КНДІСЕ України за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 11.03.2019 за № 638,916/19-23 підписи від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець обох примірників додаткової угоди від 21.05.2018 до договору № б/н від 16.06.2012 виконані кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 в обох примірниках додаткової угоди б/н від 21.05.2018 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012, щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 2,597 га, розташованої в адміністративних межах Теолинської сільської ради, виконані не ОСОБА_1 Підпис від імені ОСОБА_1 в обох примірниках на додатковій угоді б/н від 21.05.2018 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2012 щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 2,597 га, розташованої в адміністративних межах Теолинської сільської ради, виконаний іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с. 87-92).

Аргументи скаржника зводяться до того, що позивач надала лише 18 документів із зразками її підпису, що вважає недостатньою кількістю для повного дослідження.

Суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що така кількість зразків почерку не дає змогу експерту встановити дійсність підпису позивача.

Законом України Про судову експертизу визначаються права та обов`язки судового експерта, серед яких обов`язок провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок, та право подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи.

У пункті 1.8 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень , затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 рекомендовано, що для проведення почеркознавчої експертизи надаються: вільні зразки підпису по змозі не менше, ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5-8 аркушів.

Таким чином, конкретну кількість зразків підпису, що необхідно відібрати для проведення почеркознавчої експертизи, визначає експерт в кожному окремому випадку.

Закон не містить прямої заборони чи вказівки на те, що кількість зразків підпису на 18 документах є недостатньою для проведення повного дослідження підпису на предмет автентичності.

Крім того, не погоджуючись з висновком судової почеркознавчої експертизи, відповідач не заявляв клопотання про проведення додаткової чи повторної експертизи у суді першої інстанції.

Враховуючи ту обставину, що позивач не підписувала спірну додаткову угоду до договору оренди землі, що встановлено висновком судової експертизи, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій справі, яке ґрунтується на твердженні про відсутність волевиявлення сторони правочину на його укладення, адже за встановлених у справі обставин орендодавець свою волю підписанням правочину не виражала.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо належності та достовірності результатів судово-почеркознавчої експертизи. Так, висновки експертизи є повними, всебічними та об`єктивними. Сумнівів у точності та правильності результатів експертизи у колегії суддів не викликано.

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач власноруч підписала додаткову угоду, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду спору.

Та обставина, що позивач одержувала орендну плату та не повідомляла скаржника про намір припинити орендні правовідносини у аспекті предмету доказування в цій справі не впливає на висновок суду щодо дійсності правочину (додаткової угоди), оскільки сторона його не підписувала, що свідчить про дефект волі учасника правочину. Тобто, воля власника земельної ділянки не відповідає умовам оспорюваного правочину щодо продовження строку дії основного договору оренди землі. Такі обставини є достатніми підставами для визнання договору недійсним з огляду на положення ст.ст. 203, 207, 215, 218 ЦК України.

На підставі викладеного, слід дійти висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку, правильно застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Нова Україна залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2019 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 19 липня 2019 року

Судді: Н.І. Гончар

Ю.В.Сіренко

Т.Л. Фетісова