Рішення

від 18.07.2019 по справі 320/2243/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року справа №320/2243/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Гідротранс" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Гідротранс" з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA 125000/2019/000100/2 від 01.02.2019;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови у митному оформленні товарів №UA 125040/2019/00008 від 01.02.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження заявленої ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно, не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Позивач вказує також на недотримання відповідачем порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості та відсутність проведеної консультації при винесенні рішенні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, мають ознаки підробки та містять розбіжності.

Протокольною суду від 03.07.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ТОВ Гідротранс заявлено до митного оформлення за митною декларацією від 21.01.2019 № UA125040/2019/210631 наступні товари: Частини гальмівних систем: 5320-3501136 Важіль регулювальний - 400шт.; 5320-3502237 Важіль регулювальний - 200шт.; 5320-3502136 Важіль регулювальний - 200шт.; 5511-3502237 Важіль регулювальний - 300шт.; 5511- 3502136 Важіль регулювальний - 300шт. Гальмівні важелі, запчастини гальмівної системи для встановлення на вантажні автомобілі та тягачі, не для військового та подвійного використання. Виробник: Ningbo Shimaotong International Co., Ltd; Торговельна марка: Ningbo; Країна виробництва: CN .

Під час митного оформлення на розгляд Митниці було подано наступні документи (перелік співпадає з переліком прийнятих Митницею документів в Рішенні і Картці):

- Пакуватьний лист від 08.10.18;

- Рахунок-фактура (інвойс) SMT-JK 180926 від 08.10.18;

- Заява до митниці № 1/2101 від 21.01.19;

- Мастерконосамент № 4351-0677-811.030 від 29.11.18;

- Коносамент № 4359-0677-811,020від 29.11.18;

- Декларація про походження товарів 18C3302A3168/01200 від 14.12.18;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 23 від 11.10.18;

- Доповнення до зовнішньоекономічного контракту (специфікація) № 1 від 08.10.18;

- Зовнішньоекономічний контракт з виробником товарів, що декларуються № UA NB 10/2018 від 08.10.18;

- Договір про надання послуг митного брокера № 310808 твід 31.08.15;

- Єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів UA 125110/2019/440468 від 18.01.19;

- Прайс від 18.01.18;

- Калькуляція № 5320-3501136 від 21.01.19;

- Калькуляція № 5320-3502136 від 21.01.19;

- Калькуляція № 5320-3502237 від 21.01.19;

- Калькуляція № 5511-3502136 від 21.01.19;

- Калькуляція № 5511-3502237 від 21.01.19;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця контракту про транспортно-експедиційні послуги №12016007 від 17.01.19;

- Акт виконаних робіт 12016007 від 17.01.19;

- Довіреність на експедирування № 1 -18/12 від 18.12.18;

- Інформаційний лист про статус ТОВ ГІДРОТРАНС як дистриб`ютора від 08.10.18;

- Лист перевізника щодо страхування від 23.01.19;

- Експортна декларація № 223120180003950833 від 23.11.18;

- Договір транспортного експедирування № К1191FS 25.07.18;

- Заявка на здійснення послуг по доставці товарів № 2 від 05.11.18;

- Сертифікат походження товарів 183302АО/053056 від 18.12.18.

На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 65, 335 Митного кодексу України (далі - МК України), п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 21.01.2019 № UА125040/2019/210631 встановлено, що "декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема пунктом 3.4 контракту передбачено наявність експортної митної декларації та прайс-листа, які відсутні серед поданих документів. Крім того, умови платежу, зазначені у специфікації та інвойсі - попередня оплата, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару відсутні. Також, надані документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема витрати на транспортування (декларантом до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені умовами поставки, так як витрати на транспортування не включені у вартість товару). Разом з тим, повідомляємо, при заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс РОВ - Нінгбо , як це зазначено у вказаній МД, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться:

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедеційних послуг;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Декларантом до митного оформлення не надано договір на перевезення оцінюваного товару та заявку на здійснення послуг по доставці товарів. Тому відповідно до ч.2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимогам ч. 2,3 та 4 ст.53, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Декларантом надано додаткові документи не в повному обсязі, при цьому надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість.

Отже, подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч.2 ст. ст. 58 МК України

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації: товар № 1 - 5,03 иЭй/кг (МД від 15.11.2018 № иА400030/2018/21833)".

01 лютого 2019 року Головним державним інспектором відділу митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Київської митниці ДФС Куліш Наталією Петрівною за результатами розгляду поданих ТОВ ГІДРОТРАНС документів було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 125000/2019/000100/2 (Далі - оскаржуване рішення) та видано Картку відмови у митному оформленні товарів № UA125040/2019/00008 від 01.02.2019 (далі - оскаржувана картка) за митною декларацією UA 125040.2019.210631 від 21.01.2019.

Причинами Коригування стало те, що Декларантом, на думку Митниці, не подано необхідні документи для підтвердження митної вартості згідно ст. 53 МКУ: експортну декларацію, прайс, договір перевезення товару, заявку на перевезення, докази оплати перевезення і, окремо, висновок експерта.

Згідно ч. 8 ст. 55 МКУ Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Керуючись вказаним правом згідно ч. 8 ст. 55 МКУ 15.03.2019 до Митниці додатково було надано:

-комерційну пропозицію (рахунок-проформу) № SMT-180928-1530PI від 30.09.2018, зроблену Декларанту компанією-продавцем Ningbo Shimaotong International Co.. LTD на адресу ТОВ ГІДРОТРАНС . Дана пропозиція стала підставою для укладення Контракту № UA NB 10/2018 від 08.10.2018. Вартість товарів в комерційній пропозиції і Контракті співпадають.

- платіжне доручення № 93 від 20.02.19 про оплату 14281.51 грн. і платіжне доручення № 95 від 22.02.19 про оплату 3000.00 грн, обидва - згідно Рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 12016007 від 17.01.19.

Позивач в позові зазначає, що дані платіжні доручення не могли бути надані під час митного оформлення товару, оскільки згідно вказаного Рахунку-фактури декларанту було надано відстрочку оплати транспортних послуг до 27.01.19.

За наслідками розгляду цих документів Митниця відповіла відмовою від 22.03.2019 № 3358/6/10-70-49-47.

Врахувавши підстави для відмови Декларант 16.04.2019 повторно в порядку ч. 8 ст. 55 МКУ подав:

-Оформлені належним чином платіжне доручення № 93 від 20.02.19 про оплату 14281,51 грн. і платіжне доручення № 95 від 22.02.19 про оплату 3000,00 грн.

- Довідку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 15.04.19 № 916 про відповідність контрактної ціни кон`юнктурі ринку.

За наслідками розгляду додатково поданих документів також було отримано відмову від 22.04.2019 № 5228/6/10-70-19-47.

Не погоджуючись з оспорюваним рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР, Митним кодексом України від 13 березня 2012 р. № 4495-VІ (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 р. № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 р. № 3018-VI (далі - Конвенція).

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

МК України, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як вбачається ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як вбачається п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як вбачається ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ч. 2 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як вбачається ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, п. 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Разом з тим, в оспорюваному рішенні митний орган вказує на розбіжності, які не стосуються саме числового значення заявленої митної вартості.

При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Крім того, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в інвойсі.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

Зазначене дає підстави суду висновувати, що оскаржуване рішення про застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару не відповідає критеріям законності, обгрунтованості та достовірності рішення, визначеними частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 р. справа № 809/1884/16, від 3 квітня 2018 р. справа № 826/8797/16, від 21 березня 2018 р. справа № 803/407/16 та 12 березня 2018 р. № 809/4367/15.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дана правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 р. у справі № 810/3527/17.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення від 25.04.2019 №182 у сумі 3 842,00 грн. За таких обставин на вказані витрати підлягають присудженню користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача було заявлено клопотання про компенсацію судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 9 900,00 грн. грн., на підтвердження чого надав: розрахунок судових витрат, акт виконаних робіт від 08.05.2019, платіжне доручення від 17.05.2019 №220 про сплату таких послуг в сумі 9 900,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Гідротранс" судові витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA 125000/2019/000100/2 від 01.02.2019.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови у митному оформленні товарів №UA 125040/2019/00008 від 01.02.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротранс" (код ЄДРПОУ 39229041) сплачений ним судовий збір у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39470947).

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Гідротранс" (код ЄДРПОУ 39229041) судові витрат на правничу допомогу в розмірі 9 900 (дев`ять тисяч дев`ятсот) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39470947).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.