Постанова

від 17.07.2019 по справі 160/9806/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2019 року м. Дніпросправа № 160/9806/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Малиш Н.І.,

секретар судового засідання Новошицька О.О.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шахової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 р. (суддя Віхрова В.С., повне судове рішення складено 26.04.2019 р.) в справі № 160/9806/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Макіївський завод Лазер до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Макіївський завод Лазер (далі - ПрАТ МЗ Лазер ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2018 р. № 0016501419 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2 527 961,50 грн., в тому числі за основним платежем - 2 102 907 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 425 054,50 грн., № 0016511419 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 917 636 грн., в тому числі за основним платежем - 1 278 424 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 639 212 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.06.2018 р. № 0016501419 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств : за податковими зобов`язаннями - 2 102 907,00 грн., за штрафними санкціями - 425 054,50 грн.; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.06.2018 р. № 0016511419 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) : за податковими зобов`язаннями - 1 278 424,00 грн., за штрафними санкціями - 639 212,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апелянт зводяться до неврахування судом першої інстанції недоведеності фактичного здійснення господарських операцій, недостовірності первинних документів через наявність показань керівників підприємств про непричетність до господарської діяльності контрагентів позивача, наданих в рамках кримінальних проваджень. При цьому доводи апелянта аналогічні висновкам контролюючого органу, викладеним в акті перевірки, та доводам відзиву на позовну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ МЗ Лазер (код ЄДРПОУ 14310684) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої складено акт №29345/04-36-14-19/14310684 від 07.06.2018 р. та зафіксовані наступні порушення:

1) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 102 907 грн., в т.ч. за 2015 рік - 402 689 грн., за 2016 рік - 1 700 218 грн.;

2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 725 856 грн., в тому числі: за квітень 2015 року - 114 758 грн., за травень 2015 року - 332 674 грн., за березень 2016 року - 354 776 грн., за квітень 2016 року - 923 648 грн.

Відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 27.06.2018 р. № 0016501419, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств : за податковими зобов`язаннями - 2 102 907,00 грн., за штрафними санкціями - 425 054,50 грн;

- від 27.06.2018 р. № 0016511419, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) : за податковими зобов`язаннями - 1 278 424,00 грн., за штрафними санкціями - 639 212,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу до ДФС України від 17.07.2018 р. (вх.№47313/6), за результатами розгляду якої оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарга без задоволення (рішення про результати розгляду скарги ДФС України № 29507/6/99-99-11-01-01-25 від 13.09.2018 р.).

ПрАТ МЗ Лазер здійснює господарську діяльність на території міста Павлоград Дніпропетровської області (юридична та фактична адреса) та місті Макіївка Донецької області (за попереднім місцем реєстрації знаходяться виробничі потужності).

Основним видом діяльності ПрАТ МЗ Лазер є виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва. Продукцією підприємства є ролики, роликоопори, запчастини для шахтних конвеєрів, шахтні конвеєра, риштаки тощо.

ПрАТ МЗ Лазер є кінцевим споживачем товарів, придбаних у ТОВ Кордон Трейд (код ЄДРПОУ 40041739), ТОВ Гордон-Сервіс (код ЄДРПОУ 39378923), ТОВ Морфо Крона (стара назва - ТОВ Автокомплектсервіс , код ЄДРПОУ 36961258) на підставі договорів поставки №01/03-2016 від 01.03.2016 р., №25/12-2014 від 25.12.2014 р., №04/08-16 від 04.08.2016 р. відповідно.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ МЗ Лазер здійснювало господарські операції з вказаними контрагентами з придбання товарів, податкові накладні по яким зареєстровані в ЄРПН відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. Реквізити первинних документів відображені в акті перевірки, що вказує на їх наявність у перевіряючих під час проведення перевірки.

Проаналізувавши спірні господарські операції, надавши правову оцінку доводам відповідача, суд першої інстанції вказав, що конкретних та деталізованих порушень з боку позивача з приводу провадження господарської діяльності контролюючим органом не наведено, вчинення порушень безпосередньо ПрАТ МЗ Лазер акт перевірки не містить, таких порушень не встановлено під час судового розгляду справи, тому дійшов висновку, про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум витрат на оплату вартості отриманих товарів.

Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, ГУ ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ МЗ Лазер з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01012015 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої складено акт № 29345/04-36-14-19/14310684 від 07.06.2018 р., за висновками якого встановлено порушення платником податків п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 102 907 грн., в тому числі за 2015 р. - 402 689 грн., за 2016 р. - 1 700 218 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 725 856 грн., в тому числі за квітень 2015 р. - 114 758 грн., травень 2015 р. - 332 674 грн., березень 2016 р. - 354 776 грн., квітень 2016 р. - 923 648 грн.

На підставі приведеного акту перевірки ГУ ДФС 27.06.2018 р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0016501419 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2 527 961,50 грн., в тому числі за основним платежем - 2 102 907 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 425 054,50 грн., № 0016511419 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 917 636 грн., в тому числі за основним платежем - 1 278 424 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 639 212 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України № 29507/6/99-99-11-01-01-25 від 13.09.2018 р. податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарга платника податків - без задоволення.

Підставою збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ Гордон-Сервіс , ТОВ Кордон Трейд , ТОВ Морфо Крона (нова назва - ТОВ Автокомплектсервіс ) у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг у попередніх ланках постачання та неможливістю виготовлення їх самостійно.

Судом встановлено, що між ТОВ Гордон-Сервіс як постачальником укладено з ПрАТ МЗ Лазер як покупцем договір поставки № 25/12-2014 від 25.12.2014 р. (а.с. 47-48), за умовами якого та специфікації (а.с. 49 т.1) у січні 2015 р. позивачем придбано труби, листи, підшипники, дроти, швелер тощо, що підтверджено рахунками-фактурами (а.с. 119-126 т.1).

Між ТОВ Кордон Трейд як постачальником укладено з ПрАТ МЗ Лазер як покупцем договір поставки № 01/03-2016 від 01.03.2016 р. (а.с. 41 т.1), за умовами якого та специфікацій (а.с. 42-46 т.1) у березні-квітні 2016 р. позивачем придбано лист, круг, трубу, підшипники, зварювальний дріт, швелер, що підтверджено видатковими накладними (а.с. 61-75 т.1), рахунками (а.с. 104-118 т.1).

Між ТОВ Автокомплектсервіс (нове найменування - ТОВ Морфо Крона ) як постачальником та ПрАТ МЗ Лазер як покупцем укладено договір поставки № 04/08-16 від 04.08.2016 р. (а.с. 52 т.1), за умовами якого та специфікацій (а.с. 53-64 т.1) позивачем протягом листопада 2016 р. придбано кабель, електродвигуни, агрегат шахтний, пускач, комплект автоматичного управління конвеєром, що підтверджено податковими накладними (а.с. 55-60 т.1), видатковими накладними (а.с. 76-90 т.1), рахунками (а.с. 127-129 т.1).

Транспортування товару підтверджено товарно-транспортними накладними (а.с. 91-107 т.1).

Позивачем здійснена оплата придбаного товару в повному обсязі.

Придбаний товар оприбутковано позивачем у бухгалтерському обліку, що підтверджено оборотно-сальдовими відомостями.

Витрати щодо придбання товарів за спірними господарськими операціями позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарів, - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Основним видом діяльності ПрАТ МЗ Лазер є виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва.

Використання позивачем придбаних у вказаних контрагентів товарів робіт (послуг) у власній господарській діяльності доводиться наступним.

Придбані товари використані позивачем у виготовленні продукції власного виробництва (устаткування для добувної промисловості), яка в подальшому реалізована суб`єктам господарювання вугільної промисловості. Ці обставини підтверджені дослідженими в ході апеляційного перегляду справи відомостями про списання придбаного за спірними господарськими операціями товару у виробництво, відомостями бухгалтерського обліку, а також первинними документами (видатковими накладними) на реалізацію виготовленого товару.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 5-7 цього Положення витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п. 9 Положення не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Оскільки формування позивачем витрат звітного періоду за спірними господарськими операціями, які здійснені позивачем у 2015-2016 роках, підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат.

Правомірність визначення складу витрат у звітних періодах вказує на правомірність визначення позивачем показників звіту про фінансові результати в контексті спірних господарських операцій, відповідно, висновок контролюючого органу про заниження платником податку фінансового результату до оподаткування у 2015-2016 роках є неправильним, що свідчить про неправомірність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток.

Правомірність формування витрат обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з тими самими контрагентами.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 28.07.2015 р., право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України в зазначеній редакції датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу у вказаній вище редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 цього кодексу у зазначеній редакції якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у вказаній вище редакції не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній у 2015-2016 р.р., до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу у зазначеній редакції датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього кодексу у вказаній редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За положеннями п. 198.6 ст. 198 у вказаній редакції не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначається порядок складання та реєстрації податкової накладної.

Видача позивачу належним чином оформлених податкових накладних контрагентами не є спірним питанням. Також не є спірним питанням факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв`язку з придбанням товарів, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем робіт (послуг) за спірними угодами, оприбуткування таких товарів, подальший рух та використання у власній господарській діяльності.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, суд вважає необґрунтованими та зазначає, що ці доводи є аналогічними доводам, які викладались контролюючим органом у запереченнях проти позову.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції встановлених в ході перевірки обставин, зокрема, щодо взаємовідносин позивача з контрагентами з ознаками сумнівності суд вказує на таке.

Контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платника податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносились, а відтак, вказані підприємства мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім послуг.

Фактично ж відповідач вказує на не підтвердження господарських операцій за ланцюгом, при цьому сумнівними є операції саме контрагентів позивача з його постачальниками.

З цього приводу суд вказує, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов`язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених за придбані товари та послуги сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуг), - до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру таких витрат та податкового кредиту.

Доводи апелянта про відсутність у контрагентів позивача основних засобів, виробничих приміщень, трудових ресурсів суд вважає безпідставними.

Відповідачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів у розумінні статей 73, 75-76 КАС України таких тверджень. При цьому, як зазначено вище, до ЄДР не внесено відомостей про відсутність контрагентів за місцезнаходженням.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 р. в справі № 820/4648/13-а, в справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції пояснень засновників контрагентів про непричетність до господарської діяльності підприємств, що на думку відповідача, свідчить про фіктивність таких контрагентів суд зазначає наступне.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з 1 ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Письмовими доказами згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Послідовний аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що пояснення свідків є належним доказом в адміністративній справі, якщо такий свідок допитаний судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи.

Протоколи допиту свідків в рамках кримінального провадження, якщо в такому кримінальному провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, тим біль, пояснення таких осіб, не можуть вважатися належними доказами в адміністративній справі ні як показаннями свідків, ні як письмовими доказами.

При цьому суд зауважує, що оцінку таким показанням свідків має компетенцію надавати лише суд в процесі розгляду саме кримінального провадження.

В розглядуваному випадку відсутні вироки, що набрали законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінального провадження не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в цій справі, тому факт відкриття кримінальних проваджень за умови відсутності відповідного процесуального рішення (вироку), яким встановлена вина певних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Стосовно доводів апелянта про дефектність певних документів (товарно-транспортних накладних) суд зазначає, що товарно-транспортні накладні в контексті спірних правовідносин не є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд вказує, що результати спірних господарських операцій призвели до змін в активах підприємства та його зобов`язаннях і реально спричинили зміни майнового стану платника податків в частині отримання позивачем прибутку, що підтверджено фінансовими звітами підприємства.

Посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації щодо відсутності у ланцюгу поставки придбання товарів (робіт та послуг), що були в подальшому реалізовані позивачу його контрагентами, не вказують на відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 р. в справі № 160/9806/18 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 р. в справі № 160/9806/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Макіївський завод Лазер до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 17.07.2019 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.07.2019 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш