Постанова

від 19.07.2019 по справі 240/5237/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5237/18

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

19 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Слобідської сільської ради на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року (ухвалене у м. Житомирі 05 квітня 2019 року о 11:51, повний текст якого виготовлено 19 квітня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Слобідської сільської ради до управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Слобідська сільська рада звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Житомирській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 09 жовтня 2018 року №ЖИ 136ЖТ2976/94/АВ/П/ПТ/ЗБ-ФС.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувану постанову винесено за порушення ч.4 ст.115 КЗпП України в частині невиплати заробітної плати працівникам за весь час щорічної відпустки не пізніше, ніж за три дні до початку відпустки, вчинене за відсутності вини позивача, адже не вистачало коштів місцевого бюджету на покриття видатків сільської ради. Водночас, після отримання відповідних бюджетних асигнувань Слобідська сільська рада здійснила відповідні розрахунки.

Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення на проведення заходу державного контролю від 14.09.2018 №1490/04 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Феськовою Н.В. проведено позапланове інспекційне відвідування Слобідської сільської ради.

В ході інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства в частині невиплати завідуючій Слобідським дошкільним навчальним закладом ОСОБА_1 заробітної плати за три дні до початку відпустки, що надана з 02.08.2018 по 14.09.2018. Кошти за відпустку частково виплачені 12.07.2018 та 11.09.2018, на час проведення перевірки заборгованість по сплаті заробітної плати ОСОБА_1 становила 2779,56 грн. Зафіксовано порушення вимог ч.1, 2, 4 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.116 КЗпП України

За результатами інспекційного відвідування відповідачем:

- складено припис про усунення виявлених порушень №ЖТ2976/94/АВ/П від 21.09.2018, яким приписано усунути порушення ч.1, 2, 4 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.116 КЗпП України, а саме нарахувати і виплатити заробітну плату працівникам, виплатити заробітну плату працівникам за час щорічної відпустки не пізніше ніж за три дні до початку відпустки та провести остаточний розрахунок із звільненим працівником в день звільнення

- винесено постанову № ЖИ 137ЖТ2976/94/АВ/П/ПТ/ЗБ-ФС від 09.10.2018 про накладення на позивача штрафу у розмірі 11169,00 грн.

Позивач стверджує, що Слобідська сільська рада із усіма своїми структурними підрозділами, включаючи дошкільні заклади освіти, є органом місцевого самоврядування, який отримує фінансування за рахунок місцевого бюджету та за рахунок коштів Державного бюджету, які передаються у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до Законів України "Про Державний бюджет". У 2018 році коштів місцевого бюджету, які повинні були отримуватись за рахунок сплати місцевих податків і зборів, не вистачило на покриття видатків Слобідської сільської ради. З державного бюджету було надано субвенцію у розмірі 114614 грн, однак і цих коштів не було достатньо для повноцінного фінансування дошкільних навчальних закладів.

У зв`язку із викладеним позивач вважає протиправною постанову № ЖИ 137ЖТ2976/94/АВ/П/ПТ/ЗБ-ФС від 09.10.2018 та звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично визнав факт допущення порушень за вчинення яких до нього застосовано штрафні санкції згідно оскаржуваної постанови. При цьому, відсутність фінансування не є поважною причиною допущення таких порушень.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно до статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V від 05 квітня 2007 року (Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частина перша статті 259 Кодексу законів про працю України передбачає, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, зокрема, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 26 квітня 2017 р. № 295, (Порядок №295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

За приписами підпункту 50 пункту 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27 березня 2015 року, Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Згідно ст.1 та ч.1 ст.24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разi коли день виплати заробiтної плати збiгається з вихiдним, святковим або неробочим днем, заробiтна плата виплачується напередоднi.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробiтна плата працiвникам за весь час щорiчної вiдпустки виплачується не пiзнiше нiж за три днi до початку вiдпустки.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Встановлено, що позивач не заперечує допущення порушень ч.1, 2, 4 ст.115 та ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим відхилення судом першої інстанції доводів позивача про відсутність вини у вчиненому порушенні у зв`язку із відсутністю коштів на виплату заробітної плати за час щорічної основної відпустки через обставини, які не залежали від сільської ради.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Сук проти України" (Заява № 10972/05) зазначив, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань. Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Тому, посилання позивача на відсутність фінансової можливості як на причину невиконання покладеного на нього обов`язку по виплаті заробітної плати, не може свідчити про протиправність спірної постанови, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для порушення строків виплати особі грошового забезпечення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Слобідської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.