Ухвала

від 19.07.2019 по справі 910/9438/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.07.2019Справа № 910/9438/19

За заявою Приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод"

Про вжиття заходів забезпечення позову

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод"

До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геолік Фарм Маркетинг Груп"

2) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

Про припинення порушення прав інтелектуальної власності на торгівельну марку

Суддя Бондаренко Г. П.

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київський вітамінний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геолік Фарм Маркетинг Груп" (відповідач - 1) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідач - 2) про припинення порушення прав інтелектуальної власності на торгівельну марку. Зокрема, позивач просить суд:

- Визнати недійсним частково (для товарів і послуг 05 класу МКТП для реєстрації знаків, для яких його зареєстровано) в Україні Свідоцтво України № 245964 від 27.08.2018 на знак "АВІРИН", "АВИРИН", "AVIRIN" на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Геолік Фарм Маркетинг Груп";

- Зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості про визнання частково недійсним Свідоцтва України № 245964 від 27.08.2018 на знак "АВІРИН", "АВИРИН", "AVIRIN" до Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в своєму офіційному бюлетні;

- Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Геолік Фарм Маркетинг Груп" здійснювати використання всіма можливими способами позначень "АВІРИН", "АВИРИН", "AVIRIN" стосовно товарів і послуг, таких самих і споріднених з наведеними у свідоцтві України на знак "НОВІРИН" № 152459 від 27.02.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав інтелектуальної власності позивача реєстрацією знаку "АВІРИН", "АВИРИН". "AVIRIN" за відповідачем та невідповідністю такої реєстрації умовам правової охорони.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

До набрання рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі законної сили вжити заходів забезпечення позову:

1.1. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Геолік Фарм Маркетинг Груп передавати повністю чи частково право власності на знак "АВІРИН", "АВИРИН", "AVIRIN" за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 245964 від 27.08.2018, стосовно товарів класу 05 МКТП, для яких його зареєстровано, іншим особам, видавати ліцензії (дозволи) на використання знаку за вищезазначеним свідоцтвом, відмовлятися від зазначеного свідоцтва України на знаки для товарів і послуг, укладати з будь - якими особами ліцензійні договори на використання знаків для товарів і послуг за зазначеним свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг;

1.2. Заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити будь - які зміни до Державного реєстру України на знаки для товарів і послуг щодо Свідоцтва України на знак для товарів і послуг щодо Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 245964 від 27.08.2018 стосовно товарів класу 05 МКТП для реєстрації знаків, в тому числі щодо відмови від зазначеного свідоцтва України на знаки для товарів і послуг та здійснювати відповідні публікації щодо зазначеного свідоцтва України на знаки для товарів і послуг.

Подана позивачем заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована ймовірністю істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту/поновлення порушених прав/інтересів позивача, у зв`язку з наявністю у відповідача законодавчо визначеної можливості розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення спору, та/або передачі права власності на зареєстрований за оспорюваним свідоцтвом іншим особам, які не беруть участь у даному спорі.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства Київський вітамінний завод про вжиття заходів забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як передбачено в п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії та заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Отже, чинне законодавство України передбачає можливість вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії щодо предмету спору.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 7 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Відповідно до пункту 2 статті 1114 Цивільного кодексу України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Пунктом 2.2 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.10.2002 № 10, встановлено, що реєстр містить такі відомості із зазначенням міжнародних цифрових кодів для ідентифікації бібліографічних даних відповідно до стандарту Всесвітньої організації інтелектуальної власності, зокрема, ім`я або повне найменування та адресу власника (власників) свідоцтва.

У процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо зміни, пов`язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва (пункт 2.3 вказаного Положення). Підставою для внесення таких змін до реєстру є, зокрема, і клопотання або заява власника (власників) свідоцтва (п. 2.4 Положення).

Разом з тим, відповідно до пункту 1 статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Статтею 22 Закону встановлено, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1 - 3 статті 18 цього Закону.

Отже, передача Товариством з обмеженою відповідальністю Геолік Фарм Маркетинг Груп прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 245964 від 27.08.2018 призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору; неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову, в зв`язку із наявністю нових власників торговельних марок або відсутністю будь-якого власника; а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав. Вказане свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а заявлена в цій частині вимога є пов`язаною з предметом спору у справі № 910/9438/19.

Суд також прийшов до висновку, що заборона Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити будь - які зміни до Державного реєстру свідоцтв України стосовно власника знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 245964 від 27.08.2018 стосовно товарів і послуг 05 класу МКТП, в тому числі щодо відмови від зазначеного свідоцтва України на знаки для товарів та послуг та здійснення офіційних публікації щодо зазначеного свідоцтва є пов`язаною з предметом позову, а також про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вказана позиція суду повністю узгоджується з вказівками пункту 88 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 за № 12 про можливість застосування вказаних судом у цій ухвалі заходів до забезпечення позову, що сприятиме, зокрема, запобіганню невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

Щодо вимог позивача про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю Геолік Фарм Маркетинг Груп видавати ліцензії (дозволи) на використання знаків за свідоцтвом України № 245964 від 27.08.2018 та укладати з будь - якими особами ліцензійні договори на використання знаку для товарів і послуг за зазначеним свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг, то відповідні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки такі заходи не будуть адекватними заходами, адже такі заходи не відповідають вимогам заявленим у справі та не забезпечать збалансованості інтересів сторін (порушать права відповідача-1 щодо використання належного йому об`єкті інтелектуальної вланості). Судом враховано, що у випадку укладання таких договорів відповідачем, у зв`язку із набранням рішенням у даній справі законної сили, в разі задоволення позовних вимог, дія таких договорів припиниться, з огляду на припинення прав на відповідний знак, а отже не вжиття такого заходу до забезпечення позову не утруднить виконання рішення у справі, у разі задоволення позовних вимог та не призведе до неможливості поновлення порушеного права.

Підсумовуючи наведене, судом заява про вжиття заходів до забезпечення позову задовольняється в частині заборони відповідачу-1 вчинення дій щодо передання у будь-який спосіб повністю чи частково право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом України № 245964 від 27.08.2018 стосовно товарів і послуг 05 класу МКТП або ж відмовлятися від зазначеного свідоцтва України на знаки для товарів та послуг, а також заборони відповідачу-2 здійснювати дії щодо внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України стосовно власника знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 245964 від 27.08.2018 стосовно товарів і послуг 05 класу МКТП або ж відмови від зазначеного свідоцтва України на знаки для товарів та послуг, оскільки вказані заходи до забезпечення позову є адекватними та обґрунтованими, пов`язаними з предметом спору, не порушують прав інших осіб, що не є учасниками спору, здатні забезпечити реальне виконання рішення суду та захист порушених прав та інтересів позивача у справі, у випадку задоволення позовних вимог.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, у даному випадку, за висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання.

З приводу висловленої позивачем пропозиції щодо не застосування зустрічного забезпечення, оскільки позов носить немайновий характер, а застосовувані заходи до забезпечення позову є такими, що не порушують існуючих прав власника свідоцтв (відповідача-2), а отже і не є такими, що можуть нанести збитки, у разі задоволення заяви, суд зазначає, що застосування означених заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ч.1 ст.141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду відсутні достатні підстави, встановлені ч. 1-3 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Крім того, суд зазначає, що відповідачі чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст.141 Господарського процесуального кодексу України, якщо доведуть наявність встановлених підстав для вжиття таких заходів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 136, 137, 140, 144, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства Київський вітамінний завод про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. Вжити наступні заходи забезпечення позову по справі №910/9438/19 до набрання рішенням Господарського суду міста Києва по справі законної сили:

2.1. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Геолік Фарм Маркетинг Груп передавати повністю чи частково права власності на знак для товарів і послуг "АВІРИН", "АВИРИН", "AVIRIN" за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 245964 від 27.08.2018, стосовно товарів класу 05 МКТП, для яких їх зареєстровано, іншим особам, відмовлятися від зазначеного свідоцтва України на знаки для товарів і послуг;

Стягувач: Приватне акціонерне товариство Київський вітамінний завод (04073, м. Київ, вул. Копилівська, буд. 38; ідентифікаційний код 35251822).

Боржник: Товариству з обмеженою відповідальністю Геолік Фарм Маркетинг Груп (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1; ідентифікаційний код 37414849).

2.2. Заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити будь - які зміни до Державного реєстру України на знаки для товарів і послуг щодо Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 245964 від 27.08.2018, стосовно товарів класу 05 МКТП для реєстрації знаків, в тому числі щодо відмови від зазначеного свідоцтва України на знаки для товарів і послуг, та здійснювати відповідні офіційні публікації щодо зазначеного свідоцтва України на знаки для товарів і послуг.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство Київський вітамінний завод (04073, м. Київ, вул. Копилівська, буд. 38; ідентифікаційний код 35251822).

Боржник: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (ідентифікаційний код 37508596; 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2) .

3. В іншій частині вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

4. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 19.07.2019, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 19.07.2022.

5. Відповідно до підпункту 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Згідно ч.8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Г.П. Бондаренко