Рішення

від 18.07.2019 по справі 340/67/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/67/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження (письмового провадження) справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Крембітпостач» до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00000241411 від 24.04.2018 року, відповідно до якого ПП «Крембітпостач» збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 498815 грн. 00 коп. (332543,00 грн. - за основним платежем, 166272 грн. 00 коп. - штрафні санкції);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00000251411 від 24.04.2018 року, відповідно до якого ПП «Крембітпостач» збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 483108 грн. 00 коп. (359147,00 грн. - за основним платежем, 123961,00 грн. - штрафні санкції).

Ухвалою судді від 31.01.2019 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та справа розглядається за правилами загального позовного провадження, на 28.02.2019 призначено підготовче засідання у справі. Крім того, даною ухвалою суду, з метою повного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, витребувано від контрагентів позивача докази на підтвердження їх взаємовідносин (т.1 а.с.1-2).

У підготовче судове засідання 28.02.2019 уповноважений представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (т.1 а.с.128, 133), у зв`язку з чим неявку представника позивача визнано без поважних причин, підготовче засідання відкладено на 26.03.2019 (т.1 а.с.151).

26.03.2019 підготовче засідання відкладено до 16.04.2019 із зобов`язанням представника позивача надати додаткові докази (т.4 а.с.60).

16.04.2019 підготовче засідання відкладено до 06.05.2019 року, у зв`язку з неявкою учасників справи та за клопотанням представника позивача для надання додаткового часу для підготовки доказів по справі (т.4 а.с.68, 69).

Ухвалою суду від 06.05.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2019 р. (т.4 а.с.125).

28.05.2019 р. розгляд справи відкладено на 14.06.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному (т.4 а.с.135).

14.06.2019 р. розгляд справи відкладено на 01.07.2019 р. у зв`язку із клопотанням представника позивача (т.4 а.с.142-143).

01.07.2019 р. в судовому засіданні представниками сторін надані усні пояснення та заявлено клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, судом задоволено дане клопотання та вирішено подальший розгляд справи по суті, з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, здійснювати в порядку письмового провадження (т.4 а.с.148).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «ТК «Оператор» . Взаємовідносини із зазначеним контрагентом здійснювались згідно укладених між сторонами договорів, придбаний товар використовувався в господарській діяльності ПП «Крембітпостач» з метою отримання прибутку. Господарські операції супроводжувались оформленням всіх необхідних первинних документів, які складені у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік". На час укладення позивачем правочинів з контрагентом, останній був належним чином зареєстрований та був платником податку на додану вартість. Тому, позивач вважає, що ним, в повній мірі, дотримано вимог норм законодавчих актів при взаємовідносинах з вищезазначеним контрагентом та оподаткуванні господарських операцій з ними. Крім того, позивач зазначив, що посилання податкового органу на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі №537/1979/17 від 01.06.2017 р., як на доказ порушення податкового законодавства позивачем є протиправним, оскільки фактичні дані, які ним встановлені не мають жодного відношення до ПП «Крембітпостач» .

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.144-146) відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки операції між позивачем та ПП «ТК «Оператор» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого виду діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Окрім того, ПП «ТК «Оператор» , створений без наміру здійснення господарської діяльності та має ознаки фіктивності, а господарські операції позивача з ним не носять реального характеру.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи та пояснення надані у судовому засіданні, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Приватне підприємство «Крембітпостач» зареєстровано як юридична особа 24.02.2010 та перебуває на обліку як платник податків (т.4 а.с.149-157).

У зв`язку з не наданням у повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень ПП «Крембітпостач» на письмовий запит контролюючого органу, керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято наказ №621 від 02.04.2018 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Крембітпостач» (т.1 а.с.135).

Підставою для направлення запиту стало виявлення фактів, що свідчать про недостовірність даних податкового кредиту ПП «Крембітпостач» щодо взаємовідносин з ПП «ТК «Оператор» за квітень-травень 2015 р., лютий 2016р. (т.1 а.с.139).

Посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі наказу №621 від 02.04.2018 р. (т.1 а.с.135) та направлень на перевірку від 02.04.2018 р. №444 та №445 (т.1 а.с.136-137) проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Крембітпостач» з питань визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ТК «Оператор» за квітень 2015 р., що відображено в податковій декларації з ПДВ за квітень 2015 р., за травень 2015 р., що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за травень 2015 р., за січень 2016 р., що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за січень-лютий 2016 р. та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2015 р. та І квартал 2016 р., де висновками, зокрема, є порушення, на думку відповідача:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього в сумі 359147 грн., у тому числі за 2015 - 111225 грн., за І квартал 2016 - 247922 грн.;

- п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 332543 грн., у тому числі за квітень 2015 - 95009 грн.; за травень 2015 - 7977 грн.; за лютий 2016 - 229557 грн. (т.1 а.с.17-38).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом 24.04.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00000241411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 498815 грн., з них за податковими зобов`язаннями - 332543 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 166272 грн.;

- №00000251411, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 483108 грн., з них за податковими зобов`язаннями - 359147 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 123961 грн. (т.1 а.с.14-15).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 332543 грн. за квітень-травень 2015, січень-лютий 2016 в частині взаємовідносин з ПП «ТК «Оператор» , які, на думку податкового органу, не носять реального характеру.

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ПП «Торгова компанія «Оператор» .

Позивачем до податкового органу подано податкові декларації з ПДВ за квітень-травень 2015 р. та січень-лютий 2016 р., що не заперечувалось відповідачем в акті перевірки (т.1 а.с.36-37).

Відповідно до генерального договору №17/04-1біт на поставку нафтопродуктів від 17.04.2015 р., укладеного між позивачем (покупець) та ПП «Торгова компанія «Оператор» (постачальник), останнє взяло на себе зобов`язання у відповідності з замовленням передавати у власність покупцю нафтопродукти в асортименті, а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Товар - бітум нафотовий дорожній в`язкий 60/90, 90/130. Кількість, асортимент та ціна товару вказуються у специфікаціях та рахунках, що являються додатками до даного договору і складають його невід`ємну частину (т.1 а.с.40-45).

На підставі вищевказаного договору позивач придбав у ПП «ТК «Оператор» у квітні-травні 2015, січні 2016 нафтопродукти (бітум нафтовий дорожній в`язкий БНД 60/90), що підтверджується податковими накладними (т.1 а.с.55-63); актами приймання-передачі продукції (т.1 а.с.49, 53); рахунками-фактурами до накладних (т.1 а.с.47, 51). Також позивачем надано копію паспорта якості бітуму нафтового дорожнього в`язкого (т.4 а.с.101).

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (т.1 а.с.46, 50, 54). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ПП «ТК «Оператор» , що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.73-81).

В обґрунтування транспортування придбаного товару до суду надані копії товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.48, 52), а також докази на підтвердження надання послуг по перевезенню бітуму: договори про надання транспортних послуг (т.1 а.с.64-66), акти здачі-прийняття робіт (т.1 а.с.68, 71), податковими накладними (т.1 а.с.69, 72), рахунками-фактурами до накладних (т.1 а.с.67, 70).

До того ж, суд враховує, що ПП «Партнер-Транс» (перевізник) на запит суду надано первинні бухгалтерські документи про підтвердження надання транспортних послуг для позивача, зокрема договір про надання транспортних послуг, рахунки-фактура, акти здачі прийняття робіт (надання послуг) (т.4 а.с.127-134).

Також, на запит суду від Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області надано інформацію про підтвердження наявності у ПП «Партнер-Транс» транспортних засобів (т.1 а.с.129-130).

Відповідно п.п.14.1.179, 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, в редакції чинній на час складання первинних документів) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов`язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг та отримання доходу. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ, одним із основних видів діяльності позивача є, зокрема, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (т.4 а.с.149-157).

Так, як зазначав представник позивача, що товар ПП «ТК «Оператор» придбавався у виробника ПАТ «Укртатнафта» . ПП «Крембітпостач» приймало бітум на території ПАТ «Укртатнафта» , доказами походження та факту відвантаження ПАТ «Укртатнафта» бітуму є договори, платіжні доручення, рахунки-фактури, накладні (т.1 а.с.181-250, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-51).

Також, в ході розгляду справи встановлено, що придбаний у ПП «ТК «Оператор» бітум нафтовий дорожній в`язкий позивач використовував у власній господарській діяльності, на підтвердження чого до суду надано відповідні докази щодо реалізації придбаного товару (т.4 а.с.71-123).

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку (покупця) належно оформленої, зареєстрованої та виданої податкової накладної.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ПП «ТК «Оператор» на момент їх виписки був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мав обов`язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні. Що також не заперечувалось і відповідачем та встановлено під час перевірки.

В ході розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованого податкового кредиту став висновок ГУ ДФС у Кіровоградській області про неможливість реальних поставок товару з огляду на відсутність у ПП «ТК «Оператор» трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Суд вважає таку позицію безпідставною, оскільки спростовується матеріалами справи. До того ж, не встановлення на момент перевірки позивача наявності в контрагента трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна не свідчить беззаперечно про відсутність реального характеру господарських операцій.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ПП «ТК «Оператор» вбачається, що позивачем було дотримано всіх обов`язкових вимог закону, безпосередньо пов`язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов`язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої та зареєстрованої податкової накладної.

Суд також враховує те, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов`язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Статус позивача і його контрагента (на час господарських взаємовідносин) як платників ПДВ не заперечувався сторонами.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб`єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди.

До того ж, висновки акту перевірки про не підтвердження реальності господарських операцій у зв`язку з посиланням на аналіз податкової звітності ПП «ТК «Оператор» є помилковими, тому що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкових вигод у залежність від змісту податкової звітності його контрагентів та номенклатури придбаного/проданого товару третіми особами.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання.

В судовому засіданні представник відповідача, а також і в акті перевірки, посилався на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.06.2017 р. у справі 537/1979/17, яким ОСОБА_1 (директор ПП «ТК «Оператор» ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.366 КК України (службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів). У ході досудового розслідування встановлено, що у період 2014-2016 р. ПП «ТК «Оператор» відображало реалізацію товарів, робіт, послуг, отриманих від підприємств з ознаками «фіктивності» в адресу контрагентів, в т.ч. ТОВ «Кітт-Саунд» , ТОВ «Техносервіс -Д» (т.1 а.с.29).

Однак, суд не приймає дані посилання податкового органу та зазначає.

Так, Верховним Судом України у постанові від 26.01.2016 року справі № 21-4781а15 визначено, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року по справі № 2а-8775/10/0870 (№ К/9901/8899/18).

Натомість, як вбачається зі змісту мотивувальної частини вироку Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.06.2017 р. у справі 537/1979/17, що протягом періоду з лютого 2014 по серпень 2016 року ОСОБА_1 , являючись директором ПП «ТК «Оператор» , тобто будучи службовою особою підприємства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, завідомо знаючи, що ПП «ТК «Оператор» в зазначеному податковому періоді будь-яких господарських взаємовідносин з ТОВ «Силіконова долина» (код ЄДРПОУ 39869829), ТОВ «БК» Альтор» (код ЄДРПОУ 39140922), ТОВ «Курсверх» (код ЄДРПОУ 40067343), ТОВ «Енергостар Груп» (код ЄДРПОУ 39889012), ТОВ «Кітт-Саунд» (код ЄДРПОУ 39629693), ТОВ «Лексус ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ 34980677), ТОВ «ОСОБА_4 Інвест» (код ЄДРПОУ 40134346), ТОВ «Ламан Ардо» (ЄДРПОУ 39592538), ТОВ «Альфацентавр альянс» (код ЄДРПОУ 39737030), ТОВ «Оптовик Про» (код ЄДРПОУ 39579449), ТОВ «Техноніколь-Центр» (код ЄДРПОУ 32046030), ТОВ "Монолітбудкомплект" (код ЄДРПОУ 34979064), ТОВ "Техносервіс-Д" (код ЄДРПОУ 23538446), ТОВ "Кодрат" (код ЄДРПОУ 39733429), ТОВ "Атлантик" (код ЄДРПОУ 24743504), ТОВ "Універсал Промхім" (код ЄДРПОУ 32915077), ТОВ "Колоф" (код ЄДРПОУ 39151557), ПП "Енергоресурс ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 30941126) не мало, товари, роботи (послуги) від них не отримувало, умисно, з метою незаконного отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість, включив до складу податкового кредиту по податку на додану вартість очолюваного ним підприємства податкові накладні виписані (зареєстровані) від імені даних підприємств. Після чого, продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 , з метою незаконного отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість, вніс завідомо неправдиві відомості в податкові декларації з податку на додану вартість ПП «ТК «Оператор» за період з лютого 2014 року по квітень 2016 року, в яких, у рядках 17 (усього податкового кредиту) та додатках №5 до них, в розділі ІІ (Податковий кредит) безпідставно вніс інформацію щодо постачальників по неіснуючим взаємовідносинам із вищевказаними контрагентами (т.1 а.с.140-142).

Тобто, даним вироком передбачений конкретний перелік підприємств, з якими мало взаємовідносини ПП «ТК «Оператор» з придбання товарів, а не продажу. Також, в даному переліку відсутні такі підприємства як ПП «Крембітпостач» (позивач) та ПАТ «Укртатнафта» .

До того ж суд наголошує, що зазначений вирок суду не стосується визнання фіктивною діяльності ПП «ТК «Оператор» та його установчих документів, а також визнання нікчемними здійснених ним в період з лютого 2014 року по серпень 2016 року господарських операцій з контрагентами, зокрема з позивачем, доказів наявності інших вироків підтверджуючих дані обставини відповідачем не надано.

Частиною шостою статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вирок Крюківського райсуду м. Кременчука Полтавської області від 1 червня 2017 року по справі № 537/1979/17 наявний в матеріалах справи (т.1 а.с.140-142). Вказаним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим за статтею 366 частина 1 Кримінального кодексу України.

Частина 1 статті 366 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона передбачена статтею 205 Кримінального кодексу України.

У вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 не обвинувачувався.

Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_1 призначений на посаду директора ПП «ТК Оператор» на підставі рішення засновника. Судом встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та є службовою особою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з метою незаконного отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість вніс завідомо неправдиві відомості в податкові декларації з податку на додану вартість та безпідставно вніс інформацію щодо постачальників по неіснуючим взаємовідносинам. Неіснуючих правовідносин з покупцями, яким є, зокрема, позивач, вироком суду не досліджувалось та не встановлено.

Жодних посилань на те, що директор ПП «ТК «Оператор» заперечує свою участь у господарських операціях здійснених підприємством у період з лютого 2014 по серпень 2016 року у вироку немає.

Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 23.04.2019 року по справі №811/1682/18 (№К/9901/6422/19).

Таким чином, посилання податкового органу на вирок, як на доказ порушення податкового законодавства позивачем є протиправним, оскільки фактичні дані, які ним встановлені не мають жодного відношення до позивача.

Позивач не може нести відповідальність за дії контрагента ПП «ТК «Оператор» , зокрема його директора, в частині недобросовісності сплати ним податків та усіх пов`язаних з цим дій, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду фактів безтоварного характеру господарських операцій та безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ позивачем, в зв`язку з чим податковим органом безпідставно збільшено ПП «Крембітпостач» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 498815 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 332543 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 166272 грн., що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 24.04.2018 р. №00000241411, яке підлягає скасуванню.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 359147 грн.: за 2015 рік в сумі 111225 грн., за І квартал 2016 рік в сумі 247922 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку, що ПП «Крембітпостач» неправомірно визначено показники Звіту про фінансові результати, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 1995258 грн., у томі числі за 2015 рік - на суму 617916 грн., за І квартал 2016 року - 1377342 грн., в частині взаємовідносин з ПП «ТК «Оператор» .

Дана позиція податкового органу ґрунтується на тих же фактах, що стали висновком про заниження податку на додану вартість, а саме безтоварність господарських операцій позивача з ПП «ТК «Оператор» , які на думку перевіряючих, проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням вигоди третім особам, в тому числі й ПП «Крембітпостач» .

З такими висновками суд також не погоджується та зазначає.

Відповідно до п.п.44.1, 44.2 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено наявними в справі матеріалами, господарські правовідносини між ПП «Крембітпостач» та ПП «ТК «Оператор» у перевіряємому періоді мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбання у вказаного контрагента-постачальника товарів, які використано позивачем у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача в частині того, що позивачем занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 111225 грн., за І квартал 2016 рік в сумі 247922 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 24.08.2018 №00000251411 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

При цьому, за приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2018 року №00000241411 та №00000251411.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (далі за текстом - Закон), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч.2 ст.4 Закону розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 грн.) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства (ч.8 ст.6 Закону).

Таким чином, сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання до суду даного адміністративного позову становить 14728,85 грн. (981923 х 1,5%).

Натомість, звертаючись до суду, позивачем додано платіжне доручення №1562 від 22.06.2018, згідно якого позивачем сплачено судовий збір у сумі 17222,92 грн. (т.1 а.с.3).

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у сумі 14728,85 грн. (т.1 а.с.102) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, суд роз`яснює позивачу, що інша частина судового збору у сумі 2494,07 грн. (17222,92-14728,85), сплачена позивачем, підлягає поверненню у відповідності до ст.7 Закону, якою встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов приватного підприємства «Крембітпостач» ( 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, 96, офіс 6, ЄДРПОУ 37015646) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 24 квітня 2018 року №00000251411, яким приватному підприємству «Крембітпостач» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 483108 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 359147 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 123961 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 24 квітня 2018 року №00000241411, яким приватному підприємству «Крембітпостач» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 498815,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 332543 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 166272 грн.

Стягнути на користь приватного підприємства «Крембітпостач» (ЄДРПОУ 37015646 ), здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 14728,85 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять вісім гривень вісімдесят п`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина