Ухвала

від 09.07.2019 по справі 757/35376/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35376/19-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про арешт майна та передачу його в управління, -

В С Т А Н О В И В:

09.07.2019 заступник начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про арешт майна та передачу його в управління.

Клопотання обґрунтовує тим, що Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000521 від 18.06.2014 за підозрою колишнього Голови Державної податкової служби України (Міністра доходів і зборів України) ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.255; ч.4 ст.28, ч.2 ст.364; ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч.3ст. 209 КК України та за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч.3ст. 209 КК України.

Так, в ході досудового розслідування встановлено необхідність у накладенні арешту на майно,яке належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення правана відчуження,розпорядження такористування ним, з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації.

Крім того, враховуючи ч. 6 ст. 100 КПК України, прокурор вважає за необхідне передати вказане майно в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, та для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

Власник майна та його представник в судове засідання не викликалися, з урахуванням приписів ст. 172 КПК України, оскільки слідчий суддя, враховуючи наявність обставин, зазначених у клопотанні (ризики вчинення перешкод, які унеможливлять передачу та забезпечення ефективного управління майном), дійшов висновку, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна та передачі його в управління.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000521 від 18.06.2014 за підозрою колишнього Голови Державної податкової служби України (Міністра доходів і зборів України) ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.255; ч.4 ст.28, ч.2 ст.364; ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч.3ст. 209 КК України та за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч.3ст. 209 КК України.

Прокурор вказує, що у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини створення злочинної організації Президентом України ОСОБА_10 , до якої залучено Прем`єр-міністра України ОСОБА_11 , заступника Голови, у подальшому Голову Державної податкової служби України, Міністра доходів і зборів України ОСОБА_4 , та участі у вказаній злочинній організації службових осіб системи Державної податкової адміністрації України, у подальшому Державної податкової служби України та Міністерства доходів і зборів України, а також інших невстановлених слідством осіб, з метою вчинення тяжкого злочину проти держави, а саме втілення на рівні держави злочинної схеми незаконного збагачення для себе та близького оточення за рахунок коштів від здійснення організації контрольованого ухилення від сплати податків суб`єктами господарювання - платниками податку на додану вартість.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження колишній голова ДПС України та в подальшому Міністр доходів та зборів України ОСОБА_4 підозрюється в участі в організованій ОСОБА_10 злочинній організації, вчиненні у її складі тяжкого злочину у сфері службової діяльності, що заподіяло тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди державі у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України та у створенні злочинної організації, керівництві такою організацію з метою вчиненні на протязі 2011-2017 легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом внаслідок вчинення фінансових операції, правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування незаконного походження таких коштів, володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння, використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України.

Сторона обвинувачення вказує, що в ході досудового слідства досліджується можлива участь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в створеній ОСОБА_4 злочинній організації, діяльність якої була направлена на легалізацію грошових коштів, отриманих злочинним шляхом.

Так, встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженець м. Макіївка Донецької області, на протязі 1998 2014 років офіційно отримав доходи в розмірі 762 146,21 грн., при цьому одним із останніх місць його роботи значилосьТОВ "ОХОРОННЕ ПІДПРИЄМСТВО "ГРУПА СКІФ" (код ЄДРПОУ 37295568), тобто підприємство, залучено до незаконної схеми легалізації (відмивання) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом.

Разом з тим, на протязі 2013 2017 років, ОСОБА_9 набув у власність нерухоме майно та корпоративні права юридичних осіб вартістю, яка значно перевищує його офіційні доходи.

За результатами проведення слідчих дій, виявлено та вилучено пусті бланки посвідчення нотаріальних дій на яких містився рукописний текст " ОСОБА_12 " з підписом. Крім того, відповідно до умов укладених договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості, розрахунок повинен був бути здійснений повністю або частково протягом тридцяти банківських днів з дня укладання, при цьому, оглядом банківських рахунків ТОВ "КИЇВ СІТІ АПАРТМЕНТС" (колишня назва - ТОВ "КУА "ЮНІСОН АПАРТСМЕНТС") не встановлено підтвердження розрахунків зі сторони ОСОБА_9 .

Стороною обвинувачення зазначено, що загальна вартість активів, здобутих ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає у грошовому еквіваленті суму у розмірі більше 14 500 000,00 грн., що значно перевищує розміри отриманих ним доходів на протязі 1998-2014 років, а отже на думку органу слідства наявні підстави вважати, що майно було набуте ОСОБА_9 безоплатно та призначалося як можлива винагорода за участь у вчиненні злочину у складі у злочинної організації на чолі з ОСОБА_4 .

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно довимог доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: збереженняречових доказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

За викладенихобставин,слідчий суддяприходить допереконання пронаявність підставдля накладенняарешту зметою забезпеченнязбереження речовихдоказів таспеціальної конфіскаціїмайна ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,враховуючи приписист.96-2КК України,відповідно доякої майно ОСОБА_9 підлягає спеціальній конфіскації, оскільки набуто внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.255; ч.4 ст.28, ч.2 ст.364; ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч.3ст. 209 КК України, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000521.

При винесенні даного рішення судом враховано правову позицію висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року про те, що арешт, поза сумнівом, застосували як проміжний захід, що має забезпечити в разі необхідності подальшу конфіскацію майна, яке вважають імовірно результатом незаконної діяльності.

Так, згідно з абзацом сьомим частини шостої статті 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно ізстаттями 171-173цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон) передбачено, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У пункті 4 частини першої статті 9 Закону зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

За абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону, управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону, управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється Національним агентством на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх економічної вартості.

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону, активи, визначені абзацом першим цієї статті, приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону, у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.

Частиною першою статтею 21 Закону встановлено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Вимогами абзацу другого частини другої статті 21 Закону передбачено, що управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, між Національним агентством та управителем визначеним за результатами конкурсу відповідно до абзацу першого частини другої зазначеної статті Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону, майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових.

У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику.

Вимогами статті 24 Закону, встановлено, що надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя оцінює індивідуальні ознаки та властивості арештованого у даному кримінальному провадженні майна, вартість якого значно перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року, та як наслідок виходить з того, що зазначені у клопотанні підстави для передачі майна на здійснення заходів з управління ним, мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах та одночасно враховує, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити необхідність передачі такого майна на здійснення заходів з управління ним, з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому ч. 6 ст. 100 КПК України, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Разом з тим, вжиття заходів щодо управління вказаним арештованим майном спрямоване на захист інтересів власника майна, оскільки гарантує останньому збереження його вартості, а також дає можливість збільшити цю вартість, тим самим компенсуються усі негативні наслідки застосування такого арешту.

Прокурором в клопотанні наведено вагомі доводи, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна та в результаті цього невжиття заходів щодо збереження арештованого майна утруднить або зробить неможливим (втрата, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вартості) застосування негативних наслідків до підозрюваних у разі винесення обвинувального висновку стосовно останнього, а у разі винесення виправдувального вироку може стати порушенням прав підозрюваного у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під арештом, що в обох випадках унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Зважаючи на викладене, з метою збереження та збільшення економічної вартості арештованого майна, враховуючи при цьому процесуальну позицію сторони обвинувачення, яка вказує на неможливість самостійно здійснити управління вказаним майном, та враховуючи при цьому об`єктивну необхідність виключити прямий або опосередкований вплив та посягання підозрюваних на арештоване майно, запобігти можливості знищення, відчуження майна, виключення ймовірності користування майном, та разом з тим, у випадку винесення виправдувального вироку зможе запобігти порушенню прав підозрюваного у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під арештом, слідчий суддя приходить до переконання про задоволення клопотання з метою досягнення завдань кримінального провадження.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 2, 9, 100, 131, 170-173, 309 КПК України, ст.ст. 1,9, 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про арешт майна та передачу його в управління задовольнити.

Накласти арешт, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, на майно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

?квартиру №188 за адресою: м. Київ, вулиця Механізаторів 2 (реєстраційний номер 42536280000);

?квартиру №2103 за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (реєстраційний номер 135948880000);

?квартиру №1603 за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14-Б (реєстраційний номер 226202880000);

?квартиру №99 за адресою: м. Київ, вулиця Механізаторів 2 (реєстраційний номер 2512480000);

?квартиру №183 за адресою: м. Київ, вулиця Механізаторів 2 (реєстраційний номер 42503180000);

?квартиру №1203 за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (реєстраційний номер 226202880000);

?квартиру №2003 за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (реєстраційний номер 135901780000);

?квартиру №67 за адресою: м. Київ, вулиця Механізаторів 2-А (реєстраційний номер 215239180000);

?квартиру №25 за адресою: м. Київ, вулиця Глибочицька 32-А (реєстраційний номер 31175468000);

Накласти арешт на майно, а саме заборонити вчиняти будь-які дії щодо відчуження корпоративних прав ТОВ "МАРКЕТ ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 38357237) в частині 5% від загальної частки; ТОВ "ТОРГОВО-РОЗВАЖАЛЬНИЙ ЦЕНТР" БОНАНЗА" (код ЄДРПОУ 38531584) в частині 3% від загальної частки; ТОВ "РОКАДА-ТРАНС" (код ЄДРПОУ 39012390) в частині 100% від загальної частки; ТОВ "ПОДІЛ РЕНТ" (код ЄДРПОУ 39960786) в частині 100% від загальної частки; ТОВ "ДОРЕНТАЛ" (код ЄДРПОУ 38982167) в частині 3% від загальної частки, які належать їх учаснику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №42014000000000521 від 18.06.2014 шляхом передачі у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), в управління майно належне ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) забезпечити реєстрацію прав на управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі даної ухвали щодо передачі Національному агентству в управління нерухоме майно належне ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Реєстрацію здійснити у суб`єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Заборонити державномуреєстратору танотаріусам вноситизміни пов`язанізі зміноюзасновника,зміни встатутні документитовариств,а такожбудь-якіінші реєстраційнідії щодо ТОВ "МАРКЕТ ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 38357237) в частині 5% від загальної частки; ТОВ "ТОРГОВО-РОЗВАЖАЛЬНИЙ ЦЕНТР" БОНАНЗА" (код ЄДРПОУ 38531584) в частині 3% від загальної частки; ТОВ "РОКАДА-ТРАНС" (код ЄДРПОУ 39012390) в частині 100% від загальної частки; ТОВ "ПОДІЛ РЕНТ" (код ЄДРПОУ 39960786) в частині 100% від загальної частки; ТОВ "ДОРЕНТАЛ" (код ЄДРПОУ 38982167) в частині 3% від загальної частки, які належать їх учаснику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42014000000000521 від 18.06.2014.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню в частині накладення арешту на майно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в частині накладення арешт на майно протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1